Всесвітня організація охорони здоров’я

Задачі соціальної медицини й організації охорони здоров'я

► Вивчення стану здоров'я населення і процесів його відновлення.

► Забезпечення всебічної характеристики показників здоров'я населення.

► Наукове відкриття умов і дій, що впливають на стан здоров'я.

► Розробка напрямків оздоровлення населення.

► Аналіз діяльності органів і установ охорони здоров'я.

► Створення різнотермінових прогнозів і планів розвитку СЗ.

Для створення сучасної системи охорони суспільного здоров'я, країни повинні мати технічний потенціал, що дозволяє оцінювати потреби в області охорони здоров'я і забезпечення медичних послуг, можливість вироблення ефективної і реально здійсненної політики, а також механізмів по забезпеченню міжсекторальних дій і здійсненню заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я населення. Охорона здоров'я є складовою частиною будівництва держави, соціальної системи і політики, а також системи національної безпеки.

Головні компоненти державної соціальної політики є найбільш важливими задачами внутрішніх функцій держави. А саме:

- охорона і зміцнення здоров'я людей;

- збільшення тривалості життя людей і їхньої активної діяльності;

- підвищення якості медичної допомоги.

Всесвітня організація охорони здоров'я почала функціонувати 7 квітня 1948 р. після того, як 26 держав – членів ООН ратифікували її статут. Ця дата щорічно відмічається як Всесвітній день здоров'я. Створенню ВООЗ передували багаторічні зусилля, спрямовані на налагодження міжнародного співробітництва в галузі охорони здоров'я.

Ще в середині XIX ст. європейські країни, насамперед Франція, виступали з ініціативами обговорення питань охорони здоров'я на міжнародному рівні. В Парижі 23 липня 1851 р. було проведено Першу міжнародну санітарну конференцію, на якій країни-учасниці прийняли рішення про створення першої міжнародної нерелігійної організації охорони здоров'я – Міжнародного бюро суспільної гігієни. Протягом другої половини XIX ст. в Європі пройшло 10 таких конференцій, на яких робилися перші спроби щодо налагодження механізму міжнародного співробітництва в галузі охорони здоров'я. Так, на конференції, яка проходила у Венеції 1892 р., було підписано першу санітарну конвенцію, що регулювала правила морського карантину. І хоча ця конвенція була дуже обмеженою, бо торкалася тільки випадків захворювання на холеру та розповсюджувалася лише на кораблі, що прибували зі Сходу на Захід, вона становить інтерес саме як перший реальний наслідок міжнародного співробітництва в галузі гігієни та охорони здоров'я.

На початку XX ст. з розвитком спеціальних медичних знань поширюється співробітництво у медичній та санітарно-гігієнічній галузях. У 1902 р. у Вашингтоні створюється Міжнародне санітарне бюро (у 1923 р. перейменоване у Панамериканське санітарне бюро); у 1909 р. – Міжнародне бюро суспільної гігієни; у 1923 р. – Організація охорони здоров'я Ліги націй, яка мала великі матеріальні ресурси та вільно користувалася послугами членів міжнародних наукових товариств у разі потреб у консультаціях фахівців з проблем, що становили інтерес для міжнародних досліджень. Діяльність Організації охорони здоров'я Ліги націй була найефективнішою порівняно з іншими органами соціально-економічного напряму. Організація здійснювала контроль за розповсюдженням епідемій, публікувала інформацію про стан охорони здоров'я у різних країнах світу, спонсорувала наукові конференції, надавала пряму допомогу урядам багатьох країн. Вона стала головним центром міжнародної діяльності з підвищення рівня охорони здоров'я у світі після першої світової війни.

