ТЕМА № 5

«Докази і доказування у кримінальному процесі»

ЗМІСТ:

Список використаних джерел …………………………………………….

Вступ ………………………………………………………………………….

1. Поняття, сутність та значення кримінально-процесуального доказування.

2. Предмет і суб’єкти кримінально-процесуального доказування.

3. Процес доказування у кримінальному судочинстві.

4. Докази у кримінальному процесі, їх ознаки та класифікація.

5. Процесуальні джерела доказів та їх види.

Висновки ……………………………………………………………………

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996.– №30.– Ст. 141

2. Кримінальний процесуальний кодекс України: прийнятий Верховною Радою України 13.04.2012

3. Кримінально – процесуальний кодекс України: Науково – практичний коментар / За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка. – 3-е вид., перероб. і доп. – К.: Юрисконсульт, КНТ, 2008.

4. Інструкція про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (в новій редакції): затверджена наказом МВС України від 27серпня 2010 р. № 401

5. Закон України „Про оперативно-розшукову діяльність” // http. rada. gov. Ua

6. Закон України „Про прокуратуру” // http. rada. gov. ua

7. Постанова Пленуму Верховного Суду „Про виконання судами України законодавства і постанов Пленумів Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку” // Постанови Пленуму Верховного Суду в кримінальних справах / за заг. редакцією В.Т.Маляренка – К., 2005. – С. 40-45

8. Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верхов­ного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і поста-новлення вироку [Текст]: постанова Пленуму Верхов. Суду України від 29.06.1990 р. № 5 (зі змінами, внес. постановами від 04.06.1993 р. № 3 та від 03.12.1997 р. № 12) // Постанови Пленуму Верховного Суду України. 1972­2002: офіц. вид. / за заг. ред. В. Т. Маляренка. - К., 2003. - С. 497-506.

9. Белкин А.Р. Теория доказывания в уголовном судопроизводстве. — М.: Норма, 2007.

10. Коваленко Є.Г. Теорія доказів у кримінальному процесі України: Підручник. – К., 2006.

11. Савонюк Р.Ю. Доказування в досудовому слідстві: Навчальний посібник / За ред. доктора юридичних наук, академіка АПрН України О.М.Бандурки. – Сімферополь: Вид-во “ДОЛЯ”, 2004.

12. Стахівський С.М. Теорія і практика кримінально-процесуального доказування. – К., 2006.

13. Строгович М.С. Теория судебных доказательств: Избранные труды. – М., 1991.

14. Тертышник В.М., Слинько С.В. Теория доказательств. – Харьков, 1998.

15. Шейфер, С. А. Доказательства и доказывание по уголовным делам: проблемы теории и правового регулирования. -М.: Норма, 2009.

16. Горский, Г. Ф. Проблемы доказательств в советском уголовном процессе [Текст] / Г. Ф. Горский, Л. Д. Кокорев, П. С. Элькинд. - Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1978. - 303 с.

17. Грошевий, Ю. М. Докази і доказування у кримінальному процесі [Текст]: наук.-практ. посіб. / Ю. М. Грошевий, С. М. Стахівський. - К.: КНТ, 2006. - 272 с.

18. Зеленецкий, В. С. Проблемы формирования совокупности доказательств в уголовном процессе [Текст]: монография / В. С. Зеленецкий. - Харьков: Вост.-регион. центр гуманитар.-образоват. инициатив, 2004. - 108 с.

19. Михеенко, М. М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве [Текст] / М. М. Михеенко. - Киев: Вища шк., 1984. - 134 с.

20. Нор, В. Т. Проблеми теорії і практики судових доказів [Текст] / В. Т. Нор. -Л.: Вища шк., 1978. - 111 с.

21. Погорецький, М. А. Функціональне призначення оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі [Текст] / М. А. Погорецький. - Х.:Арсіс, 2007. - 576 с.

22. Стахівський, С. М. Слідчі дії як основні засоби збирання доказів [Текст]: навч.-практ. посіб. / С. М. Стахівський. - К.: Атіка, 2009. - 64 с.

23. Теория доказательств в советском уголовном процессе [Текст] / отв. ред. Н. В. Жогин. - 2-е изд., доп. - М.: Юрид. лит, 1973. - 736 с.

24. Шейфер, С. А. Доказательства и доказывание по уголовным делам: проблемы теории и правового регулирования [Текст] / С. А. Шейфер. -М.: Норма, 2009. - 240 с.

25. Грошевий Ю. М. Кримінально-процесуальне доказування та оперативно-розшукова діяльність [Текст]: навч. посіб. / Ю. М. Грошевий, С.Б.Фомін.- Х.: Право, 2010. - 112 с.

26. Варфоломеева, Т. В. Производные вещественные доказательства [Текст] / Т. В. Варфоломеева. - М.: Юрид. лит., 1980. - 48 с.

27. Іщенко, В. Поняття протоколів слідчих і судових дій як самостійного ви­ду доказів у кримінальному судочинстві [Текст] / В. Іщенко // Право України. - 1998. - № 5. - С. 78-81.

28. Погорецький, М. А. Докази у кримінальному процесі [Текст] / М. А. Погорецький // Вісн. прокуратури. - 2003. - № 2. - С. 59-65.

29. Стахівський, С. М. Показання свідка як джерело доказів у кримінальному процесі [Текст] / С. М. Стахівський. - К., 1996. - 24 с.

