Літературно-художні часописи

Випуск ЛХВ по жанрам на сучасному етапі

На першому плані з початку 1990-х років вийшли такі жанри літератури - детектив, пригоди і любовно-мелодраматическая література, фантастика. Причому, якщо вони був у тотальному дефіциті, той зараз за кількістю видань задовольняють читацький попит на книжки всіх жанрів. Сьогодні жанри красного письменства приблизно такі: -детективи, гостросюжетні романи - 25-30 % - " жіночі романи ", мелодрами - 25-30% (зокрема. еротика майже п'ять%) -фантастика - 15-20% -історико-пригодницька і історична література 15-20 % -класична і сучасна проза 10-15% (30,11). Статистика, на жаль М.Морозовского, неспроможна врахувати й усе розмаїття жанрів, тому представлене співвідношення ґрунтується на аналізі книготоргового асортименту. Останніми роками він став значно різноманітніший. Панування детективів вже немає. Знизилася число видань класики, зате зросла кількість видань, умовно званої " елітарною " літературою. Підйом переживає " жіночий роман ": на багатьох лотках його частка сягає 60%. Поступово знижується частка фантастики, але зростає кількість класичну і сучасну літератури (у ній не включаються, наприклад, книжки О.Дюма і А.К.Дойла, відносячи їх відповідно до історико-пригодницької і детективної літературі). У значною мірою уявлення про асортименті художньої літератури можна з результатів издаваемости різних авторів.

В останні роки придбав величезної популярності серед українських читачів і видавців мемуарно-біографічний жанр. Б.Соколов не може сказати, що було спершу: відгукнулися чи видавці на що виник читацький попит чи самі докладали чимало сил для її формуванню, але вважає, що на нашому книжковому ринку потоку мемуарів і біографій - явище приємна. Книги цього жанру давно мають популярність у найбільш благополучних країн світу. Це жанр масової літератури, але значно більше просунутий і розрахований значно більше освічену публіку, ніж детективи чи любовні романи. Зрослий у Росії попит на мемуари і біографії, каже Б.Соколов, - один з ознак те, що внутрішній стан країни поступово стабілізується. Мемуари знаменитостей минулого та нинішнього багато сприймає як якісь зразки життєбудови, когось цікавлять пікантні подробиці з біографій великих. Велику популярність у початку 90-х придбав жанр любовних романів. На сьогодні, стверджують фахівці ринок любовних романів одна із найприбутковіших і динамічно та розвитку книжкових ринків.

Сучасну літературно-художню періодику складають друковані та електронні журнали, часописи та газети, які містять художні твори різних жанрів, розділи літературної критики, есеїстику, публіцистичні матеріали тощо, пов’язані з культурно-мистецькою тематикою, а також видання, що, окрім літературного, мають культурологічне, мистецьке чи громадсько-політичне спрямування.

У сучасному літературному процесі кожен із часописів має певну роль і місце, представляє або одну зі сторін літературного життя, репрезентуючи «постмодерну» чи «молоду» українську літературу, або є органом певного літературного об’єднання, або претендує на незалежне об’єктивне представлення усієї української літератури, мистецтва та інших явищ суспільного життя. Літературні часописи здебільшого характеризуються не лише презентацією літературних новинок, а й глибоким критичним аналізом подій літературного життя. Більшість літературних часописів уже зайняли свою нішу в літературному просторі України (окремі навіть за її межами), мають уже сформовані принципи та критерії добору текстів, свою автору і читача.
Рівень функціонування в суспільстві літературно-художньої періодики — один із об’єктивних критеріїв, який віддзеркалює стан літературного процесу на певному етапі, а також одне із джерел вивчення історії літератури та літературної критики в майбутньому. Широкий асортимент літературної періодики свідчить про активний органічний розвиток літературного процесу в країні, про його життєвість та потенційні можливості. Щоправда, літературні журнали сьогодні набули статусу видань для обмеженого кола читачів, якими часто є самі літератори, ті, хто публікується, і ті, хто відстежує публікації.
Нечисленні літературно-художні часописи, журнали та газети з низькими накладами і практично відсутньою рекламою, низькою передплатною активністю та вузькою мережею продажу, поодинокі електронні видання поки засвідчують невисоку активність залучення масового читача до сучасного літературного дискурсу.
Роль часописів у літературному процесі незаперечна.

