Сутність та класифікація інвестиційних проектів

Тема 8. Інвестиційні проекти

Мета заняття: з'ясувати необхідність та проблеми використання інвестиційних проектів в сучасних умовах.

План

1. Сутність та класифікація інвестиційних проектів.

2. Життєвий цикл інвестиційного проекту.

3. Способи реалізації інвестиційних проектів.

4. Склад техніко-економічного обґрунтування інвестицій.

5. Типи проектного фінансування.

6. Зміст управління інвестиційними проектами

7. Матеріально-технічне забезпечення інвестиційного проекту

Інвестиційний проект — це сукупність поєднаних в одне ціле намірів і практичних дій з метою здійснення інвестиційних вкладень, з метою забезпечення визначених конкретних фінансових, економічних, виробничих і соціальних заходів з метою отримання прибутку.

Інноваційний проект — це система взаємопов’язаних цілей і програм їхнього досягнення, що являють собою комплекс науково-дослідних дослідно-конструкторських, виробничих, організаційних, фінансових, комерційних й інших заходів, відповідним чином організованих, оформлених комплектом проектної документації і забезпечуючих ефективне вирішення конкретного науково-технічного завдання (проблеми), вираженого в кількісних показниках і приводить до інновації. До основних елементів інноваційного проекту відносяться:

• однозначно сформульовані цілі і завдання, що відображають основне призначення проекту:

• комплекс проектних заходів щодо вирішення інноваційної проблеми і реалізації поставлених цілей:

• організація виконання проектних заходів, тобто ув’язування їх з ресурсами і виконавцями для досягнення цілей проекту в обмежений період часу й у рамках заданої вартості і якості;

• основні показники проекту (від цільових — з проекту в цілому, до часткових — з окремих завдань, тем. етапів, заходів, виконавців). у том) числі показники, що характеризують його ефективність.

Розроблювальні в розрізі окремих форм реального інвестування підприємства, інвестиційні проекти класифікуються по ряду ознак (рис. 8.1).

У залежності від видів інвестиційних проектів, викладених у розглянутій їхній класифікації, диференціюються вимоги до їхньої розробки.

Для невеликих інвестиційних проектів, які фінансуються підприємством за рахунок внутрішніх джерел, обгрунтування здійснюється по скороченому колу розділів і показників. Таке обґрунтування може містити лише мету здійснення інвестиційного проекту, його основні параметри, обсяг необхідних фінансових засобів, показники ефективності здійснюваних інвестицій, а також схему (календарний план) реалізації інвестиційного проекту.

Для середніх і великих інвестиційних проектів, фінансування реалізації яких намічається за рахунок зовнішніх джерел, необхідно повномасштабне обгрунтування по відповідних національних і міжнародних стандартах. Таке обгрунтування інвестиційних проектів підкоряється визначеній логічній структурі, що носить уніфікований характер у більшості країн з розвинутою ринковою економікою (відхилення від цієї загальноприйнятої структури викликаються лише галузевими особливостями і формами здійснення реальних інвестицій).

Рис. 8.1. Класифікація інвестиційних проектів

Класифікація інвестиційних проектів підприємства:

За функціональною спрямованістю:

• Інвестиційні проекти розвитку;

• Інвестиційні проекти санації.

За метою інвестування:

• Інвестиційні проекти, які забезпечують приріст обсягу випуску продукції;

• Інвестиційні проекти, які забезпечують розширення (відновлення) асортименту продукції;

• Інвестиційні проекти, які забезпечують підвищення якості продукції;

• Інвестиційні проекти, які забезпечують зниження собівартості продукції;

• Інвестиційні проекти, які забезпечують вирішення соціальних, екологічних та інших задач.

За сумісністю реалізації:

• Інвестиційні проекти, незалежні від реалізації інших проектів підприємства;

• Інвестиційні проекти, що залежать від реалізації інших проектів підприємства;

• Інвестиційні проекти, які виключають реалізацію інших проектів.