30. Коваленко Є.Г., Маляренко В.Т. Кримінальний процес України: підручник. – К.: 2006. - 704 с.

31. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право. Курс лекцій: навчальний посібник. – К.: 2005. - 456 с.

32. Михєєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України. – К.: 1999. – 536 с.

33. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. – К.: 2003. – 1120 с.

34. І.Давимука. Допустимість доказів у кримінальному процесі // Право України. – 2002. - №12. – С.125-129

ВСТУП

Для успішного вирішення завдань кримінального судочинства слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд зобов' язані встановити, чи мала місце подія кримінального правопорушення, яке саме кримінальне правопорушення було вчинено, хто винуватий у його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для законного та обґрунтованого вирішення кримінального провадження, захисту прав і законних інтересів учасників процесу. Кримінальне правопорушення для осіб, на яких законом покладено обов' язок розслідування і розгляду справи, завжди є подією минулого, яку вони повинні пізнати. Тому слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд при здійсненні відповідно розслідування або судового провадження повинні пізнавати факти, що відносяться до минулого, лише за допомогою тих слідів, які ця подія залишила. На підставі найрізно­манітніших даних, фрагментарних уривчастих свідчень вони віднов­люють цілісну картину події, що відбулася, тобто встановлюють об­ставини вчиненого кримінального правопорушення та осіб, які його вчинили.

В основі процесу пізнання у кримінальному провадженні лежать загальні гносеологічні, соціальні, психологічні закономірності, притаманні процесу пізнання у будь-якій соціальній сфері згідно із законами ма­теріалістичної теорії відображення. Метою кримінально-процесуально­го пізнання є одержання знання про факти, що підлягають встановлен­ню у кримінальному провадженні.

У кримінально-процесуальній теорії норми кримінально-про­цесуального права, що регламентують цілі, порядок, засоби, способи, межі та зміст діяльності по доказуванню обставин, достовірне вста­новлення яких необхідне для правильного вирішення провадження, імену­ються доказовим правом.

Наука, що вивчає принципи доказування та механізми їх реалізації, сукупність і структуру доказування та доказів, розробляє рекомендації з формування доказів і використання їх у кри­мінальному судочинстві, іменується теорією доказів. У теорії доказів кримінально-процесуальне доказування визначається як різновид соціального пізнання, предметом якого є подія минулого. Це така діяльність, що здійснюється слідчим, прокурором, слідчим суддею та судом в особливій процесуальній формі. Суб'єкт доказування, який встановлює через докази обставини у кримінальному провадженні, переходить від сприйняття окремих фактів, інформації про них під час проведення процесуальних дій (чуттєво-практичний аспект пізнання) до логічного осмислення сприйнятого (гносеологічний ас­пект пізнання).

За природою кримінально-процесуальне доказування є пізнаваль­ною діяльністю, наслідком здійснення якої є формування суб'єктивно­го образу об'єктивної дійсності про подію минулого, а за характером являє собою складноструктуровану діяльність і має розглядатися: 1) як встановлення та дослідження обставин справи, що входять до предмета доказування (ст. 91 КПК), тобто діяльність відповідних дер­жавних органів і учасників процесу по збиранню (формуванню), пере­вірці й оцінці доказів, з одного боку; 2) як логічне формулювання та обґрунтування певної тези, висновків у процесуальних рішеннях по кримінальному провадженню — з другого боку.

Таким чином, кримінально-процесуальне доказування — це діяльність слідчого, прокурора, слідчого судді і суду по збиранню (формуванню), перевірці й оцінці доказів, а також висуненню ними на підставі необхідної та достатньої сукупності доказів певних правових тез із відповідним обґрунтуванням у процесуальних рішеннях по кримінальному провадженню.

Специфіка пізнавальної діяльності в кримінальному процесі, що відбувається у формі доказування, виявляється в тому, що вона має дві сторони: пізнавальну та посвідчуючу. Остання означає, що фактичні дані, пізнані та одержані уповноваженими особами у ході кримінального провадження, повинні бути зафіксовані у такій передбаченій законом процесуальній формі, яка гарантує їх достовірність, а також дозволяє будь-якому суб'єкту кримінально-процесуальної діяльності користу­ватися ними у незмінному (цілісному) вигляді незалежно від часу та місця їх формування.

Доказування — це єдиний та нерозривний процес, елементи якого тісно переплітаються один з одним. Здійснюється воно на різних етапах із притаманними для кожного з них процесуальними особливостями.

При здійсненні досудового розслідування, де метою доказування є вста­новлення всіх обставин, зазначених у ст. 91 КПК, прокурор зобов'язаний у найбільш короткий строк після повідомлення особі про підозру:

1) закрити кримінальне провадження, або

2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, або

3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру.

У стадіях судового провадження вже є чітко сформульована обвинуваль­на теза, тобто аргументоване твердження, викладене в обвинувальному акті, про обвинувачення особи у вчиненні конкретного кримінального правопорушення. Суд є органом правосуддя, який в умовах зма­гального судочинства має на підставі внутрішнього переконання, ке­руючись законом і правосвідомістю, постановити рішення. Зберігаючи об'єктивність і безсторонність, він створює сторонам необхідні умови для всебічного і повного дослідження справи, а також сам з'ясовує в ході дослідження доказів питання, які в нього виникають.

Дата добавления: 2014-01-07