Основні характеристики молоді як особливої групи в суспільстві

Тема: Особливості молодіжної соціально демографічної групи

План лекції:

1. Основні характеристики молоді як особливої групи в суспільстві.

2. Молодіжна проблематика з позиції психології, педагогіки, фізіології,
демографії.

3. Соціальна робота з молоддю

Поняття «молодь» пояснюється різними науками - соціологією, філософією, психологією та ін. Розглянемо визначення цього поняття.

Велика Радянська Енциклопедія визначає молодь як «соціально - демографічну групу, що вирізняється на основі сукупності вікових характеристик, особливостей соціального стану і зумовлених тими чи іншими соціально-психологічними якостями».

Короткий енциклопедичний словник із соціальної філософії визначає молодь як «соціально-демографічну верству, групу суспільств, що виділяється в основній сукупності віковими характеристиками, особливостями соціального становища і зумовленими цим соціально-психологічними властивостями».

За Словником соціологічних і політологічних термінів молодь - це «велика соціальна група, що має специфічні соціальні й психологічні риси, наявність яких визначається як віковими особливостями молодих людей, так і тим, що їхнє соціально-економічне і суспільно - політичне становище, духовний світ перебувають у становленні, формуванні».

Найбільш поширеним є визначення молоді як – диференційована соціальна група, яка набуває рис соціальної спільноти та має специфічні соціально-психологічні, соціальні, культурні та інші особливості, у тому числі й способу життя, перебуває у процесі соціалізації, має свій соціальний вік і відповідно до потреб часу має бути творцем або зачинателем нової соціальної і культурної реальності.

Суттєвою рисою молоді є те, що значна її частина не має власного соціального статусу, перебуває на стадії "статусного мораторію", характеризується або попереднім соціальним статусом, тобто соціальним положенням батьків, або своїм майбутнім статусом, пов'язаним із професійною підготовкою. Молодь входить у життя в умовах уже чинних соціальних інститутів, які не завжди відповідають її потребам, що при­зводить до виникнення криз і конфліктів.

Як специфічна соціально-демографічна група суспільства молодь визначається не лише віковими межами, а й тим, яке місце вона посідає в соціальній структурі суспільства, а також особливостями соціального розвитку. Молоді при­таманні основні та другорядні особливості. До основних на­лежать: фізіологічні, психологічні, вікові й соціальні харак­теристики. Другорядні пов'язані з основними і виявляються залежно від суспільно-корисної діяльності, місця проживання, соціального статусу людини тощо.

Молоді люди є специфічним контингентом населення, якісно відмінним від усіх інших вікових груп. Роль молоді як чинника соціально-демографічного розвитку держави (регіону) обумовлена такими притаманними цій віковій групі особливостями:

· підвищений (порівняно з іншими віковими контингентами) рівень народжуваності — саме на жінок молодіжного віку припадає основна частина народжень;

· висока міграційна мобільність;

· великий попит на освіту — майже всі особи, які навчаються у вищих та професійних навчальних закладах, молодого віку;

· підвищений ступінь мобільності щодо змін місця роботи, перекваліфікації, освоєння нових видів та сфер діяльності.

Сучасний стан українського суспільства відображає об’єктивну необхідність розглядати молодь, як невід’ємну частину соціальної системи, що виконує особливу роль в процесі розвитку людства. Молодь, як органічна частина суспільства на кожному етапі його розвитку виконує інтеграційні функції, об’єднуючи і розвиваючи досвід попередніх поколінь, сприяючи соціальному прогресу. При цьому важливою функцією молоді є трансформація з минулого в майбутнє культурної і історичної спадщини всього людства в умовах природного розвитку соціальної системи. Таким чином, молодь є рушійною силою процесу розвитку суспільства, потребуючої участі всіх елементів соціальної системи в її формуванні і напрямі процесу розвитку по шляху прогресу.

Молодь необхідно розглядати як самостійну систему усередині загальної соціальної системи, визначаючи внутрішні і зовнішні взаємозв’язки елементів цих систем залежно від конкретних функцій. Оптимальна взаємодія всіх елементів соціальних систем суспільства в цілому неминуче служить цілям позитивного розвитку людства і прогресу.

Молодь є майбутнім держави, її інтелектуальним потенціалом, основою економічного, політичного і суспільного життя. Тому соціальне становище і соціальні проблеми молоді вивчаються і досліджуються у таких аспектах: демографічна ситуація в молодіжному середовищі; молодь і здоров'я; соціальне становище та самопочуття молоді; молодь і шлюб, проблеми молодих сімей; зайнятість і професійна підготовка молоді; молодь і освіта; молодь і Збройні сили, інші військові формування України; фізична культура і спорт; система ціннісних орієнтацій, культурні потреби і духовний світ української молоді; групи ризику та ризикова поведінка; економічна активність молоді та ін.