Після закінчення другої світової війни одним із перших кроків Організації Об'єднаних Націй було створення нової спеціалізованої установи ООН – Всесвітньої організації охорони здоров'я. В липні 1946 р. Економічна та Соціальна Рада ООН скликала у Нью-Йорку міжнародну конференцію з питань охорони здоров'я, в роботі якої взяли участь делегати 51 країни, в тому числі й УРСР, а також спостерігачі з 13 країн, що не були членами ООН, та представники 10 міжнародних організацій. На конференції було розроблено та прийнято Статут ВООЗ. У Статуті зафіксовано, що головною метою ВООЗ є "досягнення всіма народами якомога вищого рівня здоров'я", при цьому сам термін "здоров'я" визначається як "стан повного фізичного, духовного та соціального добробуту, а не тільки відсутність хвороб та фізичних дефектів". Підкреслювалося, що "уряди несуть відповідальність за здоров'я своїх народів, і ця відповідальність потребує вживання відповідних заходів соціального характеру та в галузі охорони здоров'я". Статут проголошував, що "здоров'я усіх народів є головним фактором у досягненні миру та безпеки і залежить від повного співробітництва окремих осіб та держав". Цей документ визначає найважливіші функції ВООЗ, регламентує діяльність її головних органів та відносини із державами-членами. Вперше в міжнародній практиці здоров'я було проголошено одним із невід'ємних прав людини незалежно від раси, релігії, політичних поглядів, соціального та економічного становища.

У 1977 р., коли Всесвітня асамблея охорони здоров'я прийняла рішення про те, що першочерговим завданням ВООЗ є забезпечення "Здоров'я для всіх до 2000 року", було розроблено глобальну стратегію виконання цієї програми. Стратегія, здійснення якої потребує об'єднаних зусиль урядів та народів, заснована на принципі налагодження первинної медико-санітарної допомоги.

ВООЗ допомагає країнам зміцнювати їхні системи охорони здоров'я шляхом створення інфраструктури, включаючи, як особливо важливий елемент, підготовку медичних кадрів, а також медичне обслуговування окремих осіб, родин та населення в цілому.

ВООЗ сприяє проведенню досліджень, необхідних для розробки відповідних технологій, що стосуються всіх аспектів охорони здоров'я, включаючи харчування, охорону здоров'я матері та дитини, екологічну безпеку, психічне здоров'я, боротьбу із специфічними хворобами, попередження нещасних випадків, медичне обслуговування та реабілітацію. Крім цього, ВООЗ виконує функції міжнародного центру, який займається накопиченням необхідної технічної та наукової інформації.

80-ті роки були проголошені Міжнародним десятиліттям постачання питною водою та санітарії, у проведенні якого важливу роль відігравала ВООЗ, приділяючи велику увагу проблемам постачання безпечною для здоров'я водою та ліквідації відходів відповідно до санітарних вимог.

ВООЗ проводила всесвітню кампанію з ефективної імунізації дітей до 1990 р. з метою профілактики шести основних інфекційних дитячих хвороб – дифтерії, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу та коклюшу.

ВООЗ надає консультації урядам з питань планування системи охорони здоров'я, виконує великі програми досліджень хвороби серця, залежності від наркотичних речовин, онкологічних захворювань. З метою подолання гострої нестачі медичного персоналу в окремих країнах організовано спеціальні навчальні програми. Щорічно ВООЗ проводить 40 короткострокових курсів та 80 конференцій з різних медичних та медико-санітарних проблем.

У 80-х роках ВООЗ стала провідною організацією по боротьбі із СНІДом (синдром набутого імунодефіциту). Вперше вірус СНІДу був ідентифікований у 1981 р., а вже у 1986 р. Генеральний директор ВООЗ проголосив боротьбу із СНІДом пріоритетним напрямом охорони здоров'я у всесвітньому масштабі. На початку 1987 р. було прийнято спеціальну програму ВООЗ по боротьбі із СНІДом, в якій на сьогодні беруть участь уже 127 держав.

У 1992-1993 рр. ВООЗ надала допомогу ряду держав у створенні інформаційних систем у галузі охорони здоров'я (Мексика, Оман, Сейшельські острови, Сирія, Об'єднані Арабські Емірати та ін.).

