Принципи і методи планування на залізничному транспорті

Планування являє собою процес зі створення і підтримки відповідності між цілями організації, її реальними можливостями і шансами на успіх у галузі реалізації продукції та послуг. Воно спирається на програмну заяву про місію (стратегічну мету) організації, формулювання конкретних цілей і завдань, господарський портфель (обсяги виробництва і ресурси) та стратегію росту.

У системі планування стратегічному плануванню приділяється класова роль. Воно є найважливішим елементом маркетингової концепції керівництва організації.

Відмінність стратегічного планування від перспективного полягає в спрямованості його формування від майбутнього до теперішнього, у той час як в основі попередньої схеми довготермінового планування була екстраполяція (перенесення) на майбутнє закономірностей функціонування і розвитку, що складається у минулому. Зрозуміло, що прогресивні закономірності (наприклад, збалансованість ресурсів і потреб) використовуються на майбутнє, але з урахуванням попереднього аналізу і прогнозу економічної кон’юнктури. При цьому концепція стратегічного планування не містить припущення, що майбутнє неодмінно має бути кращим за минуле. Важливі не стільки терміни планування, скільки сутність стратегії.

Основні принципі стратегічного планування полягають у наступному:

● спрямованість на довгострокову (на 10-15 і більше років) і середньостроковому (до 3-5 років) перспективи діяльності організації;

● орієнтація на вирішення ключових цілей і завдань, від досягнення яких залежить прогрес розвитку організації;

● органічне ув’язування намічених цілей з обсягом і структурою наявних та перспективних ресурсів;

● урахування впливу на діяльність організації зовнішніх факторів, що чинять як позитивний, так і негативний вплив (інфляція, податки, конкуренція і ін.);

● адаптивність системи, тобто здатність передбачати зміни внутрішнього і зовнішнього середовища та пристосувати до них процес функціонування організації;

На першому етапі проводиться аналіз перспектив розвитку ринку на основі маркетингових досліджень (обстежень) товарних і транспортних ринків, вивчення стратегії розвитку вантажостворюючих галузей та попиту на перевезення, вивчення конкурентів, розвитку зовнішньоекономічної діяльності і соціальної політики держави. Одночасно проводиться комплексний економічний аналіз власних ресурсів, визначення конкретних позицій позицій галузі на ринку транспортних послуг, виявлення сильних та слабких сторін діяльності залізничного транспорту. Для цього здійснюється так званий «SWOT» – аналіз ситуацій на ринку чи в самій компанії.

Очевидно, що за роки реформ через нестачу інвестиційного фінансування відбувся значний знос (до 60%) основних виробничих фондів залізниць, особливо рухомого складу і колії, було майже відсутнє нове залізничне будівництво, посилився відтік кваліфікованих кадрів. Разом з тим, сильною стороною галузі є збереження високого рівня керованості виробничою та господарською діяльністю, потужна матеріально - технічна база, гнучка амортизаційна і тарифна політика, широка доступність користування.

Дата добавления: 2014-01-07