Економічна роль тарифів. Рівень митного оподаткування

Одним з найпоширеніших економічних заходів регулювання міжнародних економічних відносин є митний тариф,який, як ми вже зазначали, містить деталізований перелік товарів, що оподатковуються митом при переміщенні їх через митний кордон держави з наведенням способу нарахування, ставки мита, а також коефіцієнтів надбавок і знижок та переліку товарів, заборонених до ввезення, вивезення і транзиту відповідно до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності. Його розглядають також як конкретну ставку мита, яка застосовується при ввезенні певного товару чи вивезенні його за її межі на митну територію країни. У цьому випадку поняття митного тарифу повністю збігається з поняттям мита при переміщенні товарів через митний кордон країни і може визначатись як вид митного платежу, що стягується з товарів та предметів, які переміщуються через митний кордон держави.

Водночас в економічній літературі поняття митного тарифу часто використовується у більш широкому розумінні— як особливий інструмент торговельної політики і державного регулювання внутрішнього ринку країни у його взаємодії зі світовим ринком, тобто це не конкретна ставка щодо визначеної групи товарів, а засіб регулювання зовнішньої торгівлі, який за термінологією визначається як "тарифне" регулювання. Тому інколи такі поняття, як "мито" та "митний тариф" розглядаються як еквівалентні.

Митний тариф не єдиний економічний інструмент державного регулювання зовнішньої торгівлі, як це засвідчується в економічній літературі. Поряд з ним до системи економічного інструментарію можна віднести як податки, особливо це стосується непрямих податків (нарахування акцизного податку чи податку на додану вартість при імпорті), так і різні види митних чи прикордонних зборів.

За характером дії мито є економічною категорією, проте його застосування може мати як економічний, так і політичний характер. Введення мита може бути засобом економічного тиску на відповідні держави або створення режиму найбільшого сприяння з політичних мотивів. Тому з точки зору мотивації визначають економічну і торговельно-політичну роль митного тарифу [Гребельник], яка визначається у функціях, яке виконує мито в держав.

Як знаємо мито виконує такі основні функції:

- фіскальну (формує дохідну частину бюджету держави)

- стимулюючу (створює передумови для збільшення експорту)

- регулятивну (формує раціональну структуру експорту і імпорту)

- захисну (передбачає формування барєрів, що перешкоджають проникненню товарів на митну територію країни)

- політичну (здійснює економічний тиск на інші держави чи надає їм митні пільги)

Економічна роль митного тарифу пов'язана насамперед з тим, що, впливаючи на ціну товару та відмежовуючи національний ринок від світового, підвищуючи рівень цін на товари, мито активно впливає на конкурентоспроможність товару, що, у свою чергу, позначається і на рівні накопичення капіталу, темпах розвитку, нормах прибутку в окремих галузях економіки, нівелюючи різницю, яка склалася в міжнародних і національних умовах виробництва. Тому роль мита в економічному контексті розкривається у:

• створенні вартісного бар'єра, який підвищує ціну товару незалежно від застосованого експортного, імпортного чи транзитного мита;

• збільшення внутрішньої зайнятості. Сукупні витрати у відкритій економіці складаються з витрат споживачів, капіталовкладень, державних витрат, чистого експорту (під чистим експортом розуміють різницю між експортом та імпортом). Збільшення сукупних витрат унаслідок скорочення імпорту стимулює внутрішньо-економічний розвиток, оскільки збільшуються доходи і зайнятість;

• стимулюванні державою розвитку окремих галузей економіки чи підприємств. У першу чергу мова йде про захист молодих галузей. Тимчасовий захист молодих національних фірм від жорсткої конкуренції іноземних корпорацій дозволяє галузям, які утворюються, зміцніти і стати ефективними виробниками;

• надходженні коштів до Державного бюджету країни;

• захисті від демпінгу. Митні тарифи необхідні для захисту вітчизняних фірм від іноземних конкурентів, які реалізують свою продукцію за цінами, нижчими за собівартість.

Торговельно-політична роль мита:

• захищати галузі від конкуренції іноземних товарів (це не обов'язково мають бути слабкі в економічному плані галузі та підприємства, частіше найбільшим захистом користуються саме найбільш розвинені, монополізовані галузі. Мета такого виду політики — створення національним виробникам умов для отримання на внутрішньому ринку монопольно високого прибутку як одного з важелів успішного виходу на зовнішній ринок);

• бути інструментом тиску на конкурентів з метою отримання певних поступок.

Отже, найбільш поширеними засобами регулювання зовнішньої торгівлі служать митні тарифи, цілями використання яких є отримання додаткових фінансових коштів (як правило, для країн, що розвиваються), регулювання зовнішньоторговельних потоків (типовіше для розвинених держав) або захист національних виробників.