Здійснювалася надзвичайна допомога у зв'язку із стихійним лихом та катастрофами, що викликані діяльністю людини. ВООЗ брала участь у заходах щодо поліпшення стану охорони здоров'я у Бангладеш, Індії, Монголії, Непалі та Таїланді. Унаслідок діяльності ВООЗ майже в 100 країнах була впроваджена система моніторингу служб водопостачання.

ВООЗ здійснює Міжнародну програму з подолання наслідків Чорнобильської катастрофи; реалізує п'ять експериментальних проектів у галузях гематології, впливу на щитовидну залозу, гігієни порожнини рота та ін. Було надано допомогу Україні, Росії та Білорусії медикаментами, комп'ютерним і допоміжним устаткуванням та в галузі підготовки кадрів.

Загальна сума надходжень до бюджету ВООЗ становить більш ніж 450 млн. дол. на рік. Крім того, Всесвітній банк щорічно спрямовує понад 1 млрд. дол. на діяльність, пов'язану із охороною здоров'я. Однак, як констатував Комітет з планування розвитку Соціальної та Економічної Ради ООН, для виконання завдань, що стоять перед ВООЗ, необхідно щороку виділяти мінімум 10 млрд. дол.

Штаб-квартира ВООЗ знаходиться у Женеві (Швейцарія).

ВООЗ – це одна з найбільш широких по складу спеціалізованих установ ООН. В даний час членами ВООЗ є 164 держави.

СТРУКТУРА ВООЗ

Вищим Органом ВООЗ є Всесвітня асамблея охорони здоров'я, що складається з Делегатів, що представляють держави Керівним органом ВООЗ є Всесвітня асамблея охорони здоров'я, де представлені всі держави—члени організації. Асамблею скликають щороку для розгляду роботи організації та прийняття рішень відносно політики, програми та бюджету. До складу Виконавчої ради, яка діє між асамблеями, обираються представники 31 країни.

члени ВООЗ. Від кожної країни виділяється не більш 3-х делегатів, один із яких є главою делегації. Делегати, як правило, є співробітниками відомства охорони здоров'я своєї країни. Вони повинні мати високу кваліфікацію і спеціальні знання в області охорони здоров'я. Звичайно делегатів супроводжують радники, експерти і технічний персонал.

Чергові сесії Асамблеї скликаються щорічно. Асамблея визначає напрямки роботи ВООЗ, розглядаються і затверджуються перспективні і річні плани робіт, бюджет, питання прийому нових членів і позбавлення права голосу, призначається генеральний директор ВООЗ, розглядаються питання співробітництва з іншими організаціями, установлюються санітарні карантинні вимоги, правила-стандарти у відношенні нешкідливості, чистоти і сили біологічних і фармацевтичних продуктів, що мають місце в міжнародній торгівлі. Крім того, Асамблея ВООЗ розглядає рекомендації Генеральної Асамблеї, Економічної і Соціальної рад і Ради Безпеки ООН з питань охорони здоров'я і представляє їм доповіді про міри, прийняті ВООЗ з метою здійснення цих рекомендацій.

Між сесіями Асамблеї вищим органом ВООЗ є Виконком, що збирається на чергові сесії 2 рази в рік. Виконком складається з 30 членів – представників держав, що обираються на 3 роки. Щорічно його склад обновляється на 1/3. Однак, представники Росії, США, Великобританії, Франції і Китаю переобираються постійно, але з річною перервою кожні 3 роки.

Виконкомом розглядається програма і бюджет організації, адміністративні і юридичні питання, зв'язані з діяльністю ВООЗ, заслуховуються доповіді комітету експертів і дослідницьких груп, проводить у життя рішення Асамблеї і готує для неї рекомендації. Виконкому надане право вживати надзвичайних заходів у випадках, що не терпить зволікання (при виникненні епідемій, стихійному лиху і т.д.).

