Засади правового регулювання реалізації можливостей психологічного впливу у правозастосовчій практиці

Особливості застосування методів психологічного впливу у правоохоронній діяльності

Застосування методів психологічного впливу залежить від таких визначальних характеристик, як:

1) міра законослухняності членів суспільства;

2) основні складові характеристики життєдіяльності людини;

3) базові критерії допустимості методів психологічного впливу.[2]

Традиційно вважається, що критерієм правомірності застосування методів психологічного впливу у сфері судочинства є наявність у особи, яку піддають впливу, свободи вибору тієї чи іншої позиції.[3]

Важливо підкреслити й те, що норми міжнародного права не містять і прямих приписів щодо механізму реалізації можливостей психологічного впливу у сфері правоохоронної діяльності.

Вибір того чи іншого психологічного захисту зумовлюється особистісними, змістовними, функціональними чинниками.

Дослідження національного законодавства України на предмет правомірності застосування психологічного впливу також дає підстави для висновку, що його норми встановлюють необхідні передумови для реалізації можливостей зазначеного впливу. Передбачені у КПК України засади здійснення психологічного впливу на досудовому слідстві за своєю природою є тактичними прийомами психологічного впливу, кожний з яких заснований на одному з його методів.

У чинному ЦПК України знайшли нормативне закріплення такі тактичні прийоми, засновані на методах психологічного впливу, як попередження свідків про відповідальність за неправдиві свідчення та окремого допиту свідків (ст. 180), приведення до присяги свідків, експерта і перекладача (ст. 164, 171, 180), послідовності в обґрунтуванні особами, які беруть участь у справі, своїх вимог та заперечень (ст. 176).[4]

Викладене вище дає підстави для наступних висновків:

1) засади правового регулювання реалізації можливостей психологічного впливу для вирішення завдань у сфері судочинства містяться як у нормах національних, так і міжнародно-правових актів;

2) з точки зору міжнародного права застосування методів психологічного впливу у сфері судочинства є законним у випадку, якщо ці методи не мають ознаки катування та жорстокого, нелюдського або принижуючого гідність поводження чи покарання, а також поневолення до давання свідчень проти самого себе чи до визнання себе винним;

3) норми національного законодавства України встановлюють необхідні передумови для реалізації можливостей психологічного впливу як у сфері судочинства, так і в інших сферах правозастосовної практики;

4) передбачені у цивільному процесуальному та кримінально – процесуальному законодавстві України засади здійснення психологічного впливу за своєю природою є тактичними прийомами психологічного впливу, кожний з яких заснований на одному з його методів та застосовується з метою вирішення завдань у сфері судочинства.

2.2. Критерії допустимості застосування методів психологічного впливу у правозастосовчій практиці

Як на мою думку, то за рівнем дотримання законодавчо закріплених правових норм суспільство умовно поділяється на три категорії осіб: законослухняні (І категорія), незаконослухняні (ІІ категорія) і пересічні (ІІІ категорія) громадян. Під адекватними методами психологічного впливу ми розуміємо ті методи, що, по-перше, застосовуються у відповідності зі ступенем законослухняності того чи іншого члена суспільства, тобто в залежності від того, до якої категорії громадян відноситься дана особа; по-друге, залежать від скоєного особою протиправного вчинку; по-третє, визначаються професійною підготовкою, досвідом роботи та навичками слідчого; по-четверте, відповідають ступеню прояву того чи іншого (правового чи протиправного) вчинку.[5]

Що стосується основних характеристик життєдіяльності людини, то науковцями було виокремлено такі три складові: матеріальна (Мс), фізична (Фс) і емоційно-почуттєва (Е-Пс), – співвідношення і часткова участь яких визначають стиль поведінки і рівні взаємодії членів суспільства у функціональній системі “об’єкт-суб’єкт-середовище”. [6]

Критеріями правомірності є:

§ орієнтування використовуваних методів на дотримання норм законності, моралі і професійної етики;

§ відповідність методу морально-етичному положенню громадянина та особливостям ситуації, що склалася;

§ орієнтування на досягнення гуманних, соціально схвалюваних цілей;

§ досягнення правильного розуміння об'єктом впливу соціального і юридичного смислу ситуації, що чи помсти з боку певних осіб (родичів, односельців, співучасників злочину тощо), небажання розголосу події чи інтимних сторін життя.

Розмірковуючи над тим, що застосування прийомів та засобів психологічного впливу не має нічого спільного з неправдою, перекрученням, фальсифікацією тощо, напрошуються такі висновки, а саме:

по-перше, в основі більшості прийомів психологічного впливу знаходиться така властивість, як вибірковість, тобто диференційоване реагування об’єкта не на всю інформацію, а тільки на таку, що має особистісне значення та приховується;

по-друге, застосування засобів та прийомів впливу не ґрун-тується на дезінформації, а є наслідком невірної оцінки та тлума-чення злочинцем конкретної ситуації спілкування;

по-третє, застосування тих чи інших прийомів впливу не призводить до самообмови, бо на момент реакції об’єкта слідчий, як правило, ніяких дій не виконує і ні про що не запитує.

Заключна частина (5 хв)

o Здійснення логічних висновків про основні поняття, положень, що були розглянуті;

o Повідомлення про досягнення запланованої теми, завдань лекції, оцінка спільної взаємодії зі студентами;

o Коротке повідомлення питань, проблем, що будуть розглядатись у наступній лекції у взаємозв’язку з висвітленими питаннями та проблемами;

o Подяка студентам за увагу.

[1] В. Г. Андросюк, Л. І. Казимиренко, Я. Ю. Кондратьєв та ін. – Юридична психологія: Підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл. і фак. /. - К: Видавничий Дім «Ін Юре», 1999. – С.63

[2] Корнєв О.М. Межі застосування психологічного впливу в процесі розкриття та розслідування злочинів. – Вісник Академії адвокатури України. – 2008 - №1 – С. 105 – 108

[3] О. В. Бишевець.До проблеми застосування психологічного впливу на досудовому слідстві / Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2005. - N10. – С. 142 - 148

[4] Коновалова В. О., Шепітько В. Ю. Юридична психологія: Підручник. — 2-ге вид., перероб. і доп. — Х.: Право, 2008. – С.42

[5] Любичев С.Г. Этические основы следственной тактики. – М.: Юрид. лит. 1980. – С.89

[6] О. В. Бишевець. До проблеми застосування психологічного впливу на досудовому слідстві / Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2005. - N10. – С. 142 – 148

Дата добавления: 2014-01-06