Збалансованість національної економіки

Під структурою національної економіки прийнято розуміти розподіл елементів економічної системи держави у визначених пропорціях, пов'язаних факторно і функціонально одного з іншим та із системою в цілому. Структура національної економіки динамічна і постійно змінюється під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників розвитку економіки. Тому головним об'єктом дослідження виступають її зсуви, що є першопричиною й універсальною ознакою всіх змін у державі. Динаміка структури народного господарства виявляється в зникненні деяких старих і появі нових елементів економіки і зміні співвідношення між ними. У цьому полягає принципова схема структурних змін. Інфраструктура характеризує матеріально-речовинні чинники й умови суспільного відтворення і життєзабезпечення населення країни в цілому. Структура національної економіки безпосередньо проявляється в системі народногосподарських пропорцій на відповідних структурних рівнях: загальногосподарському, галузевому і внутрішньогалузевому.

Зміна структури народного господарства полягає в підвищенні або зниженні питомої ваги кожного зі складових її елементів. Структура суспільного продукту - найважливіший показник рівня економічного розвитку.

Найбільше ефективна й оптимальна структура суспільного виробництва і продукту - це така структура, при якій використання виробничих ресурсів товариства забезпечує найбільш високий стандарт життя населення. Структура суспільного виробництва безпосередньо виявляється в системі пропорцій. При цьому темпи і пропорції економічного розвитку пов'язані між собою як причина і наслідок. Надання окремим елементам економіки більш високих темпів на ділі означає зміну пропорцій. Регулювання рівня темпів - засіб зміни пропорцій, а структурні зсуви народного господарства закладають базу для зміни темпів економічного розвитку. Зміна темпів, пропорцій і структурні зсуви в економіці є наслідком розподілу ресурсів суспільства. У країнах із розвинутою ринковою економікою такий розподіл складає багато в чому саморегулюючий процес. У перехідній економіці механізм саморегуляції відсутній, тому держава зобов'язана взяти на себе регулюючі функції з обґрунтування забезпечення необхідних темпів і пропорцій економічного розвитку і впливати на механізм розподілу і перерозподілу ресурсів суспільства на основі об'єктивних закономірностей.

Визначення темпів економічного росту поряд із зміною масштабів суспільного виробництва займає важливе місце в державному регулюванні економіки. Складність цієї проблеми полягає в тому, що необхідно врахувати велику кількість чинників, які впливають на розмір суспільного продукту, валового національного доходу і внутрішнього продукту, частина з яких може бути обмірювана в конкретних розмірах, інша частина не піддається точному виміру.

До числа основних чинників, які впливають на сукупний розмір виробленого продукту, належать:

- трудові ресурси, їхня структура, розподіл між галузями народного господарства; продуктивність праці;

- рівень роздержавлення власності і приватизації; виробничі потужності і ступінь їхній використання; обсяги і структура капітальних вкладень;

- науково-технічний прогрес;

- рівень інфляції;

- природні чинники (розміри розвіданих запасів корисних копалин, родовищ);

- зовнішньоекономічні зв'язки;

- мілітаризація економіки;

- чинний господарський механізм і форми державного управління.

Під темпами економічного розвитку розуміється річний приріст суспільного продукту, тобто збільшення протягом року сукупності створення матеріальних благ. Основним показником масштабів національної економіки, є темпи економічного росту, які характеризуються зміною обсягу валового національного продукту в одиницю часу. Показником росту валового національного продукту служить індекс росту, тобто відношення його обсягу в наступному періоді до його обсягу в попередньому періоді, що виступає базою для порівняння:

(2.1.)

де: х₁, х - обсяги відповідних показників у попередній і наступні періоди.

Встановлення динаміки росту економіки на перспективу здійснюється за допомогою річних індексів і наростаючого результату, тобто шляхом порівняння обсягів кожного періоду окремо з базисним періодом. Такий показник визначається за допомогою річних індексів за минулий період часу. У такому випадку середньорічні темпи економічного росту визначаються як средньогеометричне за t років росту:

(2.2.)