Сучасний ринок літературної періодики нестабільний, його основу складають добре відомі авторитетні видання, що існують уже тривалий час, і пожвавлюють нові видання, які майже щороку з’являються на книжковому ринку чи у віртуальному інформаційному просторі.
Найстабільніший сегмент ринку літературної періодики впродовж тривалого часу складають журнали, що виходять під егідою Спілки письменників України. Саме завдяки функціонуванню цього органу та державній підтримці, вони визначаються як відносною чисельністю, так і тривалістю існування (окремі з них існують ще з 1920—30 х рр.). Як періодичний орган СПУ, літературні журнали мають свою визначену роль в літературному процесі, характеризуються певною обмеженістю, навіть «герметичністю», у представленні письменницького кола сучасної та класичної літератури з одного боку, а з іншого — така ж обмеженість є в колі читачів цієї періодики.
Серед спілчанських часописів, заснованих ще в першій половині ХХ ст., варто згадати журнали «Дніпро», «Вітчизна» та «Дзвін». За час свого розвитку ці видання дотримувалися визначених концепцій як щодо змісту, так і формально. У незалежній Україні вони мало в чому змінили свою концепцію, мало пристосувалися до ринкових умов, тому їхній суспільний статус і популярність у сучасних умовах поступово втрачається, як і вагомість у літературно-критичному дискурсі.
Більшість дослідників літературної періодики з-поміж цих видань виокремлюють харківський часопис «Березіль», який також є органом НСПУ (спільно зі Спілкою художників України). По-перше, цей часопис сьогодні, як і півстоліття тому, презентує літературне обличчя східного регіону — Харкова та загалом Слобожанщини, по-друге, це єдиний україномовний літературний часопис цього регіону, по-третє, він один із небагатьох поряд із традиційною літературою презентує культові явища молодої літератури, створюючи так звану літературну еклектику.
Одноосібно в цьому сегменті ринку стоїть щомісячний «часопис незалежної української думки» «Сучасність». Видання засноване ще 1961 року в Німеччині, згодом видавалося в США; в Україні видається з 1992 року. Унікальність «Сучасності» — в можливостях презентації української літератури закордоном і навпаки, висвітлення літературних та культурологічних явищ української діаспори на сторінках українського видання. За тривалу історію розвитку часопис зайняв належне місце в літературному дискурсі України і діаспори, особливо у 1980 х і 1990 х роках, коли презентував не лише твори молодої літератури, явища «вісімдесятництва» і літературу «дев’ятдесятників», а й був простором для проведення численних дискусій авторів різних літературних напрямів, критиків України і закордону. 2008 року, після нетривалої перерви, журнал відновив свою діяльність в оновленому форматі. Сьогодні видання набуло ознак журналу нового покоління, проте зберегло власний стиль і високий рівень. Оновлена «Сучасність», хоча і претендувала на розширення читацького кола і ширшу мережу розповсюдження, залишилась часописом для філологів-інтелектуалів, сформованих на якісній науково-критичній літературі.
Серед літературних часописів лише один присвячений світовій літературі — журнал «Всесвіт». Журнал має тривалу історію у висвітленні питань іноземної літератури, а також культури, мистецтва і суспільно-політичних подій закордону; від часу свого заснування (1925) він був єдиним виданням, у якому публікувалися переклади творів іноземних письменників українською мовою, більшість із них публікувалися вперше саме у «Всесвіті». Проте сьогодні цей щомісячник СПУ виходить лише 6 разів на рік, має в десятки менші тиражі, аніж в період свого найкращого розвитку, виживає лише завдяки передплатникам, яких щороку меншає і нечисленним продажам у мережі книгорозповсюдження. «Всесвіт» ніколи не був комерційним продуктом, може тому йому непросто вижити в сучасних умовах, але це, мабуть, єдиний часопис, якому не загрожує конкуренція.
Нове покоління літературних часописів з’явилося в 1990 х роках, разом із новими тенденціями в літературному процесі. Р. Семків назвав нове покоління часописів «неомодерністськими журналами» [6, с. 5].
