Інформаційні технології в освіті: конфлікти й перспективи розвитку людського потенціалу

Інтеграція національних інформаційних ресурсів у світове інформаційне середовище.

Ще одним перспективним напрямком розвитку системи освіти є широке впровадження методів дистанційного навчання й самоосвіти на основі використання інформаційних і телекомунікаційних технологій і засобів віддаленого доступу до розподілених баз даних і знань. Розробка відповідних рекомендацій становить перший напрямок актуальних досліджень.

Другий напрямок актуальних досліджень полягає в необхідності розробки психолого-педагогічної інтерпретації застосування ІТ на всіх рівнях освіти.

Разом з тим нові інформаційні технології в освіті справляють у ряді аспектів очевидний негативний вплив:

· різний, але нерівноправний доступ;

· невиправдано високі очікування;

· втрата особистого спілкування;

· еквівалентність одержуваного диплома майбутній фаховій роботі;

· рух до міжнародної стандартизації.

Перспективна система освіти повинна враховувати основні вимоги XXI століття й пов'язані з ними найважливіші проблеми людини в сучасному й перспективно наступному інформаційному суспільстві.

До найважливіших напрямків переходу до нової освітньої концепції, що стане основою необхідної для умов XXI століття перспективної системи освіти, ставляться, зокрема, -

· фундаменталізація освіти на всіх її рівнях;

· реалізація концепції випереджальної освіти;

· широке використання методів інноваційної й розвиваючої освіти на основі застосування перспективних інформаційних технологій;

· підвищення доступності якісної освіти шляхом розвитку системи дистанційного навчання й засобів інформаційної підтримки навчального процесу сучасними інформаційними й телекомунікаційними технологіями.

Одним з варіантів розвитку й конкретизації високотехнологічного освітнього середовища є экоантропоцентрический підхід, що означає пріоритет ідеї гармонізації взаємодії сучасної людини зі своїм природним, рукотворним, соціальним і психоантропологічним оточенням. У реалізації цього підходу для створень високотехнологічних освітніх засобів, виділяється ряд принципів:

Принцип керованості - чітка організація, технологічність і підконтрольність процесу створення високотехнологічного освітнього середовища, що розчленовується на ряд послідовних дій з проектування, експертизі, виробництва, поширення інформації, впровадження й (якщо буде потреба) корекції її окремих компонентів і способів їхнього комплектування.

Принцип реалістичності забезпечує на рівні методології процеси регуляції способів взаємодії людини з освітнім середовищем у сфері автономності особистісного розвитку, самоконтролю й самореалізації. Проектоване освітнє середовище повинне передбачати можливості для такого роду індивідуально-особистісних проявів. Навчальна техніка спрямовується тут не стільки на забезпечення способів тривіальної трансляції знань, скільки на створення умов для самостійної роботи суб'єкта освітнього процесу.

Принцип відкритості проекту визначає взаємодія людини із середовищем перебування у зв'язку з його залежністю від індивіда й облаштованості міжособистісних відносин. Відкритість розуміється і як принципова незавершеність проекту, що залишає простір для до- і (або) переоформлення пропонованих зразків комплектування високотехнологічного освітнього середовища її користувачами - суб'єктами освітнього проекту.

Принцип культуродоцільності гіпотетизує насиченість високотехнологічного освітнього середовища культурним змістом, що у прямому або опосередкованому вигляді відбивається на кожному зі способів його комплектування.

Принцип мультикультурності трактується подвійно:

1. як можливість технічної експозиції різноманітних зразків функціональної культури, повсякденності в її когнітивних, рукотворних, екологічних і інформаційних проявах і

2. як кореляція субкультурних контекстів і можливість опори на емпіричний соціокультурний досвід учнів. Щодо цього техніко-технологічні компоненти насичені якістю мультикультурності освітнього середовища мають передбачати можливості використання різних сенсорних каналів одержання інформації, а також передбачати можливість підтримки засобами навчальної техніки індивідуальних пізнавальних і комунікативних стратегій.

