Аналіз джерел формування капіталу підприємств

МОДУЛЬ VІ. ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ, ЧАСТИНА 2

Капітал – це засоби, які є в розпорядженні суб'єкта господарювання для здійснення діяльності з метою одержання прибутку. Формується капітал підприємства як за рахунок власних (внутрішніх), так і за рахунок позичкових (зовнішніх) джерел. Основним джерелом фінансування є власний капітал. До його складу входять статутний капітал, накопичений капітал (резервний і додатковий капітали, нерозподілений прибуток) та інші надходження (цільове фінансування, благодійні пожертвування тощо).

Статутний капітал – це сума засобів засновників для забезпечення статутної діяльності. На державних підприємствах – це вартість майна, закріпленого державою за підприємством на правах повного господарського ведення; на акціонерних підприємствах – номінальна вартість акцій; для товариств з обмеженою відповідальністю – сума, що є часткою власників; для орендного підприємства – сума внесків його працівників і т. д.

Статутний капітал формується у процесі первісного інвестування засобів. Внески засновників у статутний капітал можуть бути у вигляді коштів, у майновій формі та у формі нематеріальних активів. Величина статутного капіталу оголошується при реєстрації підприємства, і при коригуванні його величини потрібно провести перереєстрацію установчих документів.

Додатковий капітал як джерело засобів підприємства утворюється в результаті переоцінки майна або продажу акцій за ціною, вищою від їхньої номінальної вартості.

Резервний капітал створюється згідно із законодавством або відповідно до установчих документів за рахунок чистого прибутку підприємства. Він виступає як страховий фонд для відшкодування можливих збитків і забезпечення захисту інтересів третіх осіб у разі недостатності прибутку для викупу акцій, погашення облігацій, виплати процентів за ними і т. д. За його величиною судять про запас фінансової міцності підприємства. Відсутність або недостатню його величину розглядають як фактор додаткового ризику вкладення капіталу в підприємство.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) відображають у балансі накопичувальним підсумком з початку функціонування підприємства. Показує, на скільки збільшилась величина власного капіталу підприємства за рахунок результатів його діяльності.

До засобів спеціального призначення і цільового фінансування належать безоплатно отримані цінності від фізичних і юридичних осіб, а також безповоротні і поворотні бюджетні асигнування на утримання об'єктів соцкультпобуту і на відновлення платоспроможності підприємств на бюджетному фінансуванні.

Основним джерелом поповнення власного капіталу є прибуток підприємства. Якщо підприємство збиткове, то власний капітал зменшується на суму збитків. Значну частку в складі внутрішніх джерел становлять амортизаційні відрахування від використовуваних власних основних коштів і нематеріальних активів. Вони не збільшують суму власного капіталу, а є засобом його реінвестування. До інших форм власного капіталу належать прибутки від здавання в оренду майна, розрахунки із засновниками і т. ін. Вони не відіграють помітної ролі у формуванні власного капіталу підприємства.

Основну частку в складі зовнішніх джерел формування власного капіталу утворює додаткова емісія акцій. Державним підприємствам може надати безоплатну фінансову допомогу держава. До числа інших зовнішніх джерел належать матеріальні і нематеріальні активи, які передають підприємству безоплатно фізичні і юридичні особи в порядку добродійності.

На реальну величину власного капіталу впливає також заборгованість засновників за внесками у статутний капітал і вартість акцій, викуплених в акціонерів, з метою їх наступного перепродажу або анулювання. Тому ці статті віднімаються з його суми.

Позиковий капітал – це кредити банків і фінансових компаній, позики, кредиторська заборгованість, лізинг, комерційні папери та ін. Він поділяється на довгостроковий (більше року) і короткостроковий (до року).

За метою залучення позикові кошти поділяються на такі види:

– потреби, залучувані для відтворення основних засобів і нематеріальних активів;

– кошти, залучувані для поповнення оборотних активів;

– кошти, залучувані для задоволення соціальних потреб.

