Природоохоронні заходи та принципи їх економічного обґрунтування. Показники економічної ефективності природозахисних витрат

До природоохоронних заходів належать усі види господарської діяльності, спрямовані на зниження й ліквідацію негативного антропогенного впливу на навколишнє природне середовище, збереження, поліпшення і раціональне використання природно-ресурсного потенціалу країни, регіонів, а саме: 1) будівництво та експлуатація очисних, знешкоджувальних споруд та обладнання; 2) розвиток мало- та безвідходних технологічних процесів і виробництв; 3) розміщення підприємств і систем транспортних потоків з урахуванням екологічних вимог; 4) рекультивація земель; 5) заходи боротьби з ерозією ґрунтів; 6) заходи з охорони й відтворення флори і фауни; 7) охорона надр і раціональне використання мінеральних ресурсів.

Економічне обґрунтування природоохоронних заходів здійснюється через зіставлення їхніх економічних результатів із необхідними для їх упровадження витратами з допомогою показників загального і чистого економічного ефекту від цих заходів.

Економічним результатом (повним економічним ефектом) природоохоронних заходів за розрахунків загальної ефективності природоохоронних витрат є:

· у сфері матеріального виробництва — приріст обсягів чистої продукції або прибутку, а в окремих галузях або на підприємствах — зниження собівартості;

· у невиробничій сфері — економія витрат на виробництво робіт і надання послуг;

· у сфері приватного споживання — скорочення витрат з особистих коштів населення.

Економічним результатом природоохоронних заходів є сума таких величин:

· відвернені економічні збитки від забруднення навколишнього середовища, тобто нездійснені завдяки зменшенню забруднення навколишнього середовища затрати в матеріальному виробництві, невиробничій сфері та витрати населення;

· приріст економічної (грошової) оцінки природних ресурсів, збережених чи поліпшених завдяки реалізації природоохоронних заходів;

· приріст грошової оцінки реалізованої продукції, отриманої завдяки повній утилізації сировинних, паливно-енергетичних та інших матеріальних ресурсів унаслідок здійснення природоохоронних заходів.

Природоохоронна діяльність є безпосередньо нерентабельною як в масштабах всього господарства, так і, особливо, в рамках окремого підприємства. Виступаючи складовою частиною науково-технічного прогресу, така діяльність ніби вступає в протиріччя з його загальними завданнями - збільшенням випуску продукції, зниженням її собівартості, підвищенням продуктивності праці. Все це зумовлює певні труднощі впровадження природоохоронних заходів в практику. Таке становище склалось в результаті однобічного підходу до оцінки суто економічного ефекту таких заходів без врахування соціальних та екологічних наслідків. Тому застосування критерію збільшення прибутків при оцінці ефективності природоохоронних заходів потребує введення екологічних обмежень. Необхідно розраховувати не лише пряму економічну ефективність, а інтегральну еколого-економіко-соціальну ефективність використання, відтворення та охорони природних ресурсів

Оцінка економічної ефективності природоохоронної діяльності має особливості, які виявляються у відмінностях ефекту, що досягається в результаті вкладення засобів, видах ефектів та методах їх визначення. Так, якщо капітальні вкладення у виробництво забезпечують зростання прибутку, то ефект від вкладень в охорону природного середовища виявляється переважно у вигляді недопущених втрат та уникнення додаткових затрат на компенсацію шкоди.

Особливістю природоохоронного ефекту є його регіональний характер, тобто, вияв його не стільки на підприємстві, де здійснюються ці заходи, а на всій території (регіоні), на яку поширюється дія таких заходів. Тому для визначення ефекту необхідно знати не тільки затрати конкретного підприємства, але й зміни в затратах підприємств, що використовують порушені природні ресурси (середовище). Тут спостерігається один з виявів правила інтегрального ресурсу.

Однією з важливих особливостей природоохоронного ефекту є його соціальні прояви (наслідки), що викликають позитивні зміни в поліпшенні якості життя. Ці наслідки непросто відобразити у вартісній оцінці. Еколого-економічний ефект (як співвідношення витрат та результатів в природоохоронній діяльності) в значній мірі визначається масштабами природоохоронних затрат, що мають тенденцію до зростання.

Зростання природоохоронних витрат є закономірним явищем, яке виходить з внутрішньої природи, властивостей та мети функціонування глобальної та регіональних еколого-економічних систем. В цьому відношенні повинне витримуватись таке співвідношення: темпи зростання величини еколого-економічного ефекту повинні бути вищі темпів зростання витрат природокористування (О.В. Неверов, 1980).

Підкреслимо, що в сучасних умовах існує три підходи до визначення економічної ефективності природоохоронних затрат:

а) на основі мінімізації приведених затрат (метод розрахунку порівняльної економічної ефективності);

б) співставлення затрат з нормативним станом оточуючого природного середовища;

в) співставлення затрат з вартісною оцінкою відвернених економічних збитків (розрахунок загальної економічної ефективності).

