Виробничі інвестиції , їх склад

Їх види

ТЕМА 9. ІНВЕСТИЦІЇ

1. Інвестиційна діяльність та інвестиції,

У формуванні ресурсного потенціалу підприємства значну роль відіграють інвестиційні ресурси. Саме вони визначають наявні чи приховані можливості підприємства для здійснення простого і розширеного відтворення.

Формування, використання і поповнення інвестиційних ресурсів регулюється чинним законодавством України, зокрема Законом України „Про інвестиційну діяльність”.

Інвестиційна діяльність – це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави стосовно реалізації інвестицій.

Об’єктами інвестиційної діяльності є основні фонди і оборотні кошти підприємств і організацій, цінні папери, цільові грошові внески, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об’єкти власності, а також майнові права.

Суб’єктами інвестиційної діяльності є інвестори, тобто юридичні та фізичні особи, які здійснюють вкладення капіталу (інвестування) у згаданих вище формах цінностей у відповідні об’єкти інвестування. Інвестори можуть виступати у ролі вкладників, кредиторів, покупців, виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Інвестиції – це довгострокові вкладення грошових коштів (капіталу) у підприємницьку діяльність з метою одержання певного прибутку. Юридичні та фізичні особи, що здійснюють вкладення капіталу (інвестування), називаються інвесторами.

Всі інвестиції можуть поділятись на зовнішні і внутрішні, тобто іноземні та вітчизняні, а вітчизняні, в свою чергу, поділяються на реальні (виробничі) та фінансові.

Реальні інвестиції — це вкладення капіталу у різні сфери діяльності і галузі народного господарства з метою створення нових та оновлення існуючих основних фондів ("капіталь­них" матеріальних благ). Реальні інвестиції називаються ви­робничими, поскільки вони спрямовані у виробництво, але частіше їх називають просто капітальними вкладеннями.

Виробничі інвестиції (капітальні вкладення) — це кошти, що направляються на розширене відтворення основних фондів та об'єктів соці­альної інфраструктури підприємства. Вони складаються із затрат на → реконструкцію, розширення, технічне переос­нащення діючих та спорудження нових підприємств, заміну основних фондів, що вибули, новими.

До складу капітальних вкладень входять:

Вартість будівельно-монтажних робіт (підготовка тери­торії під забудову, саме будівництво будівель і зведення спо­руд, монтаж обладнання).

Вартість технологічного, енергетичного, підйомно-транс­портного устаткування, а також інструментів та інвентаря, які включаються до складу основних фондів.

Витрати на проектно-пошукові роботи, вартість земель­них ділянок, витрати на технічний нагляд, підготовку експлу­атаційних кадрів, вартість придбаних ліцензій і патентів, інші витрати, пов'язані із підготовкою до будівництва та експлуа­тації об'єкта.

В залежності від класифікаційних ознак та напрямків використання капіталовкладень розрізняють таку їх структу­ру:

- галузеву;

- територіальну;

- технологічну;

- відтворювальну;

- структуру за формами власності.

3. Планування виробничих інвестицій, джерела їх фінансування

Етапи планування капітальних вкладень на підприємствах:

1) Обчислення необхідного обсягу виробничих інвестицій на розрахунковий період.

2) Визначення джерел фінансування капіталу.

Встановлення необхідного обсягу капіталовкладень зале­жить від економічної ситуації на ринку, яка може бути такою:

а) ринковий попит на продукцію підприємства задовільняється повністю і це не вимагає нарощування обсягів вироб­ництва на даному підприємстві. В цьому випадку повинно здійснюватись лише просте відтворення основних фондів за рахунок амортизаційних відрахувань. Необхідний розмір капі­талу визначається на основі даних про потребу в новому устаткуванні, цін на нього з врахуванням вартості його мон­тажу;

б) попит на продукцію підприємства є зростаючим, тому має сенс нарощування обсягів виробництва продукції з метою збільшення приросту прибутку. В цьому випадку необхідне розширене відтворення основних фондів і нарощування ви­робничої потужності підприємства шляхом реконструкції, технічного переоснащення, розширення виробництва за по­передньо розробленим проектом.

в) попит на пропоновану підприємством продукцію різко зменшився, вона втратила конкурентоспроможність. Підпри­ємство повинно модернізувати виробництво або організувати виробництво нової продукції. В цій ситуації слід здійснити докорінну перебудову техніко-технологічної бази виробниц­тва. Розрахунок необхідного обсягу капіталовкладень прово­дять аналогічно, як в попередній ситуації, але враховують значні розміри капітальних затрат на маркетингові досліджен­ня, можливу диверсифікацію виробництва.

Джерелами фінансування перелічених вище заходів, тобто відшкодування капітальних затрат, можуть бути:

- власні кошти підприємства у вигляді залучення частини нерозподіленого прибутку, доходи від реалізації цінних паперів;

- довгострокові кредити банків;

- залучення закордонних інвестицій та створення спільних підприємств;

- засоби державного бюджету, тобто централізовані капі­тальні вкладення.

Дата добавления: 2014-01-07