Розділ X

МІЖНАРОДНІ ПОЛЬОТИ

Стаття 57. Норми і правила здійснення міжнародних польотів

Регулярні міжнародні польоти повітряних суден, під час яких повітряні судна перетинають державний кордон України та іншої держави, здійснюються на підставі міждержавних домовленостей і міжнародних угод.

Нерегулярні міжнародні польоти можуть виконуватися за спеціальними дозволами, порядок видачі яких визначається органом державного регулювання діяльності авіації і погоджується з митними органами України.

Міжнародні польоти у повітряному просторі України виконуються на підставі нормативних актів і правил, що встановлюються органом державного регулювання діяльності авіації України і включаються до збірників аеронавігаційної інформації.

Стаття 58. Переліт державного кордону

Переліт державного кордону України повітряними суднами здійснюється по спеціально виділених коридорах.

Переліт державного кордону України поза спеціально виділеними повітряними коридорами, якщо це не передбачено міжнародною угодою або іншими нормативними актами України, заборонено.

Цікавою представляється визначення польоту повітряного судна, що запропонована В.І.Рижим в розділі ХІ підручника Міжнародне право: Основні галузі: Підручник / За ред. В.Г.Буткевича. – К.: Либідь, 2004. – 816с. Автор пропонує своє бачення визначення польоту повітряного судна у технічному та юридичному аспектах.

Для висвітлення міжнародно-правових питань регулювання польотів повітряних суден у повітряному просторі важливо визначити такі поняття, як “повітряне судно”, “політ повітряного судна”, звернувши увагу на юридичну кваліфікацію та класифікацію[10] типів, видів і форм польотів повітряних суден узагалі.

Людина створила багато літальних апаратів. Термін “літальний апарат” є родовим щодо таких його видів, як повітряне судно (літаки, гелікоптери тощо), дирижаблі, повітряні кулі, космічні апарати, ракети тощо. Деякі сучасні літальні апарати використовують як ефект підйомної сили, так і реактивну тягу (космічні кораблі типу “Буран” (СРСР), “Шаттл” (США), крилаті ракети тощо). Конструюються повітряно-космічні літаки, які здійснюватимуть зліт і посадку в повітряному просторі, а основний етап їхнього польоту відбуватиметься в космічному просторі. Зазвичай не відносяться до літальних апаратів судна на повітряній подушці.

Об’єктом регулювання міжнародного повітряного права є в основному використання в повітряному просторі таких літальних апаратів, які дістали назву “повітряні судна”.

Загальноприйнятого міжнародно-правового визначення поняття “повітряне судно” не має, хоча спроби сформулювати його мали місце на деяких міжнародних юридичних форумах. Паризька конвенція 1919 р. запропонувала під повітряним судном розуміти “будь-який апарат, який може триматися в атмосфері за рахунок взаємодії з повітрям”(Додаток А). Чиказька конвенція 1944 р. в Додатку 7 відтворила модель визначення повітряного судна Паризькою конвенцією, але з суттєвим доповненням: “...відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні”, яке однозначно позбавляє судно на повітряній подушці статусу повітряного судна[11].

У національних законодавствах та в міжнародних документах визначення поняття “політ повітряного судна” дається в “технічному” чи “юридичному” (“нормативному”) аспектах.

У “технічному” (“фізичному”) аспекті поняття “політ повітряного судна” визначається, зокрема, як проміжок часу: 1) від початку руху повітряного судна під час зльоту до припинення його руху на пробігу після посадки[12]; 2) від запуску двигунів повітряного судна з метою зльоту до їх вимкнення після посадки(П. 3 ст. 1 Токійської конвенції 1963 р.) або 3) як “переміщення (повітряного судна.- В.Р.) у повітряному просторі, а також зависання” (Ч. 2 ст. 51 ПК України). Наприклад, ч. 1 ст. 3 Гаазької конвенції та підпункт а) ст. 2 Монреальської конвенції перебування повітряного судна в польоті визначають з моменту закриття всіх його зовнішніх дверей після завантаження до моменту відкриття будь-якої з таких дверей для вивантаження. В ч. 2 ст. 5 Токійської конвенції 1963 р. додатково зазначається, що “в разі вимушеної посадки положення даної глави застосовуватимуть щодо вчинення на борту правопорушень і дій доти, поки компетентні власті держави не візьмуть на себе відповідальність за повітряне судно і за осіб та майно на борту”. Конвенційні визначення “польоту повітряного судна” є специфічними, оскільки мають на меті попередження та припинення актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації, видачу та притягнення до відповідальності злочинців за їх скоєння.