Перший підхід дає досить обмежене уявлення про дійсний еколого-економічний ефект, оскільки він використовується для порівняння різних варіантів природоохоронної діяльності та зразків природоохоронної технології і оцінює власне техніко-екологічну ефективність. Другий підхід використовує систему натуральних показників, що характеризують "нормативний стан природного середовища". Тобто, ефективність визначається на основі затрат, що необхідні для досягнення бажаного (визначеного нормативами) стану природного середовища. В зв'язку з недостатньою науковою розробкою екологічних стандартів та практичною дорожнечею їх досягнення цей підхід не набув поширення, хоч з екологічної точки зору він найбільш відповідав меті природоохоронної діяльності.

Найбільш поширеним є третій підхід, який дозволяє шляхом співставлення затрат на природоохоронні заходи та результатів цих заходів досить повно врахувати соціально-економічні наслідки забруднення, глибше вивчити господарські витрати та збитки і, таким чином, реально оцінити економічну ефективність природоохоронної діяльності. Цей підхід дає можливість враховувати витрати на відшкодування екологічної шкоди, як необхідні (неминучі) витрати виробництва.

В загальному вигляді схему розрахунку економічної ефективності природоохоронної діяльності можна показати таким чином:

Е = Р - де Е - економічна ефективність;

Р - величина економічних результатів природоохоронної діяльності;

Z_p - приведені затрати на таку діяльність.

О.В. Неверов пропонує декілька показників визначення економічної ефективності природоохоронної діяльності.

Еколого-економічна ефективність регіонального природокористування:

„ В_р — В„

Е_р = - —, де

З_п +З_а ■ К

Е_р - ефективність регіонального природокористування; В_е - вартість екологічно чистої (нормативної) продукції підприємств регіону (безвідходні та маловідходні технології);

В_п - вартість продукції, що вироблена з порушенням екологічних

норм;

З_п - поточні витрати на охорону, відновлення та експлуатацію природних ресурсів;

К - нормативний коефіцієнт ефективності природоохоронних затрат;

3₀ - короткотермінові витрати на охорону та відновлення природного середовища (ресурсів).

Виходячи з вищесказаного, в регіоні доцільно виділяти з точки зору ефективності природокористування три групи підприємств: природовідтворюючі, природоексплуатуючі та природозабруднюючі.

Показник загальної (абсолютної) економічної ефективності природоохоронних затрат обчислюється як відношення річного обсягу повного економічного ефекту від природоохоронних заходів до затрат, що його зумовили. Він використовується в процесі обґрунтування структури та обсягів природоохоронних заходів у територіальному розрізі або структури та обсягів капітальних вкладень природоохоронного призначення; за аналізу й контролю динаміки економічної ефективності природоохоронних витрат, міжгалузевих і міжрайонних порівнянь їхньої ефективності.

Показник порівняльної економічної ефективності природоохоронних витрат визначається величиною мінімально необхідних сукупних експлуатаційних витрат і капітальними вкладеннями в реалізацію природоохоронних заходів, приведених до річної розмірності з урахуванням фактора часу. Він використовується для вибору економічно найкращого варіанта природоохоронних заходів у тих випадках, коли порівнювальні варіанти забезпечують досягнення однакового за якістю навколишнього середовища і тотожного за основними соціальними та економічними результатами в межах території, на яку поширюється вплив природоохоронних заходів.

Показник чистого економічного ефекту природозахисних заходів визначається у вигляді різниці між приведеними з урахуванням фактора часу до однакової розмірності економічними результатами цих заходів і витратами на їхнє здійснення.

Економічна ефективність природозахисних заходів визначається обчисленням загальної та порівняльної економічної ефективності природозахисних витрат і чистого економічного ефекту природозахисних заходів.

Загальна (абсолютна) економічна ефективність природозахисних витрат визначається порівнянням повного економічного ефекту природозахисних заходів і зумовлених ним природозахисних витрат. Повний економічний ефект природозахисних витрат обчислюється як різниця показників чистої продукції або прибутку в матеріальному виробництві і витрат у невиробничій сфері, витрат із державного бюджету та особистих коштів населення за існуючого стану навколишнього середовища (або стану, який може виникнути без проведення природозахисних заходів) і прогнозованого стану.

Загальна ефективність природозахисних витрат визначається на всіх стадіях планування заходів з охорони природи та раціонального використання природних ресурсів у народному господарстві в цілому, економічних районах та областях, галузях і господарських об’єднаннях, під час проектування природозахис­них об’єктів, а також оцінювання результатів виконання планів охорони природи і раціонального використання природних ресурсів.

Дата добавления: 2014-01-07