Основні принципи та джерела банківського права

Застосування різних за характером та змістом методів та засобу правового впливу на суспільні відносини, які в сукупності й складають банківське право, передбачає досягнення певної мети – забезпечення ефективного функціонування банківської системи в Україні. Банківське право утворення ґрунтується на певних принципах (засадах), які притаманні національному праву і національному законодавству, але в ньому є й свої специфічні для даної галузі права принципи.

Провести консолідацію принципів за певними ознаками – значить з наукових позицій показати зміст банківського права. Принципи відповідно розподіляються на загальносоціальні (конституційні) та спеціально-юридичні принципи банківського права. Класифікація та послідовність розташування принципів банківського права зумовлені певними критеріями і логічним взаємозв’язком. Сам термін “принципи” є умовним, оскільки його зміст може уточнюватись залежно від ознак його існування та функціональної спрямованості.

Конституційні принципи сприймаються нами залежно від способу їх матеріалізації в банківському праві. Вони формуються у нормах банківського права, адже в Конституції України прямо закріплено принцип як обов’язкову вимогу при її реалізації у законодавстві:

(публічні та приватні, матеріальні та процесуальні, регулятивні та охоронні, тощо)

– принцип свободи економічної та комерційної діяльності;

– принцип недоторканності і гарантованості права власності;

– принцип національного правового режиму та верховенства права;

– принцип відчуження власності на підставі закону і виключно в судовому порядку;

– принцип соціальної функції банківської власності;

– принцип паритетності (рівності) інтересів усіх суб’єктів банківського права;

– принцип існування ринкових кредитних, інвестиційних, грошових та фінансових відносин у банківській діяльності;

– принцип проведення Національним банком України єдиної грошово-кредитної політики в державі та забезпечення державних інтересів з боку центральних банківських установ;

– принцип єдиної теорії у реалізації та застосуванні банківського права;

– принцип загальності і обов’язковості виконання податкових зобов’язань суб’єктів банківського права.

Таким чином, можна зробити висновок, що конституційні принципи банківського права й характеризують його як галузь права:

– загально соціальними ознаками предмета правового регулювання;

– спеціально-юридичними вимогами щодо структури правової галузі;

– наявністю у банківському праві публічних та приватних інтересів, матеріальних та процесуальних норм, об’єктивного та суб’єктивного права, єдності норм та інститутів правового регулювання.

Конституційні принципи містять змістовну сторону банківського права, і тому його специфічні закономірності дістають відображення в юридичних принципах, які в подальшому деталізуються в банківському законодавстві; вони є засобом досягнення мети правового регулювання банківської діяльності.

Під конституційними принципами (засадами) банківського права розуміють прямо (текстуально) або опосередковано закріплені в Конституції України відправні ідеї існування банківської системи, які відображають найважливіші риси грошово-кредитної сфери, монетарної функції держави і відрізняються універсальністю, вищою імперативністю і загальносуспільним значенням у сфері правового регулювання банківсько-кредитних відносин.

До другої групи ознак, які характеризують спеціально-юридичні принципи банківського права, належать такі конституційні засади:

– принцип вільного договору і обов’язковості його виконання;

– принцип колективної самоорганізації, саморегулювання і самоврядування банківської системи в Україні;

– принципи організації, регулювання і керівництва банківської системи з боку держави в інтересах людини і суспільства;

– принцип майнової відповідальності суб’єктів банківського права;

– принцип дворівневої побудови банківської системи в Україні;

– принцип забезпечення представництва центрального банку України за адміністративно-територіальним устроєм та надання банківських послуг з урахуванням інтересів громадян і суб’єктів підприємницької діяльності;

– принцип здійснення Національним банком України від імені держави владно-розпорядчих повноважень у фінансово-кредитній сфері;

– принцип монопольного права Національного банку України на емісію коштів та організацію їх обігу;

– принцип незалежності і самостійності Національного банку України при здійсненні повноважень у межах, визначених законодавством України;

– принцип нормативності актів центрального банку України та інтерактивний характер регулювання банківських відносин;

– принцип монополії валютного контролю в діяльності Національного банку України;

– принцип дозвільності у банківському регулюванні та реєстраційний порядок здійснення банківських операцій;

– принцип самостійності та незалежності оперативної діяльності банківських та кредитних установ в Україні;

– принцип банківської таємниці і банківського нагляду;

– принцип невтручання органів державної влади та місцевого самоврядування у виконання функцій комерційних банків та їх представництв;

– принцип стандартизації єдиного бухгалтерського обліку в банківській системі;

– принцип забезпечення Національним банком України єдиного накопичення, зберігання і використання золотовалютних фондів;

– принцип юридичної рівності всіх суб’єктів банківської системи перед законом і судом.

