Шизофренія

На думку Сарасон (1959), шизофренія у розумово відсталих осіб — найчастіший психоз. Крепелін спочатку припускав, що розвиток психозу на тлі психічного недорозвинення є другим нападом шизофренії, тоді як перший виявився нерозпізнаним. Надалі він змінив свою точку зору і створив концепцію прищепленої шизофренії, що виникає в осіб з природженим недоумством. Блеулер (1920) для позначення цього психозу використовує термін «пфропфшизофренія». Одні автори вважають, що пфропфшизофренія — один з повторних нападів дуже рано виниклої шизофренії (Бернштейн А. Н., 1912), інші приєднуються до пізнього трактування Крепеліна (Холодковська Е. М., 1934 та ін.).

Бергмен і співавт. (1951) вважали шизофренію пов'язаною з психічною відсталістю і виявили її у 15% олігофренів. Інші спостерігають пфропфшизофренію в 18,4-28% психозів, що вивчалися ними, у розумово відсталих осіб.

Описуючи клінічну картину пфропфшизофренії, автори підкреслюють наявність особливостей, що відрізняють її від шизофренії, що розвивається на ґрунті інтактної психіки (Ачкова М., 1967; Молочек А. И., 1927; Осіпова Е. А. і Шур І. В., 1935; Сосюкало О. Л., 1963; Шендерова В. Л., 1964, та ін.). І якщо одні відмічають лише незначні відмінності, то для інших своєрідність прищепленої шизофренії здається принципово важливою. За спостереженнями Аргус (1948), хворі на пфропфшизофренію втрачають емоційний контакт, ізолюються від усіх, знаходяться поза компанією однолітків, про себе говорять у третій особі, вони, з одного боку, дуже апатичні, а з іншого — надзвичайно сенситивні. Вони нікому не заподіюють занепокоєння і, замість того щоб грати, перебувають у мареннях. Погано засвоюють шкільні навички. Слова малоінформативні, порушується послідовність мислення. У поведінці проявляється позерство. Нерідко без всяких мотивів виникають раптові напади плачу або сміху. Можуть мати місце невротичні скарги, підозрілість, маячні думки, галюцинації. Симптоми розвиваються повільно, але іноді уриваються загостреннями психотичного стану. Зрештою поведінка глибоко регресує, у багатьох випадках досягаючи втрати навичок їди й охайності.

Багато авторів пишуть про те, що прищеплена шизофренія відрізняється дуже бідною психопатологічною симптоматикою, стертістю і рудиментарністю проявів, грубішим дефектом (Ачкова М., 1967; Молочек А. І., 1927; Осіпова Е. И. і Шур І. В., 1935; Сосюкало О. Д., 1964; Шендерова В. Л., 1964).

О. Д. Сосюкало, крім того, вказує на наявність енцефаластенічних нашарувань. Е. А. Осіпова і І. В. Шур рахують, що у розумово відсталих дітей навіть за наявності шизофренії відсутній виражений аутизм і нерідко виникають афективні розлади з маніакальним забарвленням настрою. Пласкуда звертає увагу на значну частоту кататонічних розладів. Найбільш частими типами пфропфшизофренії, як вважає М. Ачкова (1967), є проста, гебефренічна й кататонічна форми й рідше — депресивно-кататонічна та онейроїдно-кататонічна форми.

Пфропфшизофренія спостерігається рідше (12,6%), ніж це описується багатьма авторами. Серед дітей з астенічною формою, що страждають психозами, їх менше — 10%. У більшості хворих шизофренія розвивається в пубертатному віці, починаючись досить гостро у формі тривожно-маячних (нерідко з галюцинаціями) станів. Надалі, у одних — більше, а у інших — менше, приєднуються симптоми гебоідної поведінки й кататонії, а потім і наростаючого розпаду психіки. Пфропфшизофренія при астенічній формі розумової відсталості протікає безперервно і злоякісно, а в одиничних випадках за типом параноїдної. Клінічна картина пфропфшизофренії атипічна, продуктивна симптоматика одноманітна, бідна, рудиментарна. Їх поведінка нерідко стереотипна, монотонна, пасивна, а самі хворі дуже скоро стають недоступними. Маячні ідеї в них конкретні, наївні із слабкою тенденцією до систематизації (Ісаєв Д. Н., 1971).

