Видатні пам'ятники французької готичної архітектури

Найбільшим храмом періоду ранньої готики був Собор Паризь­кої Богоматері - п'ятинефний храм вміщу­вав до 9000 людей. Будівництво його роз­почато в 1163 р. і завершено в 1208 р. архі­текторами Жаном де Шелем і П'єром де Монро. Західний фасад своєю конструкцією був прикладом для багатьох наступних со­борів: над трьома перспективними портала­ми послідовно підіймається так звана гале­рея королів, три великих вікна з "розою" по­середині, дві вежі. Усі частини прикрашені стрілчатими арками. В конструкції Собо­ру Паризької Богоматері чітко простежу­ються основні принципи готики: нерв'юрне стрілчате склепіння центрального нефу, висота якого 35 м, стрілчаті вікна, аркбутани. Але від "важкої" романської архі­тектури залишилась масивна поверхня стін, приземкуваті сто­впи центрального нефу, домінування горизонтальних ритмів, важкі вежі, стриманий скульптурний декор.

Сприйняття інтер'єру готичного храму сучасною людиною відрізняється від того містичного екста­зу, з яким були пов'язані естетичні пере­живання людей Середньовіччя. Нам ясно відчувається художня сила, краса і ба­гатство просторових форм і ритмів, що розгортаються подібно до багатоголос­ної пісні, іноді суворо урочистої, а іноді ліричної, мрійливої і радісної.

Ми знаємо, що, подібно до пірамід Єгипту, подібно до Парфенону в Афінах чи константинопольської Софії, паризь­кий собор Нотр-Дам у тисячоліттях свідчить про ідеали і унікальну худож­ню культуру народу, що створив його.

Собор Нотр-Дам в Реймсі будував з 1211 по 1311 рр. архітек­тор Жан із Орбе, продовжував Жан де Лу (1236 - 1282 рр.); Гоше із Реймса. Завершив будівництво Робер із Кусі - це вершина фран­цузької зрілої готики.

Собор відрізняється більш багатою подрібненою пластикою. Він представляє собою ніби велику кам'яну скульптуру. Голо­вний фасад складається з трьох ярусів з ажурною "розою" посере­дині і двома могутніми вежами. Проте тут вертикаль легко і в той же час урочисто до­мінує над горизонталлю, різниця між яру­сами майже зникає, а стіна повністю запов­нюється витонченою, майже філігранною архітектурою, яка спрямовується вгору.

Ам'єнський собор - найбільш величний і високий готичний собор у Франції: його дов­жина 145 м, висота склепіння центрального нефу 42,5 м. Ам'єнський собор будувався 40 років з 1218 по 1258 рр., Робером де Люзаршем, Тома де Корлином. Ам'єнський собор часто називають "готичним Парфеноном".

Скульптура готики. Тематикою скульптурних творів, що оз­доблюють фасади соборів, є: ♦ статуї святих і алегоричні по­статі; ♦ кращі із них відмічені одухотвореною красою, урочист­істю поз і жестів; О в інших частинах будівлі - чисельні світські зображення — сцени праці, сатиричні образи, фантастичні фігу­ри звірів (химери).

Такі собори, як Паризький, Ам'єнський і Шартрський (протягом усього фасаду) нараховують кожен до 2 000 скульптур. Скульпту­ра заповнює соборні портали, поширюється по всьому фасаду, ви­користовуючи кожен виступ, мало не кожну архітектурну деталь.

Не створюючи ідеально прекрасними, як в античній Греції, го­тичні скульптори показали своїх сучасників, якими вони були у дійсності, без поправок, без узагальнень, намагаючись відобра­зити пристрасність власних роздумів і сподівань з такою силою і з таким натхненням, що деякі їх образи стали художньою при­красою епохи.

Пам'ятники готичної скульптури:

1. Химери Собору Паризької Богоматері;

2. Усміхнений ангел. Статуя західного фасаду собору у Реймсі;

3. Зустріч Мари і Єлизавети. Скульптурна група собору у Реймсі;

4. Еккегард і Ута. Скульптурна група Собору в Наумбурзі. Сер.

XIII ст. та інші.

Дата добавления: 2014-01-07