За і проти бікамералізму в Україні

Структура парламенту

Парламенти бувають однопалатні і двопалатні. В парламенті є два складових структурних елемента: організаційний і політичний.

Організаційний – передбачає голову (Спікера) та склад відповідних комітетів.

Політичний – голова та його заступники та відповідні політичні фракції.

В структуру Верховної Ради України існує ще погоджувальна Рада, до якої входить Голова Верховної Ради та лідери фракцій і голови відповідних комітетів. Роботу Верховної Ради забезпечує апарат Верховної Ради України.

Бікамералізм існував уже за доби Античності як в Афінах – Екклезія (Народні збори) і Рада Чотирьохсот, так і в Римі – Народні збори і Сенат.

З кінця XIV сторіччя бікамеральна система парламенту, побудована на соціальному підґрунті, з’являється в Англії. Поряд з представництвом цивільних та релігійних «сеньйорів», зосередженим у «палаті лордів», тут виникало представництво громад (графств, міст, сіл).

В Європі бікамералізм став панівною моделлю: всі європейські конституції ХІХ сторіччя запроваджували двопалатну систему парламенту.

Відомий теоретик демократичного конституціоналізму Щарль Монтеск’є (Франція) у свої роботі «Про дух законів» (1748 рік), дійшов висновку, що бікамералізм – ключовий елемент механізму розподілу влад: для того, щоб не було зловживань владою корпус законодавців має ділитися на дві частини з тим, щоб «одна узалежню вала б іншу своєю здатністю до взаємних стримувань». Обидві палати мають представляти різні соціальні інтереси.

Сьогодні він поширений у більшості країн Європи і Америки (Канада, США, Мексика, країни Південної Америки) Австралії. Держави Азії запровадили двопалатну систему парламенту (Індія, Пакистан, Таїланд, Малайзія); бікамералізм майже відсутній в Африці та на Близькому Сході.

Серед членів ЄС мають двопалатну систему парламенту унітарні країни (Об’єднане Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Франція, Італія, Нідерланди, Польща, Чехія, Румунія, Словенія, Ірландія). А Данія і Швеція – держави в минулому з бікамералізмом.

На користь існування двопалатної системи парламенту є намагання досягти більш стійкої рівноваги сил між виконавчою і законодавчою владами.

У багатьох випадках запровадження чи підтримання існування другої палати було засобом зміцнення влади шляхом її поділу. Як показує досвід Франції, це допомагає уряду у випадку конфлікту з однією з палат спиратись на іншу. Сьогодні мова йде скоріше про певну поміркованість влади, зокрема, щодо гарантування прав меншості від можливих ексцесів з боку ситуативної більшості, що формуються в першій палаті в результаті чергових виборів. Запровадження двопалатної системи парламенту часто є єдиним виходом із хронічного стану суспільства, в якому відсутній соціальний консенсус.

Запровадження двопалатної системи парламенту сприятиме покращенню роботи законодавчої машини завдяки тому, що в обов’язки другої палати входить здійснення старанної перевірки часто поспішних рішень першої палати. Термін повноваження другої палати в багатьох випадках конституції чітко не визначають, передбачаючи часткове оновлення їх складу (Франція та ін..). Це підкреслює відмінне становище другої палати і надає їй певні організаційні переваги.

На адресу бікамералізму найбільш типовими є такі аргументи:

- Друга палата не дає ніякої користі, якщо вона, обираючись за тими ж правилами, що і перша палата, фактично її дублює;

- Друга палата лише ускладнює роботу парламенту сьогодні потрібно шукати не гальма, а прискорювачі роботи законодавців.

Федеральний бікамералізм відтворює особливості федерації як складної держави, що охоплює подвоєння систем органів влади: одну – для держав-членів, другу – для союзу в цілому. Це подвоєння охоплює і представництво, що на рівні вищих органів влади відображається існуванням двох палат.

Панівною моделлю в унітарних державах ЄС виступає нерівноправний бікамералізм. Він – найбільш поширений в унітарних державах ЄС і є внутрішньо найбільш складним. На другу палату в умовах нерівноправного бікамералізму покладаються різноманітні повноваження.

Дата добавления: 2014-01-07