Методика оцінювання вартості капіталу

Капітал, як і інші фактори виробництва, має вартість, що формує рівень операційних та інвестиційних витрат.

Вартість капіталу – це його ціна, яку підприємство платить за його залучення з різних джерел.

Оскільки вартість капіталу є частиною прибутку, яку підприємство має сплатити за використання сформованого або нового залученого капіталу для забезпечення процесу виробництва і реалізації продукції, цей показник є мінімальною нормою прибутку від операційної (основної) діяльності. Якщо рентабельність операційної діяльності виявиться нижчою, ніж ціна капіталу, то це призведе до "проїдання" капіталу і банкрутства підприємства.

Крім того, вартість капіталу використовують як дисконтну ставку в процесі здійснення реального і фінансового інвестування. Якщо ставка прибутковості за інвестиційним проектом нижча від ціни інвестованого капіталу, то такий проект буде збитковим, що також призведе до зменшення капіталу підприємства.

Показник вартості капіталу підприємства може виступати критерієм в оцінюванні ефективності лізингу. Якщо вартість фінансового лізингу перевищує вартість капіталу підприємства, то використання лізингу для формування основного капіталу не вигідне.

Показник вартості позикового капіталу використовують для оцінювання ефекту фінансового левериджу, що показує приросту рентабельності власного капіталу за рахунок використання позичкових коштів. Ефект буде позитивним, якщо ціна позичкових коштів нижча від рентабельності інвестованого капіталу в операційні активи.

І, нарешті, вартість капіталу є важливим вимірником рівня ринкової вартості акціонерних підприємств відкритого типу. При зниженні вартості капіталу відбувається зростання ринкової вартості підприємства, і навпаки.

Оскільки капітал підприємства формується за рахунок різних джерел, у процесі аналізу необхідно оцінити кожний з них і зробити порівняльний аналіз їхньої вартості.

Вартість власного капіталу підприємства у звітному періоді визначають у такий спосіб:

Цвк =	Сума чистого прибутку, вилучена власниками підприємства	х 100.
Середня сума власного капіталу у звітному періоді

Вартість позикового капіталу у формі банківських кредитів (Ц_кр) обчислюється в такий спосіб:

Цкр =	Сума нарахованих відсотків за кредит	.
Засоби, мобілізовані за допомогою кредиту

Вартість позикового капіталу, залучуваного за рахунок емісії облігацій, можна визначати двома способами.

Цобл.п =	Сума нарахованих процентів за облігаціями у звітному періоді	(1 - Кп)
Середня сума облігаційної позики

або

Цобл.пол =	СП(1 - Кп)	.
1 - Ве

Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості прирівнюють звичайно до нуля, якщо підприємство не несе ніяких витрат на обслуговування цієї заборгованості.

Середньозважену вартість усього капіталу підприємства визначають у такий спосіб:

= ΣЧ_і х Ц_і.

Оптимізація структури капіталу здійснюється за такими критеріями:

– мінімізація середньозваженої вартості сукупного капіталу;

– максимізація рівня прибутковості (рентабельності) власного капіталу;

– мінімізація рівня фінансових ризиків.

Аналіз наявності і достатності реального власного капіталу

У процесі аналізу фінансової стійкості підприємств усіх форм власності значну роль грає показник чистих активів (власний капітал). який відповідно до національних стандартів включає:

Статутний капітал + Пайовий капітал + Додатково вкладений капітал + Інший додатковий капітал + Резервний капітал + Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – Неоплачений капітал – Вилучений капітал.

Якщо наприкінці фінансового року вартість чистих активів підприємства виявляється менше статутного фонду (капіталу), то статутний капітал повинний бути зменшений до величини, що не перевищує вартість його чистих активів. Тому різниця власного капіталу і статутного капіталу є основним показником стійкості фінансового стану підприємства.

