Економічна сутність, класифікація та структура інвестицій

План.

Тема: Інноваційно – інвестиційна діяльність підприємства.

Тема лекції №5: Інноваційно – інвестиційна діяльність підприємства.

1. Економічна сутність, класифікація та структура інвестицій.

2. Оцінка економічної ефективності виробничих інвестицій.

3. Зміст інноваційної діяльності, її ефективність.

Інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу (грошей) у підприємницьку діяльність для одержання прибутку. Той, хто має капітал (гроші) і вкладає його (їх) у ту чи іншу комерційну справу, називається інвестором, а сам процес вкладення капіталу – інвестування.

Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном) розрізняють внутрішні (вітчизняні) й зовнішні (іноземні) інвестиції. У свою чергу, внутрішні інвестиції поділяються на фінансові та реальні, а зовнішні прямі і портфельні.

Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що їх випускають підприємства або держава, (їх називають фондовими або фіктивними).

Реальні інвестиції (капітальні вкладення) являють собою вкладення капіталу (грошей) до різних сфер і галузей суспільного виробництва з метою оновлення існуючих і створення нових матеріальних благ, а як наслідок – одержання набагато більшого прибутку.

Прямі інвестиції – це вкладення капіталу за кордоном, що за величиною становить менше за 10% вартості того чи іншого конкретного проекту.

Закордонні інвестиції менші за 10% вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту, називається портфельними.

Приватні інвестиції здійснюються фізичними і юридичними особами приватної форми власності, їх частка в умовах ринку стрімко зростає.

Державні інвестиції здійснюються через державні органи управління або під гарантії уряду.

Капітальні вкладення – це періодично здійснювані довгострокові витрати капіталу на відтворення основних фондів і об’єктів соціальної інфраструктури підприємства. Розрізняють валові капітальні вкладення і чисті капітальні вкладення.

Валові капітальні вкладення – це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте і розширене відтворення виробничих основних фондів та об’єктів соціальної

інфраструктури. Чисті капітальні вкладення – це витрати лише на розширене відтворення. Величину чистих капітальних вкладень можна розрахувати: для цього із загального обсягу капітальних вкладень треба виключити розмір амортизаційних відрахувань, котрі використовуються, як відомо, на просте відтворення основних фондів та іншого майна підприємства.

2. Оцінка економічної ефективності виробничих інвестицій.

Щоб дати оцінку доцільності капітальних витрат необхідно порівняти різні проекти за умови обмеженості і зробити висновок, який з них вигідніший і забезпечить найбільший прибуток. Слід добиватись реалізації найліпшого з кількох варіантів (проектів) інвестицій.

Розрізняють загальну (абсолютну) та порівняльну (оцінку доцільності) ефективність капітальних вкладень.

Абсолютна ефективність капітальних витрат показує загальну величину їхньої віддачі (їхню результативність на тому чи іншому підприємстві). Її розрахунки потрібні для оцінки очікуваного або фактичного ефекту від реальних інвестицій за певний період часу.

Застосовують два взаємопов’язані показники, за якими визначають абсолютну ефективність інвестицій: перший (прямий) – коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості) капітальних витрат Е_Р; другий – (обернений до нього) – строк окупності капітальних вкладень

Коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості) обчислюють за співвідношенням:

v для окремих проектів або форм відтворення основних фондів діючих підприємств:

v для підприємств (окремих цехів і виробничих об’єктів), що будуються:

Розраховані значення коефіцієнтів Е_Р треба порівняти з нормативним Е_Н, що встановлюється централізовано Міністерством економіки України на певний період. Проект (варіант) капітальних вкладень визначають доцільним (ефективним) за умови коли Е_Р Е_Н

Порівняльна ефективність капітальних вкладень визначається лише тоді, коли є кілька інвестиційних проектів (варіантів вирішення господарського завдання). Вона характеризує переваги (економічні, соціальні та інші) якогось одного проекту капітальних витрат проти іншого або інших.

Розрахунки порівняльної ефективності здійснюють з метою визначення найкращого з можливих проектів (варіантів) інвестування виробництва.

Визначення порівняльної ефективності реальних інвестицій, основу якої становить вибір економічно найдоцільнішого проекту капітальних вкладень, здійснюються через обчислення так званого мінімуму приведених витрат. Проект (варіант) капітальних вкладень із найменшими зведеними витратами і буде найліпшим з економічного погляду.

2. Зміст інноваційної діяльності, її ефективність.

Відповідно до ст. 325 ГКУ під інноваційною діяльністю у сфері господарювання слід розуміти діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науково – технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя.

Інноваційна діяльність передбачає інвестування наукових досліджень і розробок, спрямованих на здійснення якісних змін у складі продуктивних сил, прогресивних міжгалузевих структурних зрушень, розробки і впровадження нових видів продукції і технологій.

