Наркотики

Свідомість є вища, інтегральна форма психіки, результат суспільно-історичних умов формування людини у процесі трудової діяльності за постійного спілкування (з допомогою мови) з іншими людьми.

Найважливіші психологічні характеристики свідомості:

ПЕРША її характеристика полягає в здатності акумулювати знання про навколишній світ. Це явище відбувається на основі пізнавальних процесів: відчуття, сприйняття, пам'яті, мислення, уяви.

ДРУГА характеристика свідомості – чітко закріплене в ній розрізнення суб'єкта і об'єкта, тобто розрізнення «Я» і «Не - Я» людини. Людина є єдиною із живих істот, яка здатна здійснювати самопізнання, вивчати й досліджувати саму себе.

ТРЕТЯ характеристика свідомості – забезпечення цілеспрямованої діяльності людини. До функцій свідомості належать формулювання мети діяльності. При цьому зважуються її мотиви, приймаються вольові рішення, береться до уваги перебіг дій, вносяться корективи тощо.

ЧЕТВЕРТА характеристика свідомості – наявність у її складі певного ставлення до когось чи чогось. Ставлення проявляється в почуттях, що їх можна назвати індикаторами міжособистісних стосунків. Наприклад, під час захворювань із порушенням свідомості відбувається розлад у сфері почуттів і ставлення: хворий може зненавидіти свою матір, яку доти гаряче любив.

Через свідомість забезпечується попередня побудова дій та передбачення їхніх наслідків, у контролюванні поведінки й керуванні нею, у здатності особистості давати собі раду в навколишньому матеріальному світі, у власному духовному житті. Обов'язковою умовою формування і прояву всіх зазначених вище специфічних якостей свідомості є мова. Свідомість – це вищий рівень функціонування психіки.

Нижчий рівень психіки утворює несвідоме.

Рис. 5. Свідомість та її основні характеристики

Несвідоме – це сукупність психічних процесів, актів і станів, зумовлених явищами дійсності, вплив яких суб'єкт не усвідомлює.

Залишаючись психічним, несвідоме являє собою таку форму відображення дійсності, за якої втрачається повнота орієнтування в часі та місці дії, порушується мовленнєве регулювання поведінки.

У несвідомому стані, на відміну від свідомого, неможливі цілеспрямований контроль людиною здійснюваних нею дій та оцінка наслідків цих дій.

До сфери несвідомого належать:

- психічні явища, які виникають під час сну (сновидіння);

- реакції-відповіді, спричинювані невідчутними, але реально діючими подразниками (субсенсорні реакції);

- рухи, які були в минулому усвідомлюваними, але з повторюванням стали автоматичними і тому більше не усвідомлюються;

- деякі спонукання до діяльності, в яких відсутнє усвідомлення мети.

До несвідомого відносять і деякі паталогічні явища, які виникають у психіці хворої людини: марення, галюцинації тощо.

Несвідоме – таке ж специфічне людське явище, як і свідомість, і не протиставляється йому. Його (несвідоме) пояснюють як недостатньо адекватне відображення навколишньої дійсності у мозку людини.

Виділяють чотири класи прояву несвідомого:

1. Надсвідомі явища (надсвідоме).

2. Неусвідомлювані спонукання до дійсності (неусвідомлювані мотиви і смислові установки), коли витіснені в підсвідоме (несвідоме) бажання мотивують реальну поведінку.

3. Неусвідомлювані регулятори способів виконання діяльності (операціональні установки і стереотипи автоматизованої поведінки), зумовлені образами неусвідомлено передбачуваних подій і способів діяння, що спираються на минулий досвід поведінки.

4. Прояви субсенсорного сприйняття.

НЕСВІДОМІСТЬ (несвідомий рівень) - це сукупність психічних явищ, актів і станів, які виявляються на глибокому рівні функціонування психіки й цілковито позбавляють індивіда можливості впливу, оцінки, контролю й звіту в їхньому впливові на поведінку, вчинки й діяльність.