Алгоритм розрахунку показника стійкості фінансового стану Ф_У.П. підприємства може бути представлений у наступному виді

Ф _У.П.= С _Р – СУ, (3.10)

де С _Р – власний капітал;

СУ – статутний капітал;

С_Р = (Пайовий капітал + Додатково вкладений капітал + Інший додатковий капітал + Резервний капітал + Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – Неоплачений капітал – Вилучений капітал).

Усі позитивні суми цього вираження умовно називаються приростом власного капіталу після утворення підприємства, негативні додатки – відволіканням власного капіталу. Якщо зростання власного і статутного капіталу перевищує його відволікання (чи дорівнює йому), то різниця власного і статутного капіталу позитивна і, отже, виконується мінімальна умова фінансової стійкості підприємства. Якщо приросту власного капіталу менше його відволікання, то різниця негативна, а фінансовий стан підприємства хитливо. Виправити таку ситуацію можна за допомогою зростання прибутку і рентабельності, розподілу чистого прибутку в резервні фонди і фонди нагромадження.

Особливе значення в процесі аналізу фінансової стійкості варто приділяти аналізу забезпеченості запасів на підприємстві і джерелам їхнього формування. Ступінь забезпеченості запасів джерелами формування є однією з причин поточної платоспроможності (чи неплатоспроможності) підприємства.

Аналіз забезпеченості запасів джерелами їх формування

Ступінь забезпеченості запасів джерелами формування виступає як причину того чи іншого ступеня поточної платоспроможності підприємства.

Узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок чи недолік джерел засобів для формування запасів (КF), що обчислюється по наступній формулі

, (3.11)

де - власний капітал;

- величина запасів.

Для аналізу джерел формування запасів використовується кілька показників, що відбивають різний ступінь охоплення різних видів джерел:

1) наявність власних оборотних коштів (К_F):

К_F=C_P -(A_U+D), (3.12)

де - власний капітал;

A_U – необоротні активи (підсумок розділу I «Необоротні активи»);

D – дебіторська заборгованість (підсумок розділу II «Оборотні активи»);

2) наявність довгострокових джерел формування запасів (К_l):

K_l=K_F+P_l, (3.13)

де P_l – пасиви довгострокові (підсумок розділу III);

K_F – наявність власних оборотних коштів;

3) загальна величина основних джерел формування запасів (K_M):

K_M=K_l+C_l, (3.14)

де C_l – короткострокові позикові засоби.

Трьом показникам джерел формування запасів відповідають три показники забезпеченості запасів джерелами їхнього формування.

1) Надлишок чи недолік власних оборотних коштів визначається по формулі

, (3.15)

де - величина власних оборотних коштів;

- величина запасу.

2) Надлишок чи недолік величини довгострокових джерел формування запасів визначається по формулі

, (3.16)

де - довгострокові джерела формування запасів.

3) Надлишок чи недолік загальної величини основних джерел формування запасів визначається як

, (3.17)

де - загальна величина основних джерел.

На підставі трьох показників забезпеченості запасів джерелами їхнього формування можна аналізувати фінансову ситуацію підприємства по ступені стійкості.

1. Абсолютна стійкість фінансового стану зустрічається вкрай рідко і виникає за умови:

а) надлишок (+) власних чи засобів рівність величин власних оборотних коштів і запасів.

2. Нормальна стійкість фінансового стану, що гарантує його платоспроможність:

а) недолік (-) власних оборотних коштів;

б) надлишок (+) довгострокових джерел фінансування чи запасів рівність величин довгострокових джерел і запасів.

3 Нестійкий фінансовий стан, тобто порушення платоспроможності, при якому зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення власного капіталу і збільшення власних оборотних коштів, а також за рахунок додаткового залучення довгострокових кредитів і позикових засобів.