“Юридичне” (“нормативне) тлумачення поняття “політ повітряного судна” суттєво відрізняється від його визначення у “технічному”, чи “фізичному”, аспекті.

З погляду правової теорії політ повітряного судна – це самостійний інститут відповідно національного чи міжнародного повітряного права. Політ повітряного судна – це інститут національного і міжнародного повітряного права, в процесі реалізації норм яких певні суб’єкти національного та/або міжнародного права вступають у відносини, що регулюються відповідно до приписів норм національного права чи національно-правових та міжнародно-правової систем, з метою досягнення конкретних цілей відповідно в межах суверенного чи суверенного і відкритого повітряного простору.

У національно-правових та міжнародно-правових документах, в теорії і на практиці головним критерієм класифікації польотів повітряних суден у повітряному просторі виступає “географічний” критерій, сутність якого полягає в обов’язковому з’ясуванні суб’єктами відповідної правової системи географії запланованого польоту. Якщо повітряне судно під час свого польоту не полишає кордони держави його реєстрації чи експлуатанта, то такий політ є внутрішнім польотом. Якщо ж повітряне судно перетинає державні кордони більш ніж двох держав, то такий політ вважається міжнародним. Особливий статус визнається за внутрішніми польотами, при здійсненні яких повітряне судно вилітає у відкритий повітряний простір, перетинаючи кордон держави його реєстрації чи експлуатанта[13].

На наш погляд, для визначення поняття “політ повітряного судна” передусім необхідно використовувати юридичні категорії й критерії, а не “географічний” підхід чи принцип, не зважаючи на уявну суто технічну простоту та зручність застосування останнього підходу для визначення того чи іншого типу польоту повітряного судна. А отже, при класифікації польотів повітряних суден головним критерієм повинен і може бути лише об’єкт правового регулювання, тобто ті відносини, які складаються (виникають) у процесі здійснення будь-якого польоту між відповідними суб’єктами відповідних правових систем, приписи норм яких використовуються для обслуговування таких відносин, з урахуванням їх характеру (внутрішньодержавного чи міждержавного).

На користь висунутої тези свідчить і проект Євросоюзу щодо “єдиного європейського неба”, який передбачає створення єдиної системи управління повітряним рухом шляхом об’єднання національних диспетчерських служб і зміну порядку використання повітряного простору, яка сьогодні базується на системі повітряних кордонів між державами. Якщо концепцію “єдиного європейського неба” буде втілено в життя, то зникнуть державні повітряні кордони на європейському континенті. Тож юридично неспроможними стануть як класифікація, так всі визначення понять внутрішніх і міжнародних польотів на основі “географічного критерію”. Принаймні в усі повітряні кодекси європейських держав необхідно буде вносити відповідні зміни щодо визначення понять «внутрішніх і міжнародних польотів», взявши за основу юридичний критерій - об’єкт правового регулювання.

Виходячи з цього критерію, можна виокремити три типи польотів повітряних суден у повітряному просторі Землі.

Якщо при здійсненні будь-якого польоту повітряного судна об’єктом правового регулювання є лише внутрішньодержавні відносини, що склалися (виникли) між суб’єктами національного права конкретної держави реєстрації чи експлуатанта повітряного судна, то такий політ повітряного судна необхідно кваліфікувати як суто внутрішньодержавний (національний) політ, тобто як інститут національного повітряного права, в процесі реалізації якого суб’єкти права держави реєстрації чи експлуатанта повітряного судна вступають у відносини, що регулюються відповідно до приписів норм національно-правової системи такої держави, з метою досягнення конкретних цілей у межах суверенного повітряного простору. При виконанні такого польоту обслуговувальним правовим механізмом виступають приписи лише норм внутрішнього (національного) права такої держави.

Внутрішньодержавним (національним) польотом буде також і політ іноземного повітряного судна,якщо його здійснення повністю заплановано в межах повітряного простору однієї держави. У цьому випадку така держава надає іноземному перевізникові комерційні права, які дістали назву “восьма та дев’ята “свобода повітря” – внутрішній каботаж (більш детальніше див. нижче).

