Методи економічного дослідження

Політична економія, з ясовуючи ці зв язки, досліджуючи дію економічних законів, розробляє рекомендації щодо формування економічнох політики, яку повинна проводити держава, маючи за мету підвищення ефективності суспільного виробництва і забезпечення більш високого рівня життя людей.

Функції економічної теорії

Перед кожною наукою стоїть завдання розкрити сутність тих явищ і процесів, які вона вивчає. Будь - яке економічне явище чи процес має зовнішні, поверхневі та глибинні, внутрішні зв язки.

Функції політичної економії:

- Гносеологічна (пізнавальна)

- Теоретична

- Практична

- Ідеологічна

- Методологічна.

Cуть гносеологічної функції полягає в тому, щоб пояснити економічні явища через виявлення механізму дії економічних законів, показати зв язки між цими явищами,сформувати принципи вирішення основних економічних проблем. Знання політичної економії допомагає зрозуміти, як розвивається суспільство, допомагає описати, пояснити і спрогнозувати економічну поведінку, як на мікро-, так і на макрорівні.

Теоретична функція випливає уже зі самої назви науки, про яку йдеться.Ця наука в процесі аналізу використовує систему фактів, що стосуються економічної реальності. В результаті економічного аналізу формуються узагальнення, які називають “принципами”, “теоріями”, “моделями”, “законами”.Вони вносять порядок і зміст у набір фактів, пов язують їх воєдино, виявляють правильні взаємозв язки між ними.

Політична економія виконує також практичну функцію, економічні знання мають практичне значення. Вони служать практичним цілям змін у суспільстві, підвищенню ефективності суспільного виробництва. Саме знання економічної теорії лежать в основі економічної політики держави. Завдяки економічній політиці розробляються рекомендації щодо оптимального поєднання ринкових важелів регулювання економіки з державним регулюванням.

Ідеологічна функція полягає в тому, ця наука сприяє формуванню наукової економічної свідомості чи економічного світогляду людей. Ця функція розкривається перш за все через розкриття і узагальнення реальної дійсності, розробку сучасного економічного і політичного мислення. Політична економія теоретично пояснює суть процесів, що відбуваються в економічній системі; критично аналізує проблеми, що виникають в економіці, робить висновки щодо правильного вирішення практичних завдань.Сучасне економічне мислення дає можливість індивіду правильно зрозуміти і пояснити економічні явища, які існують в господарській діяльності, зробити при цьому ефективний вибір.

Методологічна функція (методологія- це система методів, прийомів, інструментів пізнання). Вона виступає методологією дослідження у спеціальних чи прикладних економічних науках.

Сучасна методологія пізнання економічних процесів формувалася впродовж кількох останніх століть і в її розвитку прийнято виділяти 3 єтапи, кожному з яких відповідає певний тип мктодології пізнання.

Метафізична методологія пізнання – це така, яка була сформована в рамках класичної фізики і механіки, а потім поширена на інші сфери пізнання.

Метафізична методологія базувалася на трьох фундаментальних принципах: сумативності; статичності; історичності.

Діалектична – це така методологія пізнання, яка сформувалася в рамках біологічної науки, а потім поширена на інші сфери.

Ця методологія спирається на такі фундаментальні принципи:

-емерджентності, коли ціле розглядається як величина більша, ніж проста арифметична сума його складових.

-історичності, який вимагає досліджувати в історичному порядку.

-системності, який ви методоло магає досліджуване вивчати в системах його існування, ане як саме по собі.

Сучасна методологія дослідження сформувалась внаслідок певної трансформації метафізичної в діалектичну з подальшим її розвитком.

В сучасній методології дослідження є два рівні наукового аналізу: емпіричний і теоретичний.

Емпіричний базується на узагальненні емпіричних фактів, Теоретичний- полягає у виявленні глибинних принципів функціонування і розвитку певних економічних систем.

