Центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

Поняття «технологія роботи соціального педагога».

Класифікація методів соціально-педагогічної діяльності.

Поняття методу в соціально-педагогічній діяльності.

Форми соціально-педагогічної діяльності.

Поняття «методика роботи соціального педагога».

Соціально-педагогічна діяльність.

Лекція 7

Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. — М., 1968.

Схарактеризуйте основні ідеї зарубіжних теорій розвитку особистості.

3. Чому в соціальній педагогіці розглядаються поняття «норма» і «відхилення від норми»?

4. Яка сутність поняття «соціальні відхилення»?

ТЕМИ ДЛЯ РЕФЕРАТІВ ТА ДОПОВІДЕЙ

1. Особливості соціального становлення у підлітковому, ранньому юнацькому віці.

2. Категорії дітей, з якими працює соціальний педагог.

ЛІТЕРАТУРА

2. Галагузова М.А. Социальная педагогика: курс лекций (введение в профессию «социальный педагог», основы социальной педагогики, основы социально-педагогической деятельности): Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / М.А. Галагузова, Ю.Н. Галагузова, Г.Н. Штинова, Е.Я. Тищенко, Б.П. Дьяконов. - М., Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. - 416 с.
Кононко О.Л. Психологічні основи особистісного становлення дошкільника: дис. … доктора психол. наук: 19.00.07 / Кононко Олена Леонтіївна. – К., 2001. – 336 с.

3. Лукашевич М.П. Соціальна робота (теорія і практика): Підручник / М.П. Лукашевич, Т.В. Семигіна. – К.: Каравела, 2009. – 368 с.

4. Максименко С.Д. Общая психология. – К.: Ваклер, 2004. – 528 с. – Серия „Образовательная библиотека”.

5. Олбран-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: навч. посібн. / Л.Е. Орбан-Лембрик. – К.: Академвидав, 2005. – 446 с.

6. Психология развивающейся личности / под ред А.В. Петровского. – М. Педагогика 1987. – 240 с.

7. Савчин М.В. Вікова психологія: навч. посібник / М.В. Савчин, Л.П. Василенко. – К.: Академвидав, 2005. — 360 с.

Додаткова література
1. Дети с отклонениями в развитии: Метод, пособие для педагогов, воспитателей массовых и спец. учреждений и родителей. — М., 1997.
2. Доровской А. И. Дидактические основы развития одаренности учащихся. — М., 1998.
3. Захаров А. И. Как предупредить отклонения в поведении ребенка. — М., 1986.
4. Клейберг Ю.А. Социальные нормы и отклонения. — М., 1997.
5. Коррекционная педагогика: Учеб. пособие. — М., 1998.
6. Лейтес Н. С. Способности и одаренность в детские годы. — М., 1979.
7. Социальная дезадаптация: нарушение поведения у детей и подростков.—М., 1996.
8. Ярская-Смирнова Е. Р. Социокультурный анализ нетипичности. — Саратов, 1997.

МЕТОДИ І ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ.

ЦЕНТРИ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ ДЛЯ СІМ'Ї, ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ

Порівняльний аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду та надання соціальної допомоги дітям показує, що вона принципово відрізняється від соціальної допомоги будь-яким категоріям дорослого населення тим, що обов'язково повинна мати педагогічну складову, пов'язану з вихованням та освітою дитини, її розвитком і успішною соціалізацією.

Діяльність, спрямована на надання соціальної допомоги дітям, є соціально-педагогічною та являє собою різновид діяльності педагогічної. Соціально-педагогічна діяльність як різновид
діяльності педагогічної має спільні з нею риси та особливості. Більшість дослідників до загальних рис відносять тотожність основної функції, яку і педагогічна, і соціально-педагогічна діяльність виконують в суспільстві - соціокультурне відтворення і розвиток людини.