Несвідоме - це таке психічне, яке прямо ніколи не стає свідомим, хоча постійно впливає на поведінку й діяльність людини.

Несвідоме не є чимось містичним, його не варто уявляти як ірраціональну, «темну» силу, що затаїлася в глибинах психіки людини. Це цілком нормальна частина психіки, особливий рівень психічної діяльності.

На відміну від свідомості, несвідоме не передбачає попередньої уявної побудови дій, проектування їхніх результатів і постановки мети.

Несвідоме виявляється і в так званих імпульсивних діях, коли людина не усвідомлює наслідків своїх учинків. Наші наміри не завжди виражаються в наслідках наших дій адекватно, так, як ми б цього хотіли. Іноді, здійснивши той чи інший вчинок, людина сама не може зрозуміти, чому вона зробила саме так.

Формою вияву несвідомого є й так звана психологічна установка. Цей психічний феномен становить собою цілісний стан людини, який виражає динамічну визначеність її психічного життя, спрямованість особистості на активність у певному виді діяльності, загальну схильність до дії, стійку орієнтацію на певні об'єкти, що зберігається доти, доки очікування людини виправдовуються.

Підсвідоме - психічні процеси, які відбуваються під порогом свідомості. У філософській та психологічній літературі підсвідоме нерідко ототожнюють із несвідомим. Проте ці поняття слід розрізняти.

Термін «несвідоме» - ширший. Він охоплює всі психічні явища, що не усвідомлюються людиною (інстинкти, інтуїцію, автоматизм, лунатизм, гіпноз, гарячку та інші хворобливі стани нестямності).

Поняттям «підсвідоме» позначають лише ті феномени психіки, які на даний момент перебувають поза фокусом свідомості, проте щільно з нею пов'язані, впливають на її перебіг і з відповідною зміною умов порівняно легко переходять у її сферу.

ПІДСВІДОМІСТЬ (підсвідомий рівень) - це уявлення, бажання, потяги, почуття, стани, психічні явища та акти, які колись упродовж життя «вийшли» зі свідомості, виявляються у відповідних ситуаціях ніби автоматично, без чіткого й зрозумілого усвідомлення, але за певних умов їх можна повернути назад та усвідомити.

Справді, у звичайних ситуаціях людина зовсім не замислюється, що те, що вона бачить, - це не є власне зовнішній світ, а зоровий образ зовнішнього світу. Інакше кажучи, людина не усвідомлює власного процесу сприйняття. У цьому немає необхідності: людина пристосована діяти завдяки своїм зоровим образам, відношення між образом того чи іншого предмета й самим предметом, дією з ним є усталеним, і його використовують у процесі регуляції поведінки, діяльності автоматично. Але коли звичне відношення з тих чи інших причин порушується, включається процес усвідомлення.

У підсвідомості зберігається весь пережитий досвід, який не наявний у свідомості в цей час, але який стимулює аномальні форми поведінки, породжені нерозв'язаними конфліктами, що хвилюють суб'єкта. Отже - проникнути в підсвідомість можна лише за допомогою таких методів, як аналіз описок, обмовок, запам'ятовувань, фантазій і снів людини, а також методу вільних асоціацій, проективних тестів тощо. Проте зводити вивчення характеру лише до проникнення у сферу підсвідомого неправомірно насамперед тому, що в такому разі вкрай обмежується його пізнання.

Підсвідомі процеси та явища реалізують специфічну функцію людської психіки, сутність якої - в ефективному регулюванні її стосунків з дійсністю, що перебуває за порогом свідомості.

Підсвідомі процеси виконують певну захисну функцію: позбавляють психіку від постійного напруження свідомості там, де в цьому немає потреби.

