Метод і методичні прийоми економічного аналізу

Система показників аналізу господарської діяльності

Економічний аналіз господарської діяльності підприємств являє собою процес аналітичної обробки економічної інформації, що лежить в основі оптимальних управлінських рішень і являє собою потоки планових, нормативних, статистичних, бухгалтерських і оперативних показників.

Концентроване вираження цих зведень знаходять у системі синтетичних і аналітичних економічних показників, що є інформаційною моделлю господарської діяльності суб'єкта господарювання.

Побудова такої інформаційної моделі є необхідною передумовою організація комплексного економічного аналізу. Воно припускає вибір раціональної системи економічних показників, у якій останні знаходяться у визначеній субординації і взаємозв'язку, найбільше точно відбивають економічну дієвість і сприяють активному впливу на неї. Здатність об'єктивно відбивати кількісні і якісні характеристики суспільного виробництва, розподілу і споживання, вимірювати їхній є характерною рисою економічних показників. Єдність процесу суспільного відтворення і діалектичний взаємозв'язок його елементів знаходять висвітлення в єдності і взаємозв'язку їхніх показників, що характеризують. Ця єдність забезпечується на підставі правильного вибору показників, єдності принципів побудови і прийомів розрахунку показників, незважаючи на різноманітний їхній економічний зміст.

Аналіз інформаційної моделі дозволяє виділити «вузькі місця» у виробничому процесі підприємства, визначити його резерви і потенційні можливості для підвищення ефективності виробництва, дати об'єктивну оцінку результатів господарської діяльності. Така модель повинна відбивати всі сторони виробничого процесу, враховувати реальні господарські зв'язки і вплив різних економічних факторів на весь господарський процес у цілому.

При створенні моделі необхідно дотримувати єдність принципів і прийомів розрахунку економічних показників, що повинні бути:

- адекватні, - відбивати реальні процеси і явища;

- достатні, - забезпечувати необхідну для практичних нестатків точність відображення;

- вимірні, - піддаватися кількісному визначенню;

- динамічні, - на їхній основі може бути відбита динаміка чи процесу явища;

- порівнянні, - дозволяти переходити від одного рівня до іншого;

- документальні, - ґрунтуватися на даних офіційної звітності.

Система аналізу повинна бути так побудована, щоб усі види аналізу (економічний, управлінський, фінансовий і ін.) проводилися не тільки в адміністративному, але й у суспільному порядку із широким залученням трудового колективу, оскільки аналітична робота у виробничих бригадах і функціональних службах господарського об'єднання є однієї з форм активної участі трудящих у керуванні.

Необхідною умовою і передумовою формування єдиної системи економічного аналізу господарської діяльності є диференціація директивних оцінних і аналітичних показників по ієрархічних рівнях управління промисловим виробництвом. Чим нижче ранг даної господарської ланки, тим менш виправдане використання для оцінки кінцевих результатів його діяльності усереднених вартісних показників обсягу роботи і тим більшого значення набувають натуральні й умовно-натуральні показники. Єдність показників і методології їхнього розрахунку необхідно дотримувати при оцінці роботи господарських ланок одного ієрархічного рівня, але для різних рівнів потрібно не тотожність застосовуваних показників, а можливість їхнього узагальнення на більш високому рівні і деталізації на більш низькому.

Існуюча в даний час система показників планування й оцінки діяльності підприємств і об'єднань включає різного роду показники: абсолютні і відносні; кількісні і якісні; натуральні, вартісні, трудові, умовно-натуральні, загальні для всіх галузей і диференційовані, наскрізні для всіх рівнів управління і застосовувані лише на окремих рівнях; планові і звітні.