В цілому збігаються і думки різних вчених щодо специфічних особливостей соціально-педагогічної діяльності в порівнянні з педагогічною. М.А. Галагузова відзначає, що якщо педагогічна діяльність носить нормативно-програмний характер, то соціально-педагогічна завжди є адресною, спрямованою на конконкретну дитину та рішення її індивідуальних проблем. Якщо педагогічна діяльність має безперервний характер, то соціально-педагогічна у ряді випадків обмежена тим тимчасовим проміжком, протягом якого вирішується проблема. Професійна діяльність педагога, як правило, здійснюється в установах системи освіти, тоді як соціально-педа-
логічна діяльність має набагато ширшу сферу застосування.

Л.А. і М.А. Бєляєва вважають, що ключовим у визначенні соціально-педагогічної діяльності є поняття «адаптація». У сучасних умовах людині протягом життя неодноразово доводиться стикатися зі змінами соціального середовища. Вона може опинитися в ситуації, що характеризується
необхідністю змінювати себе, або середовище, або те й інше разом, тобто виявляється перед необхідністю адаптуватися до умов, що змінилися. Одні люди здатні самостійно вирішити проблемну ситуацію, пристосуватися до змінених соціальних умов. Інші, не зумівши адаптуватися, втрачають соціально значущі якості, стають об'єктом професійної допомоги.

Основна особливість соціально-педагогічної діяльності полягає в тому, що потреба в ній виникає у випадку, якщо у людини (групи людей) складається проблемна ситуація у взаєминах із середовищем. Таким чином, соціально-педагогічну діяльність можливо розглядати як цілеспрямовану роботу професіонала з соціального виховання особистості в конкретному соціумі з метою успішної її соціальної адаптації.

Соціально-педагогічна діяльність реалізується у вигляді комплексу профілактичних, реабілітаційних, корекційноно-розвиваючих заходів, а також шляхом педагогічно доцільної організації різних сфер життєдіяльності підопічних. До основних принципів соціально-педагогічної діяльності відносять:

− індивідуальний підхід;

− опору на позитивні сторони особистості підопічного;

− об'єктивність підходу до підопічного;

− конфіденційність.

Як і будь-яка професійна діяльність, соціально-пепедагогічна робота має певну структуру. Основними її компонентами є:

визначення мети та завдань діяльності;

визначення суб'єкта та об'єкта діяльності;

визначення змісту діяльності;

вибір методів і технологій роботи;

вибір форм діяльності;

реалізація наміченого плану діяльності;

коригування діяльності;

аналіз результатів.

У широкому сенсі мета соціально-педагогічної діяльності - очікувані позитивні зміни в людині (або групі людей), які сталися в результаті здійснення спеціально підготовленої і планомірно проведеної системи дій фахівців. У вузькому сенсі мета професійної діяльності соціального педагога - це надання підопічному комплексної соціально-психолого-педагогічної допомоги, створення умов для особистісного зростання, захист прав підопічного в його життєвому просторі.

На практиці соціальному педагогові найчастіше доводиться вирішувати проблеми органічного поєднання індивідуальних цілей підопічного і групових цілей його найближчого оточення; погодження цілей при організації взаємодії дітей, батьків, педагогів, фахівців різного профілю на конкретному етапі роботи.
Умовно цілепокладання в роботі соціального педагога може бути представлено наступними етапами:
• діагностика вихідної ситуації, в якій знаходяться учасники соціально-педагогічного процесу;
• моделювання цілей майбутньої діяльності і можливих результатів;
• організація спільної діяльності педагогів, фахівців різного профілю, дітей, батьків;
• уточнення цілей, внесення корективів у початкові задуми з урахуванням нової інформації про причини, особливості проблемної ситуації;
• складання програми соціально-педагогічних дій з досягнення цілей, визначення способів (шляхів) її реалізації.

Таким чином, цілепокладання в професійній діяльності - це багаторівневий розумовий процес, що містить найскладніші операції (аналіз, синтез, прогнозування), відбувається явно або приховано на кожному етапі, у кожній ланці соціально-педагогічної роботи.
Одна з реальних практичних проблем, що постають перед соціальним педагогом, - визначення не тільки цілей, але і задач професійної діяльності.

Задачі соціально-педагогічної діяльності визначають найближчу перспективу вирішення конкретних проблем соціальної життя. Одна мета може бути досягнута через реаліцію завдань за декількома напрямами (профілактичним, реабілітаційним, правозахисним та ін.)

