Загальні властивості паливомастильних матеріалів та вимоги до них

Серед численних властивостей, на яких грунтується оцінювання якості ПММ, найважливішими є властивості, що виявляються при експлуатації техніки, тобто в умовах складної взаємодії фізико-хімічних процесів та явищ. Зважаючи на це, всі властивості ПММ прийнято vmobho поділяти на фізико-хімічні, експлуатаційні та екологічні (рис. 1 ).

Фізико-хімічні властивості ПММ визначаються різними методами в лабораторних умовах.

Експлуатаційні властивості ПММ виявляються при їх використанні безпосередньо в двигунах внутрішнього згоряння, механізмах і системах будівельно-дорожніх машин (БДМ).

Екологічні властивості ПММ виявляються при взаємодії продуктів з навколишнім середовищем, тобто при контакті з засобами механізації в умовах зберігання, транспортування, перекачування та фільтрування, а також при контакті з атмосферою, водою, людиною, тваринним і рослинним світом.

Від якості ПММ залежать надійність роботи двигунів та машин загалом, а отже, витрати на їх обслуговування і ремонт. Знання властивостей ПММ та вміння правильно їх застосовувати визначають ефективність використання автомобілів, тракторів, БДМ та рентабельність експлуатаційних організацій.

Нижче наводяться поняття тільки фізико-хімічних властивостей ПММ, а їхні експлуатаційні й екологічні властивості розкриваються у процесі викладу матеріалу стосовно палива, олив і мастил.

Густина (р) речовини – це фізична величина, що визначається відношенням маси речовини до її об'єму (в СІ – кг/м³). Густина палива залежить від його температури. її визначають за допомогою ореометра, гідростатичних ваг та пінкнометра.

В'язкість – проява внутрішньо-молекулярного тертя. В'язкість рідини визначають віскозиметром і виражають в одиницях динамічної та кінематичної в'язкості.

Динамічна в'язкість (h) – фізична величина, що характеризує опір матеріального середовища зміщенню його шарів. За одиницю динамічної в'язкості Паскаль-секунда в СІ прийнято в'язкість такого середовища, в об'ємі якого дві паралельні площадки по 1м², що лежать на відстані 1 м одна від одної, під дією сили в 1 Н при ламінарній течії будуть рухатись з відносною швидкістю 1 м/с.

Кінематична в язкість (v) – величина, що дорівнює відношенню динамічної в'язкості до густини речовини. Одиницею кінематичної в'язкості речовини є метр квадратний на секунду (м²/с). На практиці користуються дрібнішою одиницею – міліметр квадратний на секунду (мм²/с).

Простих експериментальних методів визначення динамічної та кінематичної в'язкості середовища не існує. Для оцінювання цих величин застосовують умовну в'язкість, яку потім переводять в абсолютні одиниці в'язкості.

В'язкістю умовною (ВУ) середовища називають в'язкість, виражену в умовних одиницях, які дістають на різних віскозиметрах. У нас прийнято умовну в'язкість виражати в градусах, що відповідають градусам Енглера.

Умовну в'язкість визначають за допомогою віскозиметра, принцип дії якого грунтується на реєстрації часу витікання 200 см³, випробовуваної рідини при заданій температурі крізь калібрований отвір діаметром 2...З мм та часу витікання дистильованої води при температурі 20 °С крізь цей отвір. Відношення і є ВУ рідини.

Поверхневий натяг – це натяг рідини, що створюється силою 1 Н, яка прикладена до ділянки контуру вільної поверхні рідини завдовжки 1 м і діє нормально до контуру й по дотичній до поверхні. Одиницею поверхневого натягу в СІ є Н/м.

Теплота згоряння палива – це кількість теплоти, що виділяється при повному згорянні твердого, рідкого або газоподібного палива. Розрізняють питому та об'ємну теплоту згоряння.

Теплота згоряння в СІ визначається в джоулях (Дж), а частіше в кілоджоулях (кДж). Найбільшу питому теплоту згоряння має водень – 121 100 кДж/кг (питома теплота згоряння вуглецю – 34 100 кДж/кг). Об'ємна теплота згоряння зростає від парафінових вуглеводнів до нафтенових й ароматичних у зв'язку зі збільшенням 'їхньої густини. Випаровуваність – перехід речовини з рідкого або твердого стану в газоподібний – пару. Взагалі під випаровуванням розуміють пароутворення, що відбувається на вільній поверхні рідини за температури нижче точки кипіння при заданому тиску.

Окисність – це процес окиснення, який відбувається через з'єднання якої-небудь речовини з киснем. У більш широкому розумінні слова – це будь-яка хімічна реакція, суть якої полягає у віднятті електронів від атомів або іонів.

Електропровідність – це здатність речовини проводити постійний електричний струм під дією незмінюваного в часі електричного поля. Електропровідність речовини зумовлюють наявні в ній рухомі електричні заряди – носії струму. Залежно від їх виду розрізняють електронну провідність та іонну.

Теплопровідність – це один із видів теплообміну, при якому перенесення енергії у формі теплоти в нерівномірно нагрітому середовищі має атомно-молекулярний характер.

Теплопровідність характеризується коефіцієнтом X, який в СІ виражається у ватах на метр-кельвін (Вт/(м-К).

Дата добавления: 2014-01-07