Класифікація груп

Поняття групи. Види груп та їх функції.

План

Тема: Група і її структурна організація

Лекція 6.

6.1. Поняття групи. Види груп та їх функції.

6.2. Соціально‑психологічний аналіз групи: загальний (композиція, структура, групові процеси) й статусний.

6.3. Психологічні явища в великих соціальних групах.

6.4. Психологічні явища в малих соціальних групах.

Мета: формування знань про психологічні особливості ділового спілкування при переговорах, бесідах, ділових зустрічах тощо.

Вивчивши цей матеріал, Ви повинні:

знати:

· Психологію груп.

· Психологічні явища в великих соціальних групах.

· Психологічні явища в малих соціальних групах.

· Поняття групи та її структурної організації.

· Закономірності перебігу групових процесів.

вміти:

· Застосувати знання закономірностей перебігу групових процесів для створення позитивного соціально-психологічного клімату в колективу.

· Враховувати індивідуально-психологічні особливості особистості при створенні виробничої групи та розподілі робочих завдань.

Ключові слова та терміни: особистість, ділове спілкування, група, соціально-психологічний клімат,, спільна діяльність, команда, поведінкові норми, психологічна сумісність психологічна сумісність.

психологічна сумісність психологічна сумісність.

Суспільна природа людини реалізується через її належ­ність до різних спільнот, у яких виникають і розвиваються міжособистісні стосунки з партнерами. їх структура і особливості залежать від того, в які групи включається людина, які права і обов'язки для себе вибирає.

Протягом життя кожна людина безпосередньо взаємодіє і спілкується з іншими людьми, реалізуючи свою суспільну сутність. Таке спілкування відбувається в групах.

Група — об'єднання людей, створене на основі певної спільної для них ознаки, що виявляється в їх сумісній діяльності, зокрема в спілкуванні.

У соціально-психологічному аналізі груп однією з найважливіших проблем є їх класифікація. Багатство ознак, які при цьому можна обрати за критерій, породжує різноманітні її варіанти. Так, залежно від того, безпосеред­німи чи опосередкованими є взаємозв'язки між індивіда­ми, групи поділяють на умовні й реальні.

Умовна група — об'єднання людей, умовно створене дослідником на основі наявності у них спільної ознаки. Члени такої групи можуть бути незнайомими між собою і ніколи не зустрічатись. Ознаки умовних груп бувають різними: стать, вік, професія, етнічна належність та ін. Прикладами умовних груп є підлітки (всі діти віком 10— 15 років), символічна збірна команда світу з футболу, яку формують журналісти, тощо.

Реальна група — контактне об'єднання людей, яке утво­рилося на основі спільної для них просторово-часової озна­ки. Це обмежена за розмірами спільнота людей, які в пев­ний час у певному місці взаємодіють і спілкуються між со­бою. Час існування реальної групи може бути як коротким, так і тривалим. Реальні групи бувають малими і великими.

Мала група — відносно стійке об'єднання людей, у яко­му здійснюється безпосередній контакт індивідів, пов'я­заних між собою спільними цілями, завданнями. Чисель­ність такої групи — від 2 до 30—40 осіб. Людина може одночасно входити до складу кількох малих груп. При­клади малих груп: сім'я, студентська група, виробнича бригада, спортивна команда.

Об'єднання кількох малих груп утворює велику групу.

У психології малі групи часто поділяють на первинні та вторинні. Первинна група — об'єднання людей, пов'язаних між собою родинними узами, дружбою чи спільними інтере­сами. Головними ознаками первинної групи є контакт віч-на-віч, постійне спілкування і мала чисельність (від 2 до 5— 7 осіб). Вторинна група — це об'єднання декількох пер­винних груп. Класичним прикладом первинної групи є сім'я, а вторинної — громада, яка об'єднує декілька сімей.

За способом утворення групи поділяють на формальні (офіційні) й неформальні (неофіційні).