Серед задач професійної діяльності соціального педагога можна виокремити наступні:

• створення умов для збереження, зміцнення фізичного, психічного, морального, соціального здоров'я дитини, підлітка, юнака;
• формування і розвиток моральних якостей, соціально значущих орієнтацій, установок в життєвому самовизначенні підопічного;
• попередження, усунення прямих і непрямих десоціалізірующіх впливів мікросоціуму на розвиток дитини;
• створення сприятливих умов в мікросоціумі для розвитку здібностей, реалізації можливостей підопічного;
• реалізація системи профілактичних, реабілітаційних заходів, спрямованих на оптимізацію процесу соціальної адаптації підопічного.

Зміст соціально-педагогічної діяльності, забезпечує досягнення поставлених мети та завдань, багато в чому залежить від спеціалізації, місця роботи соціального педагога. У загальному вигляді можна виділити наступні його складові:

• системне вивчення індивідуальних особливостей особистості підопічного, соціально-педагогічних впливів мікросередовища;

• встановлення професійного (особистісно-ділового) контакту, взаємодії з особистістю (групою), яка потребує допомоги;

• соціально-педагогічне управління способами активизації самостійності особистості в процесі її самореалізації;

• соціально-педагогічна опіка і посередництво;

• соціально-педагогічна підтримка особистості в критичних, кризових, проблемних ситуаціях.

Поняття „методика роботи соціального педагога”

У вітчизняній і російській соціально-педагогічній науці це поняття не має однозначного трактування.
С.Д. Поляков вважає, що термін «методика» (гр. methodike - сукупність способів доцільного проведення будь-якої роботи) - один з наймасштабніших в педагогічній науці та стосується дій педагогів щодо організації навчально-виховного процесу в цілому або його значних складових.
Поняття «методика роботи соціального педагога» має як мінімум два тлумачення:
- галузь соціально-педагогічних знань;
- сукупність форм, засобів, методів, прийомів соціально-педагогічної діяльності.
Розглянемо докладніше кожен із зазначених аспектів.

1. Методика роботи соціального педагога як галузь соціально-педагогічних знань вивчає адекватні способи рішення соціальних проблем індивіда, соціально-педагогічних і виховних завдань, що стоять перед особистістю, сім'єю, суспільством.
Основні завдання методики роботи соціального педагога полягають у наступному:
• розробка основних напрямів, принципів, форм, засобів, методів, прийомів організації соціально-педагогічної роботи з різними категоріями підопічних, різними соціальними групами;
• розробка основних напрямів, принципів, форм, засобів, методів, прийомів навчання, які допоможуть соціальним педагогам оволодіти мистецтвом допомоги людям, які її потребують;
• розробка механізмів вивчення, аналізу, впровадження передового вітчизняного та зарубіжного досвіду соціально-педагогічної роботи в практику професійної діяльності соціальних педагогів.
Методика роботи соціального педагога як самостійна наукова дисципліна носить теоретико-прикладний характер і здійснюється з використанням різних галузей людського знання. Єдність і взаємозалежність методики роботи соціального педагога з філософією, загальною педагогікою,
психологією, культурологією, правознавством, економікою, соціологією, політологією, демографією, фізіологією стають у даний час все більш необхідними.

Методику соціально-педагогічної роботи можна розглядати як прикладну систему наукових знань.
Теорія соціально-педагогічної роботи обгрунтовує педагогічні і психологічні вимоги до організації
професійного соціально-педагогічного процесу.
Практика соціально-педагогічної роботи - це здійснення реальними людьми в конкретних умовах цілеспрямованої системи соціально-правового захисту, соціальної допомоги людям, які її потребують.
Зміст методики роботи соціального педагога як галузі знання включає два основних компоненти:
• діагностичний - узагальнення і осмислення конкретного соціально-педагогічного досвіду; апробація новацій, тобто визначення факту новаторства і умов його розповсюдження;
опис і накопичення цінної методичної інформації;
• конструктивний - визначення шляху реалізації теоретичних ідей у ​​масовій соціально-педагогічній практиці, тобто підготовка рекомендацій для соціальних педагогів з урахуванням регіональних особливостей, реалізація адекватних форм і методів соціально-педагогічної роботи; визначення перспектив і технологій оволодіння професійною майстерністю; в цілому - розвиток індивідуальної творчості кожного соціального педагога.
Таким чином, призначення методики роботи соціального педагога можна охарактеризувати трьома ознаками:
• визначення мети соціально-педагогічної роботи;
• визначення способів вирішення проблеми клієнта;
• визначення характеру взаємовідносин соціального педагога і підопічних.
Методика роботи соціального педагога має справу з класами типових ситуацій (наприклад, ситуації профілактики девіантної поведінки, соціальної адаптації випускників дитячого будинку, працевлаштування молоді). Для кожного класу вона напрацьовує певний комплекс соціально-педагогічних засобів, варіантів вирішення проблеми і виявляє умови їх ефективного застосування.

