Гомогамія в шлюбі

Найважливішими рисами гомогамії у виборі шлюбного партнера вважається вік, етнічна приналежність, соціальний статус, освіта, рівень інтелекту, зовнішність і сумісність біологічних ритмів. Зарубіжні дослідження вказують на те, що найбільшу роль відіграють вік, етнічна приналежність та освіта.

Статистичні дані за різні роки показують, що в сучасному українському суспільстві в цілому прослідковується традиційний незбіг віку партнерів, а саме невелике перевищення віку чоловіків над віком своїх дружин, тобто в очах чоловіків вік асоціюється з жіночою привабливістю, яка найповніше проявляється в юності, а в очах жінок – з високим статусом старших за них чоловіків. За даними 1997 р. це насамперед стосувалося молоді від 20 до 29 років. У цей же період чоловіки віком 16-19 років одружувалися з однолітками та жінками старшими за віком. Частка одружень із жінками старшими за віком у цієї групи найбільша (кожне друге). Для порівняння, у перші післявоєнні роки, тобто в часи різких диспропорцій чоловічої та жіночої статі, такий шлюб був поширений серед чоловіків до 25-річного віку. Переважно на однолітках у ті часи одружувалися чоловіки віком 25-29 років. Статева диспропорція людей віком 16-29 років нормалізувалася нещодавно (1993-1997 рр.), коли межа віку, у якому чоловіки беруть шлюб з жінкою старшою за себе, відсунулася до 19 років. У 1997 р. серед чоловіків віком 16-19 років взяли шлюб із жінкою молодшою за себе майже 75%, старшою за себе – близько 15%, з однолітком – 10%. У цьому році частка молодих жінок (16-29 років), які вийшли заміж.за старших чоловіків, становила приблизно 70%, за молодших – 18%, за однолітків – 12%. Позитивною тенденцією є те, що поступово зменшується шлюбний вік жінок. З початку 90-х років більша частина жінок одружується у віці 16 -19 років. Чоловіки в основному беруть шлюб в 20-24 роки. Негативною тенденцією можна вважати той факт, що загальна кількість одружень серед усіх вікових групах зменшується. Можна висловити припущення, що найближчим часом цей показник не буде збільшуватися. На це вказує і наше соціологічне дослідження, проведене в 1996-1997 рр. з широкого кола питань, які стосувалися шлюбу і сім'ї. У цьому опитуванні прийняли участь 1352 юнаків і дівчат віком від 15 до 17 років та 1565 дорослих громадян віком від 18 до 60 років із Придніпровського регіону України (Дніпропетровської, Запорізької та Кіровоградської областей). Воно показало, що серед опитаних юнаків і дівчат від 28 до 42% вважали необов'язковим для кожної дорослої людини-рано чи пізно вступати в шлюб.

Етнічна ендогамність (однорідність), на думку вчених, загалом сприяє стабільності функціонування подружньої пари. Серед українців у 1989 р. процент осіб, що одружилися з представниками інших національностей, був одним з найвищих у колишньому СРСР: 32,4% серед чоловіків і 32,1% серед жінок (Демографический ежегодник / Стат. сб. – 1991. – М.: Статистика, 1992. – С.402). Для росіян він становив 16,1% у чоловіків і 17,7% у жінок; для білорусів – 38,5% і 37,2%; узбеків – 6,5% і 5,2%; грузинів – 16,5% і 8,8%; литовців – 11,5% і 12%; латишів -24,7% і 23,6%; естонців – 14,7% і 14,8%; молдаван – 27,9% і 29% відповідно. Спеціальне вибіркове соціально-демографічне дослідження Міністерства статистики України в грудні 1996 р., що стосувалося 3 млн сімей, у яких вік подружжя не перевищує 29 років (вибіркова сукупність – 3514 сімей), показало, що в даного типу сімей переважають однонаціональні шлюби. їх частка досягає близько 68,9% у містах і 78,4% у селах; частка сімей, у яких члени сім'ї належать до різних національностей, – 31,5% у містах і 21,6% у селах. Однак ступінь етнічної неоднорідності все ж досить високий.

У юнацькому віці люди не завжди задумуються над роллю освіти. Наше дослідження показало, що 43-59% відсотків юнаків і дівчат вважають неістотною роль освіти в шлюбі, 10-28 % висловилися за те, що вона має бути одного рівня, і 19-22% за те, що в чоловіка повинна бути більш висока освіта. За даними американських досліджень половина соціальної подібності в подружньому союзі забезпечується асортативною шлюбністю за освітою. Імовірність вступу в дошлюбні, а потім і в шлюбні стосунки людей з однаковою чи близькою за рівнем освітою вища. За розрахунками російських фахівців для чоловіка з будь-яким рівнем освіти максимальною є вірогідність вступити в шлюб з жінкою, що має той же рівень освіти, і навпаки, чим більше відрізняється рівень освіти потенціальної нареченої від рівня освіти нареченого, тим менша ймовірність того, що вони одружаться.

Рівень освіти тісно корелює з соціальним статусом (належністю), оскільки освітня гомогамія одночасно означає статусну гомогамію, коли партнери належать до однієї або до близьких соціальних груп. Вельми великою є тут і вірогідність того, що партнери матимуть однакові цінності, переконання, ставлення до різних сторін життя.

У процесі шлюбного вибору діє тенденція, коли чоловіки віддають перевагу молодшим жінкам, які мають нижчу освіту і належать до нижчої соціальної групи. Для жінок спостерігається протилежна тенденція. Внаслідок посилення диференціації соціальної структури українського суспільства швидше всього утвориться надлишок професійно зайнятих незаміжніх жінок старшого віку з високою освітою, які не матимуть можливості знайти собі шлюбного партнера через завищені вимоги щодо його статусу та освіти. Між іншим, це є однією з причин так званого "другого піку" позашлюбної народжуваності, коли жінка, втративши надію вийти заміж, обирає шлях одинокого материнства.

Сучасна молода українська сім'я, як свідчать вибіркові дослідження, за рівнем освіти є такою: 55,4% чоловіків і 57,9% жінок мають загальну середню чи спеціальну середню освіту, 43% і 39,8% – вищу чи незакінчену вищу освіту. Помічається деяка крреляція освітнього рівня й дітності в сім'ї. Найбільшу частку сімей з 1-2 дітьми становлять подружжя, які мають закінчену фахову освіту (середню спеціальну чи вищу). Вирішальне значення має освіта дружини. Серед однодітних і дводітних сімей більше двох третин – це сім'ї, у яких дружина-мати має середню спеціальну чи вищу освіту (в однодітних сім'ях освітній показник матерів дещо вищий). Незакінчена фахова освіта не сприяє народженню навіть первістка. Біля половини таких сімей відкладають народження дітей. Слід додати, що в 1997 р. кількість матерів-студенток у вищих навчальних закладах 1-2-го рівнів акредитації дорівнювала майже 296 тис. осіб (більша частина серед всієї кількості студентів – 56,2%), у вищих навчальних закладах 3-4-го рівнів акредитації – 561 тис. осіб, що становило 50,6% від загальної кількості студентів.

Розглянуті чинники вибору подружньої пари і їх можливий вплив на шлюбне життя належать до так званих соціологічних фільтрів, через які меншою або більшою мірою проходять люди, маючи на меті вступати в шлюб. Важливими є психологічні фільтри (почуття кохання, комплементарні потреби, особистісні характеристики, подібність з батьками протилежної статі тощо).

Дата добавления: 2014-01-07