Якщо при здійсненні будь-якого польоту повітряного судна об’єктом правового регулювання на певному етапі такого польоту виступають внутрішньодержавні відносини, які виникають між суб’єктами права держави реєстрації чи експлуатанта такого повітряного судна, а на наступному етапі – міждержавні (міжнародні) відносини, то такий політ повітряного судна необхідно кваліфікувати як позадержавний (закордонний) політ, тобто як інститут національного і міжнародного повітряного права, у процесі реалізації якого його суб’єкти вступають у відносини, що регулюються одночасно приписами норм як національного, так і міжнародного права, з метою досягнення конкретних цілей у відкритому повітряному просторі.

Юридична сутність позадержавного (закордонного) польоту повітряного судна полягає в тому, що правове регулювання такого польоту забезпечується не лише приписами норм чинного законодавства держави реєстрації чи експлуатанта такого повітряного судна, а й приписами норм міжнародного повітряного права, які регулюють польоти повітряних суден у міжнародному повітряному просторі. Прикладами позадержавного (закордонного) польоту є польоти в міжнародному (відкритому) повітряному просторі у військових цілях, з метою наукових, метеорологічних досліджень, випробувань, розвідки рибних запасів, спортивні, екскурсійні, розважальні польоти тощо.

Позадержавним (закордонним) польотом у “чистому вигляді” буде політ повітряного судна, зліт та посадка якого здійснюється з та на поверхню відкритого моря чи з та на територію Арктики й Антарктики.

Позадержавним (закордонним) польотом повітряного судна є також політ повітряного судна в міжнародному (відкритому) повітряному просторі у випадку здійснення останнім посадок (запланованих чи незапланованих) на сухопутну територію (наприклад, на територію Антарктики), штучні платформи, авіаносці тощо чи на морську акваторію відкритого моря, а також у разі неповернення повітряного судна в національний повітряний простір (наприклад, у випадку авіакатастрофи).

Не можна кваліфікувати як позадержавний (закордонний) політ повітряного судна, яке з будь-якої причини не долетіло до запланованого місця посадки на території іншої держави. Такий політ повітряного судна в будь-якому разі є міждержавним (міжнародним) польотом.

Політ повітряного судна на територію будь-якої держави, наприклад, з території Антарктики чи водної акваторії (за винятком держави його реєстрації чи держави експлуатанта), при здійсненні якого повітряне судно перетинає кордон лише однієї держави (наприклад, Австралії) необхідно кваліфікувати як міждержавний (міжнародний), з огляду на те, що таке повітряне судно вже перетнуло кордон однієї держави-держави реєстрації або експлуатанта такого повітряного судна чи іншої держави при польоті в Антарктику.

Якщо об’єктом правового регулювання у процесі здійснення польоту повітряного судна є як відносини, що склалися між суб’єктами внутрішньодержавного (національного) права мінімум двох держав – держави реєстрації чи експлуатанта повітряного судна (наприклад, держави вильоту такого повітряного судна) та іншої держави (наприклад, держави посадки такого повітряного судна), так і міждержавні (міжнародні) відносини, то такий політ повітряного судна необхідно кваліфікувати як міждержавний (міжнародний) політ, тобто як інститут національного і міжнародного повітряного права, у процесі реалізації якого суб’єкти національно-правових систем та міжнародного права вступають у відносини, що регулюються на певних етапах його здійснення приписами норм відповідних національно-правових систем і міжнародного права, з метою досягнення конкретних цілей у суверенному та відкритому повітряному просторі.

Юридична сутність міждержавного (міжнародного) польоту повітряного судна полягає в тому, що правове регулювання такого польоту здійснюється відповідно до приписів норм чинного законодавства держави реєстрації (експлуатанта) такого повітряного судна (держави вильоту), держави (держав), у повітряному просторі якої виконується такий політ чи через повітряний простір якої здійснюється проліт (транзит), включаючи й норми держави посадки такого повітряного судна, а також приписів норм міжнародного повітряного права, що регулюють у тому числі й польоти повітряних суден у відкритому (міжнародному) повітряному просторі

Міждержавні (міжнародні) польоти здійснюються як у повітряному просторі над державною територією (у суверенному повітряному просторі), так і у відкритому (міжнародному) повітряному просторі, А отже, будь-який міждержавний (міжнародний) політ складається як мінімум із двох етапів. Звідси і два правові режими, які застосовуються до міждержавних (міжнародних) польотів повітряних суден.

