Локальні норми

Ця сукупність створює систему джерел банківського права України, тому що ці нормативно-правові акти мають різну юридичну силу, а це обумовлює їх зв'язок: Конституція встановлює принципи та гарантії найвищої юридичної сили; галузеві закони деталізують статті Конституції; підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі та з метою виконання положень Конституції, КЗПП та галузевих законів. Локальні норми розробляються на основі усіх вищезгаданих джерел, але з урахуванням усіх особливостей, пов'язаних з специфікою кожного виду банківської діяльності, цільового напрямку створення банку, та ін.

* міжнародні Договори та Конвенції:

– Про єдинообразний закон про переказний та простий вексель № 358 // ЗП СРСР. – 1937. – № 18. – Ст.108-110.

– Про вирішення деяких колізій законів про переказний та простий векселі № 359 // ЗП СРСР. – 1937. – № 18. – Ст.108-110.

– Про гербовий збір по відношенню до переказних та простих векселів № 360 // ЗП СРСР. – 1937. – № 18. – Ст.108-110.

– Директиви Європейського Союзу стосовно банківської діяльності (на підставі п.2 ст.57 Договору про ЄЕС):

– Перша та Друга координаційні директиви (координація законів стосовно діяльності кредитних установ);

– Директива власних фондів щодо кредитних установ;

– Директива банківського коефіцієнта платоспроможності для кредитних установ;

– Директива великої незахищеності (нагляд та контроль за великими кредитними ризиками кредитних установ);

– Друга консолідацій на директива нагляду (принципи нагляду за діяльністю кредитних установ на консолідацій ній основі, застосовується також і по відношенню до небанківських інвестиційних фірм);

– Директива гарантії вкладів (умови захисту інвесторів та вкладників).

(підтвердженням сприйняття Україною євро стандартів стосовно банківської сфери, застосування єдиних методів правового регулювання банківських правовідносин є Указ Президента “Про комплексні заходи щодо оздоровлення банківської системи на 1999-2000 роки” від 23.01.99р. № 44/99).

* Конституція України – закріплює основоположні засади банківського права;

* Нормативні акти ВРУ: Закони України – конкретизують положення Конституції та регулюють більш детально суспільні відносини, що пов’язані з банківською діяльністю:

– “Про Національний банк України” від 20.05.1999р. № 679-ХІV

– “Про банки і банківську діяльність” від 20.03.1991р. № 872-ХІІ

– “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”: від 21.12.2000р.

– “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.92р. № 2343-ХІІ

* Ще одну велику групу джерел правового регулювання трудових відносин складають підзаконні нормативні акти. Вони приймаються центральними та галузевими органами виконавчої влади на основі та з метою виконання законів. До цих актів належать:

* Постанови:

– “Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України” від 13.07.1999р. № 2121-ІІІ

– Президії ВРУ: “Про надання права Національному банку України виступати гарантом кредитів перед іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями” від 16.12. 1991р. № 1986-ХІІ

– “Про застосування векселів в господарському обороті України” від 17.06.1992р. № 2470-ХІІ

* Укази Президента:

– “Про комплексні заходи щодо оздоровлення банківської системи на 1999-2000 роки” від 23.01.99р. № 44/99

– “Про Тимчасове положення про кредитні спілки в Україні” від 20.09.1993р. № 377/93

– “Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб-вкладників комерційних банків” від 10.09.1998р. № 996/98

– “Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України від 16.03.1995р. № 227/95

– “Про розширення сфери обігу векселів” від 26.07.1995р. № 658/95

– “Про утворення кредитно-гарантійної установи з підтримки малого та середнього підприємництва” від 20.05.99р. № 540/99

– “Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства” 27.06.99р. № 734/99

– “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.95р. № 436/95

– “Основні напрямки політики щодо грошових доходів населення” від 07.08.99р. № 969/99

– (Розпорядження) “Про заходи щодо сприяння будівництву житла для молоді шляхом іпотечного кредитування” від 22.06.94р. № 55/94-рп

* Постанови та розпорядження КМУ:

– “Про затвердження Порядку надання молодим громадянам довгострокових кредитів для здобуття освіти у вищих навчальних закладах за різними формами навчання незалежно від форм власності” від 27.05.00р. № 844

– “Правила надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам на селі” від 05.11.98р. № 1597