Абсолютні величини - показники, що виражають розміри (обсяги, рівні) конкретних суспільних явищ в одиницях міри ваги, площі, обсягу і т.д. Абсолютні показники - числа іменовані, вибір одиниць виміру в кожнім випадку визначається сутністю, властивостями відбиваного явища, задачами дослідження. Відносні величини - узагальнюючі показники, що характеризують кількісні співвідношення, властивим конкретним економічним явищам. Особливість відносних величин - здатність виражати співвідношення абсолютних величин. Для більш повної характеристики досліджуваних явищ, їхньої структури, зміни їхнього розміру в часі, ступені виконання плану і т.п. необхідні відносні показники. Тому що абсолютна величина, узята сама по собі, не завжди дозволяє дати правильну оцінку явищ. У багатьох випадках вона виявляє свою значимість тільки в порівнянні з іншою величиною.

Кількісні показники дають кількісну оцінку економічних процесів і явищ (обсяг випуску продукції, чисельність робітників і т.д.). Якісні - відбивають вплив визначених факторів росту й удосконалювання виробництва, ступінь використання тих чи інших видів ресурсів (підвищення технічного рівня виробництва, продуктивності праці і т.д.). Кількісні і якісні показники знаходяться в безупинному зв'язку один з одним - жоден кількісний показник не може бути правильно оцінений без обліку визначальних його якісних показників.

У залежності від використовуваних одиниць виміру розрізняють вартісні, натуральні, трудові показники. Вартісні показники обчислюються в грошовому вираженні і визначають сукупну вартість різнорідної продукції, матеріальні витрати виробничої одиниці, фонд оплати праці і т.д. Натуральні - обчислюються у фізичних одиницях з урахуванням споживчих властивостей продукції (використовуються в основному для характеристики продукції, що випускається,). При побудові натуральних показників важливим є вибір одиниць виміру. Натуральні одиниці виміру відповідають фізичним властивостям і економічному призначенню кожного виду продукції, відбивають споживче призначення продуктів. Але будь-яка фізична одиниця - метр, тонна й ін. - дозволяє вимірити лише одне з деяких споживчих властивостей, властивому продукту; від інших приходиться абстрагуватися. Таким чином, натуральними вимірниками можна відбити кожна властивість окремо, але не всі разом. Споживача цікавить весь комплекс властивому даному продукту чи властивостей, у всякому разі, перевага віддається самому головний (з погляду його потребительной значимості). Ця властивість лежить в основі вибору оцінного натурального вимірника.

Виникаюче протиріччя між розмаїтістю споживчих властивостей виробу й однобічною можливістю натурального вимірника дозволяється шляхом застосування умовних натуральних чи параметричних вимірників. При використанні умовних натуральних вимірників вибирається найбільш важлива споживча властивість продукту (один з різновидів безлічі його споживчих властивостей), приймається за умовну, і всі інші різновиди перераховуються в цю умовну одиницю. Використання умовних натуральних вимірників дає більш реальну характеристику обсягу продукції і його динаміків, тому що точно відбиває споживчі властивості продукції. Однак у багатьох випадках важко, а те і неможливо підібрати такий натуральний вимірник, який би безпосередньо відбивав споживчі властивості. У цьому випадку використовують умовні вимірники (по трудомісткості). Це порозумівається тим, що для забезпечення більш повної відповідності виробу його призначенню приходиться, як правило, виконувати додаткові операції при його виготовленні, що тим самим збільшує витрати праці. Тому застосування умовних вимірників ліквідує зацікавленість виробників у випуску простій і менш трудомісткої продукції, сприяє випуску необхідних трудомістких виробів. Вибір одиниць виміру для натуральних показників, перехід на нову одиницю виміру являє собою дуже складну в економічному, технічному й організаційному плані проблему. Цим порозумівається те, що в ряді галузей не вдається в короткий термін упровадити той чи інший показник, переваги якого очевидні. А це у свою чергу перешкоджає організації більш правильного і точного економічного аналізу господарської діяльності на підприємстві. В даний час у плануванні і керуванні економікою спостерігається тенденція зростання ролі натуральних показників. Це порозумівається тим, що з подальшим розвитком суспільного поділу праці, прискорення темпів науково-технічного прогресу, ускладнення виробничо-економічних зв'язків підсилюються вимоги до виробництва продукції належної якості, у конкретній номенклатурі у відповідних пропорціях. Крім того, орієнтація виробництва на кінцеві народногосподарські результати, на підвищення якості продукції також сприяє збільшенню значимості натуральних показників.

