Наука як вид людської діяльності, класифікація наук

У літературі існує багато визначень поняття „наука”. Науку розглядають як форму суспільної свідомості або як систему достовірних знань та знань, про об'єктивні закони розвитку природи й суспільства, що безупинно розвиваються. Її можна розглядати й як реалізацію прагнень прикласти ці знання для практичної діяльності.

В Україні основним документом, що регламентує наукову діяльність є Закон України „Про наукову і науково-техічну діяльність” від 13.12.1991 року зі змінами і доповненнями.

Великий енциклопедичний словник визначає науку як сферу людської діяльності, функцією якої є вироблення й теоретична систематизація об'єктивних знань про дійсність; як одну з форм суспільної свідомості, котра включає як діяльність щодо одержання нових знань, так і її результат – суму знань, що лежать в основі наукової картини світу; позначення окремих галузей наукового знання.

Наука – це те, що безупинно розвивається, тобто система знань об'єктивних законів природи, суспільства і мислення, одержаних і перетворених у безпосередню продуктивну силу суспільства в результаті спеціальної діяльності людей.

Науку можна розглядати в різних вимірах:

1) як специфічну форму суспільної свідомості, основу якої складає система знань;

2) як процес пізнання закономірностей об'єктивного світу;

3) як визначений вид суспільного поділу праці;

4) як один із важливих факторів суспільного розвитку і як процес виробництва знань і їх використання.

Не всяке знання можна розглядати як наукове. Не можна визнати науковими ті знання, які одержує людина лише на основі простого спостереження. Ці знання відіграють у житті людей важливу роль, але вони не розкривають сутності явищ, взаємозв'язку між ними, що дозволила б пояснити, чому дане явище протікає так чи інакше, і пророчити подальший його розвиток.

Правильність наукового знання визначається не тільки логікою, й насамперед обов'язковою перевіркою його на практиці. Наукові знання принципово відрізняються від сліпої віри, від беззаперечного визнання правдивим того чи іншого положення, без якого-небудь логічного його обґрунтування і практичної перевірки. Розкриваючи закономірні зв'язки дійсності, наука виражає їх в абстрактних поняттях і схемах, що чітко відповідають цій дійсності.

Головна мета науки – одержання нових знань і використання їх у практичному освоєнні світу. Історія науки свідчить, що будь-яке справді наукове відкриття, яким би абстрактним воно не здавалося спочатку, рано, чи пізно знаходить своє практичне застосування.

Наукова діяльність включає в себе етапи виробництва наукової продукції: постановку (появу) проблеми; побудову гіпотез та використання наявних, створення та впровадження нових методів дослідження, спрямованих на перевірку гіпотез; узагальнення результатів наукової діяльності.

Науковою діяльністю в Україні займається вчений. Вчений – це фізична особа, яка має вищу освіту та проводить фундаментальні та/або прикладні дослідження і отримує наукові або науково-технічні результати. Вчений, що професійно займається науково-дослідною роботою, відповідно до трудового договору, є науковим працівником.

Розвиток науки починається зі збору фактів, їх вивчення та систематизації через узагальнення і розкриття окремих закономірностей до логічно побудованої системи наукових знань, яка дозволяє пояснити вже відомі факти і спрогнозувати нові.

Безпосередні цілі науки – опис, пояснення й прогнозування процесів і явищ дійсності, що становлять предмет її вивчення, на основі законів, котрі відкриваються нею.

Існує два рівні наукових досліджень: емпіричний і теоретичний. На першому рівні за допомогою спостережень у природних умовах установлюються нові факти науки. І на основі їхнього узагальнення формулюються висновки. На другому рівні висуваються й формулюються загальні для даної предметної області теоретичні закономірності, що дозволяють пояснити раніше відкриті факти й емпіричні закономірності, передбачати майбутні події і явища.

Наукові дисципліни, які утворюють в сукупності систему наук, діляться на три групи: природні (фізика, географія, хімія, біологія й ін.); суспільні (історія, філологія, економіко-географічні науки); технічні (теоретична механіка, інженерна графіка й ін.). Всі три групи дуже тісно пов'язані між собою. Паралельно цим групам розвивається особлива галузь у науці – наукознавство (наука про науку), що вивчає закономірності розвитку наукового знання. Відносно спрямованості й безпосереднього відношення до практики науки діляться на фундаментальні (математика, фізика, хімія, біологія й ін.) і прикладні (бухгалтерський облік, фінанси, економічний аналіз тощо). Мета фундаментальних наук, тобто теоретичних, розширити знання суспільства, більш глибоко пізнати закони природи й розробити нові теорії.

Прикладні дослідження базуються на результатах фундаментальних дослідженнь і спрямовані на створення нових методів, на основі яких розроблюються нові технології, нове обладнання, нові способи організації робіт і виробництва. Як правило, фундаментальні науки випереджають у своєму дослідженні прикладні, створюючи для них теоретичну основу. Класифікація наук має важливе значення, вона сприяє вирішенню питань, пов'язаних з формуванням структури наукових установ на різних рівнях їхньої організації, а також координації досліджень у різних галузях науки.

Класифікація економічних наук в Україні:

08.01.00­ – економічна теорія та історія

08.01.01 – економічна теорія

08.01.04 – економічна історія та історія економічної думки

08.02.00 – механізми регулювання економіки

08.02.02 – економіка та управління науково-технічним прогресом

08.02.03 – організація управління, планування і регулювання економікою

08.03.00 – кількісні методи в економіці

08.03.01 – статистика

08.03.02 – економіко-математичне моделювання

08.04.00 – фінанси, грошовий обіг і кредит

08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит

08.05.00 – світове господарство і міжнародні економічні відносини

08.05.01 – світове господарство і міжнародні економічні відносини

08.06.00 – економіка підприємства та управління виробництвом

08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами

08.06.04 – бухгалтерський облік, аналіз та аудит

08.07.00 – економіка галузей господарства

08.07.01 – економіка промисловості

08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

08.07.03 – економіка будівництва

08.07.04 – економіка транспорту і зв'язку

08.07.05 – економіка торгівлі та послуг

08.08.00 – економіка природокористування і охорони навколишнього середовища

08.08.01 – економіка природокористування і охорони навколишнього середовища

08.09.00 – демографія, економіка праці та соціальна політика

08.09.01 – демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика

08.10.00 – розміщення продуктивних сил і регіональна економіка

08.10.01 – розміщення продуктивних сил і регіональна економіка

Протягом багатьох століть єдиною функцією науки було пізнання, тобто нагромадження фактів і розкриття закономірностей навколишнього світу. Наука вивчала світ таким, який він є, не порушуючи питання, яким він повинен бути. Але поступово в міру пізнання світу після промислової революції стала розвиватися друга функція науки – дія, тобто участь науки у розвитку й удосконалюванні матеріального виробництва. З розвитком науково-технічної революції з'явилася третя функція науки – функція керування. У такий спосіб науку варто розглядати зараз як виробництво знань і рішень. Останнім часом стали виділяти ще й прогнозуючу функцію, за допомогою якої наука не тільки управляє сьогоденням, але й визначає перспективи майбутнього.

Дата добавления: 2014-01-07