Молодь – це об’єктивне суспільне явище, виступаюче завжди як велика специфічна вікова підгрупа. Молодь – частина суспільства. Одним словом, ключем до пізнання природи молоді є діалектика цілого і частини. Молодь є дзеркалом, в якому відображається та соціальна дійсність, в умовах якої вона живе. Якщо з молодіжного середовища пробиваються порочні втечі, якщо в цьому середовищі з’являються проблеми, то це перш за все вина соціального середовища. З молоддю може відбутися тільки те, що вже відбулося з суспільством; молодь, така, яким є суспільство, що виростило її.

Молодь – частина різних класів і соціальних шарів, націй, вона їх продукт і засіб їх відтворення, що припускає соціологічний підхід, тобто розгляд молоді як частини суспільства і, отже, вивчення їх у взаємозв’язку, взаємозалежності, взаємодії; дослідження молоді в статиці (стан в даний, конкретний історичний момент), в динаміці (розвиток в часі, в ході історії, порівняно з минулими молодими поколіннями). При цьому вивчаються, по-перше, психічний, фізичний і соціальний розвиток молоді, по-друге, її положення (статус) і роль в суспільстві з погляду економічних, політичних, соціальних і духовних умов її навчання, праці, побуту, відпочинку, дозвілля, соціального просування і т.п., а також стимулів для її саморозвитку.

Молодь – явище конкретно-історичне, тобто продукт історії і певної культури і в той же час їх рушійна сила і чинник змін, соціальна цінність. Сучасне життя вимагає кардинальної зміни вікової самосвідомості суспільства як наслідки фантастичних змін в економіці і виробництві під впливом науково-технічної революції, зміни стилю і характеру у всіх сферах суспільного життя. Необхідне нове розуміння молоді як самоцінної стадії вікового, духовного і соціального розвитку. Молодість – не службово-підготовча фаза вікового розвитку, як вважалося століттями, а головне джерело сьогоднішніх змін. Правильне розуміння суті молоді, грамотна молодіжна політика – це умова прориву суспільства в майбутнє. Де молодь і грамотна робота з нею – там успіх. Навпаки, дорослість сьогодні нерідко збитковіша, чим молодість, оскільки обтяжена догмами вчорашнього дня, застарілим досвідом, втратою до сприйнятливості нового.

Молодь – свого роду соціальний акумулятор тих трансформацій, які завжди поступово (день за днем, рік за роком) і тому непомітно для загального погляду відбуваються в глибинах суспільного життя, вислизаючи від уваги більшості. Це критичні погляди і настрої відносно існуючої дійсності, нові ідеї і енергія, які особливо потрібні у момент корінних реформ. Як носій величезного інтелектуального потенціалу, особливих здібностей до творчості (підвищені чуттєвість, сприйняття, образність мислення, і т.п.), молодь – прискорювач впровадження в практику нових ідей, ініціатив, нових форм життя, бо за природою вона супротивник консерватизму і застою. Таким чином, молодіжний вік сьогодні – це поняття не стільки демографічне, скільки соціальне і політичне. Цінність молодості в сучасному світі збільшується і у зв’язку з розширенням термінів освіти, професійної підготовки, необхідної в умовах науково-технічної революції. В молодості людина легко набуває основних знань, умінь і навиків. Необхідність безперервної освіти дорослих, періодичного оновлення не тільки знань, але часто і важливих принципових установок професійної діяльності (що легше дається молодим) викликає у людей зрілих і немолодих цілком з’ясовне небажання відповідати новим вимогам.

Молодь – це найбільш здорова фізично частина населення, це життєва сила суспільства, згусток енергії, нерозбещених інтелектуальних і фізичних сил, що вимагають виходу. За рахунок цих сил життя суспільства може бути жваве. Не можна не віддавати собі звіту і в тому, що принципово нові типи машин і устаткування, новітні технології, системи управління, які складають основні чинники інтенсифікації економіки, можуть бути створені тільки людьми нового, нетрадиційного типа мислення.

Визначити сутнісні риси молоді можна як через ви­окремлення основних етапів соціалізації особистості, так і через виявлення характеристик, притаманних різним групам молоді. У першому випадку може йтися про час повноліття, настання правової відповідальності, початок трудової діяль­ності, створення сімї, досягнення соціально-економічної неза­лежності від батьків та ін. У другому - передбачається роз­поділ молоді на внутрішньовидові групи, кожна з яких має власні специфічні характеристики.

