Виокремленню місця дії, самого текстового матеріалу на шпальтах повідомлення1

Відмінний від інших тип членування прийнятий у дипломатичних документах. Цифрові та буквені позначки трапляються тут надзвичайно часто і мають статус визначальної окресленості. Подібне є і у законотворчих актах.

Членування у газетних текстах підпорядковується здебільшого:

— прагматичній установці;

г) ЛІНІЙНІСТЬ. ІНФОРМАТИВНІСТЬ

Лінійність тексту розглядаємо як таку категорію, що дає змогу описати бачене (подати якусь проблему) послідовно, в розгортці. Вона тісно пов'язана з категорією континууму, що позначає простір і час.

1 Загнітко А. П. Структурні компонети тексту. Членування текстових величин // Український синтаксис. — Ч. 2. — С. 167—158.

Під інформативністю розуміють ступінь новизни і несподіваності, що є в елементах тексту, для аудиторії. Інформативним є будь-який вид тексту (науковий, публіцистичний, художній). Фактор інформативності пов'язаний з типом інформації. У художньому тексті переважає естетична інформація (у поезії вона на щабель вища), у науковому — семантична,! у публіцистичному — ідеологічна (інформація про політичні події завжди має ідеологічний відтінок). Крім того, під інформативністю розуміють ще те соціально-культурне тло, яке характеризує зміст мовлення. Інформативність у художньому тексті розглядають як різновид способу організації тексту (опис, розповідь, роздум), у публіцистичному і науковому вона пов'язана із жанровими особливостями (стаття, інтерв'ю, повідомлення, тези, доповідь, монографія тощо).

Д) ЗАВЕРШЕНІСТЬ

Завершеність тексту — це його викінченість. У будь-якому тексті можна вичленити окремі частини, що можуть бути самостійними текстами. У лінгвістиці існує поняття мікро- і макротексту. Мікротекст — це надфразна єдність, макротекст — це текст цілого твору.

Отже, як уже зазначалося, для тексту характерна цілісність, зв'язність, членування, лінійність, інформативність, завершеність.

е) Інші категорії

Однак, крім перелічених категорій тексту, окремі науковці виділяють ще категорії модальності, інтерсуб'єктивності, ефективності, переконливості, істинності, впливу, апелятивності, інтертекстуальності, образу автора тощо1.

Модальність — це ставлення автора тексту до змісту повідомлення. Модальність тексту докорінно відрізняється від

1 Див.: Стриженко А. А. Проблеми общей лингвистики текста// Лингвистические средства текстообразования. — Барнаул, 1985. — С. 3—15; Гальперин И. Р. Модальность текста// Лингвистические проблемы текста. — М. 1980. -С. 119-138.

модальності речення і модальності надфразової єдності (ССЦ). Якщо модальність речення виражена експліцитно лексичними чи граматичними засобами, якщо модальність надфразової єдності (ССЦ) виражена, крім тих засобів, ще й ремарками автора, то модальність тексту — взаємовідношенням предикативних і релятивних НЄ.

Значну роль при виявленні модальності тексту відіграє система стилістичних прийомів літературного оброблення, особливо засоби образності: епітети, повтори, семантичні елементи тощо.

Інтерсуб'єктивність — це ступінь однакового розуміння змісту тексту двома учасниками текстової комунікації — письменника і читача з погляду інформативного, естетичного, ідеологічного сприйняття твору.

Через сприйняття тексту суб'єктивний досвід автора і читача так чи інакше дотикаються або взагалі не дотикаються, залежно від їх різного світогляду, естетичних смаків і здатності критично сприймати нову інформацію. Внаслідок такої дотичності створюється загальний, об'єктивований потенціал комунікації, який сприяє зрозумілості. Однак ці фактори не взаємозамінні, і це ще раз підтверджує те, що одні читачі люблять М. Рильського, інші — В. Сосюру, ще інші — І. Драча.

Категорія ефективності полягає в тому, що текст здатний впливати на читача в різній мірі. Ефективність тексту проявляється неоднаково у різних видах текстів: у художньому вона виникає тоді, коли читач виявляє співпережиття. Сила художньої літератури, власне, в тому і полягає, що читач, дуже і дуже віддалений від перипетій життя персонажа, здатний відчути, зрозуміти і сприйняти його переживання, дії, вчинки.

