Різниця між розщепленням і випуском акцій для оплати дивідендів

Разом 750 000

Разом 750 000

Акціонерний капітал (після розщеплення акцій)

Прості акції (60 000 за номінальною вартістю 10 дол. кожна) 600 000

Нерозподілений прибуток 150 000

Як бачимо, збільшення кількості акцій в обігу й зниження рин­кових ціндосягають завдяки розщепленню й випуску додаткових акцій для сплати дивідендів. Проте між ними є суттєва різниця. Насамперед акції для сплати дивідендів можуть випускатися тільки за наявності нерозподіленого прибутку, тоді як розщеплення акцій може здійснюватись і без наявності нерозподіленого прибутку. Істотнішу різницю між розщепленням акцій та дивіден­дами-акціями можна бачити в табл. 10.1.

Таблиця 10.1

Показники	Розщеплення акцій	Дивіденди акціями
Загальний внесений (оплачений) капітал	Не змінюється	Збільшується
Нерозподілений прибуток	Не змінюється	Зменшується
Загальна номінальна вартість простих акцій	Не змінюється	Збільшується
Номінальна вартість однієї акції	Зменшується	Не змінюється

Можливі випадки, коли кількість розщеплених акцій перевищує кількість акцій, дозволених до випуску. Тоді рада директорів має одержати дозвіл на випуск додаткової кількості акцій на час їх розщеплення. Розщеплені акції розподіляються між власниками пропорційно до частки кожного в капіталі корпорації.

4. Облік податку на прибуток і розподілу прибутків корпорації

Податкову систему визначає та регулює законодавство країни. Ефективність її оцінюється двома чинниками: забезпечення надходження доходів до державного бюджету на загальнодержав­ні цілі й стимулювання виробництва та інших видів діяльності підприємств, організацій, установ, галузей.

Важливим питанням є визначення об’єкта оподаткування, тобто яка сума прибутку оподатковується. Міжнародна практика свідчить, що завжди є різниця між сумою прибутку підприємства, що випливає з даних бухгалтерського обліку та відображається у фінансовій звітності, та сумою прибутку для цілей оподаткування. Бухгалтерський облік не залежить і не повинен залежати від податкової системи. Його організовано на основі загальноприйнятих засад обліку, які є постійними, й саме за ними відбувається формування фінансових результатів. Податкова політика може періодично змінюватись і залежати від багатьох чинників: рівня соціально-економічного розвитку, мети, яку ставить держава перед податковою системою, тощо. І це цілком нор­мальне явище.

Досвід інших країн свідчить, що це питання може вирішуватися коректно — через позасистемне коригування суми прибутку, одержаного за даними фінансового обліку, до суми для цілей оподаткування згідно з вимогами чинного податкового законодавства.

В усіх країнах застосовують авансову систему виплат податку на прибуток у державний і місцевий бюджети, яку встановлює держава і яка зазвичай є релевантною. Наведено для прикладу практику, яка існує у Франції.

Французькі акціонерні товариства здійснюють упродовж року чотири авансові виплати податку на прибуток.

Їх відображають в обліку таким бухгалтерським записом:

Д-т рах. «Розрахунки з бюджетом» (Субрахунок «Розрахунок з бюджетом з податку на прибуток») 76 000

К-т рах. «Рахунок у банку» 76 000

Наприкінці звітного періоду (рік N) на підставі фактичної суми одержаного прибутку, скоригованого для цілей оподаткування, визначають реальну суму податку на прибуток. У нашому прикладі сума податку за рік: 102 000 євро. Було сплачено впродовж року 76 000 євро. Залишилося сплатити: 102 000 – 76 000 = = 26 000 євро.

Наприкінці року на річну суму податку на прибуток підприємство зробить такий запис:

Д-т рах. «Витрати з податку на прибуток» 102 000

К-т рах. «Розрахунки з бюджетом (з податку
на прибуток)» 102 000

Сума прибутку після сплати податку становить чистий прибуток корпорації, що залишається в її розпорядженні. Його викорис­товують на виплату дивідендів та інші цілі, передбачені статутом корпорації та законодавством країни. Серед них — створення спеціальних резервів: фінансового (легального), статутного, деяких факультативних резервів.

Розмір фінансового (легального) резерву регулює держава. У Франції, наприклад, акціонерні товариства зобов’язані відраховувати в цей резерв щороку 5 % чистого прибутку, доки він не досягне 10 % статутного капіталу. Інші резерви створюють згідно зі статутом і за рішенням загальних зборів акціонерів. Невикорис­таний прибуток перераховують на рахунок «Нерозподілений прибуток», він становить частину власного (акціонерного) капіталу.

Продовжимо приклад. Акціонерне товариства одержало прибутку за рік 300 000 євро, у тому числі чистого прибутку — 198 000 євро (300 000 – 102 000). Капітал товариства становить 1 000 000 євро (10 000 простих акцій номіналом 100 євро кожна). Чистий прибуток підлягає розподілу в такому порядку:

· фінансовий (легальний) резерв — 5 % чистого прибутку;

· дивіденди акціонерам — 6 % статутного капіталу;

· статутний резерв — 20 % чистого прибутку після відрахувань у легальний резерв і на дивіденди;

· загальні збори акціонерів вирішили виділити додатко-
ву суму прибутку на дивіденди, щоб вони досягли 20 євро на акцію, а також створити факультативний резерв розміром
20 000 євро;

· решту чистого прибутку залишили нерозподіленим.

За результатом розподілу чистого прибутку звітного періоду буде зроблено такий бухгалтерський запис:

Д-т рах. «Фінансові результати звітного періоду» 198 000

К-т рах. «Легальний резерв» 9900

К-т рах. «Статутний резерв» 25 620

К-т рах. «Інші резерви» 20 000

К-т рах. «Акціонери — Дивіденди до сплати» 100 000

К-т рах. «Нерозподілений прибуток» 42 480

Можливі випадки, коли корпорація може реінвестувативсю суму чистого прибутку з метою розширення господарської та фінансової діяльності.

ТЕМА 11.

(сем.20)

Дата добавления: 2014-01-07