4 Кризовий фінансовий стан, при якому підприємство знаходиться на грані банкрутства, тому що кошти, короткострокові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість організації та інші необоротні активи не покривають навіть його кредиторську заборгованість та інші короткострокові пасиви.

Оскільки позитивним фактором фінансової стійкості є наявність джерел формування запасів, а негативним – величина запасів і структура, то виходом з хитливого і кризового фінансового стану є поповнення джерел і обґрунтоване зниження рівня запасів.

Найбільш оптимальним способом поповнення джерел є збільшення власного капіталу за рахунок нагромадження нерозподіленого чи прибутку за рахунок розподілу прибутку після оподатковування у фонди нагромадження. Зниження ж запасів можливо в результаті правильного планування залишку запасів і реалізації невикористаних.

Вище були розглянуті абсолютні показники фінансової стійкості підприємства, але в аналізі фінансової стійкості широко застосовуються відносні показники.

Наявність власних оборотних коштів відбивають коефіцієнти маневреності (К _т) і автономії (К_А) джерел формування запасів.

Коефіцієнт маневреності дорівнює відношенню власних оборотних коштів підприємства до власного капіталу

К_т=К_F/З, (3.18)

де К_F – власні оборотні кошти;

С – власний капітал.

Коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу підприємства знаходиться в мобільній формі. У практиці немає нормативних значень коефіцієнта, а усереднений орієнтир значення показника £0,5.

Коефіцієнт автономії джерел формування запасів КА показує частку власних оборотних коштів у загальній сумі джерел формування запасів

К_А = К_F/К_l, (3.19)

де К_l – величина основних джерел формування запасів.

Зростання коефіцієнта відбиває тенденцію запасів власними джерелами (К_Т) – це відношення величини власних оборотних коштів до вартості запасів, включаючи ПДВ

К_Т=К_F/М, (3.20)

де М – запаси.

Нормальне обмеження 0,6.

Неспроможність (банкрутство підприємства) визначається коефіцієнтом забезпеченості власними засобами, тобто відношенням величини власних оборотних коштів до загальної величини оборотних активів

K_P=K_F/A_U, (3.21)

де A_U – оборотні активи.

Теоретично нормальне обмеження для цього показника 0,1. Якщо коефіцієнт на кінець звітного періоду має значення менш 0,1, то структура балансу підприємства вважається незадовільної, а організація – неплатоспроможної.

Аналіз динаміки коефіцієнтів, розглянутих вище, за ряд років дозволяє виявити тенденцію зміни фінансової стійкості підприємства.

Платоспроможні засоби балансу підприємства

Платоспроможність – це наявність у підприємства засобів для погашення короткострокових зобов'язань при безперебійному здійсненні основної діяльності.

Метою аналізу платоспроможності підприємства є виявлення зовнішнього прояву фінансової стійкості, тобто забезпеченість оборотних активів джерелами формування.

Для оцінки платоспроможності підприємства використовуються три відносних показники, що відрізняються набором ліквідних засобів (активів) на покриття короткострокових зобов'язань.

Оперативна чи миттєва платоспроможність підприємства характеризується коефіцієнтом абсолютної ліквідності (К_l). Коефіцієнт показує, яку частину короткострокової заборгованості може покрити підприємство за рахунок своїх коштів і короткострокових фінансових вкладень, швидкореалізуємих у разі потреби.

Показник розраховується по формулі

, (3.22)

де М_i – кошти;

С_к – короткострокові фінансові вкладення;

О_к – зобов'язання короткострокові.

Нормальне обмеження коефіцієнта ³0,2, що означає, що щодня необхідно погашати 20% короткострокових зобов'язань підприємства. При аналізі конкретного підприємства варто установити на основі даних аналітичного обліку середній термін погашення кредиторської заборгованості і середній термін погашення кредитів. Тоді коефіцієнт абсолютної ліквідності повинний бути не менше величини частки короткострокових зобов'язань, які необхідно оплачувати щодня.

