Конфлікт: поняття та предмет вивчення

Етапи планування та реалізації кар'єри

Етапи, орієнтовний віковий період	Зміст діяльності	Посада
Підготовчий (до 23 років)	Отримання професійної освіти і підготовка до професійної діяльності	Студент
1-й (23–25 років)	Прихід на роботу в організацію. Адаптація до професійної діяльності	Спеціаліст
2-й (25–30 років)	Прояв себе як майстра. Оволодіння педагогічною майстерністю / освоєння одного виду діяльності	Провідний спеціаліст
3-й (30–40 років)	Удосконалення науково-методичної майстерності, керівництво аспірантами, асистентами / освоєння всього комплексу діяльності в обраному напрямку, керівництво фахівцями. Включення в перспективний керівний резерв. Навчання управлінським навичкам	Головний спеціалиіст
4-й (35–45 років)	Призначення на керівну посаду, її освоєння. Розвиток управлінських компетенцій і включення в резерв керівних кадрів вищої ланки	Начальник відділу, управ­лення
5-й (40–50 років)	Досягнення професійної досконалості. Призначення на керівну посаду вищої ланки управління	Начальник депа­ртаменту
6-й (45–60 років)	Досягнення піку професійної і посадової кар'єри в вузі. Створення управлінської команди однодумців	Керівник організації
7-й (60–65 років)	Підведення підсумків ділової кар'єри. підготовка наступника
8-й (после 65 років)	Звільнення з керівної посади. Передача досвіду	Консультант

Кар'єрний шлях людини в організації можна представити у вигляді послідовних етапів розвитку професіоналізму: від стадії «стажиста» до досягнення піку професійної майстерності на вищій посаді і підготовки наступника. Пропонована концепція охоплює не окремі етапи професійного росту, а весь життєвий цикл працівника. Діяльність на кожному етапі кар'єри є підсумком попереднього періоду професійного розвитку і одночасно підготовкою до переходу на наступний щабель освоєння професійної майстерності.

Кожен з нас інтуїтивно знає, що таке конфлікт. Але визначити зміст цього поняття нелегко.

У повсякденному житті слово "конфлікт" ми застосовуємо до широкого кола явищ - від збройних сутичок і протистояння різних соціальних груп до службових або подружніх розходжень у думках. Ми називаємо конфліктом сімейну суперечку, військові дії, дискусії у парламенті, зіткнення внутрішніх мотивів, боротьбу власних бажань із почуттям обов'язку і т. ін.

Слово "конфлікт" походить від латинського "confliktus" - зіткнення. Практично незмінним воно є у інших мовах. Це поняття в науковому обігу ствердилося у другій половині XX століття.

Зазвичай зміст поняття "конфлікт" розкривають через такі значення:

1) стан відкритої, часто затяжної боротьби; битва або війна;

2) стан дисгармонії у стосунках між людьми, ідеями чи інтересами; зіткнення протилежностей;

3) психічна боротьба, яка виникає як результат одночасного функціонування взаємно виключних імпульсів, бажань або тенденцій;

4) протистояння характерів або сил у літературному або сценічному творі, особливо головна позиція, на якій будується сюжет.

У психології поняття "конфлікт" також застосовують досить широко. Воно стосується найрізноманітніших явищ, тобто одним і тим самим поняттям "конфлікт" позначають широкий спектр явищ. Сьогодні психологи не дійшли спільної думки щодо визначення поняття "конфлікт" та розуміння його сутності. "Психологічний словник" за редакцією В.В. Давидова, О.В. Запорожця, Б.Ф. Ломова та ін. (1983) визначає конфлікт як суперечність, яку важко розв'язати і яка пов'язана з гострими емоційними переживаннями, а як форми конфлікту називає внутрішньоособистісні, міжособистісні та міжгрупові конфлікти. Якщо звернутися до психологічного словника за редакцією A.B. Петровського та М.Г. Ярошевського (1990), то у ньому конфлікт розглянуто як зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок чи поглядів опонентів чи суб'єктів взаємодії. Якщо звернутися до "Психологічного словника" за редакцією В.П. Зінченка та Б.Г. Мещерякова, то у ньому це поняття відсутнє.

Впродовж останніх років проблематика конфліктів викликає значний інтерес у психологів, однак відсутність єдиного розуміння змісту поняття "конфлікт" спонукає їх до пошуку власного розуміння досліджуваного феномену.

Так, Н.В. Гришина розглядає конфлікт як біполярне явище - протистояння двох начал, яке виявляє себе в активності сторін, спрямованій на подолання суперечності, до того ж сторони конфлікту представлені активним суб'єктом (суб'єктами) (2000).

Відомий російський дослідник Б.І. Хасан визначає конфлікт як таку специфічну організованість діяльності, у якій суперечність утримується в процесі його (конфлікту) вирішення (2003).

С.М. Ємельянов визначає конфлікт як відношення між суб'єктами соціальної взаємодії, яке характеризується їхнім протиборством на основі протилежно спрямованих мотивів чи суджень (2005).

А.Я. Анцупов та А.І. Шипілов визначають конфлікт як найбільш деструктивний спосіб розвитку та завершення значущих суперечностей, які виникають у процесі соціальної взаємодії, а також боротьбу підструктур особистості.

Якщо проаналізувати зарубіжні підходи до визначення конфлікту, то, зокрема, словник Уебстера (Webster, N.(1983). New Twentieth Century Dictionary (2^nd ed.). New York: Simon & Schuster.) характеризує як "бійку, битву, боротьбу" - тобто як фізичне протистояння між сторонами. Пізніше його значення розширилося, увібравши в себе "різке розходження або протиставлення інтересів, ідей і т.п.". Тобто, під цим терміном розуміють уже не лише фізичне протистояння, а і його психологічний бік. Аналізуючи такий підхід, американські дослідники Д. Рубін, Д. Прут та Сунг Хе Ким зазначають, що термін "конфлікт" застосовують тепер занадто широко, що може призвести до втрати ним статусу однозначного поняття. Вони дотримуються думки, що в основі конфлікту лежить сприймання розбіжностей інтересів або переконання сторін у тому, що їхні прагнення не можна задовольнити одночасно.

Українські вчені Г.В. Ложкін та Н.І. Пов'яксль розглядають конфлікт як зіткнення різноспрямованих сил (цінностей, інтересів, поглядів, цілей, позицій) суб'єктів - сторін взаємодії, наголошуючи на тому, що поняття різноспрямованості ширше за розуміння протилежності спрямованості, що дає можливість зняти обмеження розуміння проблеми та усунути елемент антагонізму.

І.В. Ващенко та С.П. Пренко розуміють конфлікт як вияв неузгодженості інтересів, незгоду між двома або більшою кількістю сторін (особистостями чи групами), коли кожна сторона намагається зробити так, щоб була прийнята саме її позиція або цілі, спробу завадити зробити те саме іншій стороні, хворобу спілкування (нечесна, несправедлива, незрозуміла гра); серйозне розходження, гостру суперечку.

Як бачимо, сьогодні справді не сформовано єдиного визначення поняття "конфлікт". Однак нам видається най прийнятнішими погляди Г.В. Ложкіна та Н.І. Пов'якель

Дата добавления: 2014-01-07