– “Порядок надання довготермінового безвідсоткового державного кредиту на індивідуальне житлове будівництво для депортованих осіб, які повернулися в Україну на постійне проживання” від 08.11.99р. № 1447

– “Положення про Координаційну раду з питань політики фінансового сектора” від 01.11.00р. № 1620

– “Про пріоритетні напрямки використання іноземних кредитів” від 03.04.95р. № 234

– “Про надання державних гарантій щодо іноземних кредитів, які надаються Україні відповідно до міжнародних договорів” від 17.03.93р. № 25-93

* Постанови Правління Національного банку України:

– “Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства” від 04.02.1998р. № 38

– “Про затвердження Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків” від 14.04.1998р. № 141

– “Про порядок створення і реєстрації комерційних банків” від 21.06.1998р. № 281

– “Про ведення касових операцій” від 19.02.2001р. № 72

– “Про затвердження Положення про міжбанківські розрахунки в Україні” від 08.10.1998р. № 414

– “Про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України” від 20.03.1998р. № 114

* Листи Національного банку України:

– “Щодо безспірного списання (стягнення) коштів з коррахунків комерційних банків - юридичних осіб” від 06.01.1998р.№ 25-011/29-115

– “Про порядок проведення банками операцій з векселями” від 25.02.1993р. № 22001/85

– “Порядок проведення заліку взаємної заборгованості з подальшим оформленням її векселями” від 26.06.1996р.№ 12-214/722

– “Про врегулювання внутрішньосистемних розрахунків” від 14.06.1994р. № 17217/357-2717

(до цієї групи належать також нормативні акти, прийняті асоціаціями та господарюючими суб’єктами – рішення асоціації комерційних банків, для яких обов’язковою вимогою є їх реєстрація в Мінюсті;

практика НБУ приймає нормативні акти у формі телеграм, що суперечить поняттю нормативного акту і не передбачено законом як форма існування нормативного акту) – Повідомлення НБУ від 31.07.94р. № 176-3728 “ Про створення “Картотеки позичальників”

* Накази та Інструкції міністерств та відомств:

– “Положення про державне кредитування будов і об’єктів виробничого призначення”: Наказ Міністерства фінансів і Мінекономіки України від 15.10.95р. № 178/170

– “Положення про порядок надання державного довгострокового пільгового кредиту індивідуальним забудовникам”: Наказ Мінекономіки, Мінфіну, Міністерства в справах будівництва та архітектури від 05.07.94р. № 59/82/129

– “Загальні умови, які поширюються на Кредитні і Гарантійні угоди для моно валютних кредитів”: МБРР від 30.05.95р.

– “Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства”: Наказ Мінекономіки від 17.01.01р. № 10

* До локальних правових норм, що регулюють банківські відносини, слід віднести норми, що містяться в Статутах, Інструкціях і визначають умови здійснення конкретних видів банківських операцій в конкретних банках. За загальним правилом, локальні норми не можуть погіршувати норми, закріплені в законодавстві.

Нормами Статутного права визначається статус Національного банку України, комерційних банків та фінансово-кредитних установ, їх правосуб’єктність та правовий режим банківської діяльності.

* Специфічне значення для банківського права мають акти судової влади та банківські договірні правила, банківські звичаї. Згідно з їх призначенням, такі акти як постанови Пленуму Верховного Суду України, не є нормативними актами. Це акти тлумачення права. Але відповідно до ст. 40 Закону України “Про судоустрій” керівні роз'яснення ВСУ обов’язкові для всіх осіб, що використовують роз’яснюваний закон:

– “Узагальнення практики вирішення судам спорів, що виникають із договорів про надання громадянам фінансово-кредитних послуг недержавними структурами підприємницької діяльності”: Узагальнення судової колегії в цивільних справах ВСУ від 01.12.97р. № 01-8/106

– “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з укладанням і виконанням кредитних договорів”: Оглядовий Лист ВАСУ від 31.01.01р. № 01-8/97

5. Банківські правовідносини, їх зміст та склад.

Виникнення, зміна та припинення банківських правовідносин.

У процесі здійснення банківської діяльності правовідносини, які виникають, утворюють велику групу, притаманну виключно банківському праву, що і становить специфіку його предмета. Вони існують як врегульовані нормами права публічно-правові (банківський нагляд, ліцензування) і приватно-правові правовідносини (кредитні угоди, депозитні рахунки) та є результатом регулюючого впливу норм банківського права на суспільні відносини.