Клінічний приклад пфропфшизофренії представлений нижче.

Наташа, 15 років

Від другої вагітності. Розвивалася із затримкою. Виховувалася вдома. У зв'язку з відставанням в розвитку навчається з 9 років. Дублювала перший клас. Незважаючи на висновки медико-психолого-педагогічної комісії про розумову відсталість, займалася за програмою масової школи. За характером завжди була дратівливою, образливою, упертою, інфантильною (грала з пляшками), не мала подруг. Вчилася погано, особливо з російської мови та арифметики. 5-м клас дублювала, абсолютно не справлялася з програмою 6-го класу. У відповідь на пропозиції перейти в 5-й клас йшла з будинку. Стала грубіша з батьками, з'явилися ідеї відносин, при яких їй здавалося, що усе те, що відбувається, має до неї відношення. Утікала з будинку, ночувала в родичів. Вважала, що рідні її не люблять, хочуть зарізати, отруїти, називала їх «кровожерними». У шумі машин, будильника чула загрозливі їй голоси. Була тривожна, напружена, погрожувала накласти на себе руки або вбити рідних. Спала у ванні, відкривала там крани, годинами безцільно ходила по кімнаті. Заявляла, що у неї товсте обличчя. Не з'їдала їжу, залишену матір'ю, оскільки хотіла схуднути. У лікарні знаходилася 2 місяці. У дівчинки була тривога, занепокоєння, а потім гебоідна й манірна поведінка, багатомовність та ейфорія, цинічність і бездіяльність. Часом була імпульсивна й агресивна. Іноді резонерствувала, «молилася». Заявляла, що батьки до неї погано ставляться, що вона «молола нісенітницю», була безглуздою. Зрідка повідомляла, що вона «як після сну», при цьому про все добре пам'ятала. У дівчинки була діагностована легка розумова відсталість. Після виписки залишалася неохайною, не спала в ліжку, як і раніше відмовлялася від їжі. Була тривожною, цілими днями не виходила на вулицю. Довго знаходилася у ванній кімнаті, безцільно відкриваючи там крани. Іноді навіть ночувала у ванній кімнаті, в коридорі або за газовою плитою, боячись «змій, що повзуть по підлозі». Знову втікала з будинку, побоюючись рідних, погрожувала накласти на себе руки. Повторно була в лікарні півроку. Там спостерігався підвищений загальний фон настрою, багатомовність. Постійно обговорювала теми сексуального змісту, приймала химерні пози, оголювалася, нецензурно сварилася, була неспокійною, погано спала. Утретє поступила через місяць після виписки. Впродовж 7 місяців була відгородженою, агресивною, імпульсивною, застигала в одних і тих же позах, стереотипно повторювала одні й ті ж фрази. Їла на підвіконні, вищипуючи булку, поїдаючи тільки її середину. Надалі була ейфорійною, співала, виражалася нецензурними словами, багато говорила на еротичні теми, відрізнялася манірною, дивакуватою поведінкою.

Обстеження через 8 років після першого вступу показало, що дівчина останніми роками не виписується з хронічного відділення психіатричної лікарні, де знаходиться в стані глибокого шизофренічного дефекту.

Резюме. У цієї хворої шизофренія розвинулася в пубертатному віці. Вона почалася у формі гострого тривожно-маячного синдрому. Надалі приєдналися риси гебоідної й кататонічної симптоматики, а також прогресуюче наростання розпаду психіки.

Дата добавления: 2014-01-07