Лотман Ю. М. Куклы в системе культуры // Избранные статьи. В 3-х т.т. Т. I. Таллинн, 1992, с. 377-380

СЕМАНТИКА ЛЯЛЬКИ

Аграрні свята через субституцію людського жертвопринесення дали стійкий мотив жертвопринесення фалічних опудал, яких робили вже не з шкіри, а з рослин (Ярило, Кострома тощо), хоча спонтанні людські офіри траплялись ще досить донедавна, іноді через невдале падіння на каміння або невмисне утоплення тих, кого дуже часто замість опудал за старою пам’яттю скидали з мосту (в Україні попи скаржилися на це начальству ще у 16-му ст.). Стадіальною фазою трансформації обрядових опудал можна вважати формування таких видовищних форм, як ляльковий театр.

Значення має, яка аудиторія використовує ляльку – доросла чи дитяча. Доросла аудиторія знає правила гри, вона не бере безпосередню участь у грі, а лише виконує правила – не трогає ржами, не вмішується у п’єсу, не порушує тишу. Дитяча аудиторія сприймає життя безпосередньо, - чіпає усе руками, коментує п’єсу, б’є неслухняну книжку тощо. В першому випадку відбувається сприйняття інформації, в іншому – обрбка її у процесі гри. До першого випадку належить статуя – посередник, що передає нам чужу творчість, до другого – лялька, яка вимагає не споглядання чужої гори, але активної участі в ній. Тому ляльки не бувають натуралістичними. Відомо, що дорогі натуральні іграшки вражають дитину менше, ніж саморобні примітивні. Статуя вимагає серйозності, лялька вимагає – гри.

Однак, незважаючи на те, що лялька є примітивною, вона передбачає вільну модель поведінки. За неї говорять, ходять, здійснюють дії, навіть тоді, коли лялька нерухома.

Лялька, яка рухається, заводний автомат, викликає подвійне ставлення.

1. Збільшується натуралістичність, рельєфніше виступає умовність і ненатуральність нерухомої ляльки.

2. Разом з тим, нерухома лялька такого ставлення не викликає. Особливо це помітно у виразі обличчя.

Можливість співставлення з живою істотою збільшує мертвенність ляльки. Це надає новий зміст протиставлення живого і мертвого. Міфологічні уявлення про оживлення мертвої подоби і перетворення живої істоти на нерухомий образ універсальні. Статуя, портрет, відображення у дзеркалі, тінь чи відбиток породжують різноманітні сюжети витіснення живого мертвим, розкриваючи сутність поняття «життя» в тій чи іншій системі культури.

Поява у часи Ренесансу машини породило нову метафору свідомості. Машина стала образом життєподібної, але мертвої за своєю суттю.

Наприкінці XVIII ст. Європу охопило повальне захоплення автоматами. Сконструйовані Вокансоном заводні ляльки стали метафорою злиття людини і машини, образом мертвого руху. Лялька стала на перехресті давнього міфу про живого покійника і новою метафорою мертвого життя машини.

Таким чином у нас склалося подвійні лики ляльки: одне нагадує затишний світ дитинства, інший – асоціюється з псевдо життям, мертвим рухом, смертю. Перше спрямоване у світ фольклору, інше – нагадує про машинну цивілізацію, подвійність.

Специфіка лялькового театру полягає у тому, що у театрі актор програє чуже життя, а лялька програє гру актора. Вона стає зображення. Ця поетика подвоєння демонструє умовність життя. Умовна неживість ляльки дає можливість експериментувати з життям, грати на його умовності, ставити людину на місце деміурга.

Антитеза живого / неживого, рухомого / нерухомого (такою може бути лише лялька (пор. з тим, що іноді живі люди грають ляльок - понтоніма),), одухотвореного / не одухотвореного, мнимого життя / життя справжнього, знаходить відгук у сучасному мистецтві.

Лялька створює ефект мертвенності / автоматизму.

1. застосування масок, як маскування живого під мертвого і навпаки.

2. Ефект оживання статуї, оживання мерця. Ідея воскресіння.

2. Набуває подвійності. Лялька може показувати світ невидимого, що пояснює популярність мультиплікацію.

3. За допомогою ляльки людина може створити собі новий, паралельний світ, матеріалізувати світ уяви, звідси важлива соціально-психологічна роль ляльки.

4. Дає можливість програти ті ролі, які неможливі у буденному житті.

Суттєвою є переосмислення семантики ляльки. Нерухома, реалістична лялька є праобразом статуї, що символізує царя, рухома лялька, нереалістична співвідноситься з образом клоуна, який діти сприймають най адекватніше.

Для запобігання шкоди важливо дотримуватися встановлених норм, мати неконфліктну поведінку бо навпаки проявляти виняткову агресію по відношенню до хвороби чи чарівника. Тут враховують настирний погляд чи зайві слова, які складають комунікативну помилку, яка трактується як технологія зурочення і викликає протидію – погрози, відмовки чи жарту. Звинувачення у чарівництві – це перенос відповідальності, психічна здача позицій, втрата своєї влади. Влада це влада не лише над людьми, але світом у цілому – рослинами, тваринами, ситуаціями, предметами, духами, що складає характерну рису міфологічного мислення. Влада знаходиться на перетині соціальної, природної і надприродної реаліями.

Христофорова О.Б. Дискурс о колдовстве и локальные фольклорные традиции: семантика, прагматика, социальные функции Специальность 10.01.09 – Фольклористика Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора филологических наук Москва 2010.

Дата добавления: 2014-01-07