Практика показала, що існуюча система оцінки діяльності підприємств по вартості не виправдує себе. У випадку коли вартість превалює в оцінках усіх видів роботи виробничників, штучно росте «вал», знаходяться способи для невиправданого підвищення цін, збільшується матеріалоємність виробів. Підприємству на відміну від суспільства виявляється вигідним випускати виробу важкі, дорогі, що не завжди вигідно споживачу. Виключення валових вартісних показників з числа затверджуваних у плані і фондооутворюючих, удосконалювання натуральних показників допоможуть уникнути цього. Питання про пріоритет натуральних чи вартісних показників широко обговорюється в економічній літературі і дотепер залишається дискусійним. В даний час головними оціночними показниками стають випуск продукції в натуральному вимірі (при заданій якості), виконання договору постачання, зростання продуктивності праці, обчислений по чистій (нормативної) продукції, і зростання прибутку. Виконання договору постачання продукції (по номенклатурі, асортименту, якості, термінам) ставить постачальника у важкі, але справедливі умови, оскільки споживач виражає суспільні потреби, тим більше що і постачальники-виробники продукції виступають як покупців (сировини, матеріалів, що комплектують виробів, напівфабрикатів).

Визначене місце в економічному аналізі став займати показник чистої (нормативної) продукції. Оцінка діяльності об'єднань і підприємств по цьому показнику ґрунтується на величині їхніх власних витрат праці і визначає діючий внесок колективів у розвиток виробництва. Важливо підкреслити, що в плануванні й аналізі використовується показник не просто чистої продукції, а нормативної чистої продукції. Стійкість, «добротність», даного показника полягає в тім, наскільки обґрунтовано визначені його нормативні величини.

Існуюча система показників планування й оцінки діяльності підприємств і об'єднань не є завершеної, постійної, вона коливається в зв'язку зі зміною умов суспільного виробництва. Виникнення нових проблем розвитку народного господарства диктує необхідність її удосконалювання. Промислове виробництво являє собою складну систему, побудовану за законами ієрархічного зв'язку. Вибір показників, що відбивають виробничу діяльність, здійснюється з позицій системного підходу. Розгляд кожного з показників у взаємозв'язку з іншими дозволяє виявити фактори, що впливають на зміну показників, визначити домінуючі серед них і установити кількісні залежності між окремими факторами. Важливою умовою системи показників аналізу господарської діяльності є їхня порівнянність, однаковість. Добір порівнянних показників повинний відбуватися при обробці інформації, при цьому за основу приймається нормативний рівень показників, тому що він, з одного боку, загальний для груп однорідних виробництв, а з іншого боку - орієнтує виробництво на найбільш прогресивні, передові норми використання виробничих ресурсів.

При побудові системи показників, особливо при виборі показників ефективності використання виробничого потенціалу, виникає проблема порівняння природних ресурсів, з одного боку, і матеріально-технічних, паливно-енергетичних ресурсів, ресурсів праці, інформаційних ресурсів - з іншої. Дозвіл цієї проблеми можливо при правильному використанні натуральних, вартісних і трудових вимірників. У загальній системі показників аналізу господарської діяльності значне місце займають показники, що характеризують ступінь використання виробничого потенціалу підприємства: засобів праці, предметів праці, самого праці й інформації, тому що від величини і динаміки цих показників залежить як сам виробничий процес у цілому, так і його результати. Необхідність ресурсного підходу до визначення результативності діяльності промислового підприємства викликана політикою економії й ощадливості, спрямованої на підвищення ефективності використання наявних ресурсів, скорочення їхніх втрат. Система показників повинна відбивати організаційно-технічний рівень виробництва, тобто якість продукції і використовуваної техніки, прогресивність технологічних процесів, технічну й енергетичну озброєність праці, тривалість виробничого циклу і ритмічність виробництва, рівень організації виробництва і управління, тому що вони характеризують технічні умови виробництва, від яких залежать продуктивна сила праці й економічні показники взагалі.

