Загальні положення. 1.1. До відомчих нормативно-правових актів, що підлягають дер­жавній реєстрації, відносяться акти міністерств

1.1. До відомчих нормативно-правових актів, що підлягають дер­жавній реєстрації, відносяться акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади; відділів, управлінь, інших служб обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, цент­ральних та місцевих органів господарського управління і контролю (далі – міністерства) – це накази, постанови, розпорядження, рішен­ня, положення тощо, що містять правові норми (правила поведінки), розраховані на невизначене коло осіб, підприємств, установ, органі­зацій і неодноразове застосування незалежно від строку дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містять­ся.

2.1. Ці Рекомендації застосовуються при підготовці нормативних актів, які:

- зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, встановлюють новий або зміню­ють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;

- мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управ­ління і контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не належать до сфери управління органу, який видав нормативний акт та незалежно від форм власності.

1.3. При розробці нормативно-правового акта слід виходити з не­обхідності правового регулювання управлінської діяльності органу, що видає акт, яке полягає у фіксації за встановленими правилами на па­перових або магнітних носіях управлінських дій.

1.4. Управлінська діяльність здійснюється шляхом видання роз­порядчих документів, вид яких (наказ, постанова, розпорядження, рішення) визначається актами законодавства та положеннями (стату­тами) про них.

Розпорядчий документ – це акт, що видається державним орга­ном у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань відповідно до наданої ком­петенції.

1.5. Підставами для прийняття розпорядчих документів є:

- Конституція і закони України, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів Украї­ни, рішення та постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

- провадження виконавчої і розпорядчої діяльності з метою вико­нання органом, що видає нормативний акт, покладених на нього зав­дань і функцій.

1.6. Нормативно-правові акти (положення, інструкції, правила тощо) повинні затверджуватися розпорядчим документом органу, що видав акт.

1.7. Положення – це нормативно-правовий акт, що встановлює структуру і функції будь-якого органу, або визначає порядок будь-якої діяльності.

1.8. Інструкція – це нормативно-правовий акт, який встановлює порядок застосування актів законодавства, прийнятих органами ви­щого рівня, або власних актів, а також порядок здійснення будь-якої діяльності.

1.9. Правила – це звід правових норм, що регламентують діяльність певної галузі виробництва чи окремий вид діяльності.

1.10. Нормативно-правовий акт, що готується, повинен відповіда­ти Конституції та Законам України, іншим актам законодавства Украї­ни, а також узгоджуватися з раніше прийнятими актами з питань, що регламентуються актом, і викладатися згідно з правописом.

Дата добавления: 2014-01-07