Громадянин України як суб’єкт участі в управлінні

Громадянство України відповідно до Закону України "Про грома­дянство України" – це правовий зв’язок між фізичною особою і Украї­ною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках.

Громадянином України є особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними дого­ворами України.

Громадяни України здійснюють безпосереднє народовладдя шля­хом участі у виборах і референдумах. Громадяни України мають право:

• приймати участь у референдумах;

• обирати і бути обраним до представницьких органів влади;

• займати посади в органах державної влади і органах місцевого самоврядування;

• бути членами партії чи об’єднань громадян, входити в число їх керівництва.

Об’єднання громадян як суб’єкт участі в управлінні. Об’єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадя­нами своїх прав і свобод. До об’єднань громадян Закон України від 16.06.1992 № 2460-XII"Про об’єднання громадян" відносить громадські організації і політичні партії.

Громадською організацією є об’єднання громадян для задоволен­ня та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, віко­вих, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Політична партія – це зареєстроване згідно з законом добровільне об’єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної про­грами суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння форму­ванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Держава, органи державної влади та їх посадові особи як суб’єкти участі в управлінні. Поняття держава можна розуміти як систему офіційних органів, що здійснюють керівництво суспільством, так і здійснюваний за допомо­гою офіційних органів політико-територіальний спосіб організації публ­ічної влади, покликаний керувати суспільними процесами шляхом надання своїм велінням загальнообов’язкового характеру та можлив­істю реалізації цих велінь через примус.

Держава – це з одного боку сукупність людей, які проживають на певній території та підпорядковуються велінням суверенної у межах даної території влади; а з іншого – організація політичної влади, голов­ний інститут політичної системи суспільства, який спрямовує і органі­зовує за допомогою правових норм спільну діяльність людей і со­ціальних груп, захищає права та інтереси громадян.

Держава як суб’єкт управління виконує певні функції. Функції держави – це роль, яку вона виконує щодо суспільства, це основні напрями її діяльності. У функціях держави виражається її сутність та призначення. Конкретні функції держави, а їх досить багато, доціль­но розглядати через їх класифікацію на види. Загалом, функції держави можна поділити на такі групи:

1. За соціальним призначенням:

Основні функції – найзагальніші та найважливіші комплексні напрями діяльності держави щодо здійснення стратегічних завдань і цілей, що стоять перед нею у конкретний історичний період До них відносять функції, оборони, підтримання зовнішніх відносин, охорони правопорядку, регулювання економіки, забезпечення екологічної безпеки, підтримання і розвиток культури, забезпечення освіти населення та ін.

Неосновні функції – напрями діяльності держави зі здійснення конкретних завдань у другорядних сферах суспільного життя. До них належать. управління персоналом, матеріально-технічне забезпечення та управління державним майном, правосуддя і юридичні функції, збирання і розповсюдження необхідної для управління інформації тощо.

2. Залежно від територіальної спрямованості:

Внутрішні функції – такі напрями діяльності держави, в яких конкретизується внутрішня політика стосовно економічних, ідеологічних, екологічних, культурних та інших аспектів життя суспільства. До таких відносять функції: регулювання економіки, підтримання та розвитку культури, охорону та захист усіх форм власності, соціальний захист населення, забезпечення екологічної безпеки, охорону правопорядку та ін.

Зовнішні функції – основні напрями діяльності держави за її межами у взаємовідносинах з іншими державами, світовими громадськими організаціями і світовим співтовариством у цілому. Функціями є організація співробітництва з іншими суб’єктами міжнародних відносин, захист державного суверенітету, підтримка миру в регіоні, культурний та освітній обмін тощо.

3. За часом здійснення:

Постійні функції – напрямки діяльності держави, що здійснюються на всіх етапах ії розвитку. Більшість здійснюваних державою функцій є постійними.

Тимчасові функції – напрямки діяльності держави, що обумовлені конкретним етапом історичного розвитку суспільства. Прикладом тимчасових можуть бути функції стабілізації економіки у перехідний період, подолання наслідків авари на ЧАЕС чи повені у Закарпатті.

4. За сферами суспільного життя:

Гуманітарні функції: забезпечення, охорона та захист основних прав і людини; охорона природного середовища; охорона і відновлення здоров’я; соціальне забезпечення; освіта, виховання, розвиток культури тощо. У міжнародній сфері – це участь у міжнародному забезпеченні та захисті прав людини; допомога населенню інших країн (у разі стихійного лиха, кризових ситуацій тощо); участь у захисті природного середовища (екологічна функція); участь у міжнародному культурному співробітництві.

Економічні функції: створення умов для розвитку виробництва на основі рівноправного визнання і захисту різних форм власності на засоби виробництва, програмування та організація виробництва на державних підприємствах, розпорядження об’єктами державної власності; організація та стимулювання наукових досліджень, У міжнародній сфері – це участь у створенні світової економічної системи на основі міжнародного розподілу та інтеграції виробництва і праці; участь у розв'язанні господарських та наукових проблем (енергетичної, використання Світового Океану, досліджень космосу тощо).