В емпіричній методології використовуються в основному метафізичні прийоми пізнання, а в теоретичному- діалектичні прийоми, а саме:

- рух пізнання від абстрактного до конкретного;

- метод єдності історичного і логічного в пізнанні;

- метод єдності індукції і дедукції. Індукція-це перехід від конкретного до загального а дедукція – зворотній процес.

- метод єдності аналітичних і синтетичних підходів в пізнанні;

- метод використання агрегативних підходів до пізнання, за яких певні економічні од єкти розглядаються як окремі економічні одиниці без їх внутрішньої структуризації.

- Результати економічного аналізу відображаються за допомогою відповідних інструментів, саме: економічних понять, категорій, економічних моделях; економічних законів.

ЛЕКЦІЯ 2 Зміст економічної діяльності суспільства й проблема економічного вибору

1. Загальні проблеми економіки. Потреби як спонукальний мотив економічної діяльності людей.
2. Безмежність потреб та обмеженність ресурсів- центральна проблема економіки.
3. Технологічні можливості суспільства. Альтернативна вартість. Крива трансформації.

Кожне людське суспільство стикається і намагається розв язувати три основні проблеми організації економіки:

- Що виробляти?

- Як? І в якій кількості?

- Для кого?

1. ЩО ВИРОБЛЯТИ?

Мається на увазі яку комбінацію товарів та послуг обере суспільство, а відповідно розміщення ресурсів серед галузей та сфер, що їх виробляють. Це відбувається тому, що виробництво додаткової кількості одного продукту завжди потребує спрямування додаткових ресурсів у це виробництво відтягуючи ці ресурси з інших виробництв.

1. ЯК?

Оскільки ресурси обмежені, бажано, щоб вони використовувались ефективно. Отже, має значення, які саме з наявних способів виробництва знаходитимуть застосування.

ДЛЯ КОГО?

Тобто, хто буде споживати. Який існує взаємозв язок між виробництвом, економікою і споживанням її громадян? Економісти шукають пояснення того, як здійснюється розподіл вироблених благ? Хто скільки отримує і чому?

Поставимо запитання: що змушує людей працювати? Вони працюють, щоб задовольняти власні потреби. Поряд з поняттям потреба вживається поняття “нужда”. Що під цим розуміють?

Нужда- це почуття, що виникає у людини за відсутності чи нестачі того, що їй хотілось би мати.Якщо нужда не задоволена, це спричиняє внутрішню напругу, що і спонукає людину працювати.

Потреба – це та ж нужда, але вона повинна мати конкретне оформлення, яке визначається культурою й іншими обставинами.Наприклад, одна й та ж сама нужда у людей-в продуктах-, які належать до різних верств суспільства, набуває форму різних потреб. Потреба в транспортних засобах ескімосів і мешканців сучасних міст неоднакова. Економісти і психологи пропонують виділяти різні види потреб. Досить поширеною є класифікація потреб, запропонована медиком і психологом А. Маслоу, який розрізняв нижчі (фізіологічні) і вищі (соціальні) потреби. Першу групу становлять дихання, спрага, голод, тепло, безпека. До вищих потреб відносять прагнення належати до певного кола людей- родичів, друзів, знайомих.- відчуівти їх підтримку. До них також відносять бажання набути визнання, користуватися повагою, мати престиж, самореалізуватися.

Інша класифікація потреб передбачає їх поділ на два види: матеріальні та духовні. Економіка працює на задоволення матеріальних потреб, а вони характеризуються тим, що є безмежні.

1. Безмежність потреб та обмеженість ресурсів- центральна проблема економіки.

Діяльність, що створює товари і послуги, називають виробництвом. У виробництві застосовують економічні ресурси, що складаються з елементів природи, таких як емля, ліси і корисні копалини; людських ресурсів- як розумових так і фізичних; засобів виробництва, таких як знаряддя праці, машини, будівлі, транспорт, засоби зв язку. Усі можливі ресурси об єднують у три великі групи:

-земля;

-праця;

-капітал.

Економічні ресурси називають ще факторами виробництва.

Земля – це всі елементи природи, такі як орні землі, ліси, корисні коталини, водні ресурси, повітря;

Праця- це фізичні і розумові здібності людей, які застосовують у виробництві благ. Сюди ж відносять і підприємницький талант.