Принцип продуктивності визначає спрямованість засобів навчальної техніки в складі освітнього середовища на використання сучасних психолого-педагогічних і комп'ютерних технологій, що забезпечують конструювання суб'єктами педагогічного процесу матеріальних артефактів, культурних реалій, особистості, вчинків, соціуму. Продуктивність тут тлумачиться як повноцінність участі учнів у всіх життєвих процесах, інтеграція процесів оволодіння і застосування знань у всіх сферах життєдіяльності.

А також додатковий принцип, що конституює практику створення високотехнологічного освітнього середовища:

принцип модельності й динамічності визначає доцільність оформлення техніко-технологічних компонентів освітнього середовища (ведучих його складових) відповідно до пізнавальних еталонів і культурних стереотипів, що склалися в природному соціокультурному співтоваристві;

Універсальні контексти, які задають мережні освітні технології, часто породжують ефект культурного шоку, глобалізуючи знання безвідносно до культурної суб'єктивності учасників освітнього процесу. Прикладом порушення принципу мультикультурності може служити випадок з одною американською компанією, що використовувала червоний колір як знак попередження й небезпеки в дизайні одного зі своїх курсів дистанційного навчання, призначеного для китайських студентів. Семіотичний конфлікт виник внаслідок того, що червоний колір вважається в Китаї кольором удачі. Дослідники характеризують такі приклади терміном «McEducation», освітою у дусі МакДональдса (примітивно доступний всім і завжди), що несе такий зміст, який конфліктує із соціальними, духовними, і естетичними цінностями та поняттями учнів (Eileen Clegg, of the Institute for the Future in Menlo Park, CA., USA). Тому локалізація електронних технологій навчання налаштовує на необхідність включення в ці технології врахування особливостей конкретних культурних масивів.

Словник термінів, що використовуються у системі Дистанційної (заочної) Освіти.

Дистанційне навчання (ДО) – навчання, при якому всі або більша частина навчальних процедур здійснюється з використанням сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій при територіальній роз'єднаності викладача й студентів.

Дистанційне освіта – освіта, реалізоване за допомогою дистанційного навчання

Дистанційна технологія навчання – сукупність методів і засобів навчання й адміністрування навчальних процедур, що забезпечують проведення навчального процесу на відстані на основі використання сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій.

Кейс-Технологія – вид дистанційної технології навчання, заснований на використанні наборів (кейсів) текстових, аудіовізуальних і мультимедійних учбово-методичних матеріалів і їхньому розсиланню для самостійного вивчення тими, яких навчають, при організації регулярних консультацій у викладачів-тьюторів традиційним або дистанційним способом.

Система ДО – освітня система, що забезпечує одержання знань за допомогою дистанційних технологій навчання. Містить у собі: кадровий склад адміністрації й технічних фахівців, професорсько-викладацький склад, навчальні матеріали й продукти, методики навчання й засоби доставки знань учням (відповідні одному або декільком видам дистанційних технологій навчання), об'єднані організаційно, методично й технічно з метою проведення дистанційного навчання.

Віртуальна аудиторія – безліч ізольованих один від одного робочих місць, об'єднаних каналами передачі даних і використовуваних у рамках технології дистанційного навчання студентами-заочниками для виконання однакових у змістовному відношенні навчальних процедур при можливості інтерактивної взаємодії один з одним і викладачем.

Віртуальна лабораторія ДО – лабораторія віддаленого доступу, де реальне учбово-дослідницьке устаткування замінене засобами математичного моделювання.

Інструментальні засоби ДО – програмне й інформаційне забезпечення, що використовується для подання навчальних матеріалів в інформаційно-освітньому середовищі ДО.

Тьютор – методист, викладач або консультант-наставник, що входить у професорсько-викладацький склад системи ДО і здійснює методичну й організаційну допомогу студентам у межах конкретної програми дистанційного навчання.

Дата добавления: 2014-01-07