Центральний адміністративний орган ВООЗ – це Секретаріат, очолюваний генеральним директором, що обирається Асамблеєю терміном на 5 років по представленню Виконкому. Штаб-квартира секретаріату знаходиться в Женеві. Генеральний директор виконує всі доручення Асамблеї і Виконкому, щорічно представляє Асамблеї звіти про роботу організації, керує повсякденною діяльністю апарата, що складає секретаріат.

Частина відділів секретаріату ВООЗ об'єднана у 5 груп: відділ гігієни навколишнього середовища і відділ санітарної статистики; відділ зміцнення служб охорони здоров'я й охорони здоров'я родини; відділ неінфекційних хвороб, розвитку кадрів охорони здоров'я і лікарських засобів; відділ адміністративного керівництва і персоналу; відділ бюджету і фінансів.

Щоб краще враховувати місцеві умови і надавати державам допомогу, приймаючи до уваги їхні особливі, специфічні умови у питаннях охорони здоров'я, у рамках ВООЗ створено 6 регіональних організацій. Кожна така організація має регіональний комітет, що складається з представників держав – членів ВООЗ, що входять у даний географічний район. Виконавчими органами цих організацій є регіональні бюро.

В даний час існують наступні регіональні організації: Європейська, бюро в Копенгагені (Данія); Африканська, бюро в Браззавілі (Конго); Східно-Середземноморська, бюро в Олександрії (Єгипет); Південно-Східна Азія, бюро в Делі (Індія); Західна частина Тихого океану, бюро в Манілі (Філіппіни); Американська, бюро у Вашингтоні (США).

БЮДЖЕТ ВООЗ

Регулярний бюджет ВООЗ складають внески країн – членів. В останні роки майже половину всього бюджету Організації складали внески держав – членів Європейського регіону. США вносить у бюджет 15—17%. Велика частина цих внесків асигнується в регіони, що складають основу країн світу, що розвивається, і лише приблизно 6% загального бюджету ВООЗ надається в розпорядження Європейського регіонального бюро на заходи в самому регіоні.

Крім того, діяльність ВООЗ фінансує також Добровільний фонд зміцнення здоров'я, заснований у 1960 році. Цей фонд складається з добровільних пожертвувань і добровільних внесків країн – членів ВООЗ. З кожним роком позабюджетні асигнування збільшуються і наближаються до величин регулярного бюджету.

ФУНКЦІЇ ВООЗ

Відповідно до Статуту, ВООЗ функціонує як керівний і координуючий орган у міжнародній роботі з охорони здоров'я.

ВООЗ розробляє й удосконалює міжнародні стандарти, номенклатуру і класифікації, сприяє їхньому поширенню.

Крім того, ВООЗ перевіряє і проводить медичні дослідження, надає технічне сприяння урядам у зміцненні національної охорони здоров'я. ВООЗ сприяє прийняттю і виконанню міжнародних конвенцій, угод і правил в галузі охорони здоров'я.

НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ ВООЗ

— Зміцнення й удосконалювання служб охорони здоров'я.

—попередження і боротьба з інфекційними і неінфекційними захворюваннями.

— охорона й оздоровлення навколишнього середовища.

— охорона здоров'я матері і дитини.

— підготовка медичних кадрів.

— санітарна статистика.

— розвиток медико-біологічних досліджень.

ЗМІЦНЕННЯ Й УДОСКОНАЛЮВАННЯ СЛУЖБ ОХОРОНИ ЗДРОВ'Я

У різних країнах служби охорони здоров'я організуються по-різному, але головна мета всюди полягає в досягненні «позитивного стану» здоров'я (тобто цілком фізичного, морального і соціального благополуччя) при наявному обсязі грошових і кадрових ресурсів. Тому Регіональне бюро намагаються через епідеміологічні дослідження узагальнити наявний досвід у країнах – членах ВООЗ. Кінцева мета проведених досліджень полягає в тім, щоб планувати служби охорони здоров'я на науковій основі, а не продовжувати використовувати неперевірені і помилкові методи.

Прикладом цього може служити запропонована ВООЗ схема організації медичної допомоги в країнах, що розвиваються, шляхом створення в першу чергу мережі установ первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД) у сільській місцевості.