Інформаційна модель господарської діяльності підприємства повинна містити інформацію про ступінь використання виробничого потенціалу. У моделі знаходять висвітлення показники взаємозв'язків і залежностей елементів виробництва, що визначають рівень ефективності використання виробничого потенціалу. У загальній схемі інформаційну модель представляють вісім блоків: «Аналіз рівня технічного розвитку виробництва», «Аналіз використання матеріальних ресурсів», «Аналіз використання паливно-енергетичних ресурсів», «Аналіз використання виробничого устаткування», «Аналіз використання трудових ресурсів», «Аналіз обсягу виробництва і реалізації продукції», «Аналіз собівартості продукції підприємства», «Фінансовий аналіз стану підприємства».

Джерелами інформації для побудови інформаційних моделей є матеріали статистичної і бухгалтерської звітності, технічна документація, дані первинного обліку і звітності підприємства.

Методи і прийоми економічного аналізу

Рівень розвитку економічного аналізу в більшому ступені визначається методами виявлення ключових (найбільш інформативних) параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансово-господарської діяльності підприємства в умовах розвитку ринкової економіки.

Методи економічного аналізу відрізняються від його технічних прийомів, характеризуються окремими рисами, що визначають загальний підхід до вивчення явищ.

Метод угруповань – невід'ємна частина будь-якого економічного дослідження. Суть методу полягає в розчленовуванні маси чи спостережень дані звітності на однорідні групи. Розчленовування досліджуваних об'єктів роботи підприємства на чи частини об'єднання в групи по однорідних ознаках дозволяє розкрити зміст усереднених підсумкових показників, установити структуру і структурні зрушення в аналізованих об'єктах, визначити залежності між різними показниками. Такий підхід при аналізі дозволяє виявити позитивні і негативні сторони в роботі підприємств усіх форм власності. Структурні угруповання дозволяють аналізувати склад самих підприємств (по продуктивності, потужності, рівню продуктивності праці), а також структуру готової продукції, що випускається. Склад і структура можуть розглядатися як у статиці, так і в динаміку.

Метод порівнянь складається в процесі пізнання досліджуваних явищ і процесів за допомогою інших, уже відомих з метою визначення загальних і специфічних чи рис розходжень між ними, тенденцій і закономірностей їхнього розвитку. Цим методом порівнюють:

- фактичні показники з плановими при оцінках виконання плану, що забезпечує виявлення втрат, зв'язаних з негативними відхиленнями від нього. Однак тут мається недолік, що полягає в тім, що в ході такого порівняння не виявляються передові досягнення в техніку й економіці, тому що планові завдання – це обов'язковий мінімум бізнес-плану, але не завжди науково обґрунтований;

- фактичні показники з нормативними, що дозволяє провести контроль за витратами і сприяє впровадженню ресурсозберігаємих технологій;

- фактичні показники з показниками попередніх періодів для аналізу, орієнтованого на загальну оцінку діяльності підприємства;

- фактичні показники з показниками минулих періодів для аналізу, орієнтованого на визначення тенденцій розвитку економічних процесів;

- фактичні показники з проектними для виявлення резервів, зв'язаних із прискоренням освоєння інвестицій у проектні потужності. При проведенні такого порівняння виникають труднощі, зв'язані з відсутністю в практичній діяльності бази порівняння, оскільки деякі проекти залишаються незакінченими; номенклатура продукції, що випускається, іноді відрізняється від наміченої по проекті; показники, закладені в проекті, не завжди коректуються в наступні роки в зв'язку зі змінами цін на сировину, виробничі запаси, напівфабрикати, амортизацію основних фондів;

- показники аналізованого підприємства з показниками останніх досягнень науки і передового досвіду роботи інших чи підприємств їхніх підрозділів. Оцінюється процес з метою визначення невикористаних резервів і залучення їх у бізнес;

- різні варіанти управлінських рішень з метою вибору найбільш оптимального з них;

