Міжособистісна модель інтерактивних відношень

Відмінною рисою цієї моделі є те, що в ній враховані різні поєднання ставлення вчителя та учня один до одного та різні поєднання спілкування відповідно до зазначених ставлень.

Основною ознакою при розробці міжособистісної моделі інтерактивних відношень (педагогічної взаємодії) послужила ознака асоційованості (узгодженості) та дисоційованості (неузгодженості) комунікативних, гностичних, праксичних дій учителя і учнів. Ознака асоційованості – дисоційованості характеризує прагматичну сторону взаємодії. До внутрішнього (ставлення) елемента взаємодії застосовні позначення почуттів і емоцій учителя й учнів, що виникають в ситуаціях педагогічної взаємодії.

Типи взаємодій:

Були виокремлені наступні типи взаємодій:

1. Асоційована ( позитивні ставлення і вираження педагога і учнів цілком збігаються)

2. Дисоційована (негативні ставлення і вираження педагога і учнів цілком збігаються)

3. Конвенційно-асоційована (негативне ставлення до партнера; маскування партнерами негативного ставлення етикетним спілкуванням)

4. Конформно-асоційована (позитивне ставлення й вираження у вчителя; негативне ставлення учень не демонструє і зовні приймає вимоги вчителя)

5. Афіліативно-асоційована (учень ніби не зауважує негативного ставлення до себе з боку вчителя і позитивне вираження (маскування) приймає за позитивне ставлення; учень демонструє позитивне ставлення до вчителя)

6. Відсторонено-дисоційована (демонстрація неприйняття один одного при обопільному позитивному ставленні)

7. Протесно-дисоційована (негативне ставлення і вираження учня як реакція учня на відсутнє вираження позитивного ставлення до нього з боку вчителя, що учнем оцінюється як негативне)

8. Парадоксально-дисоційована взаємодія (вчитель не приховує в поведінці свого негативного ставлення до учня, яке викликає в учня негативні дії і вчинки при наявності в нього позитивного ставлення до вчителя)

9. Нонконформно-дисоційована (зведений у принцип негативізм учня, який він протиставляє позитивному ставленню і вираженню з боку вчителя)

10. Квазіконформно-дисоційована (прийняття негативних групових норм, властивих референтній групі, при наявності приховуваного позитивного ставлення до вчителя)

11. Вибачаюче-асоційована (позитивному ставленню і вираженню учня не перешкоджає невідповідність позитивного ставлення вчителя і негативного вираження як навмисне стримування своїх позитивних реакцій на дії і вчинки учня)

12. Сугестивно-дисоційована (маскування вчителем у вираженні свого щирого ставлення до учня, що сугестивно впливає на ставлення учня до вчителя, але залишає без зміни вираження цього ставлення, в результаті чого прагматика педагогічної взаємодії виявляється безрезультатною)

13. Викриваюче-дисоційована (незадоволення учня тим, що вчитель на словах прагне бути кращим, ніж він є насправді, і його бажання демонструвати вчителю своє неприйняття такого ставлення до себе)

14. Конформно-дисоційована (негативна реакція учня на невміння чи небажання вчителя адекватно виражати своє позитивне ставлення до учня, що, однак, не має негативних наслідків у прагматиці інтеракцій);

15. Боязливо-асоційована (стримування учнем негативних реакцій на негативне ставлення і його вираження з боку вчителя, і побоювання негативних наслідків для себе)

16. Парадоксально-асоційована (специфічне позитивне ставлення до вчителя, що не тільки негативно ставиться до учня, але й демонструє своє негативне ставлення).

Запропонована класифікація типів педагогічної взаємодії перевірялась в умовах реальних педагогічних інтеракцій. Учителям пропонувалося охарактеризувати своє ставлення до учнів і вираження свого ставлення до них, а також можливе ставлення учнів до вчителя і те, як вони його виражають. Аналогічне завдання одержували і учні. Вони повинні були вказати ставлення вчителя до себе, і те, як вчитель виражає це ставлення. Їх попросили також указати, як кожний з них особисто ставиться до вчителя, і як він це ставлення виражає. Негативним вираженням ставлення вважались: вербалізація негативного ставлення; відсутність вербалізації позитивного ставлення.

Згідно дослідження, найбільш поширений є відсторонено-дисоційований тип взаємодії (демонстрація неприйняття один одного при обопільному позитивному ставленні; відсутність вираження позитивного ставлення вчителя до учнів та учнів до вчителів). Слід відзначити, що учні оцінюють такий стиль як нормальний. На їх думку, ткак поведінка власне є уособленням педагогічної поведінки.

Але, якщо розглядати взаємодію в рамках рекреаційної освіти, то найповніше відповідає ідеї педагогічної та соціально педагогічної роботи з відновлення самопочуття і працездатності дітей в умовах рекреаційних заходів асоційований тип взаємодії, заснований на позитивному ставленні і вираженні. Оскільки вихідною (базовою) системою інтерактивних взаємовідносин є система «суб’єкт – суб’єкт», специфічні ознаки якої визначаються перцептивними, статусно-рольовими, міжособистісними явищами.

Дата добавления: 2014-01-06