2. Методика роботи соціального педагога як цілісна сукупність форм, засобів, методів, прийомів соціально-педагогічної діяльності, підтримки індивіда у важкій життєвій ситуації; система послідовних взаємозалежних дій соціального педагога та підопічного, що забезпечує ефективне вирішення проблеми.

Поняття «форма» означає «спосіб організації і спосіб існування предмета, процесу, явища». Форма соціально-педагогічної роботи - це спосіб організації процесу, що відображає внутрішній зв'язок її різних елементів і характерізує взаємини соціального педагога та його підопічних.
Поняття «форма організації соціально-педагогічної роботи»може вживатися у широкому і вузькому розумінні.

У ширкому розумінні форми соціально-педагогічної роботи характерізуется організацію соціально-педагогічної діяльності в цілому, тобто в цьому випадку правомірно говорити про соціально-педагогичну роботу в різних інститутах виховання, установах соціальної сфери; з різними проблемними групами підопічних; про роботу в міському, сільськіому, військовому середовищі.
При такій класифікації організаційних форм маються на увазі не окремі, разові акції, а весь процес соціально-педагогічної роботи. У вузькому сенсі класифікація організаційних форм соціально-педагогічної роботи залежить від того, як організована ця робота: чи бере участь в ній більшість населення в соціумі, невелика група зацікавлених осіб або окремі підопічні. З урахуванням цього розглядаються наступні форми:
- індивідуальна соціально-педагогічна робота;
- групова соціально-педагогічна робота (з постійним або змінним складом підопічних);
- соціально-педагогічна робота в мікросоціумі.
Право на існування має і спроба класифікувати форми організації соціально-педагогічної роботи в залежності від методики виховного впливу. За такої класифікації форми поділяються на групи:
• психотерапевтичного впливу (трудотерапія, Бібліотерапія, арттерапія, музична терапія, скріботерапія, собудівля групи підтримки та ін);
• пасивної соціальної допомоги (консультування, патронаж, соціальне обслуговування вдома тощо);
• активної допомоги (клубна і гурткова робота, участь у соціально корисної суспільної діяльності, в благодійній роботі, відновлення пам'яток старовини і т.д.).
Важлива вимога до соціально-педагогічної діяльності - застосування різноманітних форм її організації, адекватних конкретної соціальної ситуації.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ТА САМОКОНТРОЛЮ

1. Розкрийте сутність поняття «методика роботи соціального педагога».

2. Схарактеризуйте форми та методи соціально-педагогічної діяльності.

3. Розкрийте сутність поняття «технологія роботи соціального педагога».

ЛІТЕРАТУРА

1. Галагузова М.А. Социальная педагогика: курс лекций (введение в профессию «социальный педагог», основы социальной педагогики, основы социально-педагогической деятельности): Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / М.А. Галагузова, Ю.Н. Галагузова, Г.Н. Штинова, Е.Я. Тищенко, Б.П. Дьяконов. - М., Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. - 416 с.

2. Никитина Н.И. Методика и технология работы социального педагога: учеб.пособие для студентов пед. училищ и коллеждей, обучающихся по специальности «Соц. педагогика» /Н.И. Никитина, М.Ф. Глухова. - М.: Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2007. — 399 с.

Дата добавления: 2014-01-06