- рівнобіжні і динамічні ряди для вивчення взаємозв'язків досліджуваних показників діяльності підприємства. При проведенні такого порівняльного порівняння, аналізуючи одночасно динаміку зміни обсягів виробництва, основних виробничих фондів і фондовіддачі, можна обґрунтувати взаємозв'язок між цими показниками;

- вивчення відхилень досліджуваних показників і факторів, що роблять сукупний вплив на ці відхилення, вимагає застосування визначеної методики для роздільного числення впливу кожного з взаємодіючих факторів. Для таких числень застосовується логічний прийом – елімінування, Це значить, що за допомогою елімінування умовно усувається вплив всіх одночасний взаємодіючих факторів, крім одного, і в такий спосіб послідовно установлюється величина впливу кожного з них.

Деталізація як прийом аналізу складається в послідовному розчленовуванні зведених показників, економічних явищ і факторів по різних ознаках. Цей прийом дозволяє упорядкувати аналіз, комплексно розглядати фактори, що впливають на показник, виявити передові і залишкові ланки у фінансово-господарській діяльності підприємства, причини відхилень від планових завдань, раціональне чи нераціональне використання ресурсів. Деталізація є основою математичного моделювання взаємозалежності різних показників і факторів.

Елімінування застосовується в економічному аналізі в індексному методі і методі ланцюгових підстановок, а також у виді конкретних прийомів: перерахування планових показників, різниць і відносних чисел, що є різновидами методу ланцюгових підстановок.

Індексний метод використовується при вивченні складних економічних явищ, окремі елементи яких непорівнянні, а також для вивчення взаємозв'язку кількісних і якісних факторів.

Однак теорія індексів не дає загального методу розкладання абсолютних відхилень узагальнюючого показника по факторах при числі факторів більш двох. Для рішення цієї задачі використовується метод ланцюгових підстановок і його прийоми. В основі методу ланцюгових підстановок лежить прийнятий у теорії статистики метод агрегатних індексів. Результат впливу окремих факторів при застосуванні ланцюгових підстановок у деякій своїй частині залежить від послідовності і повинний випливати з характеру зв'язків економічних факторів.

Тоді, коли можна фактори розмежувати на якісні і кількісні, дотримують визначеного порядку підстановок, якому можна представити в наступному виді: для визначення впливу збільшення кількісного фактора треба базисне вираження якісного фактора помножити на збільшення кількісного фактора; для визначення впливу збільшення якісного фактора треба збільшення якісного фактора помножити на звітне значення кількісного фактора. Тут активна роль у зміні узагальнюючого показника необґрунтовано часто приписується впливу зміни якісного фактора. Отже, задача точного визначення кожного фактора в зміні узагальнюючого показника звичайним методом ланцюгових підстановок не зважується.

Перерахування планових показників виробляється в зв'язку зі зміною структури продукції, що випускається, умов консолідації заміною одних видів ресурсів іншими, і т.п.

При визначенні впливу змін обсягу продукції на загальну суму відхилення відповідного фактичного показника від планового, як правило, плановий показник коректується на відсоток виконання плану по випуску продукції, і з отриманої величини виключається величина планового показника. Перерахування планових показників викликається необхідністю виділення впливу цих факторів при порівнянні фактичних показників роботи підприємства з плановими, а також обґрунтування чи економії перевитрати відповідних ресурсів.

Прийом відносних чисел заснований на численні різниць між окремими приватними показниками, розрахованими по процентному відношенню фактичних значень цих показників до планового (базисний). Ці процентні різниці збільшуються на основний досліджуваний показник плану.

