Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців




Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані несуть відповідальність за адміністративні правопорушення згідно з Дисциплінарним статутом ЗС України. Проте, наприклад за порушення правил дорожнього руху, правил мисливства, рибної ловлі, митних правил, за контрабанду та інші правопорушення ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах (ст. 15 Кодексу про адміністративні правопорушення).

Отже на загальних підставах до адміністративної відповідальності військовослужбовці притягаються:

1. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху;

2. За порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних

правил і норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів;

3.За порушення митних правил, вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією;

4. За неправомірне використання державного майна, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови судді, щодо подання органу дізнання, слідчого або протесту, припису чи подання прокурора;

5. Ухилення від виконання законних вимог прокурора;

6. Порушення законодавства про державну таємницю

(КУпАП ст. 15. Відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень).

 

Нагадуємо, що ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано виправні роботи і адміністративний арешт.

 

Інші, крім зазначених у частині першій цієї статті, особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну, у випадках, прямо передбачених ними, несуть за вчинення адміністративних правопорушень дисциплінарну відповідальність, а в інших випадках - адміністративну відповідальність на загальних підставах.

 

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, можуть замість накладених стягнень передавати матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.

При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань - військовослужбовцями строкової служби штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. До зазначених осіб як захід адміністративного стягнення застосовується попередження.

 

Види адміністративних стягнень.

Основні:

1) Штраф.

2) Позбавлення спеціальних прав. Застосовується на строк до 3-х років. Не застосовується до осіб, які мають право управління автомобілем по інвалідності.

3) Виправні роботи. Застосовується на строк до 2-х місяців за місцем постійної роботи з утриманням до 20% заробітку до фонду держави. Призначається судом.

4) Адміністративний арешт. Застосовується у виняткових випадках на строк до 15-ти діб. Призначається судом.

До військовослужбовців та призваних на збори військовозобов’язаних при притягненні їх до адміністративної відповідальності не можуть бути застосовані виправні роботи та адміністративний арешт.

Додаткові:

Відшкодування, вилучення предмету, який є знаряддям скоєння злочину чи безпосередньо об’єктом адміністративного правопорушення з поверненням власнику його вартості. Конфіскація предмету, що є знаряддям скоєння чи безпосередньо об’єктом адміністративного правопорушення.

Таким чином, відповідальність військовослужбовців за адміністративне правопорушення ґрунтується на єдиних умовах адміністративної відповідальності громадян. В той же час, враховуючи специфіку військових правопорушень, встановлені деякі обмеження як у відношенні юрисдикції “цивільних” органів влади і управління по відношенню до військовослужбовців за адміністративні правопорушення, так і в застосуванні до них деяких видів цих стягнень.

Українським законодавством чітко врегульований порядок притягнення громадян (у тому числі і військовослужбовців) до адміністративної відповідальності. У випадку скоєння військовослужбовцем адміністративного правопорушення уповноваженою особою, представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності складається протокол. У протоколі вказується: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка склала протокол, дані про особу правопорушника, місце, час здійснення та суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища та адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; інші дані, які необхідні для розв’язання справи. Протокол направляється командиру військової частини (начальнику установи) для розгляду і застосування до винуватця дисциплінарної відповідальності. У тих випадках, коли можливе притягнення військовослужбовця до адміністративної відповідальності, протокол направляється органу чи посадовій особі, яка уповноважена розглянути справу щодо даного правопорушення.

Постанова в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, у відношенні до якої вона винесена, чи потерпілим; скарга може бути подана протягом 10-ти днів з дня винесення постанови.

Постанова щодо справи і рішення щодо скарги можуть бути скасовані прокурором. Адміністративна відповідальність військовослужбовців настає в результаті порушення загальнообов’язкових правил або вимог, які стосуються як громадян (військовослужбовців), так і посадових осіб. Порушники притягуються до відповідальності спеціально уповноваженими органами, посадовими особами, а не начальниками в порядку підпорядкування.

ВИСНОВОК. Отже, як бачимо, військове законодавство чітко розмежовує характер провин. Відмінність дисциплінарної провини від адміністративної полягає в тому, що перша – це порушення вчинене військовослужбовцем при виконанні службових обов’язків або на території військової частини, і який притягається до відповідальності командирами (начальниками). А адміністративна провина полягає в тому, що особа (військовослужбовець) скоює її не при виконанні обов’язків по службі та знаходиться за межами військової частини. Ця особа притягається до відповідальності не командирами (начальниками), яким підпорядкована по службі, а спеціально уповноваженими органами.