ПМСД повинна містити в собі як мінімум наступні елементи:

— освіта за основними проблемами охорони здоров'я і навчання методам профілактики і боротьби з хворобами;

— сприяння в організації правильного харчування, забезпеченні доброякісною водою, проведенні основних санітарних заходів;

— охорону здоров'я матері і дитини, включаючи планування родини;

— імунізацію проти основних інфекційних захворювань;

— профілактику епідемічних у даному районі хвороб і боротьбу з ними;

— правильне лікування звичайних захворювань і травм;

— забезпечення основними лікарськими засобами.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ І БОРОТЬБА З ЗАХВОРЮВАННЯМИ

Робота ВООЗ спрямована на створення такої системи служб охорони здоров'я, яка сприяла б як лікуванню, так і профілактиці захворювань. Зокрема в рамках ВООЗ розроблені наступні програми: програма по боротьбі з малярією; програма по боротьбі з паразитарними хворобами; програма по боротьбі із серцево-судинними захворюваннями.

В даний час прийнята розширена програма імунізації дітей (ПІД), що ставить своєю метою зниження захворюваності і смертності від дифтерії, коклюшу, правця, кору, поліомієліту і туберкульозу шляхом забезпечення імунізації проти цих хвороб усіх дітей у світі. (У країнах, що розвиваються, тільки 10% з 80 млн. дітей, які щорічно народжуються, імунізуються в повному обсязі.)

Крім того, у роботі ВООЗ велика увага приділяється психічним і онкологічним захворюванням, лікарській залежності, стоматології, ревматичним захворюванням, самогубствам і т.д.

ОХОРОНА Й ОЗДОРОВЛЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

У 1978 році була розроблена загальна програма ВООЗ по зміцненню гігієни навколишнього середовища. У ній приділяється основна увага забезпеченню комунального водопостачання і видаленню відходів, визнання небезпеки навколишнього середовища, що можуть вплинути на здоров'я людини, оцінці і контролю навколишнього середовища, а також питанням поліпшення медико-санітарного стану населених пунктів. У програмі також підкреслюється необхідність боротьби з професійними захворюваннями.

У більш індустріальних країнах виникають проблеми хімічного забруднення повітря, води і ґрунту промисловістю і сільським господарством. ВООЗ приділяє усе більше уваги проблемам побутового і промислового шуму, захисту від радіації.

ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я МАТЕРІ І ДИТИНИ

У різних регіонах національні служби охорони материнства і дитинства носять різний характер і знаходяться на різному рівні.

У розвинутих країнах смертність дітей і матерів досягла досить низького рівня, тому нові програми в цій області охорони здоров'я орієнтовані на підвищення добробуту матерів і дітей.

У країнах, що розвиваються, органи охорони здоров'я прагнуть знизити смертність матерів і дітей, розвивають служби для вагітних.

Слід зазначити, що питанням охорони материнства і дитинства приділяється особлива, постійно зростаюча увага з боку різних міжнародних організацій на найвищому рівні.

Основні міжнародні документи, прийняті ООН, що захищають права дітей:

— Загальна декларація прав людини – 1948 р.;

— декларація прав дитини – 1959 р.;

— конвенція ООН про права дитини –1989 р.;

— План дій по здійсненню Всесвітньої декларації про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей у 90-і роки – 1990 р.

ПІДГОТОВКА МЕДИЧНИХ КАДРІВ

ВООЗ співробітничає з державами – членами в проведенні аналізу їхніх програм по підготовці медичних кадрів і створенні оптимальних програм по їхній підготовці. Програми ВООЗ націлені на підвищення ефективності праці кожної категорії працівників, а не тільки лікарів.

Одним з головних заходів в області розвитку кадрів охорони здоров'я є програма по стипендіях. Вона призначена для зміцнення національних служб охорони здоров'я шляхом надання можливості персоналу охорони здоров'я однієї країни пройти подальшу підготовку в іншій країні.

