Класифікація моделей б\о

Національні принципи, що регулюють ведення обліку, істотно відрізняються. Але можна виділити групи країн, що дотримуються однотипних підходів до побудови системи обліку, причому не існує двох держав, де правила обліку були б абсолютно тотожні.

Необхідність класифікації моделей б\о полягає в тому, що вона:

1. сприяє більш точному визначенню схожості і відмінностей між країнами і системами б\о.

2. сприяє вибору системи, яка найбільш підходить країні

3. надає можливість вибрати країну – приклад для формування системи б\о певного типу.

Розглянемо найбільш узагальнені класифікації моделей б\о.

Британо – Американська (англосаксонська) модель орієнтується на інформаційні запити інвесторів. Для функціонування цієї моделі в країні повинен бути розвинений фондовий ринок, а компанії не мають права завищувати прибуток.

Більшість підприємств англосаксонської моделі використовують постійну систему обліку запасів, яка базується на безперервному їх обліку (тобто всі поточні зміни запасів сировини, НЗВ і готової продукції відображаються на відповідних р-х). для цього застосовуються р-ки „Виробництво”, „Виробничі накладні витрати”, „Витрати на збут” і „Загальні адміністративні витрати”, а в кінці звітного періоду списуються на р-к „Виробництво” і розподіляються між об’єктами калькулювання.

Витрати невиробничих підрозділів не включаються у виробничу собівартість продукції. Ці витрати списуються за рахунок фінансових результатів.

Дана модель характерна для США, Канада, Ізраїль, Індія, Австралія, Ірландія, країни центральної Америки.

Континентальна (франко – німецька або європейська) модель характерна для країн Європи, в яких існують тісні зв’язки компаній з банками і державою. Цим країнам властива жорстка податкова політика, тому систему б\о характеризує значна консервативність.

У континентальній моделі значний вплив на порядок складання звітності мають державні органи. Це можна пояснити пріоритетністю задачі держави зі збору податків..

Для цієї моделі обліку характерним є виділення двох автономних систем рахунків для цілей фінансового і управлінського обліку відповідно.

У системі р-в фінансового обліку здійснюється періодичний облік запасів, витрати групуються за елементами
(матеріали, з\п, амортизація і т.і.), а прибутки за видами діяльності (основна, фінансова, надзвичайна), відображаються розрахунки з дебіторами і кредиторами, визначається загальний фінансовий результат.

У системі рахунків управлінського обліку ведеться постійний облік запасів, здійснюється калькулювання с\в продукції і облік за центрами відповідальності, визначається фінансовий результат основної діяльності підприємства.

Дана модель характерна для таких країн як Австрія, Іспанія, Італія, Норвегія, Ровія, Швеція, Люксембург.

Південо-американська модель. Ключовий вплив на встановлення б\о в південноамериканських країна надали інфляційні процеси. Тому визначною характеристикою цієї моделі є метод коректування показників звітності з урахуванням зміни загального рівня цін. Поправка на інфляцію необхідна для забезпечення достовірної поточної фінансової інформації (особливо відносно довгострокових активів). Коректування звітності необхідне для потреб держави з виконання прибуткової частини бюджету.

Південо-американська модель застосовується в таких країнах як Аргентина, Бразилія, Чілі.

Крім перерахованих моделей деякі країни використовують змішані системи з національною специфікою. Наприклад виділяють ісламську модель, яка розвинулась під сильним впливом мусульманської релігії. Ісламська модель розвивається під впливом ідей, до яких забороняється отримання фінансових дивідендів заради власних прибутків.

ТЕМА 2.

(сем.2)

Фінансова звітність її зміст та інтерпретація

1. Мета складання та зміст фінансових звітів

2. Елементи фінансових звітів.

1.Мета складання та зміст фінансових звітів

Загальні вимоги до фінансової звітності викладені в концептуальній основі складання і представлення фінансових звітів і МСБО 1 „Представлення фінансових звітів”.

Концептуальна основа містить виклад концепцій, на яких базується складання фінансових звітів для зовнішніх користувачів. Вона не є МСБО і відповідно не визначає стандарти для певної оцінки або розкриття інформації. Через це виникають розбіжності між Концептуальною основою і окремими стандартами б\о, вимоги якого є приоритетними.

Метою складання фінансових звітів є надання інформації про фінансове становище, результати діяльності і рух грошових коштів компанії для широкого кола користувачів Користувачами фінансової звітності є інвестори, працівники, постачальники, покупці продукції, уряд та громадськість, які використовують фінансові звіти для задоволення різноманітних потреб у фінансовій інформації.

Звичайно, фінансові звіти не спроможні задовольнити інформаційні потреби всіх цих користувачів, та існує ряд потреб, які є спільними для всіх користувачів інформації.

Інформація повинна бути вичерпною і доступною для сприйняття.

Фінансова звітність повинна містити інформацію про економічні ресурси компанії, дебіторську заборгованість, а також про результати операцій, події і обставини, які змінюють ці ресурси і заборгованість.

1. Перед тим, як перейти безпосередньо до фінансових звітів, важливо зрозуміти базові елементи цих звітів системи МСБО.

Елементи в балансі, безпосередньо пов’язані з оцінкою фінансового становища, поділяються на:

- активи

- зобов’язання

- власний капітал

елементами, безпосередньо пов’язаними з вимірюванням результатів діяльності в звіті про прибутки і збитки є:

- доходи

- витрати.

Актив – це ресурс, контрольований підприємством у результаті минулих подій, від якого очікують надходження майбутніх економічних вигод до підприємства.

Зобов’язання – теперішня заборгованість підприємства, яка виникає внаслідок минулих подій і погашення якої, за очікуванням, спричинить вибуття ресурсів із підприємства, котрі втілюють у собі економічні вигоди.

Власний капітал – являє собою різницю між всіма активами компанії і всіма її зобов’язаннями.

Доходи – це збільшення економічних вигід компанії за звітний період, яке виражається в збільшенні активів або зменшенні зобов’язань, результатом чого є збільшення капіталу (не за рахунок внесків власників).

Витрати – це зменшення економічних вигід компанії за звітний період, яке виражається в зменшенні або втраті вартості активів або збільшенні зобов’язань, які приводять до зменшення капіталу (не за рахунок вилучень у власників). Збитки по своїй суті, вважаються витратами і не виділяються в окремий елемент фінансової звітності.

Дата добавления: 2014-01-07