Зовнішні фактори, що впливають на розвиток кар'єри

А. Кар'єрне середовище — зовнішні фактори, що впливають на розвиток кар'єри.

Фактори, що впливають на професійну кар'єру.

Розвиток кар'єри відбувається ефективно тільки тоді, коли людина максимально використовує внутрішні ресурси й ураховує можливий вплив зовнішніх факторів (умов) професійного просу­вання до наміченої мети. Внутрішні ресурси людини визначають потенціал її способу діяльності, реалізація якого відбувається в певному середовищі. А будь-яке середовище є сукупністю безлічі різноманітних безупинно мінливих факторів. Однак без відповіді на запитання, як ураховувати вплив зовнішніх щодо людини внутрішніх умов кар'єрного зростання, кар'єрний рух не може бути успішним.

Можна умовно розподілити всі зовнішні фактори кар'єрного розвитку на дві сфери: загальну (позаслужбову, непрофесійну) і спеціальну (службову, професійну). Цей поділ умовний, оскільки фактори, що діють у позаслужбовій сфері, формують багато які характеристики службовця, що мають кар'єрне значення і, навпаки, службове становище багато в чому визначає його ставлення до роботи, поводження, зв'язки в родині й суспільстві.

Загальна сфера (позаслужбова):

а) Родина й близьке оточення (друзі дитинства, навчання, колишні товариші по службі).

Родина може бути джерелом кар'єрної енергії на службі, а може бути і її глушителем. Якщо для родини служба є традицією роду, основним джерелом задоволення матеріальних і соціальних потреб, вона підтримує кар'єру службовця, пишається його досягненнями, примиряється з його життям на службі, створює сприятливі обставини вдома для роботи над собою.

Стосунки з друзями скріплюються спільністю інтересів і схожістю кар’єрних цілей. Визнання цим оточенням досягнень людини є істотним стимулом її подальшого кар'єрного просування. Нові знайомства на більш високому соціальному рівні закріплюють новий соціальний статус людини й сприяють розширенню службових зв'язків.

б) Макросередовище: світове співтовариство, Батьківщина, місто, село, де живе людина. Повноцінна стійка кар'єра не відбудеться, якщо не бути в курсі міжнародних подій, зневажати історією батьківщини, ставитися байдуже до долі своєї країни, потреб і надій народу, підтримувати антисоціальні політичні рухи. Необхідно постійно стежити за технічними новинками, уловлювати в досягненнях науки й практики те, що може збагатити професійний досвід, особистий спосіб діяльності, цікавитися життям ділового світу.

Соціальна сфера (службова).

а) Організаційна структура фірми, підприємства визначає посадові моделі; професійні вимоги до фахівця; перелік функцій, які має виконувати професіонал на певній посаді; можливості професійного-й посадового зростання.

б) Кадрова політика організації: якими є шанси одержання більш високої посади; чи створюються умови для навчання, підвищення кваліфікації або перепідготовки; чи можливе скорочення посади й у зв'язку з чим; чи може співробітник у випадку скорочення кадрів розраховувати на допомогу в працевлаштуванні; якою є система оплати праці в організації.

Б. Індивідуальний потенціал людини — внутрішні фактори, що визначають розвиток кар'єри.

Внутрішні фактори, що впливають на успішність кар'єри:

- Професійні здібності людини. Найпростіший і досить правильний спосіб виявлення своїх здібностей - аналіз досвіду діяльності, з'ясування того, у чому й у зв'язку з чим ви найбільш успішні. Доцільно почати такий аналіз із визначення видів діяльності, які вам найбільш приємні. Проте діяльність завжди пов'язана з розв'язанням комплексу завдань, багато які не відповідають сфері особистих інтересів. У такому випадку розвиток здібностей може відбуватися у двох напрямках:

а) шлях 1 — освоєння того, що не цікаве: у процесі нарощування звань про предмет діяльності, умінь поводитися з ним він стає «своїм» і, отже, цікавим;

б) шлях 2 — підключення волі, тобто мобілізувати свої зусилля в не бажаній, але необхідній діяльності;

- А ктивність у розв'язанні професійних завдань і просуванні у професійній майстерності: Ця здібність тісно пов'язана з темпераментом людини. Тому при плануванні кар'єри необ­хідна орієнтація на тип темпераменту. Якщо людині властива швидка, сильна й відносно нетривала реакція на події (холерик), то кар'єра буде більш успішною у справі, пов'язаній із розв'язанням завдань за умов високошвидкісних і важкопрогнозованих змін у професійному середовищі. Якщо людина уповільнено реагує на події, але, поступово накопичуючи інтерес, довгостроково зберігає його (сангвінік), їй доцільно орієнтуватися на планомірну кар'єру в справі, що вимагає методичності, цілеспрямованості й наполегливості в подолан­ні перешкод. Кооперація у професійній діяльності людей із різними типами темпераменту дає системний ефект: перші надають роботі динамізму, другі її стабілізують;

- Упевненість у власних силах, прагнення до лідерства, почуття обов'язку й відповідальності. Перші дві характеристики обов'язково мають контролюватися останніми, інакше вони можуть деформувати кар’єрний процес у бік індивідуальних (егоїстичних) цілей. Упевненість може трансформуватися в самовпевненість, прагнення до лідерства перероджується у властолюбство й марнославство. У той же час домінування в людини властивостей почуття обов'язку й відповідальності сковує ініціативу, творчість, породжує непевність і страх за наслідки прийнятих розв'язань. У першому випадку кар'єра перетворюється в кар'єризм, у другому —вона буде істотно стримуватися.

- Професійні знання й досвід. У кожній сфері професійної діяльності набір цих компонентів є специфічним. Але всі вони визначаються кваліфікаційними вимогами до обійманої посади й отриманої спеціальності. Ще більше для успішної кар'єри необхідна орієнтація, вимоги, що висуває професійне життя сьогодні й буде висувати завтра. Украй необхідні знання у сфері культури, етики, історії Батьківщини й світу. Сьогодні неможливо управляти без знань загальної теорії керування, найважливіших технологій соціального керування й службової праці;

- Інтерес і здібності до пізнання й набуття досвіду. Здібності розвиваються в діяльності, тому саморозвиток здібностей полягає в постійному досягненні нових рубежів. Інтерес має дивну здатність -- не зникати після успішного досягнення мети, а навпаки, підсилюватися. Людина, що пізнала щось і просунулася у зв'язку із цим у своїй майстерності, потра­пляє у своєрідну пастку — у неї з'являється потреба збе­реження й підкріплення досягнутого рівня, що спонукує її знову щось пізнавати. Результат - здібності розвиваються «на марші»;

- Здоров'я. Взаємозв'язок здоров'я й кар'єри є дуже складним. Будь-яке просування людини пов'язане з навантаженнями на організм. Його відповідь на навантаження — напруга захис­них сил, мобілізація ресурсів (тілесних і нервово-психічних) для пристосування до змін і розв'язання життєвих завдань. Неспецифічна відповідь організму на висунуті до нього ви­моги називається стресом. Виникає почуття тривоги, а при тривалих навантаженнях —- виснаження, коли внаслідок над­мірно тривалого або інтенсивного напруження знижується стійкість до захворювань. Хоча дослідження показують, що часто напружене активне життя сприяє тому, що психосоматичні захворювання не розвиваються, і навіть відбувається самовиліковування..

Висновки. Реальне оцінювання внутрішніх і зовнішніх факторів визначає успіх професійної кар'єри.

Дата добавления: 2014-01-07