Формальна група — група, що має зовнішньо задані соці­ально значущі цілі діяльності, юридично визначений статус, нормативно закріплену структуру, призначене чи обране ке­рівництво і встановлені права та обов'язки осіб, які належать до цієї групи. Наприклад, студентська група створюється на основі розпорядження декана вузу, військовий підрозділ — за наказом командира військової частини. У таких групах чітко визначено їх чисельність, а іноді й термін існування.

Неформальна група не має юридично зафіксованого ста­тусу. Вона виникає на основі єдиної спрямованості психоло­гічної мотивації — симпатії, зближення поглядів, переко­нань, визнання авторитетності, компетентності окремих осіб у конкретних видах діяльності, певних захоплень у вільний час. Такими є, наприклад, різні молодіжні об'єднання (роке­ри, панки та ін.), асоціальні групи (злодії, наркомани).

За ознакою ставлення особистості до внутрішніх норм виділяють референтну (еталонну) групу.

Референтна (еталонна) група — реальна чи уявна група, погляди, норми якої є зразком для особистості. З її представниками людина порівнює себе, на її норми і цін­ності орієнтується у своїй поведінці й самооцінці. Ця гру­па виконує нормативну і порівняльну функції.

За рівнем розвитку всі групи поділяють на чотири види: дифузні, асоціації (просоціальні й асоціальні), кор­порації й колективи.

6.2. Соціально‑психологічний аналіз групи: загальний (композиція, структура, групові процеси) й статусний.

Функції груп: 1) соціализації; 2) інструментальна; 3) експресивна; 4) підтримуюча.

Інструментальна функція групи полягає в здійсненні тієї або іншої спільної діяльності людей. Багато видів діяльності неможливо поодинці. Конвеєрна бригада, футбольна команда, загін рятувальників, хореографічний ансамбль – все це приклади груп, що грають інструментальну роль в суспільстві. Крім того, участь в таких групах, як правило, забезпечує людині матеріальні кошти для життя, надає йому можливості самореалізації.

Експресивна роль груп полягає в задоволенні потреб людей в схваленні, пошані і довірі. Цю роль виконують часто первинні і неформальні групи. Будучи їх членом, індивід отримує задоволення від спілкування з психологічно близькими йому людьми.

Підтримуюча функція групи виявляється в тому, що люди прагнуть до об'єднання у важких для них ситуаціях. Вони шукають психологічної підтримки в групі, щоб ослабити неприємні відчуття

Одним з важливих чинників, що визначають властивості групи, є її розмір, чисельність. Більшість дослідників, кажучи про чисельність групи, починають з діади – з'єднання двох осіб. Іншу точку зору висловлює польський соціолог Я. Щепаньський, який вважає, що група включає не менше трьох осіб. Не вдаючись до дискусії, відзначимо, що діада, дійсно, є специфічною людською освітою.

З одного боку, міжособові зв'язки в діаді можуть відрізнятися великою міцністю. Візьмемо, наприклад, закоханих, друзів. В порівнянні з іншими групами приналежність до діади викликає набагато вищий ступінь задоволеності її членів. З іншого боку, діаді як групі властива і особлива крихкість. Більшість груп продовжують існувати, якщо позбавляється одного зі своїх членів, діада в цьому випадку розпадається.

Взаємини в тріаді – групі з трьох чоловік – також відрізняються своєю специфічністю. Кожен з членів тріади може діяти в двох напрямах: сприяти зміцненню цієї групи або, навпаки, прагнути до її роз'єднання. Експериментально виявлено, що в тріаді виявляється тенденція до об'єднання двох членів групи проти третього. Виходить, як в приказці: «Третій – зайвий».

При класифікації різних груп за їх чисельністю звичайна особлива увага приділяється так званим малим групам. Такі групи складаються з невеликого числа осіб (від двох до десяти), що мають загальну мету і диференційовані ролеві обов'язки. Ця мета виникає із загальних інтересів членів групи, які також зазвичай проявляють задоволеність своєю взаємодією. Ця взаємодія здійснюється на основі порівняльних частих безпосередніх («лицем до лиця») контактів.