За міжнародними стандартами інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності, що одержав втілення у вигляді нового чи удосконаленого продукту, упровадженого технологічного процесу, використовуваного в практичній діяльності, або в новому підході до надання соціальних послуг. Поряд з терміном "інновація" у вітчизняній літературі використовується такі терміни як "нововведення", "новація".

Оскільки технічні нововведення та їх впровадження потребують значних затрат, то важливим є оцінка економічної ефективності цих заходів. Ефективність – це відносна величина, яка характеризує результативність будь- яких затрат. Ефективність інновацій– це відношення ефекту від здійснення заходів до затрат на них.

До груп технічних новин і нововведень належать створення, виробництво та використання нових або модернізація існуючих засобів праці, предметів праці і споживання, технологічних процесів, включаючи винаходи й раціоналізаторські пропозиції.

Єдиним узагальнюючим показником економічної ефективності будь-якої групи технічних нововведень служить економічний ефект, що характеризує абсолютну величину перевищення вартісної оцінки очікуваних (фактичних) результатів над сумарними витратами ресурсів за певний розрахунковий період.

Народногосподарський економічний ефект визначається через порівнювання результатів від застосування технічних нововведень і всіх витрат на їхню розробку, виробництво і споживання.

Внутрішньогосподарський (комерційний) економічний ефект, що обчислюється на окремих стадіях відтворювального циклу «наука—виробництво—експлуатація (споживання)», дає змогу оцінювати ефективність певних технічних новин і нововведень з огляду на ринкові економічні інтереси окремих науково-дослідних (проектно-конструкторських) організацій, підприємств-продуцентів і підприємств-споживачів. Перша форма економічного ефекту як оцінний показник використовується на стадіях обгрунтування доцільності розробки та наступної реалізації нових технічних рішень і вибору найліпшого варіанта таких, а друга — у процесі реалізації новин (нововведень), коли вже відомі ціни на нову науково-технічну продукцію та обсяги її виробництва. Незважаючи на відмінності між двома формами виразу економічного ефекту, способи їхнього обчислення є ідентичними; вони визначаються як різниця між результатами (продукцією, роботою, послугами у вартісній оцінці) і витратами на досягнення таких за певний розрахунковий період , тобто

,

Основний зміст і властивості нововведень, новацій та інновацій.

Термін	Стадія виробничого циклу	Зміст	Властивості
Нововведення	Початкова	Новий спосіб, відкриття, ноу-хау, винахід, патент	Наявність новизни
Новація	Проміжна	Використання нововведення	Новизна, матеріалізація
Інновація	Кінцева	Поширення нововведення	Новизна, матеріалізація, поширення, комерціалізація

Ефективність інноваційного проекту характеризується системою економічних показників, що відображають співвідношення пов’язаних з проектом витрат і результатів, які дають можливість судити про економічну привабливість проекту для його учасників, про економічні переваги кожного з них. Показники ефективності інноваційних проектів класифікуються за такими ознаками:

¾ За видами економічних суб’єктів – суспільні і комерційні;

¾ За видом узагальнюючого показника – абсолютні, відносні, тимчасові;

¾ За методом зіставлення різнотермінових витрат і результатів – статичні і динамічні.

Основними показниками, використовуваними для оцінки ефективності інноваційного проекту, є:

¾ Чистий дисконтований дохід (ЧДД);

¾ Внутрішня норма дохідності (ВНД);

¾ Потреба в додатковому фінансуванні (зокрема, бюджетному);

¾ Індекси дохідності витрат та інвестицій (ІД);

¾ Строк окупності інноваційного проекту (Т_ок);

¾ Група показників фінансового стану підприємства – учасника проекту.

Показники комерційної ефективності відбивають тільки основні результати (без супутніх), одержуванні при реалізації інновацій з урахуванням механізмів розподілу наново створеної вартості й інтересів кожного з учасників інноваційного проекту.

Література:

Закони України (зі змінами і доповненнями): “Про підприємства в Україні” від 07.02.91.

Бойчук І.М., Харів П.С. Економіка підприємтсва: Навч. Посіб. – К.: Каравела; Львів: Новий світ, 2000.

Мазаракі А.Л., Лігоненко Л.Д., Ушакова Н.М. Економіка торговельного підприємства. – К.: Хрещатик, 1999

Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. Структурно-логічний навчальний посібник – К.: КНЕУ, 2001

Фастовець А.А. Економіка підприємства. – К.: - НМЦ “Укоопосвіта”, 2000.

Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. – К.: Наук. думка, 2004.

Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства.-.К. 2006.

Викладач Яковина І.О.

Дата добавления: 2014-01-07