Підсвідоме як психічне явище можна характеризувати не лише негативно - в розумінні чогось неусвідомленого (прихованого на цей момент, але здатного за певних умов виявитись у свідомості або приреченого назавжди залишатися невиявленим). Воно має позитивну особливість: це специфічне відображення, що має свою структуру, елементи якої пов'язані як між собою, так зі з свідомістю та дією, впливаючи на них і відчуваючи їхній вплив на собі.

Розглянемо деякі зі структурних елементів підсвідомого. Наприклад, ми відчуваємо те, що впливає на нас. Але аж ніяк не все, що впливає, стає при цьому фактом свідомості. Значну частину наших відчуттів ми не усвідомлюємо, і вона залишається підсвідомим. Якби на кожний вплив людина реагувала усвідомлено, вона не впоралася б із цим, оскільки не здатна миттєво переключатися з одного впливу на інший або утримувати у фокусі своєї уваги практично нескінченні подразники.

Механізми психічної автоматизації позбавляють свідомість постій­ного спостереження й непотрібного контролю за кожним фрагментом дії.

Підсвідоме виявляється в тій інформації, яка накопичується протягом усього життя та осідає у пам'яті як досвід. З усієї суми наявних у нас знань у кожний конкретний момент у центрі свідомості осідає лише невелика їх частка. Про деякі знання, що зберігаються в пам'яті, люди навіть не підозрюють. Проте спеціальні дослідження довели, що в регулюванні поведінки людини значну роль відіграють враження, отримані в ранньому дитинстві й закладені у підсвідомості.

Інколи про людину говорять: «Вона зробила це несвідомо»; «Вона не хотіла цього, але так сталося» тощо. Часто ми звертаємо увагу на те, що ті чи інші думки виникають у нас мовби «самі по собі», сформованими, невідомо як і звідки.

Явища людської психіки дуже різноманітні. І аж ніяк не всі з них охоплює сфера свідомості й навіть підсвідомості. Психічна діяльність може виходити за межі підсвідомого, переміщуючись або на рівень свідомості, або на рівень надсвідомого, або на несвідомий рівень.

Надсвідоме - рівень психічної активності особистості під час виконання творчих завдань, який не піддається усвідомлено-вольовому контролю.

НАДСВІДОМІСТЬ (надсвідомий рівень) - утримує психічні явища, акти й стани, які виникли внаслідок взаємодії із Всесвітом, а також психічні механізми такої взаємодії.

Рис. 6. Можливий «взаємозв'язок» між «свідомим» і «несвідомим».

До надсвідомих явищ зараховують творче натхнення, що супроводжується раптовим «осяянням» новою ідеєю, яка народжується немовби від якогось поштовху зсередини, а також випадки миттєвого розв'язання завдань, які тривалий час не піддавалися свідомим зусиллям, і ті явища, які називають парапсихічними, тощо. Наприклад, геомагнітні збурення впливають на психічні стани людей та їхню поведінку. Навіть різка зміна погоди, зміна пори року впливають не тільки на фізичне самопочуття людей, а й на їхній настрій.

К.Станіславський першим запропонував розглядати цей рівень як вищий етап творчого процесу, що відрізняється як від свідомих, так і від несвідомих компонентів.

Результатом взаємодії вражень є художні образи, наукові відкриття, які не усвідомлюються суб'єктом (творцем), але мають об'єктивно (реально) значущий зміст.

4.Змінені стани свідомості (сон, медитація, збуджуючі засоби, наркотики, алкоголь)

Добрі якості ніколи не виправляють злих,

як цукор, доданий до отрути, не заважає

їй бути смертельною.

Арабське прислів'я

Прикладом зміненого стану свідомості, що повністю відокремлює людину від фізичного і соціального оточення є звичайний сон, який займає третину всього нашого життя.

У середньому організм функціонує з такою черговістю: 16 годин активності, 8 годин сну. Цей 24-годинний цикл керується внутрішнім контрольним механізмом, який називається біологічним годинником. Він і відповідає за збудження центру сну.

