Частина ІІ. Система педагогічних наук

Частина І. ПЕДАГОГІКА В СИСТЕМІ НАУК.

ПЕДАГОГІКА В СИСТЕМІ НАУК. СИСТЕМА ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК.

ПЛАН

1. Зв’язок педагогіки з іншими науками.

2. Міжпредметні зв’язки педагогіки.

3. Загальна педагогіка.

4. Вікова педагогіка.

5. Народна педагогіка.

6. Функціональні педагогічні науки.

7. Соціальна педагогіка.

8. Корекційна педагогіка.

9. Історія педагогіки і освіти.

10. Порівняльна педагогіка.

11. Окрема група педагогічних наук: часткові (предметні) методики.

12. Галузеві педагогіки.

Література:

1. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2005. – С. 248-251.

2. Семенова А.В., Гурін Р.С., Осипова Т.Ю. Основи психології і педагогіки: Навч. посіб. – К.: Знання, 2006. – С. 205-207, 212-215.

3. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: основні положення. Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: „ЕксОб”, 2005. – С. 184-185, 191-198.

4. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2002. – С. 32-37.

5. Якса Н.В. Основи педагогічних знань: Навч. посіб. – К.: Знання, 2007. – С. 36-38, 40-41.

6. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2004. – С. 46-49, 52-53.

7. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навч. посібник. 4-е вид., доп., 2003. – С. 24-27.

8. Яворська Г.Х. Педагогіка для правників: Навч. посіб. – К.: Знання, 2004. – С. 25-35.

9. Рудницька О.П. Педагогіка: загальна та мистецька: Навч. посіб. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2005. – С. 16-21, 36.

1. Зв’язок педагогіки з іншими науками.

Педагогіка вирішує свої завдання не ізольовано, а в тісному взаємозв’язку з іншими науками, використовуючи їхні досягнення в суміжних із педагогікою галузях.

У своїх різноманітних наукових зв’язках педагогіка розширює межі власних специфічних знань, збагачує і уточнює їх, що сприяє поглибленню педагогічного досвіду та удосконаленню освітніх процесів розвитку особистості.

Зв’язок педагогіки з іншими науками відбувається в різних напрямах:

- по-перше, це спільність об’єктів (понять, закономірностей, концепцій, предметів, процесів, критеріїв, методів);

- по-друге, взаємодія, взаємовплив, взаємопроникнення, інтеграція педагогіки та інших наук;

- по-третє, педагогіка спирається на ідеї інших наук (людина формується в діяльності – з філософії), використовує методи дослідження інших наук (анкетування – із соціології), результати досліджень інших наук (насамперед психології), проводить дослідження спільно з іншими науками, дає замовлення іншим наукам на дослідження певних явищ.

Отже, можна виділити три основних форми зв’язків педагогіки з іншими науками.

Перша форма полягає у використанні педагогікою провідних ідей, теоретичних положень та висновків інших наук. Вони орієнтують розробку педагогічних концепцій, допомагають визначити вихідні позиції педагогічного дослідження, слугують засадами обґрунтування тих чи інших напрямів розв’язання конкретних освітніх завдань.

Другою формою є запозичення методів дослідження. Так, педагогіка адаптувала чимало методів соціологічного, психологічного, культурознавчого пошуку, математичні методи статистичної обробки експериментальних даних та багато інших, які в умовах інтеграції знань та універсалізації засобів пізнання стають загальнонауковими і можуть бути пристосованими до запитів педагогіки.

Третю форму становлять міждисциплінарні дослідження, в яких педагогічні знання взаємодіють з іншими галузями знань. Наприклад, пошуки у царині мистецької освіти, що синтезує досягнення педагогіки, філософії, психології, соціології, фізіології, естетики, мистецтвознавства тощо.

2. Міжпредметні зв’язки педагогіки.

Міжпредметні зв’язки педагогіки − зв’язки педагогіки з іншими науками, що дають змогу глибше пізнати педагогічні факти, явища і процеси. Зміцнюючи й удосконалюючи ці зв’язки, педагогіка запозичує й інтерпретує відповідно до предмета свого дослідження ідеї інших наук, які допомагають глибше проникнути в суть виховання і розробляти його теоретичні основи.

Зв’язок педагогіки з філософією є найбільш тривалим і продуктивним. Філософські ідеї продукували педагогічні концепції і теорії, визначали перспективу педагогічного пошуку і слугували її методологічною основою. Від системи філософських поглядів, яких дотримуються дослідники педагогіки, залежить напрям педагогічного пошуку, визначення суті, цілей і технологій освітнього процесу.

Педагогіка пов’язана з такими галузями філософії, як етика й естетика. Етика дає уявлення про шляхи морального формування людини. Естетика розкриває принципи ціннісного ставлення до світу.

Особливе значення для педагогіки має її зв’язок з психологією. Спираючись на знання загальних закономірностей і механізмів функціонування і розвитку психіки людини, її особистісного формування, розвитку, самоактуалізхації, різноманітних психічних, психологічних і соціально-психологічних зв’язків і залежностей, характерних для педагогічного процесу, педагогіка обґрунтовує гуманістичні шляхи, прийоми, способи та форми навчання і виховання особистості, які приводять до бажаних змін у її внутрішньому світі та в поведінці. Кожний розділ педагогіки знаходить опору у відповідному розділі психології: дидактика опирається на закономірності функціонування пізнавальних, емоційних, вольових і мотиваційних процесів людини; теорія виховання базується на психології особистості та психології групи; теорія управління навчально-виховним закладом – на психології управління.