Тільки Європейське регіональне бюро розглядає щороку понад 2500 заяв на стипендії. Програма ВООЗ по стипендіях сприяла підготовці великого числа лікарів, медсестер, інженерів, організаторів і інших працівників охорони здоров'я в більшості країн світу.

Варто брати до уваги мовні труднощі при ухваленні рішення, де розмістити стипендіатів. Наприклад, підготовка по епідеміології і медико-санітарній статистиці зараз проводиться на англійській, французькій і російській мовах відповідно в Лондоні, Брюсселеві і Братиславі.

Охорона здоров'я всіх країн має потребу в різнобічно підготовлених медичних сестрах, у тому числі у висококваліфікованих медсестрах для роботи на керівних посадах. Це зараз визнається у всіх країнах, де створені університетські й інші різні рівні програми підготовки по сестринській справі. Ці програми спрямовані, насамперед, на підвищення статусу медсестри в загальних службах національної охорони здоров'я, а також на рішення проблем, зв'язаних із забезпеченням сестриного обслуговування і підготовкою сестриного персоналу.

САНІТАРНА СТАТИСТИКА

Для розробки науково обґрунтованих планів і програм, спрямованих на поліпшення здоров'я населення і підвищення якості надання медичної допомоги ВООЗ систематично проводить узагальнення й оцінку статистичних зведень, що представляються країнами – членами ВООЗ.

Так, отримані експертами ВООЗ дані («Щорічник світової санітарної статистика», 1992, Женева) дозволили зробити наступний висновок:

— стан здоров'я населення в цілому значнопокращився;

— але розриви між країнами за показниками здоров'я збільшилися.

РОЗВИТОК МЕДИКО-БІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ВООЗ велику увагу приділяє науково-дослідній роботі. Однак, оскільки у ВООЗ немає власних науково-дослідних установ, вона організує наукові дослідження шляхом конрактів з провідними науково-дослідними установами різних країн – центрами ВООЗ, виділяючи їм кошти, а також у ряді випадків устаткування і матеріали. Для організації наукових досліджень ВООЗ створює експертно-консультативні ради, комітети експертів і дослідницькі групи.

Дослідницько-експертна рада – це група видатних фахівців, які призначаються Генеральним директором за пропозицією країн – членів ВООЗ і затверджуються Виконавчим комітетом. В даний час існує близько 50 таких рад: по раку, серцево-судинних захворюваннях, забрудненню атмосферного повітря, гігієні зубів, харчуванню; санітарній статистиці, радіації і т.д.

Зі складу ради можуть бути утворені комітети експертів і дослідницькі групи по більш вузьких питаннях, що входить у дану галузь медицини.

Значне місце в роботі ВООЗ займає видавнича діяльність. Основне періодичне і наукове видання «Бюлетень ВООЗ». У ньому висвітлюються актуальні питання медицини й організації охорони здоров'я. Значний інтерес представляє «Хроніка ВООЗ» – друкуються загальні зведення про діяльність ВООЗ; «Здоров'я світу», «Щорічник світової санітарної статистики» і ін.

Багато з перерахованих вище функцій ВООЗ була б не в змозі здійснюватися без постійного зв'язку і співробітництва з іншими організаціями. ВООЗ здійснює тісний зв'язок з наступними установами системи ООН: Економічна і Соціальна ради ООН, з якими ВООЗ систематично обмінюється необхідною інформацією і документацією. ВООЗ періодично направляє в ООН доповіді про свою діяльність. По розширеній програмі технічної допомоги ООН щорічно надає ВООЗ значні кошти.

ВООЗ співробітничає з великою кількістю (близько 120) неурядових міжнародних організацій, у тому числі з Лігою суспільств Червоного Хреста, Міжнародним суспільством реабілітації, Всесвітньою медичною асоціацією, Радою міжнародних медичних наукових організацій, федерацією допомоги сліпим і ін.

Дата добавления: 2014-01-07