Тривалий час вважали, що сон – це просто повний відпочинок організму, що дозволяє йому відновити сили організму, які були витрачені в період активності. Дійсно, помітили, що недостатність сну іноді суттєво впливає на поведінку: деякі люди засинали буквально стоячи, галюцинують або марять після 2-3 днів без сну; інші втрачають навіть здібності нормально сприймати дотикові, зорові або звукові стимули.

На сьогодні, відомо, що сон – не просто відновлюваний період для організму, а це зовсім не однорідний стан. Сон поділяється на стадії: повільнохвильова, за якою виступає сон іншого типу: парадоксальний. Ця послідовність повторюється в кожному з 5-ти циклів тривалістю ~ 90 хвилин, які є звичайними для нормального нічного сну.

Повільнохвильовий сон – складає 80% загального сну. У міру того, як людина засинає, ритми серця і дихання уповільнюються, стають більш рівномірними. У момент досягнення стадії глибокого сну тіло розслабляється і організм в максимальній мірі відновлює фізичні сили.

Парадоксальний сон. Людина знаходиться в абсолютній нерухомості внаслідок різкого падіння м’язового тонусу, а діяльність мозку збільшується, нібито людина прокидається. Але тільки лише очі здійснюють рух під замкненими повіками.

Ця стадія ШРО - сон зі швидким рухом очей, яка називається «парадоксальною» із-за невідповідності між станом тіла та активністю мозку. Під час цієї стадії розбудити людину дуже важко, але якщо це вдається, то можна почути розповідь про те, що вона бачила під час сновидінь, причому точність і яскравість цього сновидіння контрастує з тим, що буває під час повільнохвильового сну.

Тривалість цього періоду складає~20 % загального часу сну. Перші сновидіння однієї ночі не вирізняються оригінальністю, а наступні вже більш яскраві. Кожен із 3-х сновидінь - кольоровий.

Медитація

Знання законів життя є найважливішим

від багатьох інших знань, а знання, як

ведуть нас до самовдосконалення, є

найважливішими знаннями.

Г.Спенсер

Під медитацією розуміють особливий стан свідомості, який змінений за бажанням суб'єкта. Всі види медитації мають на меті - зосередити увагу, щоб обмежити поле екстравертованості свідомості настільки, що мозок буде ритмічно реагувати на той стимул, на якому зосередився суб'єкт.

Способи досягнення:

- сконцентрувати увагу на думках або фізичних відчуттях, як це роблять послідовники зазени;

- використовувати ритмічні танці як у дервіштурнерів;

- практикувати йогу, яка робить акцент на володіння тілесними позами й диханням.

У всіх випадках мозок починає все більше і більше синхронізувати свою електричну активність - частіше за все типу альфа-хвиль, а іноді тета-хвиль (як у деяких майстрів зен).

Деякі люди досягають під час медитації навіть такого рівня контролю, що можуть за власним бажанням уповільнювати скорочення серця чи зменшувати вживання кисню приблизно до 20%.

Найпопулярнішою технікою Заходу є трансцендентальна медитація, яка побудована на використанні особливого слова – мантри. Мантра, яка зазвичай вибирається «учителем» для учня, складається з таких звуків, як О,М,Н, які легко вступають в резонанс з електричною активністю мозку. Суб'єкт повинен повторювати свою мантру – ОМ, ЕНГ, ШИРІМ… - спочатку вголос, а потім про себе до тих пір, поки він не досягне стану повного розслаблення та «чистої свідомості» із якого виключені всі сприйняття зовнішнього світу і яке межує, на думку деяких прихильників, із «почуттям вічності».

Але не обов'язково ставати майстром медитації чи занурюватися в стан трансу, щоб відчути змінений стан свідомості, який відрізняється від сну. Кожна людина коли-небудь протягом життя переживала короткий проміжок часу «відчуття екзальтації», яке призводить до «розширення» свідомості і почуття зливання із Всесвітом, поряд з якою реальність здається тьмяною.

