Терміни подання фінансової звітності

Безпосередньо	Поштою	В неробочий день
День фактичної подачі	Дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв’язку, що обслуговує адресата	Термін подання переноситься на перший після вихідного робочий день

Тема 3: Баланс підприємства

1. Баланс як прийом в економічних дослідженнях.

2. Поточний бухгалтерський баланс.

3. Методичні рекомендації щодо формування статей балансу.

4. Ліквідаційний баланс.

-1-

Баланс – це прийом надання економічної інформації, який досить широко використовується в економічній роботі. Це зручний наглядний прийом, який дає можливість охарактеризувати явище, що вивчається, з різних сторін в економічних дослідженнях. Баланс може бути бухгалтерський та статистичний. Бухгалтерський баланс дозволяє охарактеризувати ресурси підприємства по складу і джерелах їх утворення; статистичний баланс – використання робочого часу по відпрацьованому і невідпрацьованому часу по різних чинниках.

Баланс може бути поданий або двосторонньою таблицею (баланс фінансового стану підприємства), або у вигляді простої таблиці, де ціле поділяється на складові частини (баланс робочого часу, баланс основних коштів, робочої сили). Бухгалтерський баланс, як правило, подають у вигляді двосторонньої таблиці; для статистичного характерно розкладання цілого на складові частини. В бухгалтерському балансі використовують вартісні показники, в статистичному – і вартісні і натуральні.

Баланс дозволяє наочно уявити явище, що вивчається, так як в ньому порівнюються дані, отриманні із різних джерел. За допомогою балансу можна показати зв’язок між окремими показниками у формі рівняння підсумків, які одержані в результаті різних математичних дій над показниками. Теоретично існують різні види таблиць, балансів, але на підприємствах і у виробничій діяльності вони використовуються рідко, оскільки формування балансів вимагає високої організації облікової роботи.

-2-

Обов’язковим для підприємств є бухгалтерський баланс. Баланс є основною складовою фінансової звітності і є втіленням принципу безперервності. Баланс характеризує склад засобів підприємства та джерел їх утворення на конкретну дату в грошовій формі. Бухгалтерський баланс складається у вигляді двосторонній таблиці, в якій засоби підприємства характеризуються за їх складом та джерелами. По складу засоби підприємства (активи) в бухгалтерському балансі поділяються на необоротні та оборотні, а за джерелами – на власні та зобов’язання, крім того, ще виділяють – витрати майбутніх періодів та доходи майбутніх періодів.

Поточний баланс – документ, який надає правдиву, повну, неупереджену інформацію про фінансовий стан підприємства на дату звіту. Має вигляд таблиці, яка складається з чотирьох частин: загальна характеристика підприємства, актив, пасив, підписи. В свою чергу частини активу та пасиву поділяється на графи: найменування статті; код рядку, на початок, на кінець. Особливістю такої таблиці є складання її на конкретну дату: на 1.04, 1.07, 1.10, 1.01, тому наведені в ній суми активів, зобов’язань та власного капіталу підприємства характеризують можливості підприємства саме на цю дату. Склад, форма балансу та характеристика статей балансу наведена в П(с)БО №2 «Баланс». Загальну схему балансу згідно П(с)БО № 2 «Баланс» представлено в таблиці.

Загальна схема бухгалтерського балансу

Актив	Пасив
І розділ. Необоротні активи	І розділ. Власний капітал
ІІ розділ. Оборотні активи	ІІ розділ. Забезпечення наступних виплат і платежів
ІІІ розділ. Витрати майбутніх періодів	ІІІ розділ. Довгострокові зобов’язання
	ІV розділ. Поточні зобов’язання
	V розділ. Доходи майбутніх періодів
Баланс	Баланс

Балансова таблиця побудована за формулою: Актив = Зобов’язання + Власний капітал

-3-

При визначенні вартісної оцінки статей Балансу потрібно враховувати існуючі вимоги. У фінансових звітах використовуються такі бази оцінки для визначення вартості активів.

- історична (фактична) собівартість;

- поточна собівартість;

- чиста вартість реалізації;

- теперішня вартість

- ринкова вартість;

- сума очікуваного відшкодування;

- справедлива вартість.

Історична (фактична) собівартість — сума грошових коштів, грошових еквівалентів, сплачених на момент отримання активу. Історична собівартість придбаних активів складається з вартості придбання та всі витрати з приведення активу до виробничого призначення. Історична собівартість виготовлених підприємством активів є фактичною виробничою собівартістю.

Поточна (відновлювана) собівартість — сума грошових коштів, грошових еквівалентів, необхідних для створення або придбання аналогічного активу на поточний момент.

Чиста вартість реалізації — ціна реалізації активу в умовах звичайної господарської діяльності з вирахуванням витрат на завершення його виробництва і на збут.

Ринкова вартість активу — чиста вартість його придбання або реалізації на активному ринку; її визначають двома способами:

• як вхідну ціну (поточна собівартість — витрати, пов'язані з придбанням);

• як вихідну ціну (вартість реалізації — витрати, пов'язані з реалізацією).

Сума очікуваного відшкодування — сума, яку підприємство сподівається отримати в результаті майбутнього використання активу, враховуючи його ліквідаційну вартість.

Теперішня вартість активу — дисконтована вартість на даний момент майбутніх чистих грошових надходжень, які очікуються від використання активу в умовах звичайної господарської діяльності.

Справедлива вартість активу — сума, за якою актив може бути обміняний між незалежними сторонами. У разі переоцінки активів, наприклад, основних засобів, справедливу вартість визначають із залученням фахівця з оцінки. Для різних видів активів і подій можуть бути обрані різні бази визначення справедливої вартості. У разі оцінки за нижчою оцінкою (собівартість або справедлива вартість) справедливу вартість визначають на основі вихідної ціни чи ринкової ціни продажу.

Для визначення балансової вартості зобов'язань використовують такі види оцінки:

• історична собівартість;

• поточна собівартість;

• вартість розрахунку (платежу);

• теперішня вартість;

• справедлива вартість.

Історична собівартість зобов'язання — сума надходжень, отриманих в обмін на нього або суму грошових коштів чи їхніх еквівалентів, які підлягають сплаті для погашення зобов'язань у процесі звичайної діяльності.

Поточна собівартість зобов'язання — сума недисконтованих грошових коштів чи їхніх еквівалентів, які були б потрібні для погашення зобов'язання на поточний момент.

Вартість розрахунку (платежу) — сума недисконтованих грошових коштів чи їхніх еквіва­лентів, що, як очікується, будуть сплачені для погашення зобов'язань у процесі звичайної гос­подарської діяльності.

Теперішня вартість зобов'язання — дисконтована вартість на даний момент майбутніх чистих грошових платежів, що, як очікується, потрібні для погашення зобов'язання у процесі звичайної господарської діяльності.

Справедлива вартість зобов'язання — сума, за якою може бути погашене зобов'язання в операції між незалежними сторонами.

Методичні рекомендації щодо формування статей балансу наведено в таблиці. Введені скорочення:

СД п,к- сальдо по дебету рахунка відповідно на початок та кінець періоду

СКп,к – сальдо по кредиту рахунка, відповідно на початок та кінець періоду

Дата добавления: 2014-01-07