Що таке життя і живі системи

Тема 1. Основи структурно-функціональної організації живого в біосфері: механізми і основні пристосування саморегуляції біотичних систем

Практичне застосування методів короткострокового прогнозу

Огляд досліджень дозволяє зробити висновок про те, що вже створені найголовніші передумови для прогнозування забруднення повітря як від одиночних і лінійних джерел, так і від багатьох розосереджених джерел, а також окремих характеристик і комплексів метеорологічних умов, що впливають на поширення і розсіювання домішок в атмосфері.

Проте оперативному використанню переважно більшості створених прогностичних схем стають на заваді недоліки наукового і організаційного характеру.

Практичне застосування методів кількісного прогнозу забруднення повітря від одиночних джерел, істотно залежить від точності і оперативності інформації про параметри джерел і домішок, яку в даний час поки що отримати важко.

Зусилля мають бути направлені також на вирахування облік неорганізованих викидів і на вдосконалення способів обліку параметрів дифузії за різних метеорологічних умов.

При розробці методів прогнозу забруднення повітря від багатьох розосереджених джерел основна увага має бути приділена кількісній оцінці концентрацій окремих домішок і вдосконалення способів прогнозу метеорологічних умов пограничному шарі. Важливим також є локальне прогнозування метеорологічних параметрів по окремим районам міста. Без цього практично неможливе прогнозування забруднення повітря у великих містах з багатьма розосередженими джерелами.

Незалежно від методологічних основ і цільового призначення прогностичних схем, необхідним є облік ефекту вимивання домішок атмосферними опаданням і процесів хімічних перетворень забруднюючих речовин в атмосфері. Дослідження по цих питаннях ще практично не використовувалось при прогнозуванні забруднення повітря.

Модуль 3. Методологічні засади системного підходу та системного аналізу (семестр 8)

1. Що таке життя і живі системи

2. Три основні рівні організації живого на планеті

3. Механізми саморегуляції в живих системах біосфери. Основні особливості потоків інформації і типи регуляції у живих системах біосфери

4. Взаємини між системами і підсистемами.

5. Класифікація збурюючих дій на живі екосистеми

Життя можна визначити як форму існування матерії, найважливішими ознаками якої є подразливість, рухливість, зростання, розвиток, розмноження, спадковість і мінливість, в основі яких лежать обмін речовин, самовідтворювання та самозбереження. Незалежно від етапу розвитку життя на Землі і складності живих систем, невід’ємною ознакою живої матерії було безперервний колообіг речовин і накопичення вільної хімічної енергії, що забезпечило перебіг еволюції.

Із цього приводу виключно цікаві висновки зроблені В. А. Абакумовим. Він відзначає, що на всіх рівнях ієрархічних ступенів біосфери, в біотичних системах усіх структурних рівнів живе і неживе втрачає самостійність, зводиться до компонентів єдиної системи, в якій вони невідокремлені один від одного абсолютно доти, поки біосистема функціонує нормально. Неможливість проведення «абсолютно різкого кордону» між живим організмом і середовищем обумовлена перш за все тим, що живе і неживе, що здаються беззастережно різними початками, в біосфері, в її підсистемах, в підсистемах її підсистем, в їх елементах постійно переходять один в одного, утворюючи суперечливу в самій собі єдність, систему, в якій живе виступає як вищий організуючий початок. В той же час середовище визначає продуктивність і структуру живого.

На підставі всього вищевикладеного ми приходимо до висновку, що живими системами є:

1) організми і разом з ними всі ті системи (підсистеми), які можуть бути виділені в межах систем організмового рівня організації, - макромолекули, органели, клітки, тканини, органи, системи органів і т. ін.;

2) всі ті системи, які є інтеграцією живих істот, - колонії, сімейства, стада, популяції, раси, підвиди, види, роди, таксономічні родини, біоценози і т. ін.;

3) все ті системи, безпосередніми організаторами яких є живі організми, їх сукупності або жива речовина в цілому, тобто екосистеми різних рангів - консорції, біогеоценози, біогеосистеми і біосфера в цілому.

Загальними основними ознаками живих систем є безперервний обмін речовин, самоорганізація, самовідновлення, саморегуляція і самозбереження. Життя на підставі цього можна визначити як вищу форму руху матерії, що реалізовується в біотичних системах під безпосередньою організуючою дією живих істот.

Дата добавления: 2014-01-06