Політичні функції: створення демократичних умов, інститутів для вільного виявлення і врахування інтересів різних соціальних груп суспільства, зокрема для діяльності різноманітних політичних партій та інших громадських об’єднань; забезпечення умов для збереження і розвитку національної самобутності корінної та всіх інших націй, і що проживають на території держави; охорона і захист державно-конституційного ладу, законності та правопорядку. У міжнародній сфері до політичних функцій належить організація, підтримка і розвиток міждержавних договірних відносин на основі загальновизнаних принципів міжнародного права; оборона своєї країни від зовнішнього нападу, анексії; участь у забезпеченні ненасильницького миру в усіх регіонах планети; участь у боротьбі з порушеннями міжнародного правопорядку (у тому числі з використанням військових засобів).

Органи державної влади, які також є суб’єктами управління, наведені нижче на (Рис. 1).

Органи судової влади як суб’єкти участі в управлінні. Судова влада уособлюється, як правило, Верховним Судом і судами нижчих інстанцій.

Органи судової влади вирішують правові суперечки між конкрет­ними особами, а також розглядають справи щодо нормоконтролю, а саме: відповідності законів конституції і підзаконних нормативних актів – законам. В окремих випадках ці органи дають тлумачення правовим нормам, в основному нормам конституції країни, поза зв'яз­ком з конкретним позовом.

Суди також виконують окремі посвідчувальні функції: визнання фактів, в окремих державах – зміцнення прав, коли для посвідчення потрібний доказ, що за складністю виходить за межі компетентності нотаріусів.

Верховна Рада України (ВРУ)

Представницький орган державної влади України, який має колегіальний характер і складається з чотирьохсот п’ятдесяти народних депутатів України, обраних строком на п’ять років на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади, що уповноважений приймати закони. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій.

Органи державної виконавчої влади

Кабінет міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, їхні структурні підрозділи. Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації, які очолюють голови місцевих державних адміністрацій. Організація, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначається Законом України "Про місцеві державні адміністрації". Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Рис. 1 Органи державної влади

Посадові особи як суб’єкти участі в управлінні. Посадовими особами вважаються керівники та заступники кер­івників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснен­ня організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій. Законодавством України вони наділені певними управлінськими повноваженнями.

Органи місцевого самоврядування, посадові особи місцевого самоврядування як суб’єкти участі в управлінні. Місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста – самостійно або під відповідальність органів та по­садових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місце­вого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними грома­дами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, се­лищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних гро­мад сіл, селищ, міст.

Управління в системі місцевого самоврядування в Україні здій­снюється на принципах народовладдя, законності, гласності, колегі­альності, поєднання місцевих і державних інтересів, виборності, пра­вової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в ме­жах повноважень, визначених законами, підзвітності та відповідаль­ності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб, державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування, судово­го захисту прав місцевого самоврядування.

Система місцевого самоврядування в Україні включає: територі­альну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищ­ного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Ради – представницькі органи місцевого самоврядування. Сіль­ські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого само­врядування, визначені Конституцією України, законами.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підкон­трольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади – також підкон­трольними відповідним органам виконавчої влади.

Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об’єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), сели­ща, міста, обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таєм­ного голосування строком на чотири роки в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Виділяються повноваження ради і повноваження виконавчих органів ради. Окрім того, окремі повноваження в системі місцевого самоврядування мають обласні і районні ради та органи самоорган­ізації населення.

Народні депутати України як суб’єкти участі в управлінні. Закон України вiд 17.11.1992 № 2790-XII"Про статус народного депутата України" визначає статус (права, обов’язки і відповідальність) народного депутата Укра­їни у Верховній Раді України та за її межами, встановлює правові і соціальні гарантії здійснення народним депутатом України своїх депутатських повноважень.

Народний депутат України є обраний відповідно до Закону Украї­ни вiд 07.07.2005 № 2777-IV"Про внесення змін до Закону України "Про вибори народних депутатів України" представник Українсь­кого народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, пе­редбачені Конституцією України та законами України.

Діяльність народного депутата України у Верховній Раді України.

Народний депутат у порядку, встановленому законом:

1) бере участь у засіданнях Верховної Ради України;

2)бере участь у роботі депутатських фракцій (груп);

3)бере участь у роботі комітетів, тимчасових спеціальних комісій, тимчасових слідчих комісій, утворених Верховною Радою України;

4)виконує доручення Верховної Ради України та її органів;

5)бере участь у роботі над законопроектами, іншими актами Верховної Ради України;

6) бере участь у парламентських слуханнях;

7)звертається із депутатським запитом або депутатським звер­ненням до Президента України, органів Верховної Ради України, Ка­бінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників під­приємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності у порядку, передбаченому Законом України вiд 17.11.1992 № 2790-XII"Про статус народного депутата України" і Законом України вiд 10.02.2010 № 1861-VI"Про регламент Верховної Ради України".

Депутати місцевих рад як суб’єкти участі в управлінні. Депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і Закону України вiд 10.07.2010 № 2487-VI "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чо­тири роки.

Відповідно до закону України "Про статус депутатів місцевих рад" депутат має певні права і обов’язки.

Дата добавления: 2014-01-07