За строками реалізації:

• Короткострокові інвестиційні проекти з періодом реалізації до одного року;

• Середньострокові інвестиційні проекти з періодом реалізації від одного року до трьох років;

• Довгострокові інвестиційні проекти з періодом реалізації більше трьох років.

За обсягом необхідних інвестиційних ресурсів:

• Невеликі інвестиційні проекти (до 100 тис. дол. США);

• Середні інвестиційні проекти (від 100 до 1000 тис. дол. США);

• Великі інвестиційні проекти (більше 1000 тис. дол. США).

За схемою фінансування:

• Інвестиційні проекти, які фінансуються за рахунок внутрішніх джерел;

• Інвестиційні проекти, які фінансуються за рахунок акціонування (первинної чи додаткової емісії акцій);

• Інвестиційні проекти, які фінансуються за рахунок кредиту;

• Інвестиційні проекти із змішаними формами фінансування.

Реалізація задуму інноваційного проекту забезпечується учасниками проекту. У залежності від виду проекту в його реалізації можуть брати участь від однієї до кількох десятків (іноді сотень) організацій. У кожної з них свої функції, ступінь участі в проекті й міра відповідальності за його долю. Разом з тим усі ці організації в залежності від виконуваних ними функцій прийнято поєднувати в конкретні групи (категорії) учасників проекту (рис. 8.2).

Рис. 8.2. Основні учасники проекту

Замовник — майбутній власник і користувач результатів проекту. В ролі замовника може виступати як фізична особа, так і юридична.

Інвестор — фізичні чи юридичні особи, що вкладають засоби в проект. Інвестор може бути і замовником. Якщо це не та сама особа, то інвестор укладає договір із замовником, контролює виконання контрактів і здійснює розрахунки з іншими учасниками проекту. Інвесторами в Україні можуть бути:

• органи, уповноважені управляти державним і муніципальним майном;

• організації і підприємства, підприємницькі об єднання, громадські організації й інші юридичні особи усіх форм власності;

• міжнародні організації, іноземні юридичні особи;

• фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни.

Одним з основних інвесторів, що забезпечує фінансування проекту, є банк.

Проектувальник — спеціалізовані проектні організації, що розробляють проектно-кошторисну документацію. Відповідальною за виконання всього комплексу цих робіт звичайно є одна організація, названа генеральним проектувальником. За рубежем її найчастіше представляють архітектор чи інженер. Архітектор — це особа чи організація, що мають право професійно, на основі відповідним чином оформленої ліцензії виконувати роботу зі створення проектно-кошторисної документації. Інженер — це особа чи організація, що має ліцензію на заняття інжинірингом, тобто комплексом послуг, пов'язаних із процесом виробництва і реалізації продукції проекту.

Постачальник — організації, що забезпечують матеріально-технічне забезпечення проекту (закупівлі і постачання). Виконавець (організація-виконавець, підрядчик, субпідрядник) — юридичні особи, що несуть відповідальність за виконання робіт відповідно до контракту.

Науково-технічні ради (НТР) — провідні спеціалісти з тематичних напрямків проекту, що несуть відповідальність за вибір науково-технічних рішень, рівень їхньої реалізації, повноту і комплексність заходів, необхідних для досягнення проектних цілей. НТР організує конкурсний добір виконавців і експертизу отриманих результатів.

Керівник проекту (у прийнятій на Заході термінології, проект-менеджер) — юридична особа, якій замовник делегує повноваження з керівництва роботами за проектом: планування, контроль і координація робіт учасників проекту. Конкретний склад повноважень керівника проекту визначається контрактом із замовником.

Команда проекту специфічна організаційна структура, очолювана керівником проекту і створювана на період здійснення проекту з метою ефективного досягнення його цілей. Склад і функції команди проекту залежать від масштабів, складності й інших характеристик проекту.