Крім показника темпів економічного росту в господарських розрахунках застосовують показник темпів приросту - абсолютний або відносний приріст обсягу продукту за одиницю часу. Темп приросту в абсолютному вираженні розраховується як різниця між обсягами продукту в наступних і базисному періодах:

Dх₁ = х₁ - х₀ (2.3.)

де: Dх₁ - темп приросту обсягів виробництва.

У відносному вираженні темп приросту дорівнює:

(2.4.)

Ключовою проблемою регулювання темпів економічного росту є визначення їхнього оптимального рівня. Її вирішення виступає ключем до формування оптимальної структури національної економіки і розподілу матеріальних трудових і природних ресурсів. Критерієм ефективності оптимальної відтворювальної структури економіки виступає ступінь задоволення потреб населення в довгостроковій перспективі. Максимізація споживання - це лише одна з умов вибору оптимальних темпів економічного розвитку. Іншою умовою виступає можливість адекватної оцінки взаємозамінності використовуваних виробничих ресурсів і їхнього розподілу по території країни. Багатоваріантність рішення зазначеної задачі обумовлює неоднозначність визначення оптимальних темпів економічного росту і структури народного господарства й ускладнює їхнє державне регулювання. Досягнення оптимального економічного росту припускає підвищення також і його якості. Проте складність цієї проблеми полягає у визначенні засобу виміру якості росту. Як правило, ця проблема зводиться до вибору оптимальних темпів економічного росту. Утворюється замкнуте коло. Можливо, що її вирішення полягає не тільки в оптимізації співвідношення між накопиченням і споживанням у національному доході, але і виборі типу економічного росту на основі аналізу інтенсивних і екстенсивних чинників, ефективності використання наявних ресурсів.

Оптимальні темпи економічного росту в перехідний період можуть бути досягнуті при мобілізації всіх можливостей товариства на основі розвитку усіх форм власності. При цьому в короткочасний період трансформації економіки основний тягар по стабілізації економіки повинний узяти на себе державний сектор економіки, за допомогою якого можуть одержати розвиток всі інші форми власності.

Економічний розвиток держави відзначено пропорціями національної економіки різноманітного характеру. Пропорції по своїй суті визначають кількісне і якісне відтворення економічних зв'язків, процесів і явищ. Звичайно в теорії державного регулювання економіки виділяють декілька основних їхніх видів: економічні, натурально-речовинні, міжгалузеві і територіальні.

Економічні пропорції виступають найбільш загальними і виділяють глобальні зміни в співвідношеннях між елементами національної економіки: національним доходом і фондом відшкодування, виробничим накопиченням і ресурсами споживання, чистим національним продуктом і амортизаційними відрахуваннями, накопиченням і відшкодуванням зносу і деякі інші. Натурально-речовинні пропорції забезпечують балансові ув'язування ресурсів, виробництва і споживання різних видів продукції або послуг. Міжгалузеві пропорції у вартісному і натуральному вираженні характеризують галузеву структуру національної економіки, а територіальні - розміщення галузей національного господарства по території країни, відповідно до економіко-географічних умов, національними особливостями, трудовими і природними ресурсами. Регулювання пропорції грає визначальну роль у зміні структури народного господарства.

Центральне місце в системі народногосподарських пропорцій займають співвідношення між виробництвом засобів виробництва, виробничим споживанням і накопиченням, фондом відшкодування і національного доходу, галузями промисловості, що роблять засоби виробництва і предмети споживання, галузями видобувними й переробними. Саме вони визначають стан економіки і рівень добробуту народу. Регулювання цих пропорцій засновано на відповідній системі показників, норм і нормативів. Співвідношення між виробництвом засобів виробництва і предметів споживання залежить від конкретних умов економічного росту.