Спільне, що присутнє в адміністративній і дисциплінарній провині, - відсутність громадської небезпеки, що складає обов’язкову ознаку злочину.

 

друге питання: Матеріальна відповідальність військовослужбовців. Види, розміри та порядок притягнення до матеріальної відповідальності. 15 хв.

 

Збройні Сили України отримують від держави необхідні матеріальні та грошові засоби. Ці цінності, являючи собою матеріальну основу боєготовності та боєздатності військ, призначені для використання за суворо цільовим призначенням, підлягають всебічної охороні та зберіганню.

Кожен військовослужбовець повинен досконало знати та зберігати доручені йому зброю, бойову та іншу техніку, все військове майно. Відповідно до Конституції України та інших актів законодавства України військовослужбовці та призвані на збори військовозобов’язані зобов’язані бережливо ставитися до доручених їм озброєння, техніки та іншого військового майна, вживати заходів до запобігання їх втрат та пошкодження.

Особи, які посягають на державну власність, недбало ставляться до збереження озброєння, військової техніки та іншого майна, притягаються до матеріальної відповідальності. При чому притягнення до матеріальної відповідальності не звільняє від дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Метою забезпечення збереження вказаних матеріальних (грошових) засобів, а внаслідок цього, і підтриманню в належному стані матеріальної основи боєздатності Збройних Сил України поруч з іншими заходами служить встановлена державою матеріальна відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі.

В Положенні про проходження військової служби окремими категоріями громадян зазначено, що військовослужбовці та призвані на збори військовозобов’язані за шкоду заподіяну державі несуть матеріальну відповідальність згідно чинного законодавства України. Діючі умови та порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців та військовозобов’язаних (під час проходження ними учбових зборів) в разі заподіяння ними матеріальної шкоди визначаються “Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців, за шкоду заподіяну державі”, затверджену постановою ВРУ № 243-95 від 23.06.95 р., та оголошеною до керівництва в Збройних Силах України наказом МОУ № 201 від 14.08.95 року.

Це положення є головним нормативно-правовим актом, що регулює умови та порядок притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності.

Матеріальна відповідальність – це вид правової (юридичної) відповідальності військовослужбовців, під якою розуміється встановлена для них компетентними державними органами обов’язок повного або часткового відшкодування в грошової формі, в передбачених випадках та розмірах, заподіяної матеріальної шкоди державі.

Головне призначення матеріальної відповідальності – служити засобом відшкодування матеріальної шкоди, що заподіяна державі. В цьому перш за все суть матеріальної відповідальності.

Відшкодувальний характер матеріальної відповідальності – важлива риса, що відрізняє її від інших видив юридичної відповідальності. При матеріальної відповідальності сума, що підлягає відшкодуванню, визначається, як правило, розмірно грошової оцінки заподіяної шкоди.

Підстави притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності:

- заподіяння прямої дійсної шкоди;

- протиправна поведінка військовослужбовця;

- наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою та настанням шкоди;

- наявність вини у заподіянні шкоди.

Обставини які виключають матеріальну відповідальність:

- виникли „форс-мажорні обставини;

- особа, яка скоїла порушення, не встановлена;

- у зв`язку з смертю особи;

- матеріальна шкода наступила внаслідок виконання наказу командира.

За ознакою розмірів грошового стягнення передбачені наступні різновиди матеріальної відповідальності: обмежена, повна та підвищена (кратна) матеріальна відповідальність відносно грошової оцінки заподіяної матеріальної шкоди.

Обмежена матеріальна відповідальність міститься в відшкодуванні вартості шкоди, але в межах одного чи кількох окладів місячного грошового забезпечення винного військовослужбовця, або в межах визначеної суми, якщо навіть вартість шкоди перевищує ці межі.

Повна матеріальна відповідальність передбачає відшкодування винними всієї суми шкоди незалежно від її розміру. Підвищена матеріальна відповідальність міститься в кратному розмірі загальної суми грошового стягнення відносно до суми грошової оцінки реальної шкоди. Розмір стягнення в таких випадках в декілька разів (2, 3, 5, 10 разів) перевищує ціну заподіяної матеріальної шкоди.