Нерідко терміни «мала група» і «первинна група» використовуються в одному і тому ж сенсі. Проте відмінність між ними є. Основою використання терміну «мала група» є її чисельність. Первинна група характеризується особливо високим ступенем групової приналежності, відчуттям товариства. Це завжди характерний для малої групи. Таким чином, можна сказати, що всі первинні групи є малими, але не всі малі групи є первинними.

Будь-яка група має ту або іншу структуру – певну сукупність щодо стійких взаємозв'язків між її членами. Особливості цих взаємозв'язків обумовлюють всю життєдіяльність групи, включаючи продуктивність і задоволеність її членів. Які ж чинники впливають на структуру різних груп?

Перш за все слід назвати цілі групи. Візьмемо, наприклад, екіпаж літака. Для того, щоб літак долетів до пункту призначення, необхідно, щоб кожен з членів екіпажа вступав в контакти з кожним з останніх його членів. Таким чином, відповідно до мети групи виникає необхідність тісної інтеграції дій всіх її членів.

Навпаки, в групах іншого типу характер взаємозв'язків виглядає іншим чином. Так, в каком‑ або адміністративному відділі службовці можуть нести специфічні обов'язки, при виконанні яких вони один від одного не залежать і погоджують свою діяльність тільки з керівником відділу. Для досягнення загальної мети обмін інформацією між рядовими членами групи в даному випадку не є необхідним (хоча, звичайно, наявність неформальних товариських контактів може сприятливо впливати на діяльність цієї групи).

Відзначимо далі роль такого чинника, як ступінь автономності групи. Наприклад, всі функціональні взаємозв'язки між членами бригади потокового виробництва заздалегідь чітко визначені. Робочі не можуть внести зміни в існуючу структуру цих зв'язків без узгодження з керівництвом. Ступінь автономності такої групи незначний. Навпаки, члени кінознімальної групи, ступінь автономності якої високий, зазвичай самі визначають характер внутрішньогрупових взаємозв'язків. Тому структура такої групи відрізняється більшою гнучкістю.

До істотних чинників, що впливають на структуру групи, відносяться також соціально демографічні, соціальні і психологічні особливості її членів. Високий ступінь однорідності групи по таких ознаках, як пів, вік, освіта, рівень кваліфікації і наявність на цій основі спільності інтересів, потреб, ціннісної орієнтації і т. д., є хорошою основою для виникнення тісних зв'язків між працівниками. Різнорідна по вказаних ознаках група зазвичай розпадається на декілька неформальних груп, кожна з яких порівняно однорідна по своєму складу.

Структура групи з високим ступенем відчуття «ми» характеризується тіснішими взаємозв'язками її членів в порівнянні із структурою групи, що не відрізняється такою єдністю. У останньому випадку контакти обмежені і носять переважно офіційний характер. Неформальні зв'язки при цьому менш значительны і не об'єднують всіх членів даної групи.

Як показують дослідження, ступінь згуртованості групи залежить від того, наскільки приналежність до неї задовольняє потреби її членів. Чинниками, що прив'язують людину до групи, можуть бути цікава робота, свідомість її суспільної важливості, престиж групи, наявність друзів і т. д.

Відзначимо, нарешті, що структура групи залежить також від її величини. Спостереження показують, що зв'язки між членами груп, що складаються з 5‑10 чоловік, зазвичай міцніше, ніж у великих за чисельністю. Структура невеликих груп частіше складається під впливом неформальних взаємин. Тут у разі потреби легко організувати взаємозамінюваність, чергування функцій між її членами. З іншого боку, навряд чи можливі постійні неформальні контакти всіх членів групи, що складається з 30–40 чоловік. Усередині такої групи найчастіше виникає декілька неофіційних підгруп. Таким чином, структура групи в цілому у міру її збільшення все більшою мірою характеризуватиметься формальними взаємозв'язками.

Дата добавления: 2014-01-07