Атонічна форма розумової відсталості

Загальні особливості атонічної форми

Описані розумово відсталі діти, у яких переважають порушення уваги. У частини з них увага не притягується зовсім. Змусити їх зосередитися може тільки наполегливе звернення, і те лише на короткий час. У відсутності стимуляції вони не здатні ні сприймати, ні репродукувати свій досвід. У інших є хвороблива рухливість уваги, будь-які нові роздратування їх негайно відволікають. Вони перескакують від одного враження до іншого, не переживши сприйняте досить глибоко.

Спостерігаються поєднання олігофренії з психічними відхиленнями, що розцінювалися як шизофренічні. Разом з олігофренією, що поєднується з аутизмом, зустрічаються форми порушення контакту, які пов'язані або з грубим розладом уваги, або з надмірною, непогасною рухливістю.

М. О. Гуревич (1934) і Н. И. Озерецький (1938) описують стани резидуально-органічного ґенезу, при яких є западання одних інтелектуальних функцій при збереженні інших, нездатність до напруги уваги, слабкість зосередження, швидка виснажуваність, незвичайна відволікаємість, уповільнення або прискорення течії уявлень, утруднення в навчанні шкільним навичкам. Один з варіантів (гіперкінетичний синдром) характеризується постійним руховим збудженням, моторною недостатністю фронтального типу, моріоподібною поведінкою, недорозвиненням мовлення та інтелекту.

Нестійкість поведінки дітей в цих випадках зв'язується то з «поганою інтеграцією психіки», то з незвичайною мінливістю її функціонального стану, то з некоординованістю психічних проявів. Особливостями емоційності у них вважають катастрофічні реакції при фрустраціях. Відзначається погана концентрація уваги.

С. С. Мнухін (1962) у деяких олігофренів описує своєрідні порушення психіки, що вважаються характерними для шизофренії. Особливості клінічної картини у них виражаються в різкому послабленні інтересів, цілеспрямованої активності й контактів з оточенням, у відсутності прямих звернень, щедрою, але позбавленою змісту й мети мовної продукції, схильності до ехолалії. Хворі ні на чому не фіксують увагу, безцільно ковзають відсутнім поглядом по тому, що відбувається навколо них, а з іншого боку — годинами застряють на стереотипній метушні з яким-небудь предметом. Навіть якщо психічне недорозвинення не глибоке, діти не зв'язують окремі елементи ситуації і не прагнуть зробити це.

У цьому розділі описуються діти з атонічною формою розумової відсталості, складові 3% від числа, що поступали розумово відсталих дітей в психіатричну лікарню. У їх клінічній картині на перший план разом з розумовою відсталістю виступає різко виражена нездатність до психічної напруги, що особливо проявляється у формі надмірної відволікаємості, майже повній нездатності до зосередження, що часто досягає міри апрозексії. Хворі не можуть зосередитися на скільки-небудь значний період часу, їх об'єкти уваги дуже швидко змінюють один одного. Якщо в їх поле зору потрапляє який-небудь предмет, то вони беруть його в руки, нашвидку ковзаючи по ньому поглядом або, дивлячись в інший бік, відволікаються чим-небудь і без жалю розлучаються з тим, що у них в руках, для того, щоб протягнути руку за іншою річчю, з якою поступають так само. Все-таки співрозмовникам вдається стимулювати увагу багатьох дітей, завдяки цьому вони виявляються здатними в тій чи іншій мірі освоювати навчальні навички. Половина дітей під впливом постійних спонукань у процесі індивідуального заняття освоює читання, письмо, а частина з них і рахункові операції. Багатьом дітям стимуляція не допомагає. Для них практично будь-яка психічна напруга — непосильне завдання. Вони зазвичай не відповідають ні на заклик, ні на звернене до них питання. І тільки повторні, наполегливі і часто гучніші оклики, а іноді і дотики примушують дітей якось відреагувати. Їх первинні відповіді нерідко виявляються випадковими, але потім більшість з них дають адекватні реакції, показуючи тим самим не лише розуміння питання, але нерідко і знання суті справи, за якою до них звертаються. Недостатність психічної напруги дітей виявляється також в їх низькій активності або навіть повній бездіяльності. Все ж в умовах сім'ї частина таких дітей в змозі під спостереженням і при спонуканні батьків мити підлогу, приносити воду, залишаючись при цьому нездібними до навчання. Поведінка цих дітей непослідовна, а часто і явно нецілеспрямована, «польова» і залежна від ситуації.