Платоспроможність підприємства з урахуванням майбутніх надходжень від дебіторів характеризує коефіцієнт уточненої (поточної) ліквідності . Він показує, яку частину поточної заборгованості підприємство може покрити в найближчій перспективі за умови повного погашення дебіторської заборгованості

, (3.23)

де - кошти;

- короткострокові фінансові вкладення;

- дебіторська заборгованість.

Нормальне обмеження цього показника означає, що кошти і майбутні надходження від поточної діяльності повинні покривати поточні борги.

Прогнозовані платіжні можливості підприємства за умови погашення короткострокової дебіторської заборгованості і реалізації наявних запасів відбиває коефіцієнт покриття К_d (прогноз платоспроможності). Цей коефіцієнт розраховується по формулі

, (3.24)

де Т – запаси з урахуванням ПДВ.

Нормальне обмеження показника 2.

Для підвищення рівня коефіцієнта покриття необхідно поповнювати власний капітал підприємства й обґрунтовано стримувати зростання необоротних активів і довгострокової дебіторської заборгованості.

Ці показники ліквідності дають різнобічну характеристику платоспроможності підприємства при різному ступені обліку ліквідних активів і відповідають інтересам зовнішніх користувачів аналітичної інформації.

Коефіцієнт платоспроможність підприємства (К_d) у процесі аналізу встановлюється як здатність покрити всі зобов'язання підприємства (короткострокові і довгострокові) усіма її активами

К_d=А/ПРО, (3.25)

де А – активи підприємства;

О – зобов'язання підприємства.

Нормальне обмеження показника 2. Основними фактором, що обумовлює загальну платоспроможність, є наявність у підприємства власного капіталу.

У процесі аналізу необхідно використовувати і коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності. Він визначається по формулі

, (3.26)

де K_d^k – коефіцієнт платоспроможності на кінець періоду;

6 місяців – період відновлення платоспроможності;

360 – тривалість звітного року;

К_d^f – зміна коефіцієнта платоспроможності за звітний період;

К_d^н – нормативне значення коефіцієнта платоспроможності.

Коефіцієнт відновлення платоспроможності ³1 свідчить про тенденцію відновлення платоспроможності, якщо <1, то така тенденція в звітному періоді відсутня.

Аналіз необхідності приросту власного капіталу

Найбільш істотним фактором підвищення фінансової стійкості підприємства служить зростання власного капіталу. Зростання власного капіталу може бути завдяки чистому прибутку, розподіленої в резервні фонди і фонди нагромадження, тобто капіталізації прибутку.

У процесі аналізу росту власного капіталу необхідно використовувати показник достатності коштів на підприємстві і їхній капіталізації. Коефіцієнт достатності коштів (К_М) відбиває здатність підприємства, завдяки своїй діяльності, власними засобами забезпечувати приріст оборотних коштів і виплату дивідендів

, (3.27)

де М_r – виторг від реалізації продукції;

М_Z – капітальні витрати;

D – дивіденди;

- приросту оборотних коштів.

Коефіцієнт достатності коштів, дорівнює одиниці, показує, що підприємство здатне функціонувати не прибігаючи до зовнішнього фінансування. Якщо він нижче одиниці, то підприємство не здатне за рахунок результатів своєї діяльності підтримувати дійсний рівень виробництва.

Коефіцієнт капіталізації коштів К_d використовується для аналізу рівня інвестицій в активи капіталу і розраховується по формулі

, (3.28)

де М_r – виторг від реалізації;

D – дивіденди виплачені;

F – основні фонди;

I – інвестиції;

А – активи;

С – оборотний капітал.

Рівень від капіталізації коштів вважається достатнім у межах 8-10 %.

Для підприємства, що працює в ринкових умовах, головним показником є безупинний рух коштів. Аналіз руху потоку коштів дозволяє стежити за сумою перевищення надходжень над платежами.

Дата добавления: 2014-01-07