Ерозія грунту – що це?

Класифікація грунтів. Грунти України та їх якісна оцінка.

На території України розрізняють три грунтово-кліматичні пояси: Полісся, Лісостеп і Степ.

■ На Поліссі переважають підзолисті та дерново-підзолисті ґрунти, які залягають на вирівняних елементах рельєфу. В низинах поширені болотно-опідзолисті з оглеєним нижнім горизонтом, а на заплавах річок – торфово-болотні ґрунти. Ґрунти Полісся бідні на гумус і рухомі форми поживних речовин, мають високу кислотність. Для їх окультурення і підвищення родючості треба застосовувати вапнування, органічні і фосфорно-калійні та мікродобрива, впроваджувати сівозміни з посівами багаторічних трав і люпину. На болотах і торфоболотних ґрунтах необхідний штучний дренаж.

■ У Лісостепу поширені сірі опідзолені гранти, які сформувалися під покривом широколистих лісів. Трапляються також чорноземи, що утворилися на великих просторах під багаторічною степовою рослинністю. Там, де трав’яниста рослинність змінювалася лісовою, посилився підзолистий процес ґрунтоутворення, в результаті якого з’явилися чорноземи вилугувані і опідзолені. На вирівняних елементах рельєфу, де лісова рослинність не розвивається, сформувалися глибокі чорноземи. Родючість грантів Лісостепу підвищують внесенням добрив, своєчасним і якісним обробітком ґрунту, додержанням правильного чергування культур у сівозміні.

■ У Степу переважають чорноземні ґрунти. У північному і центральному Степу поширені чорноземи звичайні і південні середньо гумусні з високим вмістом поживних речовин. У південному Степу в умовах більш сухого клімату утворилися менш гумусова ні чорноземи південні. На узбережжі Азовського і Чорного морів, а також на рівнинах Криму поширені темно-каштанові і каштанові ґрунти, часто солонцюваті, серед яких трапляються солонці і солончаки.

■ У гірських районах Карпат і Криму поширені бурі лісові ґрунти, які утворилися в умовах м’якого вологого клімату під впливом лісової рослинності. Безлісі вершини Карпат вкриті гірсько-лучними ґрунтами та торфовищами. У передгір’ях поширені коричневі, дерново-карбонатні, гірсько-лісові та сірі лісові ґрунти. В горах Південного Криму на висоті до 400 м над рівнем моря переважають коричневі та червоні ґрунти напівсухих субтропіків.

“ Ерозія” - це процеси руйнування верхніх найбільш родючих горизонтів грунту і підґрунтя талими та дощовими водами або вітром. Вона виникає під впливом природних і антропогенних (зв'язаних з господарською діяльністю людини) факторів.

Розрізняють два основних види ерозії: водну і вітрову.

Водна ерозія буває: краплинною - руйнування агрегатів грунту ударами дощових крапель, внаслідок чого пори забиваються дрібними частинками грунту, зменшується водопроникність і посилюється поверхневий стік та змив грунту; площинною (або ерозія поверхневого змиву) - більш-менш рівномірний змив грунту невеликими струменями талих та дощових вод; лінійною - (глибинною, яружною), що спричиняє розмиви грунту, підґрунтя, материнських порід концентрованими потоками води; іригаційною, яка виникає в умовах неправильно організованого зрошення на схилових землях, коли по лінії течії поливної води є здатні до розмивання схили.

Вітрову ерозію поділяють: Повсякденна вітрова ерозія - найбільше проявляється на легких і карбонатних суглинкових грунтах без пилових бур. Пилові, або чорні, бурі - характеризуються найбільшою руйнівною дією. Механічне руйнування та переміщення грунту копитами тварин на схилах балок внаслідок збільшення навантаження на обмежену площу пасовища відносять до так званої пасовищної ерозії. Переміщення грунту на схилах вниз під час оранки, культивації, боронування, сівби називається агротехнічною ерозією. Руйнування, засипання грунту під час добування відкритим і підземним способами різних копалин, засипання його шаром будівельного сміття під час будівництва житлових та промислових приміщень, використання грунту для утворення насипів під час прокладання транспортних шляхів називають технічною ерозією.

Характеризуючи ерозійні процеси, розрізняють нормальну і прискорену ерозію.

Нормальна, або геологічна, ерозія проявляється в природних умовах (без втручання людини) і відбувається повільніше, ніж формування профілю грунту під час процесів ґрунтоутворення. Вона спостерігається на цілинних землях, у лісах, на луках і, як правило, це призводить до утворення еродованих грунтів.

Прискорена, або антропогенна, ерозія виникає внаслідок нераціональної господарської діяльності людини і відбувається інтенсивніше процесів ґрунтоутворення. Вона призводить до утворення еродованих грунтів.

Фактори, які впливають на виникнення та інтенсивність ерозійних процесів, ділять на дві групи:

-природні (клімат, рельєф, грунт, рослинність);

-соціально-економічні (пов'язані з господарською діяльністю людини).

Сучасна ерозія, як правило, проявляється при поєднанні обох груп факторів. Природні фактори створюють умови для виникнення ерозії, а неправильна виробнича діяльність людини основною причиною виникнення ерозії.

Дата добавления: 2014-01-07