Над могилою слава – бездонна

Подвиг молодогвардійців у творчості поетів Луганщини

Тема 6-7: Сучасна письменницька мапа Луганщини

(лекція-діалог)

У всі часи кожний народ пам’ятав, шанував і возвеличував патріотів рідної землі. Тому найсвятіші почуття увічнені в народних легендах, думах, піснях. Так велося споконвіку й на українській землі.

На початку тієї страхітливої битви, яку нарекли Великою Вітчизняною війною, особливий патріотичний поклик відчувався серед молоді, що була вихована в рішучості боротися із ворогом – зловісним загарбником. Такими були й наші земляки – краснодонці, які згодом згуртувалися в підпільну організацію “Молода гвардія”. Діяння молодогвардійців у пам’яті народній вже давно набули ознак легендарності. Подібне мистецьке осмислення спостерігається і в художній літературі, де образи молодогвардійців більш індивідуалізовані в авторському світосприйнятті.

Одним із перших до глибокого поетичного відтворення подвигу молоді м.Краснодона звернувся наш земляк – поет Микола Упеник, колишній фронтовик. Уже в 1947 році окремим виданням вийшла його поема “Краснодонський зошит”, яка по суті, започаткувала ліро-епічну традицію відображення молодогвардійського подвигу в українській літературі.

Молодий поет вдався до своєрідної баладної гіперболізації сприйняття та осмислення героїчних дій:

О хоробрі сини Краснодона! –

у зеленому шелесті віт

і в цвітінні донецького лона –

ваша кров, і надії, і піт.

і широка, мов зоряний світ.

Трагічним ліризмом звучить у поемі розповідь про зустрічі з матерями Олега Кошового та Уляни Громової в залі Краснодонського музею, в школі, дитячому садку. Разом з тим автор переноситься в інші країни світу, де побував корабель “Краснодон”, або в Париж – на жіночий конгрес, чи до Болгарії, де є також бригада “Млада гвардія”, цим самим підтверджуючи думку про поєднання історичного й легендарного в розумінні та відчутті подвигу багатьма народами.

Надзвичайно ніжно й трепетно звучить зізнання ліричного героя-воїна в поезії Івана Савича Антоніною Іванівною Нікітіною Ношу в серці ніби рану

І непрощенну вік вину,

Що бачив Громову Уляну,

Як наша юність, чарівну,

Однак її не захистив…

Ліро-епічну традицію продовжив ще один український поет – теж учасник війни – Борислав Степанюк в поемі “На світанку безсмертя”. Взявши за основу розповідь про те, як Уляна Громова читала у в’язниці поему Михайла Лермонтова “Демон”, автор надає конкретним історичним подіям ознак світового героїчного епосу, що персоніфікується в образі молодої дівчини.

Відчувається незрима присутність опоетизованих героїв у час написання поетичного твору. Авторські роздуми про героїку не знають чітко окреслених часових меж, однак у просторі завжди повязані з краснодонською та ровеньківською землею. Експресивна напруга переважає у віршах Микити Чернявського (“На могилі Олега Кошового”), Миколи Малахути (“Під Ровеньками ліс мовчить”), Івана Низового (“В камері катувань”), Йосипа Курлата (“У краснодонському музеї”), Михайла Матусовського (“Дорога”, “Шахта № 5”), Борислава Степанюка (“Гримучий ліс”).

Закономірним є звернення поетів-луганців до жанру балади, як до ліро-епічної поезії історико-героїчного спрямування, щоб утвердити в художніх образах патріотичні діяння назавжди. Саме таким прагненням характеризується поезія Івана Світличного в “Баладі про молодогвардійців”, Йосипа Курлата “Балада про молодогвардійця Анатолія Ковальова”, Борислава Степанюка “Балада про Олега”.

Для деяких письменників нашого краю молодогвардійська тематика стала однією з провідних у їх творчості. Це стосується поета Анатолія Нікітенка, багаторічного директора музею “Молода гвардія”, а особливо – письменниці Ольги Холошенко, яка у 2000 році видала окрему поетичну збірку “Когда у жизни на счету мгновенья”. В авторській передмові зазначено, що з 1949 року О.Ф.Холошенко почала працювати вчителькою в м.Краснодоні, а влітку – екскурсоводом. Безпосереднє спілкування із матерями молодогвардійців Сергія Тюленіна, Уляни Громової, Анатолія Попова, Люби Шевцової, Івана Земнухова вилилося в емоційно напружені поетичні рядки, що теж тяжіють до баладного, легендарного відтворення подвигу молодогвардійців.

Письменник нелегкої долі Владислав Титов писав: “Коли мені буває тяжко, я приїжджаю в Краснодон. Вічний вогонь на могилі молодогвардійців зігріває серце, загартовує його”.

Запитання і завдання:

1. Назвіть головний прозовий твір про подвиг героїв-краснодонців.

2. Що найбільше захоплює в поетичних творах про молодогвардійців?

3. Знайдіть в словнику літературознавчих термінів визначення понять “балада”, “легенда”. Застосуйте їх про інтерпретації цих віршованих творів.

4. Підготуйте розповідь про інші твори мистецтва (кіно, музика, живопис, скульптура), у яких відтворено діяльність “Молодої гвардії”. Що ви знаєте про авторів цих творів?

Література:

1. Аптекарь Р.М., Аптекарь М.Д., Нікітенко А.Г. Вогонь пам’яті: Збірник історичних нарисів про героїв “Молодої гвардії”. – Луганськ: Вид-во СУНУ ім. В.Даля, 2003.

2. “Молода гвардія” в поезії: Вірші / Упоряд. М.Зайцев. – Донецьк: Донбас, 1982.

3. “Молодая гвардия” (г. Краснодон) – художественний образ и историческая реальность: Сборник документов и материалов. – Москва: Вече, 2003.

Дата добавления: 2014-01-07