Таблиця 2.2.

Схема формування пропорції між виробництвом засобів
виробництва і предметів споживання

Виробництво засобів виробництва	Виробництво предметів споживання
1. Матеріальні витрати виробництва	1. Невиробниче споживання
2. Накопичення у виробничі основні й оборотні фонди	2. Накопичення в невиробничі основні фонди
3. Накопичення в резерви	3. Накопичення запасів споживаних товарів
Разом	Разом
Частка засобів виробництва в суспільному продукті	Частка предметів споживання в суспільному продукті

Темпи економічного росту залежать від співвідношення між накопиченням і споживанням. Збільшення накопичення означає ріст споживання в майбутньому, а збільшення поточного споживання веде до зниження накопичення і відповідно споживання в майбутньому. Тому важливо визначити правильну пропорцію між накопиченням і споживанням з урахуванням стану економіки і перспектив її розвитку в майбутньому. Накопичення як необхідне перевищення продукту над поточним виробничим і особистим споживанням охоплює накопичення необхідних засобів для додаткового залучення в суспільне виробництво робітників, приріст запасів і резервів для безперебійного забезпечення виробничого процесу, ліквідації втрат від стихійного лиха й інших непередбачених обставин, а також накопичення споживчого майна для задоволення потреби населення. Таким чином, при формуванні фонду накопичення в ньому виділяють фонд виробничого накопичення, фонд невиробничого накопичення і страховий фонд або фонд розширення резервів.

На підставі балансових розрахунків установлюється норма виробничого накопичення, враховується досягнутий рівень розвитку, можливості народного господарства і прийнятої економічної політики держави. Обсяг фонду споживання повинний бути досягнутий для покриття потреб.

Розвиток економіки припускає кількісне зростання через збільшення обсягу виробництва і якісні зміни, пов'язані зі зміною її структури.

Вивчення потреб суспільства служить початковим пунктом прогнозування обсягів суспільного виробництва. При цьому потреби суспільства повинні розглядатися з урахуванням їх зміни в перспективі, тобто в динаміці. Обгрунтування проектованих обсягів виробництва з боку ресурсів враховує стан виробничих потужностей і перспективи поліпшення їх структури і використання сировини, матеріалів, енергії, робочої сили і тому подібне

		П о т р е б н о с т и

Взаємне узгодження і ув'язка цих сторін суспільного виробництва і складає основу державного регулювання, прогнозування макроекономічного планування і обгрунтування національних і державних програм.

Збалансованість народного господарства складає структурообразующий аспект економіки.

Держава повинна контролювати її перехід від одного збалансованого стану до іншого. Постійна збалансованість народного господарства служить основою рівноважного розвитку економіки. Підтримувати її складно і вимагає мобілізації можливостей не тільки саморегуляції ринкових процесів, але і постійного втручання держави. Постійні порушення збалансованості народного господарства, коли вона досягається лише як середня, дозволяють судити про економіку як про нерівноважну систему.

Збалансованість економіки може бути досягнута при різній комбінації виробничих ресурсів залежно від вибраної мети економічного зростання. Тому напрями економічного розвитку відрізняються багатоваріантністю і залежать від політичної орієнтації держави. Множинність варіантів господарської діяльності обуславливает різні комбінації проведених продуктів і їх відповідності встановлених потреб в них. При цьому враховуються технологічні обмеження у формуванні різних комбінацій відповідності проведених продуктів, встановлених суспільним потребам.

У державному регулюванні економіки розрізняють факторну, лагову і структурну збалансованості національного господарства.

Факторна збалансованість елементів економіки враховує взаємовідношення між виробництвом продукції і витратами на її випуск. Функції збалансованості чинника суспільного виробництва зводяться до встановлення таких співвідношень між об'ємами чинників виробництва, які змогли б забезпечити встановлений об'єм продукції.