Прийом різниць є різновидом прийому ланцюгових підстановок. Він заснований на численні різниць між фактичними і плановими (базисними) частками показниками і множенні їх по кожнім показнику на абсолютне значення іншого, взаємозалежного з ними, частки показника. При цьому, визначаючи вплив кількісного фактора, різницю по відповідному частці показнику множать на планове значення якісного показника. При визначенні впливу якісного фактора різницю по відповідному приватному показнику множать на фактичне значення кількісного показника. У розглянутому методі необхідною умовою є встановлення ланцюжка, строгої послідовності підстановки показників. При порушенні цієї послідовності міняється абсолютна величина впливу факторів. Разом з тим відомо, що на результативний показник фактори впливають не в якійсь черговості, а одночасно. Тому будь-які побудови черговості впливу факторів умовні і суб'єктивні. В останні роки були запропоновані нові методи рішення цієї задачі, серед яких інтегральний метод і строго математичний метод розкладання приросту показника по факторах за допомогою логарифмів. Вимір впливу факторів виробляється для того, щоб розкрити всі наявні резерви. Тому, розробляючи методи числення цього впливу, необхідно вичерпно охопити усі фактори. Разом з тим, розкриваючи резерви, варто негайно вживати заходів по їхньому використанню, а цього можна досягти, виявивши причини відхилень від плану і норм витрати ресурсів, що обумовлюють той чи інший рівень впливу факторів. Отже, методи повинні включати вимір впливу не тільки факторів, але і їхніх причин, що обумовили. Особливо важлива методика виміру впливу причин, що викликала відхилення від плану середньогодинного виробітку, середньогодинної зарплати і рівня собівартості продукції по окремих статтях витрат, тому що саме на цих показниках позначається вплив більшої частини факторів по різних причинах. У цьому змісті ефективні методи застосування персональних комп'ютерів для розрахунків факторів.

Балансовий метод використовується для вивчення взаємозв'язку між кількісними факторами (зміна основних фондів у зв'язку з надходженням нових і вибуттям зношених, зміна матеріальних запасів у зв'язку з їхньою витратою і заготовлянням, зміна обсягів відвантаженої і реалізованої продукції).

Сальдовий прийом застосовується у випадках, коли відомий вплив на досліджуваний показник усіх факторів, крім одного, а прямої розрахунок його впливу утруднений. У цих випадках вплив фактора підраховують як різницю (сальдо) між усією сумою відхилення й обчисленою величиною впливу інших факторів. Використання цього прийому припустимо при дуже точних розрахунках впливів факторів і за умови, що обумовлений по різниці чи фактор сукупність факторів чітко виявлені. У противному випадку можливі не тільки помилки в численні величини впливу факторів, але і їхній характеристиці стосовно до досліджуваного показника.

В останні роки досягнення математики і сучасна обчислювальна техніка знаходять усе більш широке застосування в економічному аналізі, свідчачи про недостатність використання традиційних методів, що у ряді випадків не забезпечують глибокого комплексного вивчення виробництва. Для цих цілей в аналізі використання ресурсів усе ширше застосовують економіко-математичні методи, такі як кореляційні і регресійні моделі, дисперсійний аналіз, вибіркові методи, динамічні ряди, теорія масового обслуговування, статистичне моделювання, матричне числення, лінійне програмування й ін.

У сучасних умовах особливу актуальність у керуванні господарством здобуває використання методів системного і комплексного аналізу. Виходячи з того, що господарська діяльність промислового підприємства (об'єднання) носить багатоцільовий характер, спрямована на одночасне рішення широкого кола взаємозалежних, але і щодо відособлених, самостійних задач, у даний час визнається, що економічний аналіз результатів діяльності підприємств повинний здійснюватися комплексно-програмно-цільовим методом.

У сучасних умовах особливу актуальність здобуває читання фінансової звітності з застосуванням наступних методів:

- горизонтальний аналіз застосовується для порівняння кожної позиції звітного року з попереднім роком;

- вертикальний аналіз застосовується для визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на кінцевий результат діяльності підприємства;

- трендовий аналіз дозволяє визначити темпи приросту аналізованих показників у динаміку шляхом порівняння кожної позиції звітності з поруч попередніх періодів і виявленням основних тенденцій динаміки показників, очищеної від впливу випадкових факторів і індивідуальних особливостей актуальних періодів. За допомогою цього методу формуються можливі значення показників у майбутньому для прогнозованого аналізу;

- аналіз фінансових коефіцієнтів полягає в оцінці відносин даних фінансової звітності і визначенні взаємозв'язку показників;