Розглянемо економічні наслідки використання тарифних методів регулювання міжнародної торгівлі.

Структура тарифів багатьох країн перш за все забезпечує захист національних виробників готової продукції, особливо не перешкоджаючи ввезенню сировини і напівфабрикатів.

Враховуючи специфіку економічної і митної політики України, а також тенденцію до збільшення залежності від імпорту товарів, головним напрямом забезпечення економічної безпеки повинно бути представлене активним використанням такого інструмента митно-тарифного регулювання імпорту товарів як митний тариф і створенні умови для підвищення ефективності його функціонування, через розробку методичних основ обґрунтування і розрахунку ставок імпортного мита на товари

Рівень митних ставок, як правило, зростає в міру підвищення ступеня обробки, науко- та техномісткості: сировина оподатковується низьким митом або взагалі не оподатковується ним, техномісткі, готові товари і послуги оподатковуються високим митом.

Таке явище як підвищення рівня митного обкладення товарів у міру зростання їх обробки визначають як тарифна ескалація

Встановлення тарифної ставки імпортного мита таким чином, щоб вона підвищувалася залежно від ступеня переробки товару. Такий підхід використовується для стимулювання імпорту товарів із низькою доданою вартістю з метою заохочення збільшення внутрішнього виробництва. Це майже завжди виправдується необхідністю створення робочих місць і сприянням передаванню технологій. Наприклад, сталь, що використовується у виробництві автомобільних корпусів може імпортуватися за ставкою імпортного мита в 5%, виготовлені з того ж самого сорту сталі складові частини для корпусів – за ставкою 15%, а готові автомобілі – за ставкою 30%.

Тарифна ескалація розглядається країнами-членами СОТ, що розвиваються як методика, що створює додаткові перешкоди для експорту оброблених товарів на ринку економічно-розвинутих країн. Тарифна ескалація в розвинених країнах стимулює виробництво сировини в країнах, що розвиваються, і консервує технологічну відсталість, оскільки тільки з сировинною продукцією, оподаткування митом якої мінімальне, вони реально можуть пробитися на їх ринок. В той же час ринок готової продукції практично закритий для країн, що розвиваються, через існуючу тарифну ескалацію, яка має місце в більшості розвинених держав.

Чим вище процентне зростання ставки мита у міру просування від сировини до готової продукції, тим вище ступінь захисту виробників готової продукції від зовнішньої конкуренції. Тому побудова митних тарифів на основі принципу тарифної ескалації змінює фіскальний пріоритет митного тарифу на захисний і регулюючий. Тому при аналізі наслідків від застосування імпортного мита необхідно з'ясувати, який рівень захисту забезпечує мито.

Для аналізу впливу тарифної політики держави на окреме підприємство необхідно побудувати повну модель взаємодії попиту і пропозиції, яка охоплювала б декілька галузевих ринків, що потребує розгляду поняття фактичного рівня захисного тарифу.

Фактичний рівень захисного мита імпортних товарів розраховується, виходячи з розміру мита, яке застосовується стосовно імпорту комплектуючих. Розмір мита визначається як величина, на яку збільшується в результаті функціонування всієї тарифної системи створена в даній галузі додана вартість одиниці товару.

Додана вартість. Різниця між вартістю вироблених товарів і вартістю матеріалів і сировини, що використані у їх виробництві. Хлібина вартістю 1 долар втілює 0,60 дол. вартості пшениці та інших матеріалів, а додана вартість становить 0,40 дол. Додана вартість складається із заробітної плати, процента та прибутку, що додані до продукту фірмою чи галуззю.

Реальний рівень захисту для галузі визначається як:

Де - додана вартість у галузі за умов вільної торгівлі; V_T - додана вартість після застосування митного тарифу.

Реальний рівень захисту національної галузі, що конкурує з імпортом при використанні митного тарифу, розраховується за формулою:

,

Де - світова ціна на товар;

- світова ціна на комплектуючі;

- ставка адвалерного мита на товар;

- ставка адвалерного мита на комплектуючі

Приклад 1. Завдання на розрахунок фактичного рівня захисного тарифу: при вільній торгівлі кожний долар вартості одиниці продукції в текстильній промисловості розподіляється таким чином: 40 % — додана вартість; 30 % — бавовняна пряжа; 30 % — інше волок­но. Припустимо, що імпорт текстилю оподатковується адвалерним митом у розмірі 25 %, а імпорт бавовняної пряжі в розмірі 1/6, або 16,7 %.

Покажіть розподіл нової вартості одиниці продукції, яка врахо­вує тариф і яка дорівнює у зв'язку з цим не 1 дол. США, а 1,25 дол. Потім розрахуйте норму фактичного рівня захисного тарифу.

Дата добавления: 2014-01-07