Соціальна психологія

Психологія праці

Вікова психологія

Педагогічна психологія

Педагогічна психологія вивчає психологічні закономірності навчання і виховання людини.

Вона досліджує формування в учнів (студентів) мислення, вивчає проблеми управління процесом засвоєння методів і нави­чок інтелектуальної діяльності; визначає психологічні чинники, які впливають на успішність процесу навчання; аналізує взаємо­стосунки між педагогом і учнями та стосунки в учнівському ко­лективі; індивідуально-психологічні відмінності між учнями, психологічні особливості навчально-виховної роботи з дітьми, які мають відхилення в психічному розвитку; вивчає психологічну специфіку роботи з дорослими в процесі їхнього навчання тощо.

До розділів педагогічної психології належать:

«психологія навчання (психологічні основи дидактики, окремих методик, програмного навчання, формування розумових дій тощо);

- психологія виховання (психологія учнівського колективу; пси­хологія гуманістичного виховання; психологічні основи виправ­но-трудової педагогіки);

- психологія вчителя;

- психологія навчально-виховної роботи з аномальними дітьми.

Вікова психологія вивчає онтогенез різних психічних проце­сів і психологічних якостей особистості людини, яка розвиваєть­ся. Вона розгалужується на:

дитячу психологію;

психологію підлітка;

психологію юнацтва;

психологію дорослої людини;

геронтопсихологію.

Вікова психологія досліджує вікові особливості психологіч­них процесів, можливості засвоєння знань, фактори розвитку особистості тощо.

Одна з центральних проблем психології— проблема навчання і розумового розвитку та їх взаємозв'язок.

Психологія праці розглядає психологічні особливості трудо­вої діяльності людини, психологічні аспекти наукової організації праці (НОП). Її завданням є дослідження професійних особливо­стей людини, закономірностей трудових навичок, з'ясування впливу на працівника виробничої обстановки, конструкції та роз­ташування приладів і верстатів, засобів сигналізації тощо.

Психологія праці має ряд тісно пов'язаних між собою розді­лів: інженерну психологію; авіаційну психологію, а також косміч­ну психологію, яка досліджує психологічні особливості діяльності людини в умовах невагомості й просторової дезорієнтації, за ви­никнення особливих станів, пов'язаних із нервово-психічними напруженнями під час надмірних навантажень організму, тощо.

Соціальна психологія досліджує психічні явища, які вини";

кають під час взаємодії людей в різних організованих групах, і вивчає три кола проблем.

1. Соціально-психологічні явища у великих групах (макросередовищі). До них відносять: проблеми масової комунікації (радіо, телебачення, преса і т. п.); механізми та ефективність впливу за­собів масової комунікації на різноманітні спільності людей; за­кономірності поширення моди, чуток, загальноприйнятих смаків, обрядів, пережитків, громадських настроїв; психологію релігії,

етнопсихологію.

2. Соціально-психологічні явища в так званих малих групах

(мікросередовищі). Це проблеми психологічної сумісності в замк­нутих групах, міжособистісних стосунків у групах, групової пси­хологічної атмосфери, становища лідера у групі; тип груп (асоці­ації, корпорації, колективи), співвідношення формальних і нефор­мальних груп, кількісних меж малих груп; ступеня і причин згур­тованості групи; сприйняття людини людиною в групі тощо.

3. Соціальна психологія особистості. Сюди відносять проб­леми, пов'язані з вивченням скерованості особистості, її само­оцінки., самопочуття й самоповаги; стійкості й навіюваності, ко­лективізму та індивідуалізму; питання, пов'язані з вивченням установок особистості, їх динаміки, перспектив особистості.

Дата добавления: 2014-01-07