Нова генерація журналів вражала не лише новаторськими текстами, новими іменами в літературі, а й ідеями та концепціями часописів. Видання, як правило, представляли певні літературні кола і не претендували завоювати увесь вітчизняний ринок, проте окремим із них вдалося стати виданнями національного значення.
Хронологічно одним із перших серед новостворених часописів літературного спрямування був незалежний культурологічний часопис «Ї», заснований у Львові 1988 року. За час свого видавничого життя часопис дещо змінив концепцію, збільшив наклади, завоювавши свого читача не лише у Львові, а й по всій Україні. «Ї» — один з найкреативніших часописів в багатьох аспектах змісту і формату видання. Сьогодні його зміст переважно культурологічного характеру, проте його літературна частина заслуговує особливої уваги серед поціновувачів мистецтва слова.
Вагоме місце в літературному процесі 1990 х займав літературно-мистецький журнал «Світо-вид». Часопис виходив під егідою Київської організації СПУ, Спілки театральних діячів України та Нью-Йоркської групи і прагнув продовжити традицію «Дажбога», одного зі знакових видань 1930 х років, який редагував Б. І. Антонич та літературно-видавничу діяльність «Нью-Йоркської групи» 1950 х років. Часопис, на жаль, припинив існування 1999 року через брак коштів, проте залишився одним із найпомітніших явищ літературно-видавничого процесу останнього десятиліття ХХ століття.
Літературні часописи нерідко ставали наслідком діяльності певних літературних шкіл чи угрупувань. Зокрема, часопис текстів і візій «Четвер» виник як одне з явищ «станіславського феномену».
Іще одним із культових часописів 1990 х років був літературно-мистецький журнал «Авжеж!»: видання публікувало тексти представників традиційного, немодерністського та постмодерного дискурсу, проте охочими до публікування і читання часопису були передусім молоді представники, опозиційні до офіційних літературних видань. Журнал заповнив літературний вакуум Житомирщини і був не лише авансценою для молодих літераторів, а також повертав із небуття твори «розстріляного відродження», письменників діаспори.
Серед видань, які завоювали постійних читачів і поціновувачів сучасної літератури — криворізький літературно-культурологічний журнал «Кур’єр Кривбасу», що виходить з 1994 року під керівництвом Г. Гусейнова. Видання вирізняється досить широким спектром висвітлення сучасного літературного процесу, а тому матеріали, що публікуються у часописі мають своїх читачів серед найрізноманітніших категорій споживачів. З поміж інших літературно-культурологічних видань «Кур’єр Кривбасу» називають винятково «літературним», а його роль чи не найвагомішою в літературному процесі межі століть.
Сьогодні літературні часописи, на які покладено роль не лише презентантів явищ художньої літератури, а й глибокий критичний аналіз літературного життя, реалізовують свою роль неповноцінно. У цьому контексті не можна оминути увагою чи не єдиний спеціалізований критичний часопис «Критика». Видання позиціонує себе як «всеукраїнський часопис літературно-критичної думки» і видається з 1997 року. Це один із небагатьох часописів, які організовано за взірцем західних видань («New York Review of Books», «Times Literary Supplement», «Kultura» та ін.), і який належить до міжнародного проекту «Eurozine», а тому його концепція кардинально відмінна від традиційних українських періодичних видань. Часопис об’єднав фахових літературознавців, істориків, культурологів, письменників, серед яких є знані імена і молоді дослідники, він представляє думку не лише українських науковців і критиків, а й представників діаспори та світових літераторів. Варто лише назвати імена авторів статей: Микола Рябчук, Соломія Павличко, Вадим Скуратівський, Дмитро Затонський, Дмитро Наливайко, Мирослав Попович, Ярослав Грицак, Юрій Андрухович, Богуміла Бердиховська, Юрко Прохасько, Сергій Жадан, Богдана Матіяш, аби зрозуміти, що часопис пропонує інтелектуальну ромову про літературу. Нове тисячоліття знаменувало появу нових літературних часописів. Першою ластівкою і водночас відкриттям нового формату літературного часопису став центральноєвропейський часопис «Потяг’76», організований Ю. Андруховичем та О. Бойченком. Видання присвячене новій та найновішій літературі країн Центрально-Східної Європи. Сьогодні друкований формат «Потягу’76» змінено на віртуальний і віднедавна він функціонує як Інтернет-часопис.