- аналіз потоків платежів заснований на оцінці руху коштів, розподілених у часі. Кількісний аналіз грошових потоків за визначений період часу зводиться до числення майбутньої вартості потоку і сучасної вартості потоку за (n) періодів. Крім того, аналізується величина потоків платежів у тимчасовому періоді, визначення процентної ставки і термінів проведення операції;

- метод чистої сучасної вартості припускає визначення різниці між інвестиційними витратами і майбутніми доходами. При залежній нормі дисконту визначається сучасна величина всіх потоків і припливів засобів протягом економічного життя проекту, а також їхнє зіставлення протягом життя проекту;

- індекс рентабельності проекту дозволяє визначити, скільки одиниць сучасної величини грошового потоку приходиться на одиницю передбачуваних первісних витрат. При цьому якщо величина індексу рентабельності перевищує одиницю, те сучасна вартість грошового потоку проекту перевищує первісні інвестиції і його можна прийняти. У противному випадку проект варто відхилити;

- аналіз лізингових операцій зводиться в загальному випадку до кількісного аналізу з позицій орендаря. При цьому визначається сучасна величина чистих платежів, що виникають у процесі проведення операцій чи покупки оренди і їхні порівняння, оскільки грошовий потік у тім і іншому випадках означає для орендаря витрата засобів. Тому перевагу варто віддавати операції, яка мінімізує загальну величину витрат;

- аналіз ризиків фінансових операцій і його кількісна оцінка базуються на елементах теорії імовірності і математичної статистики, оскільки існування ризику зв'язане з невизначеністю результатів оцінки майбутнього, аналізованого на основі інформації, відомої чи доступний на сучасний момент часу. У сучасних умовах підприємницький ризик інтерпретується як можливість відхилення фактичних результатів проведених господарських операцій від очікуваних (прогнозованих). При цьому чому ширше діапазон можливих відхилень, тим вище ризик даної операції. Виходячи з цього під результатом фінансової операції розуміється її прибутковість, тобто сума отриманих доходів, обчислена в процентному відношенні, до суми зроблених витрат. Ризик і прибутковість змінюються в одному напрямку: чим вище прибутковість, тим, як правило, вище ризик операції;

- метод коректування норми дисконту з урахуванням ризику, найбільше часто застосовуваний на практиці. Основна ідея методу полягає в коректуванні деякої базової норми дисконту, що вважається безризикової чи мінімально прийнятною. Таким показником може бути гранична чи середня вартість капіталу для чи фірми ставка прибутковості по державних цінних паперах. Коректування здійснюється шляхом додатка величини необхідної премії за ризик, після чого виробляється розрахунок критеріїв ефективності інвестиційного проекту по знову отриманої в такий спосіб нормі;

- аналіз чутливості критеріїв ефективності в загальному випадку зводиться до дослідження залежності деякого результуючого показника від варіації значень показників, що беруть участь у його визначенні. При цьому задається взаємозалежність між вихідним і результуючим показниками у виді нерівності. Далі визначаються найбільш ймовірні значення для вихідних показників і можливі діапазони їхніх змін. Змінюючи значення вихідних показників, досліджується їхній вплив на кінцевий результат. Проект із меншою чутливістю чистої сучасної вартості вважається менш ризикованим;

- метод сценаріїв дозволяє сполучити дослідження чутливості результуючого показника з аналізом ймовірнісних оцінок його відхилень. У загальному випадку виходячи з того, що інвестиційний ризик передбачає кілька варіантів змін ключових вихідних показників, кожному варіанту (песимістичному чи оптимістичний) приписується його ймовірнісна оцінка і розраховується ймовірне значення критерію чистої сучасної вартості (net present value), а також оцінки його відхилень від середнього значення. Проект виробництва з найменшим стандартним відхиленням і коефіцієнтом варіації вважається менш ризиковим.

В останні роки для цілей економічного аналізу усе ширше застосовуються економіко-математичні методи, а також класичні методи математичного аналізу, методи математичної статистики, економетричні методи й ін.

Дата добавления: 2014-01-07