На основі знань з анатомії та фізіології про будову і життєдіяльність людського організму як єдиного цілого, про морфологічні й функціональні закономірності та особливості вікового розвитку нервової, кістково-м’язової, ендокринної, серцево-судинної, дихальної та інших систем організму, деяких органів тіла, тканин і клітин, педагогіка розробляє умови раціональної організації педагогічного процесу, правильного режиму навчання, виховання, освіти, зміст і методи фізичного, трудового виховання та ін. Вчення І.П. Павлова про вищу нервову діяльність озброює педагогіку розумінням фізіологічних механізмів засвоєння знань, формування вмінь, навичок, звичок, допомагає науково обґрунтувати умови і способи навчально-виховної діяльності.

Зв’язок педагогіки з медициною є умовою розвитку корекційної педагогіки, що розробляє засоби, які дають змогу досягти терапевтичного ефекту й полегшити процеси соціалізації дітей із вродженими чи набутими відхиленнями в розвитку, компенсувати наявні дефекти.

Тісними є зв’язки між педагогікою і шкільною гігієною, яка вивчає і визначає санітарно-гігієнічні умови життя учнів, організацію навчального процесу залежно від віку, стану здоров’я та інших факторів.

На основі знань з генетики про залежність спадковості дитини від її генотипу, досить складну природу генетичної мутації, функціонально-спрямовану дію генів і хромосом, високу пластичність дитячого організму педагогіка критично переоцінює чимало сталих положень про закономірності людського розвитку, намагається обґрунтувати оптимальні умови для всебічного розвитку кожної дитини, формування її особистості.

Педагогіка і соціологія намічають шляхи використання узагальнених педагогічних і соціологічних досліджень для конкретних завдань виховання. Ці завдання вирішують спільно соціальні інститути – родина, освітні і культурні установи, громадські, політичні і державні організації. Соціологія дає педагогіці великий фактичний матеріал, що його остання використовує для раціональної організації навчання та виховання.

Кібернетика – наука про закономірності процесів управління і передачі інформації в машинах, їхніх системах і живих організмах. Кібернетика вивчає процес навчання і виховання як керований процес, що його можна (і необхідно) не тільки планувати, але й модулювати. Використання досліджень і наукових знань кібернетики дало можливість сконструювати і застосувати в педагогічному процесі навчальні та контрольні машини, здійснювати не тільки прямий зв’язок у цьому процесі від учителя до учнів, а й зворотний зв’язок від учнів до вчителя, що дає вичерпну інформацію про якість знань, умінь і навичок учнів.

Педагогіка пов’язана з економікою, затим що вирішує проблеми економічної освіти й організації економічної освіти сучасної людини.

Психологічне прийняття тих чи інших норм, орієнтація своєї поведінки на них визначаються рівнем вихованості, освіченості, культурності, соціальної зрілості, моральності народу, його соціальних груп і окремих громадян. Це визначає нерозривний зв’язок права, законності, правопорядку і юридичної діяльності з педагогічною системою суспільства, успішністю функціонування в ньому інститутів виховання, освіти, навчання і розвитку, що впливають на колективну й індивідуальну поведінку громадян. Злочинність як соціальне явище має серед інших причин та умов виникнення і педагогічні – вади системи освіти в суспільстві, системи виховання громадян (зокрема, правового), системи правової пропаганди, реалізації педагогічної функції засобами масової інформації тощо. Індивідуальні причини зародження і розвитку відхильної поведінки, яка завершується злочином, майже завжди пов’язані з педагогічною занедбаністю особистості, недостатньою правовою освіченістю, навченістю, вихованістю, з перекручуваннями правосвідомості.

Для всебічного наукового обґрунтування педагогічного процесу педагогіка використовує здобутки історії, антропології, літератури, географії, екології, археології, етнографії, етнології, математики, технічних та інших наук.

Однак вплив філософії й психології залишається домінуючим. Саме вони визначають основні шляхи розвитку педагогічної науки.

Сукупність галузей педагогіки утворила систему педагогічних наук, що постійно розвивається. Сучасна педагогічна наука охоплює до двадцяти галузей, що сформувалися у процесі розвитку педагогічних знань.

Система педагогічних наук − зв’язки та відношення, що склалися в процесі історичного розвитку різних галузей педагогічних знань.

Подальший розвиток людської цивілізації, очевидно, буде супроводжуватися формуванням нових галузей педагогічних знань.

Педагогіка – наука про освіту. Вона здійснюється на різних рівнях, які диференціюються за віковими та професійними ознаками. Відповідно до них виділяють:

- загальну середню освіту (початкова, основна, старша школа);

- спеціальну вищу освіту (рівні вищої освіти: бакалаврат і магістеріум).

З урахуванням означених рівнів вирізняють і окремі галузі педагогіки:

- педагогіка загальноосвітньої школи;

- спеціальні (профільовані).

Дата добавления: 2014-01-07