У лютому 2006 року вийшов друком перший випуск нового літературно-критичного часопису «Київська Русь». Часопис, очолюваний Д. Стусом, сьогодні займає особливе місце в системі сучасної літературно-художньої періодики і може слугувати взірцем концепції сучасного літературно-критичного часопису з новаторським підходом до впорядкування літературного матеріалу та сучасної поліграфії. «Київська Русь» представляє високого рівня літературні твори та авторитетні літературно-критичні статті. Кожен випуск часопису присвячений окремій темі чи проблемі («Революція», «Ілюзія», «Протяг», «Бабло» та ін.); для кожного окремого випуску розробляється власна концепція, визначається індивідуальний стиль оформлення, формується індивідуальний авторський склад.
2007 року у Львові з’явився літературно-мистецький журнал-книга «Provocatio: поезія, проза, есеї». Видання задекларувало «спробу реанімації мистецтва в україномовному просторі», прагне заповнити у ньому порожнечу, провокує «землетрус, викликаний свободою та сміливістю мислення», пропонує «вільний простір для творів талановитих людей, їхніх поглядів на літературу, мистецтво і загалом на світ».
Новаторською також є концепція літературного часопису «Неопалима купина». Автори видання прагнуть продовжити традиції давніх українських часописів: «Основи» П. Куліша, «Кіевской старини» та інших. Журнал заснував власну бібліотечку художньої літератури, в якій окремими книжками-метеликами здешевленого поліграфічного оформлення двічі на місяць виходять твори молодих українських авторів. Окрім представлення «різноманіття й творчої поліфонії сучасного українського літтворення», видання публікує історичні, етнографічні, літературні студії, архівні документи, щоденники та спогади, висвітлює темні плями української літератури.
Асортимент літературних часописів доповнюють жанрово-тематичні періодичні видання: 2006 року відновив видання літературний журнал для дозвілля «Український детектив», який популяризує один із найпопулярніших жанрів сучасної масової літератури — детектив (часопис продовжив традиції щоквартального масового журналу кінця 1990 х «Детектив»); 2007 року у ВД «Панорама» вийшов друком журнал «УФО» («Український фантастичний оглядач»), в якому публікується україномовна фантастика та критичний огляд літературної та кінофантастики.
Упродовж кількох останніх років, окрім друкованих часописів, додалися ще інтернет-видання.
Знаковим явищем літературно-критичного дискурсу є заснування 2007 року інтернет-видання «ЛітАкцент», яке очолює В. Панченко як головний редактор, а його функціонування забезпечує Науковий центр досліджень сучасної літератури НаУКМА. Видання позиціонує себе як «провідник у світі сучасного письменства» і вважається одним із найавторитетніших серед інформаційних літературно-критичних видань. Діяльність «ЛітАкценту» не обмежилася форматом вебсайту: 2008 року у видавництві «Темпора» вийшов з друку перший випуск альманаху «ЛітАкцент. Сучасна література в колі твого читання», до якого увійшли матеріали кількох рубрик інтернет-видання.
Наприкінці 2009 року число інтернет-видань поповнив богемний вісник «Культреванш», який є одним із книговидавничих втілень однойменного проекту Р. Скиби, і певною мірою продовжив щорічну літературно-мистецьку газету львівського «Лір-Арт-клубу» «Лір-Арт». Вісник охопив, передусім, літературу «двотисячників» — наймолодшого літературного покоління. Видання цікаве не стільки літературною частиною, яка досить незначна, а оглядом літературного процесу сучасності. Відзначилось видання і своєю концепцією, зокрема мовностилістичними особливостями статей. Така ознака властива багатьом молодим часописам, розрахованим на молодіжну аудиторію, які функціонують в Інтернет-просторі.

Дата добавления: 2014-01-07