Кримінологічна класифікація економічних злочинів

Питання економічної злочинності піднімались на конгресах ООН із запобігання злочинності і поводження з правопорушниками. В одній із резолюцій Сьомий конгрес ООН відніс економічні злочини до особливо небезпечних і вказав на посилення боротьби з ними. Спрощена схема економічних злочинів була представлена такими складами: монопольні злочини; шахрайство (підкуп, зловживання довірою, обман покупців); цифрові шахрайства; фіктивні організації; фальсифікації бухгалтерських документів; порушення ергономічних вимог і стандартів; навмисна неточність в описі товарів; нечесна конкуренція; фінансові порушення і ухилення від сплати податків; митні порушення; біржові та банківські порушення; порушення, що завдають шкоду навколишньому середовищу; "відмивання" грошей і власності, нажитих злочинним шляхом.

У публікаціях західних кримінологів економічні злочини класифікуються або на законодавчій основі, тобто за найменуванням порушених норм кримінального закону, або за видом об'єкта посягання. Іноді таке згрупування дається у вигляді переліку економічних діянь.

Деякі класифікації будуються за конкретними критеріями, прикладом чого може бути класифікація, розроблена німецьким професором Г. Кайзером. У першому випадку він групує злочини проти банківської та акціонерної систем обміну, кредитної системи, системи страхування і свободи конкуренції, включаючи зловживання довірою та фіктивне банкрутство, порушення авторських прав і права маркірування. В другому - ухилення від сплати податків, митні злочини, шахрайство із субсидіями, здирство і хабарництво. До третього блоку він відносить порушення законодавства про охорону праці, злочини проти споживачів та навколишнього середовища.

Інший німецький (вчений М. Шнайдер називає три сектори економіки, що є об'єктами економічних зазіхань: 1) злочини, що посягають на банківський і кредитний сектори; 2) злочини, що посягають на сектори будівництва і нерухомого майна; 3) злочини, що посягають на сектори транспорту і подорожей.

Заслуговує уваги і така класифікація економічних злочинів:

- злочини, пов'язані зі зловживаннями капіталовкладеннями та нанесенням збитків компаньйонам, акціонерам, інвесторам (незаконні операції з бухгалтерськими документами, акціями, інвестиціями);

- злочини, які проявляються у зловживаннях з депозитним капіталом і наносять збитки кредиторам, гарантам (фіктивне банкрутство, шахрайство у галузі страхування, маніпуляції із субси­діями);

- злочини, пов'язані з порушенням правил вільної конкуренції (промислове шпигунство, штучне завищення або заниження цін, змова про фіксування цін, фіктивна реклама);

- злочини, що порушують права споживачів (випуск недоброя­кісної продукції, шахрайства, що спричиняє збитки споживачам);

- злочини проти довкілля (забруднення водойм, атмосфери, по­рушення правил будівництва тощо);

- злочини, що посягають на фінансову систему держави (шахрайство з фінансовими ресурсами, ухилення від сплати податків, порушення правил торгівлі тощо);

- злочини, пов'язані зі зловживаннями у галузі соціального страхування і пенсійного забезпечення;

- злочини, пов'язані з навмисним порушенням правил техніки безпеки, що заподіює матеріальну і фізичну шкоду працівникам;

- комерційні хабарі;

- комп'ютерні злочини.

На думку О. Литвака, залежно від суб'єктів та засобів вчинення, економічні злочини слід розподілити на три групи: 1) розкрадання майна, незалежно від форми власності, шляхом привласнення, розтрати, зловживання службовим становищем, а також крадіжки з використанням легального доступу до вкраденого; 2) корисливі злочини, що вчиняються шляхом зловживання посадовим становищем без ознак розкрадання (ухилення від сплати податків, шахрайство з фінансовими ресурсами тощо); 3) корисливі злочини в сфері торгівлі, послуг та інших сферах приватного бізнесу без використання посадового становища і без ознак розкрадання (фальшивомонетництво, контрабанда тощо).

Якщо виходити з кримінально-правової класифікації економічних злочинів, то вона матиме наступний вигляд:

1) злочини у сфері відносин власності, пов'язані зі службовою діяльністю: розкрадання державного або колективного майна шляхом шахрайства, присвоєння, розтрати або зловживання посадовим становищем;

2) злочини у сфері використання бюджету: порушення законодавства про бюджетну систему України; видання нормативних актів, що змінюють прибутки і витрати бюджету всупереч визначеному законом порядку;

3) злочини у сфері фінансових відносин, виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів; незаконні операції з валютними цінностями; приховування валютної виручки; ухилення від сплати податків; порушення порядку випуску (емісії) та обороту цінних паперів; підробка знаків поштової оплати і проїзних квитків; незаконне виготовлення, підробка, використання або збут незаконно виготовлених і одержаних чи підроблених марок акцизного збору;

4) злочини у сфері підприємництва: заняття забороненими видами підприємницької діяльності; порушення порядку її заняттям;

фіктивне підприємництво; шахрайство з фінансовими ресурсами; виготовлення спиртних напоїв і торгівля ними; незаконна торговельна діяльність; протидія законній підприємницькій діяльності; приховування банкрутства; фіктивне банкрутство;

5) злочини у сфері захисту від монополізму і несумлінної конкуренції: незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять собою комерційну таємницю;

розголошення комерційної таємниці; штучне підвищення і підтримання високих цін на товари народного споживання та послуги населенню; змова про фіксування цін; примушування до виконання або невиконання цивільно-правових зобов'язань;

6) злочини у сфері обслуговування населення: випуск або реалізація недоброякісної продукції; обман покупців; обман замовників;

одержання незаконної винагороди від громадян за виконання робіт, пов'язаних з обслуговуванням населення; порушення правил торгівлі;

7) злочини у сфері митного регулювання - контрабанда. Кожна з наведених вище класифікацій економічних злочинів має право на існування, оскільки сприяє їх систематизації та аналізу.

Дата добавления: 2014-01-07