Причиною може бути щось, що сильно вразило людину: якась музика, що викликає хвилювання, щось красиве, що захоплює; це можуть бути емоції при дотику коханої людини, почуття альпініста, який після багаточасових зусиль досяг вершини. Ці моменти пікові, або пароксистичні, які сприяють збереженню емоційної рівноваги.

Хоча подібні стани і запрограмовані спадковістю, все ж, виховання, яке ми отримуємо в суспільстві, спрямоване на те, щоб обмежити можливості переживати їх.

Вібрації звуків,які ми сприймаємо дуже важливі для мозку. Наше тіло постійно сприймає коливання зовнішнього світу і організму (вигуком навіть можна роздробити кам’яні брили. Роджер Оми вивчав мову шаман. З 3 тис. лікують людей голосом (за допомогою мантр) і звуком бубона.

Основні мантри, які використовують у лікуванні та їх використання:

ОЙ - полегшує любий біль

АЙОЙ - полегшує біль при пологах

Мантри, які використовують з метою досягнення психологічної гармонії:

ЛАМ – систематичне повторювання дозволяє позбутися негараздів, сприяє внутрішній гармонії та поліпшує імунітет.

РАМ – гармонізує сексуальні стосунки,задоволення від життя

ВАМ – дозволяє позбутися шкідливих звичок, сприяє формуванню сильного характеру.

АУМ - налаштовує на правильну роботу з космосом. 7-кратне повторення в день сприяє збільшенню інтуїції.

ОМ – підвищує інтелект, активізує роботу мозку.

ХАМ – сприяє ораторському мистецтву.

ЯМ – сердечна чакра, застосовується для заспокоєння.

ХА – дозволяє позбутися стресу: Х – очищає нервову систему;

А – очищає голову.

На сьогоднішній день наукою та практичним досвідом накопичено величезний матеріал по самозціленню, самомедитації, який здатний допомогти людині стати успішною та щасливою. Так, Луїза Хей за допомогою унікальних афірмацій (те, що ми говоримо чи думаємо) пропонує позбутися хвороб, змінити своє ставлення до себе, реалізувати свої приховані можливості

Приклади афірмацій:

Я залучаю до себе удачу.

Я починаю життя, сповнене нагород і здійснень.

Все, за що я берусь,приносить мені успіх.

Я довіряю своєму «Я». Я з любов’ю прислухаюся до свого внутрішнього голосу. Я відмовляюся від дій і вчинків,які не спрямовує любов.

Тільки я володію Силою,що мене створила, адже завдяки їй я можу будувати своє життя. Я радію,тому, що можу використовувати силу свого розуму за власним розсудом.

Я знаю як позбутися старих негативних установок. Ці думки гальмують мій розвиток. У мене тепер нові позитивні творчі думки.

Я роблю все, щоб любов, яка заполонила моє серце,проникла в кожну клітину мого організму і зцілила його і мої емоції.

Це всього лише думка,а її,як відомо, можна зцілити.

Моє призначення – жити повноцінним життям. Я довіряю життю. Я в потоці життя. Я не боюся життя.

У моєму житті не має місця конкуренції та суперництву, ми всі різні і завжди будемо такими. Я особливий і неповторний. Я люблю себе.

При бажанні можна змінювати ці афірмації на свої та повторювати їх вголос чи подумки по декілька разів на день (не менше 10 разів).

Крім того, пам’ятаємо 3 заповіді практичної психології, а саме:

1. Думка завжди матеріальна.

2. Проблема, промовлена вголос, перестає бути проблемою.

3. Проблема усвідомлена перестає бути проблемою.

Життя кожної людини є шлях до

самої себе.