Спеціально-юридичні принципи є важливою складовою конституційних засад формування банківської системи і банківського права. Ось чому можна стверджувати, що визначення і реалізація конституційних засад банківського права є необхідним елементом побудови структури банківського права у кодифікаційних та інших корпорацій них формах його закріплення і вираження.

Джерелом права, за теорією держави та права, є зовнішнє вираження та закріплення правових норм.

Термін "джерело права" має декілька значень, які відтворюють складний характер природи права взагалі. Тобто під цим терміном розуміють як систему факторів, які впливають на виникнення, існування та розвиток права як соціального феномена, так і безпосередні форми існування правових норм. Таким чином, можна розрізняти матеріальні та формальні джерела права.

До матеріальних джерел права відносять сукупність правостворюючих факторів - економічних, соціально-політичних, соціально-психологічних, духовних (загальна та політико-правова культура).

До фактичних джерел права віднесено дві групи джерел:

а) зовнішня форма існування права, тобто юридичні норми;

б) фактичне джерело правових норм, тобто звичай, прецедент, нормативний акт та нормативна угода.

Розглянемо всі ці джерела відносно до банківського права:

1. Матеріальні джерела банківського права України. Серед найголовніших чинників матеріального характеру, які зумовили виникнення ї характер галузі, слід звернути увагу на такі:

- особливості історичного розвитку української держави - довгий час Україна не була самостійною державою ї не виступала суб'єктом правотворчої діяльності спочатку Російської Імперії, а пізніше - Радянського Союзу. На останньому - радянському етапі суверенітет України мав химерний характер, тому не слід зважати на притаманні Україні того часу ознаки суверенної держави. Банківське право, яке існувало в Російській Імперії, мало характер підгалузі фінансового права, і самостійного характеру не набуло. Оскільки відносини з приводу мобілізації та розподілу грошових коштів регулювалися також цією галуззю права, то про самостійність галузі банківського права й не могла йти мова.

2) Формальні джерела банківського права України:

а) зовнішня форма існування банківського права - це форма, яку приймають положення галузі, тобто банківська правова норма. Особливостями банківських правових норм є те, що вони закріплені як в актах централізованого регулювання банківських правовідносин (Конституція, Закони України, Укази Президента, Постанови та розпорядження КМУ, Накази та Інструкції міністерств та відомств), так і в актах локального регулювання (Статути банків, Положення про філії та представництва, внутрішні Інструкції банків). Другою особливістю є те, що банківські правові норми, як правило, мають тільки гіпотезу та диспозицію (норми-приписи), але виділяють також й норми з санкцією.

б) фактичні джерела норм банківського права, або форма банківського права.

Як вже було сказано, до форм права відносять звичай, прецедент, нормативний акт та нормативні угоди. Відомо, що звичай та прецедент в українській правовій системі традиційно не розглядаються як джерела права.

Чи може звичай бути джерелом права? – (може).

Чи є в Україні прецедентне право? – (є, має назву преюдиція – у судовому відношенні).

Приклад змін в законодавстві: ч. 5 ст. 4 АПК (редакція 13 травня 1997) проголошує, що арбітражний суд, розглядаючи справу за участю іноземного суб'єкта, а також за умов відсутності законодавства, що регулює спірні відносини, може застосовувати міжнародні торгові звичаї.

До безпосередніх джерел банківського права відносять:

- міжнародні Конвенції та Договори, згода на дію яких була надана ВРУ (відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою, є частиною національного законодавства).

- Конституцію

- закони та підзаконні акти

Дата добавления: 2014-01-07