Функціональний розподіл руху міжнародного капіталу

Іноземних інвестицій

Порівняльна характеристика портфельних та прямих

Прямі іноземні інвестиції	Портфельні іноземні інвестиції
забезпечують контроль за об’єктом інвестування	не дають можливості контролю за об’єктом інвестування;
дають право на управління об’єктом інвестування	дають право тільки на отримання доходу
менш ліквідні	ліквідні
інвестор зацікавлений у довгостроковій присутності в економіці країни-реципієнта	забезпечують реалізацію короткострокових спекулятивних інтересів

Підприємство з іноземними інвестиціями (direct investment enterprise) – акціонерне або неакціонерне підприємство, у якому прямому інвесторові-резидентові іншої країни належить більш 10% звичайних акцій і голосів (в акціонерному підприємстві) або їхній еквівалент (в неакціонерному підприємстві).

Підприємство з іноземними інвестиціями може мати форму:

• філії (branch) – підприємства, що повністю належить прямому інвесторові;

• дочірньої компанії (subsidiary) – підприємства, у якому прямий інвестор-нерезидент володіє більше 50% капіталу;

• асоційованої компанії (associate) – підприємства, у якому прямий інвестор-нерезидент володіє менш 50% капіталу.

1. Прямі інвестиції	За кордоном	Рух капіталу між резидентом і нерезидентом, що приводить до виникнення тривалого взаємного економічного інтересу
Усередині своєї країни
2. Портфельні інвестиції	Активи	Рух капіталу, пов'язаний з купівлею-продажем цінних паперів
Пасиви
3. Інші інвестиції	Активи	Рух капіталу, пов'язаний з міждержавними кредитами та банківськими депозитами
Пасиви
4. Резервні активи	Монетарне золото	Рух капіталу, пов'язаний з активами, які можуть використатися державою для покриття сальдо платіжного балансу
Спеціальні права запозичення
Резервна позиція у МВФ
Іноземна валюта

До складу прямих інвестицій входять:

• вкладення компаніями за кордон власного капіталу – капітал філій і частка акцій у дочірніх і асоційованих компаніях;

• реінвестування прибутку – частка прямого інвестора в доходах підприємства з іноземними інвестиціями, не розподілена як дивіденди й не переведена прямому інвесторові;

• внутрікорпоративні переводи капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором, з одного боку, і дочірніми, асоційованими компаніями й філіями – з іншого.

Регулювання міжнародного руху капіталу на національному рівні передбачає:

1) валютні обмеження на переміщення капіталу за межі національної фінансової системи;

2) заходи, спрямовані на приваблення капіталу:

– державні гарантії іноземним інвесторам та кредиторам;

– усунення подвійного оподаткування;

– страхування ризиків інвесторів та кредиторів;

– надання пільг;

– ВЕЗ.

Органи регулювання міжнародного руху капіталу на глобальному рівні:

Ø Базельський комітет Банку міжнародних розрахунків

Ø FATF

Ø Світовий банк

Ø Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій

Ø Угода СОТ «Про торговельні аспекти інвестиційних заходів» (TRIMS)

2. Сутність та основні чинники зарубіжного інвестування

Міжнародна інвестиційна діяльність – форма зовнішньоекономічної діяльності, що раціоналізує розподіл матеріальних, фінансових, трудових та інтелектуальних ресурсів з метою оновлення технологічної структури суспільного виробництва. Міжнародна інвестиційна діяльність (ввіз-вивіз підприємницького капіталу) – сукупність дій резидентів щодо вкладення інвестицій за рубіж і приплив іноземних інвестицій до країни.

Під інвестиціями розуміються ті економічні ресурси, які спрямову­ються на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширен­ня або модернізацію виробничого апарату (чинників виробництва, в тому числі і «людського капіталу»). Зарубіжні інвестиції передбачають пе­реміщення капіталу від країни-джерела до країни-реципієнта інвестицій.

Інвестиційний клімат – сукупність соціально-економічних, юридичних та політичних умов, які сприяють або протидіють припливу інвестицій в країну.

Рівні міжнародного співробітництва

· Мікрорівень – ділові відносини між підприємствами різних країн.

· Макрорівень – ділові відносини держав і міжнародних організацій

Причини міжнародної інвестиційної діяльності:

Ø Інтернаціоналізація виробництва

Ø Міжнародне кооперування виробництва (МКВ)

Ø Надлишок капіталу в деяких країнах

Міжнародне кооперування виробництва (МКВ) – це система стійких виробничих зв’язків, яка призначена для реалізації економічної вигоди від міжнародної виробничої спеціалізації (МВС), підвищення ефективності останньої, забезпечення досягнення комплексних цілей і завдань МВС.

Міжнародне виробниче співробітництво – охоплює міжнародні відносини щодо виробництва товарів виробничого і споживчого призначення на макрорівні, а також відносини з приводу цього виробництва на макрорівні.

Міжнародне виробниче співробітництво складає виробничий аспект міжнародної спеціалізації та міжнародної кооперації.

Показники ступеня міжнародної виробничої спеціалізації:

· Експортна квота

· Коефіцієнт відносної експортної спеціалізації

· Структура експорту

Зарубіжні інвестиції, як відомо, здійснюються у двох основних формах:

Ø прямі інвестиції;

Ø портфельні інвестиції.

Відмінність між ними визначена тим, що прямі інвестиції забезпечу­ють контроль інвестора над фірмою, а портфельні інвестиції не дають пра­ва контролю над об'єктом інвестування. Права інвестора за портфельних інвестицій обмежуються отриманням доходу: дивіденду, відсотка, зрос­тання курсової вартості цінних паперів (акцій).

Прямі інвестиції, на відміну від портфельних, – це не просто пе­реміщення капіталу за кордон. На основі ПЗІ виникають тривалі ділові зв'язки між інвестором і підприємством — об'єктом інвестування: переда­вання сучасної технології (в тому числі управлінської), ринкових сек­торів, права використання торгівельної марки інвестора і т. ін.

Право контролю інвестору-резиденту іншої країни забезпечує контрольний пакет звичайних акцій і голосів в акціонерному підприємстві або їх еквівалент в неакціонерному підприємстві.

Інвестори

Дата добавления: 2014-01-07