Важливим питанням є визначення вікових параметрів молоді. Вони залежать як від історичних особливостей, тра­дицій, так і від рівня соціально-економічного розвитку країни:

• нижня межа визначається біологічною, статевою зрілістю;

• верхня - визначається з огляду на юридичне повноліття, закінчення навчання, здобуття професії, одруження та набуття економічної незалежності.

У перше на міжнародному рівні молодь було презентовано Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй у 1985 році, згідно якого визначається вікова межа молодої людини: 15-24 роки. Пізніше Всесвітньою Організацією Охорони Здоров’я поняттям «молоді люди» було охарактеризовано віковий період від 10 до 24 років. У різних країнах існує різниця вікових меж: нижню межу молодості встановлюють між 14 і 16, а верхню – між 25 і 35 роками.

У Законі «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» молодь визначають як групу населення віком від 14 до 35 років (до 1998року – з 15 до 28 років)

У житті молодої людини умовно можна виділити три основних періоди:

• період пошуку - коли молода людина сама для себе ви­значає та приймає рішення стосовно навчання і сфери про­фесійної діяльності;

• період інтеграції в суспільство - пов'язаний із першими роками професійної діяльності;

• період інтенсивної творчості та продуктивної діяльності, завершується соціальне становлення ( коли здебільшого обрано фах, здобуто освіту, набуто професійних навичок, створено сім’ю, є власне житло).

Незважаючи на те, що в сучасному суспільстві значно роз­ширилися можливості для власного самовизначення й інди­відуального розвитку, молодь як була, так і залишається найбільш вразливою, незахищеною частиною суспільства.

Сучасна молодь, з одного боку, відчуває себе особливою групою суспільства, з другого - усе більше страждає від неви-рішеності своїх специфічних проблем. Досить важливим фактором, який деформує свідомість молоді, є відсутність до­віри до неї з боку суспільства. Молодь є частиною суспільства, вона входить у розмаїття його зв'язків і відносин, однак дуже рідко залучається до вирішення та реалізації програм розвитку суспільства. Це визначає суперечності, котрі існують на рівні молодь-суспільство. Найбільш суттєві з них такі:

- рівень освіти та матеріальний стан молоді;

- потяг до знань і необхідність працювати;

- прагнення до самостійності й економічна залежність від батьків;

- професійний статус і потреби сучасного ринку праці;

- бажання вирішувати власні проблеми самостійно та реаль­на участь у прийнятті управлінських рішень.

Проблеми, що виникають у процесі соціалізації молоді, поділяють на дві групи:

1. Соціальні молодіжні проблеми: визначення ролі та місця молоді в сучасному суспільстві; формування ціннісних орієнтацій молодих людей та їхніх моральних пріоритетів; становище на ринку праці; забезпечення молоді певного освітнього рівня; політичні орієнтації та електоральна поведінка молоді.
2. Особистісні проблеми молоді: пошук сенсу життя; професійне самовизначення; кохання; створення власної сім’ї; взаємостосунки з дорослими та однолітками; здоров’я молодих людей.

Специфічні функції молоді в суспільстві:

• функція відтворення - полягає в збереженні та відтворенні на більш високому рівні всієї системи суспільних відносин;

• трансляційна - це передавання наступним поколінням знань, досвіду, традицій і цінностей;

• інноваційна - полягає у творчому розвитку, вдосконаленні всього, що створено попередніми поколіннями.

Незважаючи на проблеми, з якими постійно стикається молодь, у наш час значно розширилися можливості для влас­ного вибору життєвого шляху, стилю життя, системи ідеалів і цінностей. Одночасно зростає індивідуальна відповідаль­ність за власний вибір, потреба в самопізнанні та само­утвердженні.

Останнім часом активно розробляються поняття «соціальний портрет молоді», категорії «потреби», «поведінка», «діяльність». На підставі порівняльних соціологічних досліджень простежуються зміни у характері потреб учнівської та робітничої молоді.

Предметом певного наукового аналізу стали соціально-психологічні особливості молодих людей. На думку багатьох вчених, соціально-психологічний розвиток молоді характеризується нерівномірністю, напруженістю, наявністю і повторюваністю конфліктних ситуацій. Вважають, що вона, порівняно із старшими поколіннями, є більш нетерпимою, гостріше реагує на протиріччя дійсності, не так жорстко «вписана» у суспільство, мобільніша, швидше засвоює нове. Виділяють такі її характерні риси, як підвищена вимогливість та критичність до старших поколінь, недооцінка об'єктивної необхідності у досвіді старших за віком, перебільшення власної здатності до самостійної діяльності. Саме в молодості динамічно відбувається формування соціальних мотивацій, самоаналіз та швидкість реакції, проте в цьому віці значно менше, ніж у дорослому, турбують безпека близьких та відповідальність за них.

Дата добавления: 2014-01-07