Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Знаряддя праці

Для одержання якісної заготовки в піз­ньому палеоліті широко використовувався «посередник», який виготовлявся з рогу або кістки. За його допомогою від нуклеуса відділялася стандартна заготовка-пластина, або відщеп. Далі призматична заготовка для надання їй форми певного знаряддя (скребачки, різця, вістря тощо) піддавалася вторинній обробці: ретушуванню, підтесуванню, підправці сколом тощо. Найчастіше застосовувалося віджимне ретушування. Віджимниками слугували необроблені шматки каменю, відколи або кам'яні знаряддя, які спочатку мали інше призначення, наприклад, скребачки.

Використання техніки посередника та віджима стало можливим із запровадженням призматичного нуклеуса, завдяки чому можна було виготовляти серію стандартизованих пластинчатих заготовок із високим рівнем економії у вико­ристанні кам'яної сировини.

У пізньому палеоліті виникла також техніка пікетажу (техніка обробки каменю шляхом численних ударів по його поверхні). За допомогою цієї техніки видовбувались кам'яні лампи. Вона краще підходила для обробки каменю зернистої або аморфної структури: гнейсу, сланцю, пісковика. В обмежених масштабах використовувалось пиляння та шліфування каменю. Ці технічні прийоми поширилися пізніше.

Склад кам'яних знарядь пізнього палеоліту став різнома­нітнішим і функціонально досконалішим. На зміну поліфункціональним засобам виробництва прийшли знаряддя з обме­женою кількістю функцій (скребачки, голки, різці). Проте більшість знарядь залишалась ще поліфункціональною. Скре­бачками не тільки обробляли шкури тварин, а й застосовува­ли їх для обробки продуктів харчування, дерева, кістки тощо.

Серед кам'яних знарядь з'явився дуже важливий новий тип — різець, який використовувався для обробки твердих матеріалів, таких як кістка, бивні, зуби, ріг, дерево. Саме за­стосування різця сприяло поширенню в пізньому палеоліті кістяних знарядь.

На виробничих ділянках поселень простежуються окремі місця для обробки кістки. Наприклад, у Межирічах виявлена ділянка, на якій відокремлювали від щелеп росомахи ікла для виготовлення підвісок. У Мізені імітації підвісок були зроблені з бивня мамута.

Серед кістяних знарядь найширшого вжитку набули наконечники списів, молоткоподібні вироби, проколки, голки, клиноподібні знаряддя для копання землі та зняття шкур із забитих тварин.

Кістяні наконечники списів були різні за формою та розміром. Найпоширенішими були веретеноподібні знаряд­дя. Інколи наконечники мали крем'яні вкладиші. З бивня мамута виготовлялися дуже довгі наконечники (до 0,5 м). Різцем по всій довжині бивня відокремлювалася заготовка сегментовидної форми в перетині. Потім вона вирівнювала­ся за допомогою спеціальних знарядь, які дістали назву «випрямники держаків списів». Після цього спису надава­лись завершена форма за допомогою крем'яних ножів та скобелів.

Проколки виготовлялися здебільшого з трубчастих кісток зайця або песця. Привертає увагу раціональне використання матеріалу при виготовленні цих знарядь. Ціла трубчаста кістка розрізалася по діагоналі так, що утворювались дві заготовки для швайки з природними обушками, за які правили округлі кінці кісток.

Кістяні голки за розмірами наближаються до сучасних ста­левих великих голок, якими користуються шевці. Кріплення внтки здійснювалося двома способами: або в прорізане вушко, як робиться й сьогодні, або кінець нитки прив'язувався до голки у спеціально зробленому кільцевому заглибленні. Деякі швайки також використовувалися для протягування ниток.

Молоткоподібні знаряддя виготовлялися, як правило, з рогу північного оленя. Один із робочих кінців знаряддя міг загострюватись і перетворюватись, таким чином, на невеличку мотику або сокиру. Такі знаряддя могли використовуватись не тільки для різноманітних ударних операцій, у тому числі як ударна зброя, а й для копання землі, як знаряддя збиральництва.

Спеціальними землекопними знаряддями були клиноподібні вироби з стінок трубчастих кісток або з бивня мамута. З цією ж метою використовувались великі ребра мамутів із гостреним кінцем. Цими виробами послуговувались як кайлами з держаками чи без них.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Ранньопервісна община | Побут та господарська діяльність
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 1894; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.008 сек.