Банківські правовідносини – це такі суспільні відносини, що встановлюють юридичний зв’язок між учасниками організаційного і майнового характеру, врегульовані нормами банківського права.

основні функції:

1) закріплюють конкретну поведінку учасників у процесі банківської діяльності або під час здійснення банківських операцій;

2) визначають коло суб’єктів, на яких розповсюджується дія норм банківського права;

3) забезпечують приведення в дію юридичних засобів для реалізації суб’єктивних прав і юридичних обов’язків.

ознаки:

1) виникають у специфічній сфері економічної діяльності держави і пов’язані з її банківською діяльністю;

2) ці відносини складаються з двох елементів – владно-організаційного (реєстрація НБУ КБ) і майнового (отримання кредиту);

3) однією з вимог банківських правовідносин є обов’язкова участь банків і виконання ними у зв’язку з цим своїх функцій;

4) у цих правовідносинах задіяний специфічний метод, який базується на поєднанні двох різних методів регулювання – методі владних повноважень стосовно іншого учасника та методі юридичної рівності сторін, що стосується сфери майнових відносин.

Банківські правовідносини складаються із суб’єктів між якими виникли правові відносини, об’єктів та змісту, тобто суб’єктивних юридичних прав і обов’язків.

Суб’єктами банківських правовідносин можуть бути державні органи (НБУ), юридичні особи (комерційні банки, підприємства), фізичні особи (громадяни України, іноземці). Особливим суб’єктом цих відносин є держава.

Об’єктом банківських правовідносин є те, стосовно чого вони виникають, - кошти, цінні папери, майно, дії громадян та юридичних осіб (здійснення платежів, операцій з іноземною валютою, купівля-продаж цінних паперів).

Матеріальним змістом банківських правовідносин є поведінка суб’єктів, що складається із суб’єктивних прав і обов’язків, встановлених нормами банківського права. Правам однієї сторони відповідають обов’язки іншої та навпаки. Наприклад, подання до НБУ клопотання резидента-позичальника про отримання індивідуальної ліцензії на залучення кредитних ресурсів від іноземного банку. З одного боку, резидент-позичальник має права вимагати розгляду його клопотання, а НБУ зобов’язаний розглянути таке клопотання, дати відповідь тощо.

Специфічні ознаки банківських правовідносин:

1. виникають у специфічній сфері економічної діяльності держави і пов’язані з її банківською діяльністю.

2. ці відносини складаються з двох елементів – владно-організаційного (наприклад, реєстрація Національним банком комерційних банків) і майнового (отримання клієнтом кредиту в установі банку).

3. одним із суб’єктів банківських правовідносин є обов’язкова участь банків і виконання ними у зв’язку з цим своїх функцій.

4. в цих відносинах використовується специфічний метод, який базується на поєднанні двох різних методів регулювання – методі владних повноважень стосовно іншого учасника та методі юридичної рівності сторін стосовно сфери майнових відносин.

Залежно від змісту банківські правовідносини класифікують на:

– майнові – пов’язані з грошима, цінними паперами або майном;

– немайнові – пов’язані з грошово-кредитною і банківською статистичною інформацією, статистикою платіжного балансу, захистом інформації, коштів та майна;

– організаційно-структурні та організаційно-кадрові – побудова банківської системи в цілому, організаційна структура банку, ведення обліку і забезпечення трудових прав персоналу банку.

– матеріальні;

– процесуальні (процедурні) – пов’язано з наданням ЗУ “Про НБУ” права центральному банку здійснювати банківське регулювання та нагляд (п.8 ст.7); у цьому плані також важливо підкреслити, що в процесі функціонування КБ та фінансово-кредитних установ фінансово-правові відносини лише частково охоплюють банківський процес (оподаткування банків).

Виникнення, зміна та припинення банківських правовідносин пов’язані з юридичними фактами (подіями, діями), передбаченими нормами банківського законодавства. Дія – подання документів на реєстрацію КБ, юридичний факт – укладання кредитного договору; зміна правовідносин може наступити на підставі нормативного акту.

Припинення банківських правовідносин відбувається за такої події, як смерть громадянина (погашення кредитного зобов’язання), або протиправної дії, що порушує вимоги закону (порушення КБ вимог НБУ).

Дата добавления: 2014-01-07