Організаційна структура та управління банком

Організаційна структура банку визначається двома основними чинниками: структурою управління банком; структурою його функціональних підрозділів та служб.

Вищим органом акціонерного та пайового банку є загальні збори акціонерів (учасників), які вирішують стратегічні завдання в дія­льності банку:

• визначення основних напрямів діяльності, затвердження планів діяльності та звітів про їх виконання;

• обрання та відкликання членів спостережного, виконавчого та контрольного органів

• затвердження організаційної структури банку, а також внутрі­шніх положень, що регламентують виконання банківських операцій;

• внесення змін до статуту банку;

• затвердження річних результатів діяльності, порядку розподілу прибутку та покриття збитків;

• прийняття рішення про додатковий випуск акцій (для акціонер­ного) чи встановлення розміру та порядку внесення учасниками дода­ткових внесків для збільшення статутного капіталу пайового банку;

• створення, реорганізація і ліквідація дочірніх підприємств, фі­лій, представництв та затвердження їхніх статутів і положень;

• прийняття рішення про припинення діяльності банку;

• інші питання, що належать до компетенції загальних зборів за статутом банку.

Загальні збори скликаються щорічно, не пізніше ніж через місяць після складання балансу за звітний рік.

Вищий орган банку реалізує свої завдання та функції безпосере­дньо через виконавчі та контролюючі органи, які повністю йому під­звітні. Виконавчим органом акціонерного банку є правління, а пайово­го – дирекція. Вирішують усі питання його поточної діяльності, які не належать до виключної компетенції зборів акціонерів (учасників). Роботою правління керує голова пра­вління, а дирекції – генеральний директор, які обираються чи при­значаються згідно зі статутом банку. Ці керівні особи не можуть бути одночасно головою загальних зборів акціонерів (учасників).

Контроль за діяльністю правління (дирекції) банку здійснює ревізійна комісія, члени якої обираються зі складу акціонерів (учасників) за винятком посадових осіб, склад якої затверджується загальними зборами акціонерів (учасників) і яка:

здійснює перевірку фінансово-господарської діяльності правління (дирекції") як з власної ініціативи, так і за дорученням зборів та на вимогу акціонерів (учасників).;

складає висновок по річних звітах та балансах банку, без якого загальні збори не вправі затверджувати баланс;

здійснює контроль за дотриманням банком за­конодавчих та нормативних актів, що регулюють банківську діяль­ність.

Зважаючи на те, що банки зобов'язані приймати колегіальне рішення щодо видачі кредиту, вони можуть створювати кредитний ко­мітет, який виконує функції контрольного органу: розробляє кредитну політику банку, структуру залучених ко­штів та їх розміщення, приймає рішення про надання кредитів та про рівень процентної ставки.

За рішенням зборів акціонерів (учасників) банки створюють спостережний орган з метою загального керівництва роботою банку і контролю за роботою правління та ревізійної комі­сії. Таким органом є рада акціонерного товариства (спостережна рада), яка захищає інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів. Рада вирішує стратегічні завдання управління та розвитку банку, керуючись чинним законодавством та нормативни­ми актами НБУ. На спостережну раду може покладатися виконання окремих функцій загальних зборів, крім тих, що належать до ви­ключної компетенції вищого управлінського органу банку.

Організаційна структура банку включає функціо­нальні служби та підрозділи, кожен з яких виконує певні операції і має свої права та обов'язки. Основним критерієм організаційної по­будови банку є економічний зміст та обсяг операцій, які він виконує. Департаменти, управління або відділи (залежно від обсягу операцій та масштабності самого банку) формуються відповідно до класифікації окремих банківських операцій або їхніх груп за функціональ­ним призначенням. Тому їх кількість і конкретна назва у різних ко­мерційних банків можуть бути неоднаковими.

Незалежно від виду банку, його масштабності, спе­ціалізації та обсягу виконуваних операцій всі вони обов'язково ство­рюють кілька функціональних підрозділів, що виконують базові банківські операції. Так, виконання депозитних операцій та операцій з кредитного і розрахунково-касового обслуговування вимагає ство­рення всіма банками управлінь депозитних операцій, розрахунково-касового обслуговування клієнтів та кредитних управлінь. Валютне управління створюється в банках, що мають ліцензію на здійснення валютних операцій. Управління філіями створюють банки, що мають фі­лії. Відповідно управління керує діяльністю філій, контролює пра­вильність проведення ними кредитної політики і здійснення кредит­них операцій, допомагає впроваджувати нові методи роботи, нові технології виконання окремих банківських операцій.

Сучасний банк багато уваги приділяє питанням рентабельності та ліквідності, а тому формує структурні підрозділи, які здійснюють аналіз поточної діяльності та прогнозують дія­льність банку на перспективу. Таким підрозділом є управління прогнозу­вання діяльності банку та маркетинг.

Банки як юридичні особи мають у своїй структурі служби, що не виконують суто банківських операцій. Це — бухгалтерія, управління кадрами, юридичний відділ, адміністративно-гос­подарський відділ, відділ аналізу та статистики, відділ експ­луатації ЕОМ. Серед таких служб деякі створюються в обов'яз­ковому порядку з ініціативи самого банку або за вказівкою НБУ. Так, створення підрозділу внутрішнього аудиту є однією з обов'язкових умов для отримання ліцензії на здійснення банків­ських операцій, а службу безпеки банки формують з власної іні­ціативи. Функціонування окремих служб і підрозділів регламентується спе­ціальними внутрішніми положеннями комерційного банку, які за­тверджуються органом управління банку.

Типову організаційну структуру банку представлено на рисунку 2

Рис2. Схема типової організаційної структури банку

Дата добавления: 2014-01-07