Лагова збалансованість економіки враховує розподіл в часі використання чинників виробництва і ефекту, що досягається з їх допомогою. Як правило, лаговая збалансованість економіки пов'язана з процесом оновлення основних виробничих фондів.

Структурна збалансованість народного господарства базується на регулюванні міжгалузевих потоків продукції і їх взаємозв'язку з кінцевим споживанням.

Чинник, лаговий і структурний аспекти загальної проблеми збалансованості національного господарства складають діалектичну єдність за тієї природної умови, що первинна ланка в цій єдності складає збалансованість чинника. Лагові і структурні елементи збалансованості економіки конкретизують її з урахуванням прийнятої мети економічного розвитку. Вони отримують свою кількісну оцінку залежно від цілей народногосподарського процесу, прийнятого суспільством на відому перспективу. Змінюється структурна збалансованість національної економіки через зміну темпів росту окремих елементів національної економіки.

Визначення темпів економічного росту поряд зі зміною масштабів суспільного виробництва займає важливе місце в державному регулюванні економіки. Складність цієї проблеми полягає в тому, що необхідно врахувати велику кількість факторів, що впливають на величину суспільного продукту, валового національного доходу й внутрішнього продукту, частина з яких може бути обмірювана в конкретних величинах, інша частина не піддається точному виміру.

До числа основних факторів, по яких ведеться облік впливу їх на сукупну величину виробленого продукту, ставляться:

* трудові ресурси, їхня структура, розподіл між галузями народного господарства;

* продуктивність праці;

* рівень роздержавлення власності й приватизації;

* виробничі потужності й ступінь їхнього використання;

* обсяги й структура капітальних вкладень;

* науково-технічний прогрес;

* рівень інфляції;

* природні фактори (величини розвіданих запасів корисних копалин, родовищ);

* зовнішньоекономічні зв'язки;

* мілітаризація економіки;

* діючий господарський механізм і форми державного керування.

Темпи росту проявляються в збалансованості економіки, тобто, в основі збалансованості економіки лежить пропорційність між цілями економічного розвитку і можливостями їхньої реалізації. Такі можливості досягнення цілей економічного розвитку надають виробничі ресурси. Обґрунтування народногосподарської збалансованості відбувається на основі принципів:

а) цільової спрямованості економічного розвитку;

б) ретельного вивчення потреб суспільства;

в) виявлення можливостей задоволення виявлених потреб.

Вивчення потреб суспільства слугує вихідним пунктом прогнозування обсягів суспільного виробництва. При цьому потреби суспільства повинні розглядатися з урахуванням їхньої зміни в перспективі, тобто в динаміку. Обґрунтування прогнозованих обсягів виробництва з боку ресурсів враховує стан виробничих потужностей і перспективи поліпшення їхньої структури і використання сировини, матеріалів, енергії, робочої сили і т.п.

П о т р е б н о с т и

Збалансованість народного господарства складає структуроутворюючий аспект економіки. Держава повинна контролювати її перехід від одного збалансованого стану до іншого. Постійна збалансованість народного господарства є основою рівноважного розвитку економіки. Підтримувати її складно і це потребує мобілізації можливостей не тільки саморегуляції ринкових процесів, але і постійного втручання держави. Постійні порушення збалансованості народного господарства, коли вона досягається лише як середня, дозволяють судити про економіку як про нерівноважну систему.

Збалансованість економіки може бути досягнута при різноманітній комбінації виробничих ресурсів у залежності від обраної цілі економічного росту. Тому напрямки економічного розвитку відрізняються багатоваріантністю і залежать від політичної орієнтації держави. Множинність варіантів господарської діяльності обумовлює різні комбінації вироблених продуктів і їхньої відповідності встановлених потребам у них. При цьому враховуються технологічні обмеження у формуванні різноманітних комбінацій відповідності вироблених продуктів, установлених суспільним потребам.

Дата добавления: 2014-01-07