Всі ці різновиди матеріальної відповідальності застосовуються тільки в відповідних, конкретно вказаних в Положенні випадках і в встановленому порядку стосовно до різних категорії військовослужбовців та обставинами здійснення правопорушення.

 

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов’язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.

За пошкодження, псування або втрату через необережність майна, виданого військовослужбовцям і призваним на збори військовозобов’язаним на період зборів в особисте користування, вони несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення.

Командири (начальники) військових частин за шкоду, заподіяну державі їх підлеглими, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення, якщо вони своїми розпорядженнями порушили встановлений порядок обліку, зберігання, використання, перевезення військового майна.

 

У разі, якщо командири (начальники) військових частин не вжили належних заходів, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню військового майна або щодо притягнення винних до відповідальності, вони несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення. Прапорщики, мічмани та офіцерський склад за шкоду, заподіяну з їх вини через простої вагонів, суден і автомобілів, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення.

 

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі:

1. Умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій;

2. Приписки у нарядах та інших документах фактично не виконаних робіт,

3. Перекручування звітних даних і обману держави в інших формах;

4. Заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані;

5. Дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину;

6. Недостачі, а також знищення або псування військового майна,

7. Переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети.

 

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв’язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна, несуть матеріальну відповідальність у 2 - 10-кратному розмірі вартості цього майна.

 

За характером стягнення, від часу і за призначенням, матеріальна відповідальність близька до цивільно-правової. Вплив при цивільно-правової відповідальності виявляється в покладанні на винного обов’язку відшкодування, головним чином, в грошової формі, за здійснену матеріальну шкоду. Мета відповідальності – відновити матеріальну шкоду. Але поняття матеріальної та цивільно-правової відповідальності не тотожні.

 

Третє питання: Кримінальна відповідальність військовослужбовців. Військовослужбовець як спеціальний суб’єкт військових злочинів. 15 хв.

З метою зміцнення законності та правопорядку у Збройних Силах та інших військових формуваннях України, боротьби зі злочинами та іншими правопору­шеннями в нашій державі разом із засобами виховання, переконання і в поєднанні з ними застосовуються передбачені законодавством заходи державного примусу. Одним з таких примусових заходів є настання кримінальної відповідальності військо­вослужбовців і, як наслідок, застосування покарання за скоєні ними злочини.

Військові злочини, або злочини проти встановленого порядку несення військової служби визначені у ХІХ розділі КК України, який набирав чинності з 01 вересня 2001 року.

Кримінальна відповідальність особи (військовослуж­бовця) — це закріплений в законодавстві обов'язок право­порушника, який скоїв злочин, дати звіт про свої суспільно небезпечні діяння, піддатися кримінальному покаранню та стерпіти позбавлення певних суспільних цінностей та благ.

Отже, кримінальна відповідальність – це відповідальність за скоєний злочин.

Військовий злочин - це злочин проти встановленого порядку несення служби, скоєний військовослужбовцем або військовозобов’язаним під час проходження навчальних або спеціальних зборів.

Основою інших видів юридичної відповідальності є провини (адміністративні, дисциплінарні, порушення цивільно-правових відносин).

За своїми об’єктивними властивостями провини є протиправними і винними діяннями (дія чи бездіяльність), але на відміну від злочинів вони не представляють суспільної небезпеки, хоча в ряді випадків і межують зі злочином, проте в силу малої значимості тягнуть адміністративну, дисциплінарну, матеріальну чи цивільно-правову відповідальність. Суспільна небезпека – основна ознака злочину і законодавство не вважає злочинним діяння, яке позбавлено ознак суспільної небезпеки.

 

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців до кримінальної відповідальності.

Злочин – це передбачене кримінальним законом суспільно-небезпечне діяння (дія чи бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, її політичну та економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а також інше передбачене кримінальним законом суспільно-небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок.

Основою кримінальної відповідальності є скоєння особою суспільно-небезпечного діяння, яке визначено законом як злочин, тобто має ознаки певного складу злочину. Склад злочину є єдиною підставою кримінальної відповідальності.