Капітал- це товари тривалого використання (капітальні блага), створені для виробництва інших благ. Капітал ще називають інвестиційним ресурсом, а процес збільшення його запасу- інвестуванням.

Якщо потреби людей необмежені, то економічні ресурси характеризуються тим, що вони обмежені або рідкісні. Для більшості населення світу обмеженість ресурсів є реальною і завжди присутньою. Виникає проблема що виробляти і скільки має споживати кожна особа? Потреба вибирати є загальною для всіх. Так само як обмеженість ресурсів зумовлює потребу вибору, останній зумовлює існування вартості. За обмеженості ресурсів і повної їх зайнятості люди, люди ухвалюючи рішення про збільшення одного блага, завжди повинні відмовлятися від певної кількості іншого блага.

3. Технологічні можливості суспільства. Альтернативна вартість. Крива трансформації.

Для того щоб побачити, чому вибір передбачає існування вартості, наведемо два приклади:

Розглянемо вибір маленького хлопчика, який має 1,6 грн. І хоче повністю витратити їх на солодощі. Для нього загалом існують тільки два види солодощів: вафельки за 20 коп. І шоколадки – 40 коп. Він хотів би купити 8 вафельок і 8 шоколадок, але така комбінація двох благ для нього недосяжна. Проте окремі комбінації він може придбати: 6 вафельок і 1 шоколадку; 4 вафельки і 2 шоколадки; 2 вафельки і 2 шоколадки І т.д. Деякі з вказаних комбінацій залишають його з невитраченими грошима, і він не цікавиться ними. Кожна додаткова шоколадка коштуватиме хлопчику –2 вафельки.ці 2 вафельки економісти називають альтернативною вартістю.

Альтернативна вартість ресурсів, що використовуються для певної мети,- це та вигода, яку вони могли б забезпечити їхнім власниким, якби їх використовували в альтернативний спосіб. Якщо наприклад, ресурси,які могли б забезпечити прокладання 20 км. дороги будуть застосовані для спорудження двох невеликих лікарень, то альтернативна вартість 1 лікарні становитиме 10км. дороги. 1км. дороги – 1/10 лікарні.

Розглянемо, для прикладу, важливий вибір між військовими і цивільними продуктами. Якщо ресурси національної економіки повністю зайняті, тобто використовуються всі наявні фактори виробництва, і якщо до того ж у кожному виробництві застосовується найкраща технологія, але вона в короткостроковому періоді не удосконалюється, то в такому випадку можна говорити про повний обсяг виробництва. Коли обсяг виробництва повний,тоді не можна водночас збільшувати виробництво обох продуктів.Проте, якщо уряд здатний зменшувати виробництво зброї, це вивільнить ресурси, потрібні для виробництва додаткового обсягу цивільних продуктів. Альтернативною вартістю цього обсягу цивільних продуктів буде відповідне зменшення обсягу виробництва зброї.

Вибір між військовими і цивільними продуктами проілюстровано на рис.2.

Цей графік називається кривою виробничих можливостей, або кривою трансформації і відображає максимальний обсяг благ, які можуть одночасно вироблятись за наявних ресурсів, якщо припустити, що використовуються всі ресурси країни.

Крива виробничих можливостей має від ємний нахил тому, що коли ресурси використовуються повністю, збільшення виробництва одного виду блага можливе лише у разі зменшення виробництва іншого.

Крива виробничих можливостей ілюструє такі 3 поняття: обмеженість, вибір і альтернативну вартість. Обмеженість визначається недосяжними комбінаціями над графіком. Вибір- потребою вибирати серед альтернативних досяжних точок вздовж крової; альтернативна вартість – від ємним нахилом.

Альтернативна вартість має тенденцію до зростання. Тобто, нарощуючи виробництво одного продукту, необхідно жертвувати все більшою кількістю іншого. Це відбувається тому що відсутня досконала еластичність ресурсів.

Дата добавления: 2014-01-07