Ефективність наукового тексту полягає в прийнятті погляду вченого, у зацікавленості тим чи іншим напрямом наукових пошуків. Ефективність науково-технічної реклами полягає в тому, що реципієнта переконали купити нове технічне обладнання чи нову технологію. У політичному тексті ефективність впливу залежить від того, чи прийняла аудиторія позицію журналіста.

Категорія ефективності тісно пов'язана з категорією переконливості й залежить від неї. Цей фактор найсуттєвіший для текстів засобів масової інформації, реклами.

Названі категорії тісно пов'язані з категорією істинності. Парадокс полягає в тому, що навіть описи у фантастичній літературі сприймаються як істинні, реальні. Пригадаймо, скільки прихильників у гіпотези про існування НЛО та прибульців з інших планет. Цю психологічну особливість використовують і в пропаганді: поширення найфантастичніших чуток та пліток відбувається у такий спосіб, що вони здаються істинними для аудиторії. Цей фактор діє в усіх видах текстів, але його значущість може бути різною: в одних текстах така категорія є базовою, в інших відходить на другий план. У текстах художньої літератури його втілення своєрідне, оскільки придумане автором сприймається як реальне життя. В ораторському мовленні цей фактор висувається на перший план, хоча істинність може мати відносний характер.

Категорія апелятивності в художньому тексті виявляється в тому, що письменник — художник слова — апелює до почуттів і думок читача потрібним словом, емоційно впливає на них. Цей фактор у кожного письменника проявляється по-своєму: в одного через метафору та епітет, в іншого — через інтонаційний малюнок повісті.

Категорія апелятивності у шкалі категорій тексту стоїть поруч з категорією впливу, яка буде тим вищою, чим безпосередніше сприймають читачі образно зображувану дійсність, чим виразніша сила художнього слова.

Категорія структурності відображає закономірності співвідношення одиниць мови різних рівнів у формуванні тексту.

Категорія образу автора ‑ це категорія художнього тексту. Образ автора створюється автором цілеспрямовано, подібно до ролі актора в театрі. На думку В. В. Виноградова, основним визначником образу автора є ставлення автора. Воно може бути виражено прямо, але частіше знаходиться у внутрішній структурі тексту, приховується в глибинах композиції і стилю". Образ автора, особистість автора розкривається з його ставлення до теми. Передусім образ автора виявляється у способі оповіді. Образ автора концентрує усі категорії тексту: когезію, часовий і просторовий континуум, визначає композиційно-структурну форму усього твору.

1. Бахтин М. Эстетика словесного творчества. — М., 1979. — С. 365.

1. Гальперин И. Р. О понятии "текст" // Лингвистика текста: Материалы науч. конф.: У 2 ч. — М., 1974. — Ч. 1. — С. 69.

2 Гальперин И. Р. Модальность текста// Лингвистические проблемы текста. — М. 1980. -С. 119-138..

3. Загнітко А. П. Особливості конструювання тексту // Український синтаксис: У 2ч. — К., 1996. — Ч. 2. — С. 162

4. Ковалик І., Мацько Л., Плющ М. Методика лінгвістичного аналізу тексту.—К., 1984. С. 7

5. Лосева Л. Как строится текст. — М., 1980. — С. 17.

6. Лосева Л. К изучению межфразовой связи (Абзац и сложное синтаксичес-кое целое) // Рус. яз. в шк. — 1967. — N° 1. — С. 25

7. Кутина Н. Структурно-смысловой анализ художественного текста. — Свердловск, 1980. — С. 9.

Мацько Л.І. Інформативність і образність як основні ознаки тексту // Проблем и й методика лінгвістичного аналізу тексту. – Х,, 1999.

8. Мейєнова М. Теоретическая поэтика. — Вроцлав, 1974. — С. 27

9. Мельничайко В. Я. Лінгвістика тексту в шкільному курсі української мови. — К., 1986.

Загнітко А. П. Лінгвістика тексту.‑ Донецьк, 2006.

.

10 Різун В. В., Мамалига А. І., Феллер М.Д. Нариси про текст: Теоретичні питання комунікації тексту. — К., 1998. С. 103.

11. Синиця І. Лексичний повтор як засіб реалізації семантичної зв'язності тексту // Мовознавство. — 1994. — № 6. — С. 56.

12. Стриженко А. А. Проблеми общей лингвистики текста// Лингвистические средства текстообразования. — Барнаул, 1985. — С. 3—15;

13. Шевченко Н. В. Основы лингвистики текста: Учебное пособие. – М.6 Пиор-издат, 2003. – 160 с.

Дата добавления: 2014-01-07