Склад злочину – це сукупність передбачених в законі ознак, які характеризують об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкт, суб’єктивну сторону злочину. При аналізі цих ознак, потрібно виходити з того, що між ними існує тісний зв’язок і взаємозалежність, що кожна ознака існує лише в сукупності з іншими і являє необхідну частину нерозривного цілого. Відсутність якої-небудь із зазначених в законі ознак, означає відсутність складу злочину.

1) Об’єкт злочину. Теорія кримінального права розрізняє загальний, родовий та безпосередній об’єкти злочинів.

Загальним об’єктом злочину є сукупність суспільних відносин, які охороняються кримінальним законом, на які в кінцевому рахунку посягає будь-який злочин.

Родовим об’єктом злочину виступає певна частина суспільних відносин. Родовим об’єктом військових злочинів є певний порядок несення військової служби.

Під безпосереднім об’єктом злочину розуміються конкретні суспільні відносини чи сукупність декількох конкретних суспільних відносин, на які безпосередньо посягає злочин. Так, безпосереднім об’єктом вбивства є життя людини.

2) Об’єктивна сторона злочину характеризується суспільно-небезпечним діянням (дією або бездіяльністю) злочинною послідовністю причинним зв’язком між діянням і наслідками, в деяких випадках мають значення час, місце, обстановка і спосіб вчинення злочину. Об’єктивна сторона злочину має важливе значення для кваліфікації злочинів. Передбачені законом види злочинів у більшості випадків розрізняються за характером дій чи бездіяльності або способом його виявлення за наслідками, обстановкою здійснення злочину та іншими зовнішніми ознаками.

3) Суб’єкт злочину. За кримінальним правом суб’єктом злочину визнається фізична осудна особа, яка досягла до моменту вчинення злочину віку, з якого згідно з законом може наступити кримінальна відповідальність.

4). Суб’єктивна сторона злочину - це психічне ставлення особи до скоєного ним діяння і суспільного-небезпечних наслідків даного діяння. Вина, як визначена форма психічного відношення особи до вчиненого нею злочину, складає ядро суб’єктивної сторони злочину. Вина – обов’язкова ознака будь-якого злочину. Визнати особу винною – означає встановити, що вона вчинила злочин або навмисно або з необережності.

Не можуть бути визнані дії, які ззовні підпадають під ознаки тієї чи іншої статті Кримінального кодексу, але здійсненні в стані необхідної оборони, або крайньої необхідності. Наприклад, згідно зі ст. 15 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту інтересів чи прав особи, яка захищається, або іншої особи, інтересів суспільства або держави від суспільно небезпечного посягання шляхом завдання шкоди тому хто посягає, якщо такі дії були зумовлені потребою негайного відвернення чи припинення посягання.

Всі злочини діляться на:

1. Державні;

а) особливо небезпечні;

б) інші злочини.

2. Загальнокримінальні;

3. Військові злочини.

Перші – це злочини, які посягають на основи суспільного та державного ладу, на зовнішню безпеку, економічну та політичну основу держави, її національні завоювання і т.д. До них відноситься: держана зрада, шпигунство, терористичний акт, диверсія, шкідництво, пропаганда війни, організаційна діяльність направлена на скоєння небезпечних злочинів. До інших державних злочинів відносяться такі діяння, які хоча і здійснюються без мети підриву чи послаблення влади, але можуть при певних обставинах серйозно послабити державний устрій, оскільки вони посягають на основи суспільної безпеки, обороноздатність, господарську могутність держави та деякі інші основні інтереси України.

Загальнокримінальні злочини складають більшу частину злочинів, які перераховані в кримінальних кодексах держав. До них відносяться злочини проти особистої власності громадян, злочини проти життя, здоров’я, свободи та гідності особистості, злочини проти громадського порядку і суспільної безпеки і т.д. Військовослужбовці, винні у вчиненні державних та загальнокримінальних злочинів, несуть кримінальну відповідальність на загальних підставах з усіма громадянами. Крім того вони є суб’єктами військових злочинів.

Важливе значення має вивчення законодавства про військові злочини, які подано в Законі про кримінальну відповідальність за військові злочини.

Згідно зі ст. 401 КК України військовими злочинами визнаються передбачені кримінальним законодавством злочини проти встановленого порядку несення військової служби, які вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними під час проходження ними ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.

Відповідно до цієї ж статті КК України відповідальність несуть військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також інші особи, визначені законом.