У міжнародному повітряному праві кожен тип польоту повітряного судна реалізується в певних видах і формах. Так, у міжнародній та національній льотній практиці існує лише два види польотів: регулярні та нерегулярні польоти, які у свою чергу поділяються на дві форми польотів повітряних суден: комерційні та некомерційні.

Міжнародні польоти можуть бути регулярними, тобто здійснюватися відповідно до узгодженого між заінтересованими сторонами розкладу, або – нерегулярними - поза розкладом (додаткові або чартерні рейси). Регулярні польоти виконуються тільки з комерційними цілями, нерегулярні можуть бути комерційними і некомерційними.

Що стосується регулярних польотів, то в Чиказькій конвенції 1944 р. передбачено, що вони “не можуть здійснюватися над територією або на територію” іншої держави інакше “як зі спеціального дозволу або з іншої санкції цієї держави і відповідно до умов такого дозволу або санкції” (ст. 6). Регулярні польоти виконуються тільки з комерційними цілями.

На практиці дозвільний порядок регулярних польотів виражається у згоді конкретної держави на те, щоб певне авіапідприємство (авіакомпанія) іншої держави приступило до виконання міжнародних повітряних перевезень по договірних лініях на його (підприємства) повітряних судах і з його екіпажем[14].

Польоти безпілотних повітряних суден над територією іноземної держави можуть здійснюватися лише на підставі спеціальних дозволів такої держави. Чиказька конвенція 1944 р., зокрема, передбачила, що “повітряне судно, здатне здійснювати польоти без пілота, може виконувати політ над територією договірної держави не інакше як за спеціальним дозволом цієї держави і відповідно до умов такого дозволу” (ст. 8).

Регулярні польоти, як правило, виконуються по договірних повітряних лініях спеціально призначеними авіапідприємствами (наприклад, на повітряних лініях Київ-Амстердам призначеним підприємством з української сторони є “Міжнародні авіалінії України”, а з боку Нідерландів – “Королівські авіалінії Нідерландів”).

Що стосується міжнародних нерегулярних польотів, то ст. 5 Чиказької конвенції 1944 р. допускає можливість здійснення таких польотів на іноземну територію або транзитні безпосадочні польоти отримання попереднього дозволу. Крім Чиказької конвенції 1944 р., міжнародні нерегулярні польоти, регулюються й іншими міжнародно-правовими документами, зокрема багатосторонньою Угодою про комерційні права при нерегулярних повітряних сполученнях у Європі - Паризькою угодою 1956 р. Ця угода діє тільки для членів Європейської конференції цивільної авіації (ЕКАК) [15].

Сучасне міжнародне повітряне право однозначно визнає за кожною державою право на застосування норм чинних законів та правил такої держави до всіх іноземних повітряних суден під час їх прибуття та перебування на її території або вибуття з неї (див., зокрема, ст. 2 Чиказької конвенції 1944 р.).

За порушення встановлених державою законів і правил прибуття, вибуття та перебування іноземних повітряних суден передбачається кримінальна, цивільно-правова та адміністративна відповідальність. Українське законодавство передбачає кримінальну відповідальність за вліт у повітряний простір України або виліт з повітряного простору України без відповідного дозволу, за недотримання вказаних воріт, висоти польоту або за інше порушення правил міжнародних польотів (ст. 334 Кримінального кодексу України). Навмисне руйнування або пошкодження повітряних суден, наземних засобів забезпечення польотів, засобів зв’язку або сигналізації також тягне за собою притягнення до кримінальної відповідальності винних за скоєння таких дій осіб (ст. 277 Кримінального кодексу України).

Міжнародна спільнота намагається максимально гармонізувати приписи правових норм, що регулюють здійснення міжнародних польотів. Прикладом такої гармонізації є Додаток 2 (Правила польотів) Конвенції «Про міжнародну цивільну авіацію» (Чикаго, 1944р.).

[1] Хоча повітряне право зародилося майже одночасно із першим публічним польотом людини на повітряній кулі. Так, паризька поліція 23 квітня 1784 року видала постанову, відповідно до якої було заборонено запускати повітряні кулі, зігріті спиртом і іншими небезпечними у пожежному відношенні речовинами, а також заборонялися польоти повітряних куль без спеціального на те дозволу. Це був перший акт державної влади щодо регулювання повітряного пересування. – Див. більш детально: В.Э.Грабарь. История воздушного права. – В кн.: Вопросы воздушного права. Вып. І. – М., 1927. С. 46.