Герман Гессе

З давніх часів найбільш відомі паталогічні стани свідомості, які викликаються наркотиками. Кожна людина чула про можливі наслідки вживання цих засобів: про залежність від героїну, про ризик передозування, про небезпеку при водінні машини в стані сп'яніння, про розумову деградацію людини, яка тривалий час вживає наркотики, про ризик захворювання на рак внаслідок куріння.

Більшість цих застережень в деякій мірі виправдані, але не дивлячись ні на що люди продовжують вживати психотропні речовини. Одні роблять це з метою усунення болі, інші – як снодійне; треті – щоб підбадьорити себе у відповідальні моменти, а четверті – просто для того, щоб відчути себе «іншим», набути «інший» стан внутрішнього благополуччя, який допомагає подолати труднощі життя, або і уникнути їх. Тютюн, кава, алкоголь – це найрозповсюдженіші психотропні речовини, що використовуються в нашому суспільстві. Але широко використовуються (нелегально) також маріхуана, гашиш, ЛСД (діетіламід лизергінової кислоти - галюциноген), мескалін, амфетаміни, кокаїн і навіть героїн.

Усі вони діють на головний мозок, або прискорюючи передачу сенсорних сигналів, або блокуючи її чи змінюючи або заважаючи нервовим центрам, нормально виконувати свою функцію.

Багаторазове вживання наркотику частіше призводить до звикання до нього. Стосовно токсикоманії, то вона пов'язана з хронічним або періодичним отруєнням, вплив якого на організм значний.

Тут слід відрізняти фізичну залежність від психологічної. В обох випадках існує потреба в цій речовині. Коли має місце фізична залежність, функціонування організму перебудовується таким чином, що він не може обходитися без наркотику і якщо припинити його вводити, то може наступити синдром абстиненції, інколи з летальним кінцем. Психологічна залежність виражається в прагненні вживати наркотик заради задоволення або почуття задоволення, який він дає. При припиненні вживання наркотику в цьому випадку може виникнути синдром абстиненції афективного походження.

Вживання деяких психотропних речовин призводить до розвитку толерантності; організм стає все більш стійким до їхньої дії і тому для досягнення бажаного результату потрібні все більші дози.

Нікотин – допомагає, на думку деяких людей зняти стрес. Дійсно, підсилюючи секрецію серотоніну, нікотин послаблює активність мозкових клітин, що веде до почуття задоволення. Але через деякий час збільшується кількість норадреналіну і це супроводжується підвищенням активності мозку. Ця дія триває декілька десятків хвилин, а тоді курцю знову хочеться курити. Тоді вже важче стає позбутися цієї звички, що веде до психологічної залежності.

Нейродепресанти здійснюють вплив, протилежний дії збуджуючих засобів. Пригнічуючи діяльність дихальних центрів стволу мозку, вони зменшують надходження кисню в мозок, впливаючи на його діяльність. Це впливає на координацію рухів, веде до порушення мовлення, нечіткості мислення, а також веде до гальмування центрів активності і уваги.

Алкоголь – це нейродепресант. Початкова дія після 1-2 склянок вона має протилежний характер: людина звільняється від внутрішніх гальмів, стає шумною і збудженою, здатною іноді зробити таке, на що вона за інших обставин не наважилася б. але чим більше людина п'є, тим більше знижується активність її організму, а нейродепресивна дія все більше проявляється в її манері говорити і поводити себе. Здібність логічно мислити і приймати вірні рішення зменшується до тієї міри, що вона стає неспроможною оцінити стан, в якому знаходиться. Зловживання алкоголем призводить до незмінних процесів в організмі. Воно викликає звертаємість крові, яка закупорює кровоносні капіляри, в результаті чого вони лопаються; цим пояснюється червоний колір носа алкоголіка, а також руйнування клітин мозку, які недоотримають достатньої кількості кисню.

Матеріали для додаткового (самостійного) опрацювання за другою темою.

Дата добавления: 2014-01-07