Тема 12 Організація заробітної плати

Модуль 5 Результати та ефективність підприємства

План

1. Економічна сутність оплати праці.

2. Тарифна система оплати праці та її елементи.

3. Форми та системи оплати праці.

4. Методика розрахунку річного фонду заробітної плати.

1. Заробітна плата являє собою виражену у грошовій формі частину національного доходу, яка надходить до особистого використання робітників за кількістю та якістю затраченої ним праці.

Заробітна плата виконує ряд функцій: відтворювальну, стимулюючу, регулюючу та соціальну.

Реалізація відтворювальної функції передбачає встановлення норм оплати праці на такому рівні, який забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації та водночас дає змогу застосувати обґрунтовані норми праці, що гарантують власнику отримання необхідного результату господарської діяльності.

Функція стимулювання зводиться до того, що можливий рівень оплати праці має спонукати кожного робітника до найефективніших дій на своєму робочому місці.

Регулююча функція оплати праці реалізує загально важливий принцип диференціації рівня заробітку за фахом і кваліфікацію відповідної категорії персоналу, важливістю та складністю трудових завдань.

Соціальну функцію заробітної плати спрямовано на забезпечення однакової оплати за однакову роботу. Вона має поєднувати державне і договірне її регулювання, а також реалізовувати принцип соціальної справедливості щодо одержання власного доходу.

Уся заробітна плата працівників поділяється на номінальну та реальну.

Номінальна заробітна плата – це сума коштів, отриманих працівником за його роботу впродовж розрахункового періоду (день, місяць, рік).

Реальна заробітна плата – це кількість товарів та послуг, що можна придбати на номінальну зарплату. Іншими словами, реальна зарплата – це купівельна спроможність номінальної зарплати.

Розмір заробітної плати залежить від складності й умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці і господарської діяльності підприємства.

Фонд заробітної плати:

- основна заробітна плата;

- додаткова заробітна плата;

Фонд заробітної плати являє собою усю суму грошових коштів, яка витрачається на розподіл між окремими категоріями робітників за кількістю та якістю їх праці та необхідну для виробничих завдань у планований період часу.

До складу фонду заробітної плати відносяться основна заробітна плата, нараховується робітникам за час праці (оплата за тарифом та за окладами, відрядний приробіток, доплати за прогресивними відрядними розцінками, виробничі премії, доплата за роботу у нічний та у вечірній час, за роботу у святкові дні, переробку графіка) та додаткова заробітна плата нараховується у відповідності з законодавством (оплата відпусток, оплата часу виконання державних та громадських обов'язків та ін.).

Принципи оплати праці зводяться до наступного:

- кожна праця має бути оплачена залежно від її кількості та якості. Не можна платити за просте перебування на робочому місці;

- необхідно,щоб оплата праці залежала від кваліфікації працівника. Чим вища кваліфікація та більший досвід, тим вищою має бути заробітна плата;

- рівень заробітної плати має бути таким, щоб працівникові можна було на неї утримувати себе і свою сім’ю. Людина повинна одержувати стількі грошей, скількі заробляє, але і працювати вона буте стількі одержуватиме заробітної плати;

- заробітна плата має формуватися з двох частин: фіксованої, що гарантує прожитковий мінімум, та змінної, що залежить від досягнутих успіхів.

2. Тарифна система оплати праці – це сукупність норм та нормативів, які забезпечують диференціацію оплати праці, виходячиз різниць в складності робіт, що виконуються, учов праці, інтенсивності та характеру праці.

Вона складається з наступних елементів: тарифно-кваліфікаційного довідника, тарифної сітки, тарифного коефіцієнта, тарифної ставки першого розряду.

Тарифно-кваліфікаційного довідник - це зведення документів, в яких відображено перелік усіх робіт, які мають місце на підприємстві з урахуванням умов праці, атакож виконання кожної роботи.

На підставі тарифно-кваліфікаційного довідника кожному робітнику присвоювається тарифний розряд відповідно до його професії і кваліфікації.

Тарифна ставка – це виражений в грошовій формі розмір оплати праці за одиницю робочого часу. Вона визначає рівень оплати праці, оскільки зарплата залежить від розміру тарифної ставки першого розряду. Тарифна ставка першого розряду може бути годинною, денною і місячною.

Тарифна сітка – інструмент розподілу оплати праці в залежності від її складності для різних груп робітників – включає кількість розрядів і відповідні до них тарифні коефіцієнти.

Тарифний коефіцієнт показує, у скільки разів тарифна ставка відповідного розряду перевищує тарифну ставку першого розряду:

,

де ti – годинна тарифна ставка і-го розряду;

t1 – годинна тарифна ставка першого розряду.

Тарифний розряд – визначає величину годинної та денної ставки.

3. Підприємствам надані широкі права в галузі оплати праці. Так, їм надане право самостійно установлювати форми, системи і розміри оплати праці працівників, атакож інші види їхніх доходів.

При цьому взаємини між працівником і роботодавцем регулюються трудовим договором (контрактом), укладеним на письмі, а також діючим трудовим законодавством.

В умовах ринкових відносин широке поширення набули дві системи оплати праці: тарифна та безтарифна (рис. 4.3).

При тарифній системі діють форми оплати праці працівників – відрядна і погодинна, що включають ряд систем для різних організаційно-технічних умов виробництва.

Дата добавления: 2014-01-07