Особи, не зазначені у цій статті, за співучасть у військових злочинах підлягають відповідальності за відповідними статтями цього розділу.

Особа, яка вчинила злочин передбачений ХІХ розділом, може бути звільнена від кримінальної відповідальності згідно зі статтею 44 цього Кодексу із застосуванням до неї заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

 

Суб’єктами військових злочинів є:

- військовослужбовці, тобто особи, які перебувають на військовій службі;

- військовозобов’язані під час проходження ними навчальних зборів;

- особи, у відношенні яких є спеціальні вказівки в законодавстві.

Таким чином, особливостями військових злочинів є вчинення протиправних діянь суб’єктами, які вказані вище, і наявність направленості правопорушень проти встановленого порядку проходження військової служби і військового правопорядку.

Кожен військовий злочин безпосередньо посягає не на всю сукупність військових відносин, які охороняються військово-кримінальним законом, а на конкретні відносини. В зв’язку з цим військові злочини, передбачені в Законі про кримінальну відповідальність про військові злочини, класифікуються таким чином:

1. Злочини проти порядку підпорядкування і статутних взаємовідносин військовослужбовців (непокора, невиконання наказу, опір начальнику або примушення його до порушення службових обов’язків, погроза начальникові, насильницькі дії щодо начальника, образа підлеглим начальника або начальником підлеглого, порушення статутних правил статутних взаємовідносин між військовослужбовцями при відсутності між ними відносин підлеглості);

2. Ухилення від військової служби ( самовільна відлучка, самовільне залишення частини або місця служби, дезертирство, самовільне залишення частини у бойовій обстановці, ухилення від військової служби, шляхом членоушкодження або іншим способом);

3. Злочини проти порядку зберігання військового майна та експлуатації військової техніки (промотання або втрата військового майна, умисне знищення або пошкодження військового майна, порушення правил поводження із зброєю, а також з речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточуючих порушення правил водіння або експлуатації машин, порушення правил польотів або підготовки до них, порушення правил кораблеводіння);

4. Злочини проти порядку несення спеціальних служб (порушення статутних правил вартової служби, порушення правил несення прикордонної служби, порушення правил несення бойового чергування, порушення статутних правил внутрішньої служби);

5. Військові посадові злочини (зловживання владою перевищення або бездіяльність влади, халатне ставлення до служби);

6. Розголошення військової таємниці (розголошення військової таємниці або втрата документів, що містять військову таємницю);

7. Військові злочини, які скоєні в районах військових дій (здача або залишення ворогові засобів ведення війни, залишення гинучого військового корабля, самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю, злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні, добровільна здача в полон, насильство над населенням в районі бойових дій, мародерство, погане поводження з військовополоненими, незаконне носіння знаків Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, та зловживання ними).

Закон про кримінальну відповідальність за військові злочини визначає основні ознаки кожного виду військових злочинів і встановлює види і розміри кримінального покарання.

Види покарань. Всі покарання діляться на три групи.

Першу групу складають основні покарання. Вони можуть призначатися самостійно, їх не можна приєднати ні до якого іншого покарання. До них відносяться: позбавлення волі, умовне засудження до позбавлення волі з обов’язковим залученням засудженого до праці, виправні роботи без позбавлення волі, громадська догана та направлення в дисциплінарний батальйон.

Другу групу складають додаткові покарання, які не можуть призначатися самостійно і приєднуються до інших – основних покарань. До них відносяться: позбавлення військового чи спеціального звання, конфіскація майна.

Третю групу складають покарання, які можуть бути як основними, так і додатковими, тобто призначатися до основних покарань. До них відносяться: займати певні посади або займатися певною діяльністю, штраф, звільнення з посади.

 

Четверте питання: цивільно-правова відповідальність військовослужбовців. 15 хв.

 

Цивільно-правова відповідальність настає внаслідок заподіяння майнової шкоди громадянами один одному, а також державним або суспільним організаціям за умов, що шкода була нанесена не при виконанні і не в зв’язку з виконанням службових (трудових) обов’язків. Відносини, що виникають в зв’язку з цим, не зачіпають службові (трудові) обов’язки громадян. Така відповідальність розповсюджується і на військовослужбовців. Військовослужбовці, як іінші громадяни України, за цивільні правопорушен­ня (проступки) підлягають цивільно-правовій відповідальності.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 20062; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.014 сек.