Моторне занепокоєння або незначна метушливість нерідко складаються з елементарних рухів, що повторюються, або дій. У 1/3 хворих стереотипії займають помітне місце. Одні постійно стрижуть папір, вертять в руках коліщатка, мотузок, відкривають і закривають водопровідний кран, двері і т. ін., інші обертаються на одному місці, ляскають в долоні, розмахують руками, а треті — повторюють одні й ті ж слова або вирази. Майже половина дітей часто здійснює безглузді вчинки. Діти гримасують, приймають неприродні пози, збирають непотрібні папірці, не утримуються у рамках режиму, ставлять безглузді питання, вигадують нові слова і т. ін. Їх нецілеспрямована, неспокійна, одноманітна, а іноді й безглузда поведінка, що утрудняє виховання та навчання — перешкода в освоєнні навичок самообслуговування. Близько 20% хворих не можуть існувати без постійної допомоги зовсім, а 40% дітей обслуговують себе лише частково.

Для цих дітей характерна неможливість встановлення з ними справжнього контакту. Одні не вміють, хоча і прагнуть, вступити в спілкування з однолітками, інші — майже постійно перебувають наодинці. У цих дітей є й інші порушення афективно-вольової сфери. Разом з недостатньою диференційованістю, грубістю почуттів частина дітей відрізняється недостатньою чуйністю і невмінням реагувати на переживання навколишніх людей. Проте для більшості з них емоції матері, бабусі, батька — достатній стимул, що викликає адекватні, хоча, можливо, і примітивні почуття. У той же час їх інтереси до ігор, розваг і занять дітей недостатньо яскраві й швидко згасаючі. Різко понижена здатність до живих емоційних реакцій виявляється тільки у деяких хворих. В усіх інших мають місце емоції різної міри вираженості й більшої або меншої вибірковості. Афективне життя більш ніж у половини дітей супроводжується епізодично вираженою збудливістю, дратівливістю або виснажуваністю.

Багато дітей у процесі своєї хаотичної активності тягнуть предмети, що попадаються на очі, в рот, а деякі проробляють це постійно. У них спостерігається гіперсексуальність, що проявляється «ексгібіціонізмом» або мастурбацією. У 25% цих дітей потяги — розгальмовані, а у меншої частини — різко ослаблені.

Мовне недорозвинення спостерігається у 25% хворих. Рідке користування мовленням через недостатню активність зустрічається ще в 25%. Частина дітей схильна до стереотипій і до ехолалій. Бідність їх психіки не є перешкодою до виникнення резонерства. В усіх дітей є ті або інші порушення цілеспрямованості, темпу, змістовності мовлення, а також вимови. Вони дуже часто мають хороший слух і музичну пам'ять.

У 75% дітей виявляється недорозвинення моторики. Половина дітей не здатна опанувати тонкими моторними навичками: самостійною їжею, одяганням, застібанням ґудзиків, шнуруванням черевик, малюванням, письмом. У частини дітей рухи й дії значно уповільнені. У половини дітей є або неврологічна мікросимптоматика, або грубі осередкові враження: парези, гіперкінези та апраксія. Екстрапірамідна симптоматика виявляється у 3% дітей, м'язова гіпотонія — дуже поширене явище. Понад 1/4 складають діти з диспластичною будовою тіла.

У походженні атонічної форми розумової відсталості грає роль ряд чинників. Так, спадкова обтяженість цих хворих психозами, епілепсією і розумовою відсталістю має місце у 20%, хронічний алкоголізм і психопатії — ще у 20% хворих; 11 % дітей народилися від літніх батьків. Серйозні соматичні захворювання матерів відзначаються в 20% випадків. Перинатальна патологія відмічена майже у половини хворих. Важкі (менінгоенцефаліт — в 25%, дизентерія — в 18%, коклюш — в 6%) або багаторазові захворювання на першому році життя спостерігаються у половини дітей. У 10% дітей в ранньому віці у зв'язку з різними вредностями була відмічена тимчасова втрата навичок, що дещо згладилася надалі.

Психічне недорозвинення у 2/3 відповідає легкій, а у 1/3 — помірній і важкій розумовій відсталості. Тільки 45% дітей змогли навчатися грамоті.

Описувана форма має аспонтанно-апатичний, акатизичний і моріоподібний варіанти.

Дата добавления: 2014-01-07