[2] На початку ХХ століття термін «свобода повітря» використовувався не в розумінні так званих “комерційних прав”, щодо яких сучасна теорія і практика міжнародного приватного повітряного права застосовує також цей термін, а для визначення теорії «свободи повітря» як протилежної теорії “державного суверенітету над повітряним простором”.

[3] Чиказька конвенція 1944 р. є одночасно і Статутом ІКАО, яка є спеціалізованою установою Організації Об’єднаних Націй (ООН), відповідає за розробку міжнародних стандартів та положень, необхідних для підтримки безпеки, ефективності, правильної роботи повітряного транспорту і виступає інструментом співробітництва в усіх галузях цивільної авіації серед 169 держав-учасниць ІКАО. Україна приєдналася до ІКАО в 1992 р. (09.09.1992 р. – дата набуття чинності конвенції для України).

[4] Див.: Словарь международного воздушного права, с. 108.

[5] Сьогодні учасниками Монреальської конвенції 1999 р. є: Бахрейн, Барбадос, Беліз, Ботсвана, Канада, Колумбія, Кіпр, Чехія, Естонія, Греція, Японія, Іорданія, Кенія, Кувейт, Македонія, Мексика, Намібія, Нова Зеландія, Нігерія, Панама, Парагвай, Перу, Португалія, Румунія, Саудовська Аравія, Словакія, Словенія, Сирія, Танзанія, Об’єднані Арабські Емірати, США, Камерун.

[6] Малеев Ю.Н. Конвенция для унификации некоторых правил международных воздушных перевозок// Московский журнал международного права. 2001. № 1. С. 311-313.

[7] Див.: Ф.И.Сапрыкин. Правовой режим воздушного пространства участников СНГ// Московский журнал международного права. 1996. № 4. С. 53.

[8] Див.: Курс міжнародного права. В 7 т. Т. 5. Отрасли международного права, М., 1992. С. 135; В.И.Евинтов. Международное сообщество и правопорядок. Киев. 1990. С. 64.

[9] На наш погляд, Рада з авіації є квазіміжнародною організацією. Фахівці з міжнародного повітряного права (Ю.М.Малєєв, Ф.І.Саприкін) цілком правомірно писали про невідповідність створення Раіди з авіації і її виконавчого органу – МАК міжнародно-правовій практиці, яка грунтується на рішеннях дипломатичних конференцій. Див.: Ю.Н.Малеев. Воздушный кодекс Росийской Федерацпии и международное право. Московский журнал международного права. 1997. № 4. С. 96-97; Ф.И.Сапрыкин. Международно-правовые проблемы использования воздушного пространства государств-участников СНГ. Московский журнал международного права. 1993. № 4. С. 14-22.

[10] У національній авіаційній практиці існують різні класифікації польотів залежно від їх призначення,погодних чи фізико-географічних умов, часу доби, місця виконання, умов пілотування, правил виконання польотів тощо. У даному розділі розглядаються теоретичні й практичні аспекти класифікації польотів повітряних суден у межах міжнародного повітряного права.

[11] Відповідно до ст. 15 ПК України, “Повітряне судно - це літальний апарат, що тримається в атмосфері за рахунок його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні, і здатний маневрувати в тривимірному просторі”.

[12] Див.: Наставление по производству полетов в гражданской авиации СССР (НПП ГА-85). М., 1985, с. 14.

[13] “Виліт у відкритий повітряний простір і політ ув ньому має“міжнародний характер” з погляду застосування до такого польоту міжнародних правил і в умовному розумінні кваліфікується як міжнародний”(Международное право. М., 2000, с. 556).

[14] “Регулярні міжнародні польоти повітряних суден, під час яких повітряні судна перетинають державний кордон України та іншої держави, здійснюються на підставі міждержавних домовленостей і міжнародних угод” (ч. 1 ст. 57 ПК України).

[15] Україна не є учасницею Паризької угоди 1956 р. Питання нерегулярних польотів іноземних повітряних суден в Україні регламентуються внутрішніми законами. Так, відповідно до ч.2 ст. 57 ПК України “нерегулярні міжнародні польоти можуть виконуватися за спеціальними дозволами, порядок видачі яких визначається органом державного регулювання діяльності авіації і погоджується з митними органами України”.

Дата добавления: 2014-01-07