Для виконання частини своїх функцій розроблювач може залучати спеціалізовані організації, а також підтримуючі структури проекту — це організації різних форм власності, що сприяють основним учасникам проекту у виконанні завдань проекту й утворюють разом з ними інфраструктуру інноваційного підприємництва. До підтримуючих структур відносяться:

• інноваційні центри;

• фонди підтримки програм, проектів;

• консалтингові фірми;

• органи незалежної експертизи;

• патентно-ліцензійні фірми;

• аудиторські фірми;

• виставочні центри і т.п.

Відповідно до рекомендацій ООНПР (Організації Об´єднаних Націй по Промисловому Розвитку) інвестиційний проект повинен містити наступні основні розділи (рис. 8.3):

1. Коротка характеристика проекту (чи його резюме). У цьому розділі містяться висновки по основних аспектах розробленого проекту після розгляду всіх альтернативних варіантів, коли концепція проекту, її обгрунтування і форми реалізації уже визначені. Ознайомившись з цим розділом, інвестор повинен зробити висновок про те, чи відповідає проект спрямованості його інвестиційної діяльності й інвестиційної стратегії, чи відповідає він потенціалу його інвестиційних ресурсів, чи влаштовує його проект по періоду реалізації і термінах повернення вкладеного капіталу і т.п.

2. Передумови й основна ідея проекту. У цьому розділі перелічуються найбільш важливі параметри проекту, що служать визначальними показниками для його реалізації, розглядається регіон розташування проекту з ув´язанням з ринковим і ресурсним середовищем, наводиться графік реалізації проекту і характеризується його ініціатор.

3. Аналіз ринку і концепція маркетингу. У ньому викладаються результати маркетингових досліджень, вкладається концепція маркетингу і розробляється проект його бюджету.

4. Сировина і постачання. Цей розділ містить класифікацію використовуваних видів сировини і матеріалів, обсяг потреби в них, наявність основної сировини в регіоні і забезпеченість нею, програму постачань сировини і матеріалів і пов´язані з ними витрати.

Рис. 8 .3. Структура розроблюваного інвестиційного проекту підприємства в розрізі основних розділів

5. Місце розташування, будівельна ділянка і навколишнє середовище. У цьому розділі детально описуються місце розташування проекту, характер природного навколишнього середовища, ступінь впливу на неї при реалізації проекту, соціально-економічні умови в регіоні й інвестиційний клімат, стан виробничої і комерційної інфраструктури, вибір будівельної ділянки з урахуванням розглянутих альтернатив, оцінка витрат по освоєнню будівельної ділянки.

6. Проектування і технологія. Цей розділ повинен містити виробничу програму і характеристику виробничої потужності підприємства; вибір технології і пропозиції по її придбанню чи передачі; детальне планування підприємства й основні проектно-конструкторські роботи; перелік необхідних машин і устаткування, і вимоги до їх технічного обслуговування; оцінку пов´язаних з цим інвестиційним проектом витрат..

7. Організація управління. У цьому розділі наводиться організаційна схема і система управління підприємством; розглядається конкретна організаційна структура управління по сферах діяльності і центрах відповідальності; розглядається детальний кошторис накладних витрат, пов´язаних з організацією управління.

8. Трудові ресурси. Цей розділ містить вимоги до категорій і функцій персоналу, оцінку можливостей його формування в рамках регіону, організацію набору, план навчання працівників і оцінку пов´язаних з цим витрат.

9. Планування реалізації проекту. У цьому розділі розглядаються окремі стадії здійснення проекту, наводиться графік його реалізації, розробляється бюджет реалізації проекту.

10. Фінансовий план і оцінка ефективності інвестицій. Цей розділ містить фінансовий прогноз і основні види фінансових планів, сукупний обсяг інвестиційних витрат, методи і результати оцінки ефективності інвестицій, оцінку інвестиційних ризиків.

Розробка інвестиційних проектів підприємства може бути здійснена за допомогою спеціальних комп´ютерних програм — COMFAR, PROJECT EXPERT і інших.

Дата добавления: 2014-01-06